Російська окупаційна політика не змінюється століттями. Усіх, кого захопили росіяни, вони негайно позбавляють рідної мови і культури. Освіта окупованих – найбільший злочин в очах окупантів. Тож на територіях, які контролює Москва, палять українські книжки і катують українських учителів. Ця важлива деталь доводить геноцидну природу нинішньої війни і, на жаль, досі не отримала відповідної реакції світової спільної.

Читайте історію директорки школи яка пережила окупацію та полон.

❗️Бонус матеріалу: поради експертки щодо спілкування із людьми, які побували в полоні.

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

У першу неділю жовтня відзначаємо цитатою В'ячеслава Липинського (відомого українського політичного діяча, історика, соціолога і публіциста) День територіальної оборони!

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Також вітаємо сьогодні вчителів із професійним святом! Попри все, ви продовжуєте свою важливу роботу. Поки наше військо бʼється, а діти вчаться - ми маємо майбутнє.

Росіяни знищили наші книги, розікрали наше обладнання, але я працюю на нашу перемогу і чекаю на наше повернення. Тим і живу. Все відновимо. На жаль, не всіх повернемо…

Директорка школи Якимівської громади Запорізької області про російську окупацію та ставлення до української освіти

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

#дваабзаци

Цього дня 1984 року у ленінградській тюремній лікарні (тепер Санкт-Петербург) помер Валерій Марченко. Він був онуком першого радянського ректора Львівського університету, який теж зазнав репресій. Марченко працював у “Літературній Україні” та вчителював у Києві. Зокрема, він наважився говорити про Голодомор і русифікацію, відтак у 1973-му його вперше заарештували. У таборах правозахисник познайомився з іншими дисидентами і, повернувшись у Київ, продовжив діяльність. Удруге його схопили в 1983-му. Черговий термін ув’язнення по суті був смертним вироком, бо він мав хронічну хворобу нирок, з якою в тюрмі йому було не вижити. Цього разу Марченка, зокрема, засудили за передачу на Захід проєкту рішення колегії Міносвіти УРСР «О дополнительных мерах по улучшению изучения русского языка в общеобразовательных школах и педагогических учебных заведениях Украинской ССР».

Про свою боротьбу Валерій Марченко якось сказав: “Виступивши проти цілої імперії брехні, я мав одну підпору-свідомість, що ярмо — нестерпне”. На смерть дисидента зреагували Папа Римський Іван Павло ІІ та президент США Рональд Рейган. Міжнародний тиск був такий, що матері вдалося забрати тіло сина, попри правила репресивної системи СРСР. Через три десятиліття під час декомунізації Інтернаціональну площу на Нивках у Києві перейменували на честь Валерія Марченка. Суддя Григорій Зубець, який відправив його за ґрати, уже в незалежній Україні очолював Київський міський суд і Апеляційний суд Києва, заслужений юрист України, має орден Ярослава Мудрого V ступеня та подяку Верховної Ради...

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

З ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я в перший понеділок жовтня відзначається Міжнародний день лікаря. Це день солідарності та активних дій лікарів усього світу.

Я не знаю, чому мені тоді не було страшно. Усвідомлення приходить тільки зараз, але інакше діяти я не міг. Я гордий, що з лікарні росіяни не змогли забрати жодного воїна. Одна єдина людина, яку вивели тоді з лікарні у кайданках — був я.

©Валентин Шмигельський, лікар невропатолог зі Снігурівки Миколаївської області, який пережив окупацію.

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Що далі російська армія просувається вглиб української території, то більших руйнувань і страждань завдає цивільному населенню. Це має вигляд суцільного спустошення – наближення росіян означає вірну смерть. Щодня люди змушені покидати нові й нові населені пункти, рятуючись від ворожих обстрілів. Виїхати з прифронтового міста або села – важке випробування, яке часто неможливо пройти самотужки. Тоді на допомогу біженцям приходять волонтери з різних куточків України та і цілого світу. Ці люди свідомі небезпеки, на яку себе наражають, але все одно продовжують своє служіння.

Читайте матеріал Олексія Ладики "Урятувати від війни"

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Зараз потрібно жити війною. Можеш жити в тилу, але війною. Потрібно щось робити, допомагати. Бо закінчимося ми, прийдуть вони.

©️Кирило Верес, командир батальйону К-2 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи

#критичномислячі #будьстійким

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Важко собі уявити таку ситуацію, щоб, наприклад, під час Другої світової більшість британців черпали новини з інформаційного джерела, яке створив німець, який хоч і емігрував, але його продукт також успішно використовують у Німеччині. У нас зараз приблизно така ситуація з Telegram. За даними “ОПОРИ”, 73% українців отримують інформацію із соцмереж, із них 78% – з цієї платформи.

КМІС провів дослідження щодо того, як українці ставляться до можливого державного регулювання чи навіть заборони “Telegram” в Україні.

Тож, читайте про казус Telegram в нашому матеріалі

*ілюстрація Сергія Майдукова

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Цього матеріалу ніколи не мало бути створено, всіх цих героїв я не мала ніколи зустріти, але в життя українців прийшла війна з Росією, яка принесла із собою біль та руйнування.

Сотні тисяч людей без житла, з розбитими серцями та порожніми душами вимушені будувати тепер своє життя з нуля. Хтось із них втратив рідних, хтось своє здоров’я.

Наші герої – три волонтери, які так само, як і мільйони інших українців відчувають страх, розпач, гнів і біль, але продовжують свій нелегкий шлях допомоги ближньому.

👉Янголи існують. В Україні їх називають волонтерами.


#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Конструюючи “гомо совєтікус”, в СРСР вигадували та насаджували нові обряди, традиції і звичаї. Родинні і народні традиції відтісняла пропаганда, національні відмінності стиралися.
Читайте коротко в #дваабзаци про радянську обрядовість

#НіТоталітаризму

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

🧑‍🎨Вітаємо всіх причетних з днем художника!

Та нагадуємо про матеріал рубрики #ГолосиРегіонів присвячений художниці Вікторії Кім, яка стала парамедикинею

Я знаю, чого ми тут, заради чого, що нас обʼєднує, і це така крутезна спільнота, без якої я вже і не можу.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

14 жовтня відзначається день заснування Української Повстанської Армії💙💛❤️🖤

УПА – єдина з усіх сил європейського антифашистського опору, яка вела бойові дії проти нацистів без іноземної допомоги.

©Василь Кук – генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

За часів СРСР людей з інвалідністю відрізали від суспільства, обмежуючи окремими інтернатами, школами, підприємствами. Інвалідності ніби не мало бути у радянському світі, адже це псувало ідеальну картину «успішності та могутності» держави. Відлуння таких наративів існує і досі. Але в Україні є небайдуже громадянське суспільство, яке вірить у зміни і робить їх.

Анатолій та Дарія Сасси – засновники ГО «Ініціативи Слобожанщини», які довго і послідовно працюють над інклюзивністю та безбар'єрністю. Із 2015 року вони перетворюють пострадянські Суми на сучасне та доступне місто і допомагають незрячим повірити у своє майбутнє. Подружжя зустрічає у себе людей зовсім невпевнених у своїх силах, і згодом обличчя, довгий час позбавлене усмішки все ж розпливається у ній. Адже інвалідність – це не вирок.

Читайте матеріал як знайти укриття навпомацки або «безбарʼєрність» у війну

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

🍞 Сьогодні Всесвітній день хліба. Свято було засновано у 2006 році, а вибір дати обумовлений тим, що 16 жовтня 1945 року була створена Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського господарства і його виробництва, вирішенням проблем голоду.

Коли нам вдалося спекти перший хліб — то було щастя. Це, мабуть, найяскравіше, що нам вдалося зробити своїми руками. Шкода лише, що за таких обставин. Сидіти вдома і чекати — це дуже важко. Тому це була можливість відволіктися від тих всіх жахіть, які відбуваються на фронті.

©Євген Новиков, директор Вільхуватського ліцею.

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

#дваабзаци

Після завершення Другої світової відбувся Нюрнберзький процес над нацистською верхівкою. До страти засудили таких діячів: Герман Ґерінґ (творець і головком Люфтваффе, рейхсмаршал), Йоахім фон Ріббентроп (міністр закордонних справ), Вільгельм Кейтель (начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини), Ернст Кальтенбруннер (керівник Головного управління безпеки Рейху), Альфред Розенберг (ідеолог нацизму, міністр окупованих східних територій), Ганс Франк (генерал-губернатор окупованої Польщі), Вільгельм Фрік (рейхспротектор Богемії і Моравії), Юліус Штрайхер (головний редактор антисемітської газети «Штурмовик», гауляйтер Франконії), Фріц Заукель (Генеральний уповноважений із використання робочої сили), Артур Зейсс-Інкварт (рейхскомісар Голландії), Мартін Борман (голова партійної канцелярії НСДАП), Альфред Йодль (начальник оперативного відділу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини). Усіх, за винятком Ґерінґа (наклав на себе руки), страчено 16 жовтня 1946 року.

Рудольф Гесс (заступник фюрера у НСДАП, що прилетів у Британію у 1941 році з пропозицією підписати мир із Німеччиною і був ув’язнений), Вальтер Функ (міністр економіки і голова Рейхсбанку) та Еріх Редер (головнокомандувач кріґсмаріне) отримали довічне ув’язнення. Бальдур фон Ширах (гауляйтер Відня) та Альберт Шпеер (міністр озброєнь і боєприпасів) отримали по 20 років ув’язнення. Константін фон Нойрат (рейхспротектор Богемії і Моравії) отримав 15 років, Карл Деніц (наступник Гітлера після його самогубства) отримав 10 років. Дипломата Франца фон Папена, економіста і банкіра Ялмара Шахта та пропагандиста-радіоведучого Ганса Фріче виправдано.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Якщо Україна — це така міцна штука, яка точно завжди переможе, то це означає, що можна робити помилки […]. Але насправді ціна помилки може бути дуже великою, і помилки можуть закінчитися поразкою. Україна дуже міцна, але завжди є межа міцності. І я би хотів, щоб ми відчували крихкість української державності, щоб це утримувало нас від особистих і політичних помилок.

©Валерій Пекар, український підприємець, викладач, громадський діяч.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

У 1980-х СРСР засипало проблемами. Однією з них було дедалі більше зростання популярності релігії. Люди зверталися до усього, що дозволяло перебувати поза впливом радянської ідеології. Навіть якщо вони не вірили в Бога... Читати далі у #дваабзаци 👉Релігія в пізньому СРСР

#НіТоталітаризму

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Видатна постать нашої історії, Пилип Орлик, народився 21 жовтня 1672 року. Його значення у розбудові державності і протистоянні Москві доволі важливе. Перевірите свої знання? — ми підготували невеличкий квіз на честь Пилипа Орлика.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

На звільнених від росіян територіях України завжди дуже багато роботи. Окрім відновлення зруйнованої інфраструктури доводиться практично з нуля запускати державні сервіси, адже через бойові дії знищується величезна кількість документів і баз даних. Для того, щоб українці могли відновити документи, органи місцевого самоврядування працюють на межі можливостей. Про те, як український закон повертається на деокуповані території, – у сьогоднішньому матеріалі Олега Батуріна з Херсонщини "Біла Криниця після чорної навали"

#ГолосиРегіонів

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ

Бути вільним — це щастя, і це — найприродніший стан людини, сутність людини.
І тому намагання уярмити інших людей, перетворити їх на рабів, товар, на об'єкти для маніпуляцій — це ганьба і злочин катастрофічних масштабів.
Тому я насмілюся додати до своєї подяки ще уклінне прохання: будь ласка, давайте не забувати про уярмлених і поневолених, тих, хто у небезпеці й чия гідність зараз постійно піддається випробуванням; давайте зробимо все, що ми можемо, для їх звільнення.
Бо поки хтось лишається невільником — ніхто з нас по-справжньому не є вільним.

©Максим Буткевич — журналіст та правозахисник, який в березні 2022 р. вступив до лав ЗСУ, з червня 2022 р. перебував у російському полоні, звільнений 18 жовтня 2024 р.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ