Як і ким реалізовувалась спецоперація по знищенню незалежності НАБУ і САП?

Хто стояв за спробою бліцкригу зі знищення антикорупційних інституцій і як переконували підтримати фатальне голосування народних депутатів? Розповідаємо у тексті, а ось декілька важливих фрагментів:

1. 19 червня Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію "з розслідування можливих фактів корупції в правоохоронних і судових органах". Першочерговий план мав чітку послідовність дій. Через публічні обговорення, запити, витоки інформації та виступи членів комісії мала бути підірвана остаточна довіра до антикорупційних органів. Частково цей план почали реалізовувати через популярні телеграм-канали.

2. Наступним кроком було внесення законодавчих змін під виглядом "оптимізації", "реформи" або посилення парламентського контролю. За красивими гаслами ховались спроби змінити баланс повноважень, щоб забрати у незалежних інституцій ключові важелі впливу. У цьому контексті раптове призначення Руслана Кравченка на посаду Генпрокурора вже не виглядало випадковістю. 

3. Першим проєктом, який обговорювався з Кравченком, було… знищення незалежності антикорупційної системи. "Подумати, як", – озвучували завдання генпрокурору. Ключовим продюсером цього "проєкту" виступив глава ОП Андрій Єрмак. За інформацією кількох співрозмовників УП у правоохоронних органах, Кравченко запевнив керівництво держави: він "потягне" цю задачу.

4. У день голосування за призначення Кравченка генпрокурором в правоохоронних колах активно циркулювала інформація: одним із перших його завдань стане "порятунок" Чернишова через передачу справи з НАБУ до контрольованого Офісом президента органу. Подібна історія вже колись траплялася зі справою заступника голови ОП Олега Татарова.

5. Спершу – вручення підозри Чернишову, потім – обшуки в будинку заступника керівника ОП Ростислава Шурми в Німеччині. І, нарешті, з’явилася інформація, що близький друг Зеленського Тимур Міндіч також готується до отримання підозри. Ці три епізоди разом стали для президента кульмінацією накопиченої напруги.

6. "Зеленський був розлючений, – згадує один з членів його найближчого оточення. – Він буквально кричав: "Навіщо мені всі ви тут потрібні, якщо не можете вирішити одну справу – справу Чернишова?". Після цього, кажуть співрозмовники, в ОП вирішили не чекати завершення процесу через ТСК. А просто перейти до прямого наступу. 

7. Примітно, що призначення Кравченка не погоджувалося з головним куратором правоохоронної системи від ОП Олегом Татаровим. Кілька співрозмовників УП у силовому блоці пов'язують кризу, у якій раптово опинилась політична верхівка країни, із втратою Андрія Портнова. Одразу після вбивства у політичних колах заговорили про те, що вертикаль Зеленського втратила мозковий центр, а Татаров – велику частину впливу.

Врятували НАБУ, але не прокуратуру: що "забули" виправити після атаки влади на "антикор"?

У той час як увага громадськості була прикута до "розвороту" норм, які стосуються антикорупційних органів – закон від 22 липня запровадив ширші негативні зміни. Процесуальну незалежність САП вдалося відстояти, а точно таку незалежність інших прокурорів – ні. А це – погано для євроінтеграції. Пояснюємо, чому:

1. Закон від 22 липня містить норму щодо прокуратури, яка, ніби, діятиме лише на час воєнного стану (хоча це не зовсім так). Ця норма дозволяє призначати до Офісу генпрокурора та обласних прокуратур без конкурсу будь-кого, хто має повну вищу освіту і юридичний стаж. Конкурс на посаду прокурора був впроваджений у рамках реформи, проведення якої просували Рада Європи і ЄС. А його скасування – це не просто корупційний ризик, а й суттєвий крок назад у європейській інтеграції.

2. При цьому із завершенням воєнного стану набрані без конкурсу прокурори не будуть звільнені з органів прокуратури. А аргумент, ніби воєнний стан заважає добирати людей в прокуратуру – легко поставити під сумнів тим фактом, що з 2022 року до прокуратури прийшло близько 300 людей за результатами конкурсу.

3. Закон №4555-ІХ передбачає і механізм впровадження "кадрових чисток". Тепер прокурорам, які опинилися "виведені поза штат", можна запропонувати посаду, а якщо ті відмовляться – звільнити їх на цій підставі. Тобто достатньо запропонувати посаду найнижчого рівня або з умовами роботи, на які опальний прокурор напевно не погодиться.

4. Крім того, закон надав генпрокурору право "витребувати" у прокурора матеріали, документи та інші відомості, що стосуються будь-якого досудового розслідування і передавати третім прокурорам на перевірку. Ухвалений 31 липня президентський законопроєкт лишив ці норми без змін (відповідні повноваження генпрокурора виключили лише щодо НАБУ і САП).

5. Отже, у генпрокурора з'явилася можливість заблокувати будь-яке розслідування, або ще гірше – надавати вказівки напряму слідчому в обхід прокурора, який є процесуальним керівником. Виходить, що цей прокурор буде формально лишатися закріпленим за справою, але без повноважень для впливу на неї.

6. Раніше також був шлях контролю та впливу на справу, але вказівки давались лише прокурору і лише у письмовій формі, і вже той мав їх втілювати. А для того, щоб "забрати" провадження у прокурора – мала бути аргументована постанова про його відсторонення від справи. Тобто були запобіжники від зловживань і документальна фіксація, що давала можливість службового розслідування у разі некоректних дій.

7. Саме через політичну залежність генпрокурора Україна проводила реформи, які поступово зменшували його повноваження. І ці реформи досі лишаються важливими для відповідності України вимогам 23-ї глави під час вступних переговорів з ЄС. Але завдяки тому, що 22 липня парламент ухвалив ці норми, а президентський проєкт не скасував їх – йдемо у зворотний бік.

Що змінилось у владі Зеленського після протестів?

На превеликий жаль для президента і для країни, провальний бліцкриг проти антикорупційних органів спричинив цілу лавину подій і тектонічних зсувів у політичному середовищі. Які наслідки насправді матиме "перша корупційна війна" для президента, його команди, Верховної Ради й нового Кабінету міністрів? З'ясовуємо в тексті:

1. Десакралізація Зеленського стала головним наслідком атаки на антикорупційні органи. Для Верховної Ради питання "сакралізації" ніколи й не стояло – вона завжди була зручним об'єктом для критики. Навіть у цій ініційованій ОПУ атаці на НАБУ і САП крайньою намагаються зробити саме Раду.

2. У "Слузі народу" багато ображених – на керівництво фракції, на ОП, на самого Зеленського. Головна претензія – їх "використали втемну". Скандальний закон з'явився пізно вночі, і ніхто з ініціаторів нічого не пояснював пересічним депутатам: ні що саме в законі прописано, ні до чого він призведе.

3. Поки що лише один депутат-мажоритарник, Дмитро Костюк, офіційно вийшов із фракції. Своє рішення він пояснив тиском і залякуванням перед першим голосуванням щодо НАБУ-САП. Насправді депутатів, які обурені та серйозно замислюються над подальшими діями – десятки.

4. Формально у фракції "СН" залишаються 230 депутатів. Якщо виключити затриманого на хабарі Олексія Кузнєцова, їх стане 229. А це означає, що для втрати більшості достатньо, щоб п'ятеро мажоритарників вийшли з фракції. Для Зеленського це буде зовсім інша реальність – реальність політичних домовленостей, а не одноосібного роздавання завдань. Втрата більшості означає перезапуск уряду. Щонайменше.

5. Новопризначена прем'єрка та віцепрем'єр з євроінтеграції Тарас Качка мусили з перших годин пояснювати розлюченим міжнародним партнерам, що відбувається. Водночас Свириденко в перші ж тижні почала пропонувати ідеї на кшталт поліграфа для переможця конкурсу на керівника БЕБ. Власне, в цьому і полягає її головне політичне вміння – вигадувати непоказні, компромісні рішення, які дають змогу рухатись далі і досягати свого.

6. Свириденко змогла те, що не вдалося Шмигалю – зібрала цілу свою команду в уряді. Очевидно, що станом на зараз прем'єрка навряд чи буде проявляти свою суб'єктність і робити щось наперекір президенту чи главі ОПУ. Однак усі попередні рази, коли прем'єр отримував такий ресурс впливу, то рано чи пізно він починав ним користуватись.

Чому українці бачать онлайн друзів та рідних, які загинули?

Люди отримують сповіщення "Користувач приєднався до Telegram" або "Зараз онлайн" щодо людей, яких давно немає. Це може бути друг, який зник на фронті, або родич, що загинув. Побачити його "онлайн" означає пережити шок, короткий спалах надії і розчарування. Як зберегти важливий номер? Пояснюємо:

1. Як втрачається мобільний номер? У "Київстарі" умови залежать від типу обслуговування: передплата чи контракт. Для абонентів передплати критичним є термін 365 днів без жодної активності – тоді номер анулюють. Для контрактних абонентів номер може бути анульований протягом 6 місяців неактивності. Після 90 днів "карантину" номер повертається в обіг і може бути виданий знову.

2. У lifecell критерієм є не активність сім-картки, а поповнення рахунку. Якщо протягом 365 днів рахунок не поповнювався, номер визнається неактивним і вилучається з обслуговування. Після цього він продається повторно.

3. У Vodafone номер передплати вважається активним 370 днів з моменту останнього поповнення на суму від 5 грн. Згодом використання номера обмежується, але його ще можна відновити протягом 90 днів. Після цього номер деактивується. Водночас Vodafone залишає абоненту ще 30 додаткових днів на відновлення. Це можна зробити телефоном або в магазині оператора. Для контрактних абонентів Vodafone процедура залежить від своєчасності оплати.

4. Чому номери перепродають? У кінці 2024 року в Україні було 48,8 млн активних сім-карток. Цей показник значний і не дозволяє операторам відмовитися від повторного використання номерів. Аби розв'язати проблему дефіциту, оператори також отримують нові коди мережі. Наприклад, у 2024 році "Київстар" та Vodafone отримали дозволи на використання кодів "77" та "75" відповідно.

5. Як зберегти номер за загиблими захисниками? У червні 2023 року міністр Федоров повідомив, що оператори в тестовому режимі запустили послугу резервування номерів для загиблих або зниклих безвісти. Їх близькі зможуть зарезервувати номери телефонів, щоб вони не були передані новим абонентам протягом двох років з дати останнього поповнення рахунків.

6. Почасти родичі загиблих військових щомісяця поповнюють рахунки, аби зберегти номери. Цього достатньо. Ба більше, не обов’язково щомісяця оплачувати повну суму тарифу – досить раз на пів року поповнювати рахунок хоча б на 5-10 грн. Саме такі мінімальні суми дозволяють уникнути деактивації номера в lifecell та Vodafone.

Хижа Америка: як Трамп змінює зовнішній курс США і як тепер діяти їхнім союзникам?

Як Трамп перерозподіляє багатство світу на користь власних громадян (а точніше – на користь найбільш привілейованої та політично наближеної частини цих громадян)? Розповідаємо:

1. Закриття USAID. Екстрактивна наддержава не "марнує" ресурси на допомогу іншим країнам просто заради симпатії. Розглядаючи розвиткову допомогу, боротьбу з бідністю та гуманітарну підтримку як непотрібні, адміністрація Трампа скоротила фінансування на боротьбу з ВІЛ/СНІДом в Африці, обмежила постачання вакцин у країни Глобального Півдня та фактично закрила двері для шукачів притулку та мігрантів із бідніших країн.

2. Вихід з Паризької кліматичної угоди. Враховуючи давню зневагу Трампа до проблеми зміни клімату, це рішення не дивує. Однак його агресивне просування викопного палива, згортання податкових пільг на електромобілі та спроби змусити торговельних партнерів купувати американську енергію за завищеними цінами демонструють справжню сутність його політики. Припинення субсидій на чисту енергетику та вихід із кліматичних фондів лише поглиблюють проблему. Наслідки нестимуть інші – насамперед бідніші країни.

3. Навʼязування оборонних витрат на рівні 5% ВВП країнам НАТО. З огляду на те, що європейські країни закуповують приблизно дві третини свого військового обладнання у США, нові підвищені цільові показники витрат призведуть до стрімкого зростання закупівель американської зброї, часто за завищеними цінами через високий попит. Після червневого саміту НАТО розпочалося масштабне перекачування ресурсів з Європи до США. І те саме відбувається з союзниками Америки в Азії.

4. Вимога до України компенсувати витрати на військову допомогу. Адміністрація Трампа змусила Україну підписати хижацьку угоду, яка надає США значну частку прибутків від майбутнього продажу величезних мінеральних ресурсів країни. Зовсім нещодавно, у відповідь на тривалі ракетні удари Росії по українських містах, США погодилися поновити постачання Україні систем протиракетної оборони та озброєння за умови, що витрати покриють європейські члени НАТО.

5. Примус економічних партнерів Америки до покори. Трамп використовує тарифи разом із погрозами помститися іноземним компаніям, які відмовляються інвестувати в США, щоб перенаправити виробничі ресурси до американської економіки. Проте це перекачування ресурсів лише порушить глобальні ланцюги постачання та стимулюватиме марнотратні, збиткові проєкти.

6. Колишнім країнам-партнерам Америки слід визнати нову реальність і об’єднатися. З огляду на це, Єврокомісія має скликати міжнародну конференцію, щоб сформувати порядок денний постамериканської епохи для вільної та справедливої торгівлі з країнами, які поділяють спільні цінності.

Чиїми справами займалися детективи НАБУ, до яких силовики прийшли з обшуками і підозрами?

Загальна кількість проведених обшуків у межах "спецоперації" проти НАБУ-САП – 49, серед яких 25 у 16 працівників НАБУ. Якими справами займалися ці детективи? Зʼясовуємо у тексті, а ось дуже коротко:

1. Керівник управління детективів у Дніпропетровській і Запорізькій областях Руслан Магамедрасулов отримав підозру в пособництві РФ. Наразі перебуває під вартою. Як відомо УП від топ-посадовців антикорупційних органів, він брав участь у документуванні діяльності колишнього бізнес-партнера і близького товариша президента, співвласника студії "Квартал-95" Тімура Міндіча. 

2. Керівник управління детективів НАБУ Олександр Скомаров займався справою вже колишнього віцепрем'єра з питань національної єдності й товариша президента Олексія Чернишова. 

3. Керівник одного з підрозділів детективів Михайло Романюк був одним із ключових детективів у справі колишнього радника ОП та керівника департаменту "І" СБУ Артема Шила. НАБУ і САП підозрюють Шила в організації корупційної схеми, через яку вдалося отримати майже сотню мільйонів гривень на закупівлях в "Укрзалізниці".

4. Заступник керівника одного з підрозділів детективів Роман Нєдов вів справу про несанкціонований доступ до закритої частини Єдиного реєстру судових рішень, який, за версією слідства, отримала група адвокатів на чолі з Дмитром Борзих. Співрозмовники УП в антикорупційному середовищі називають Борзих неформальним радником генпрокурора і можливим консультантом у роботі над законопроєктом №12414.

5. Старший детектив Бюро Іван Кравчук займався справою підозрюваного в земельних оборудках на мільйони гривень ексміністра агрополітики Миколи Сольського. СБУ прийшла до Кравчука з невідкладними обшуками, бо його батько отримав паспорт РФ в 1990-х. 

6. Заступник керівника підрозділу детективів Віталій Тєбєкін  займається справами Державного агентства резерву України. Ще влітку минулого року він повідомив управлінню внутрішнього контролю НАБУ та СБУ, що його батьків, які проживають на тимчасово окупованій Луганщині, намагалися завербувати працівники ФСБ. Але силовики доїхали до нього з обшуками лише зараз.

7. Старший детектив Юрій Цвєтков веде справи Укргазбанку. До детектива правоохоронці нагрянули з обшуками, бо він не повідомив СБУ, що рідний брат отримав паспорт РФ. Але Цвєтков стверджує, що не знав про це, бо практично не спілкується з родичем, який залишився жити на окупованій в 2014 році території Луганщини.

Навіщо Трамп погодився на саміт із Путіним?

Вже на етапі оголошення цієї зустрічі почалися перші розбіжності – хто ж таки виступив ініціатором. І цей епізод вже сам по собі яскраво характеризує, наскільки у Кремлі прагнуть зустрічі з Трампом, але водночас намагаються показати росіянам, що вона потрібна саме Трампу. Тож з чим сторони ідуть на переговори? Спробуємо зʼясувати:

1. Російські офіційні коментатори переконують, що головною темою саміту буде не лише Україна, а й "вища відповідальність" двох ядерних держав, а також "світле майбутнє співпраці між Вашингтоном і Москвою".

2. По суті, в Кремлі мріють про повернення до часів Ялтинської чи Тегеранської конференцій 1940-х років, коли Сталін та Рузвельт (нехай за участю Черчилля) змінювали державні кордони та вирішували долю європейських країн.

3. Саме такий формат, сподіваються у Москві, дозволить схилити Трампа до поступок щодо України – в обмін на врахування інтересів США в інших питаннях.

4. Наразі виглядає так, що єдиною поступкою з боку РФ може стати "повітряне перемир'я" – тимчасове припинення взаємних атак дронами і ракетами. Втім, і його досягнення – під великим питанням.

5. Ймовірність того, що Путін зможе переконати Трампа піти на надмірні поступки заради якоїсь глобальної угоди чи обіцянок комерційних контрактів, залишається досить високою, хоча і не настільки, як це було у перші місяці президентства Трампа.

6. В цьому контексті дещо заспокоює лише те, що у лідерів ЄС вже є досвід впливу на рішення Трампа та лобіювання рішень на користь Україні.

7. Ще один момент. У тих, хто спостерігав за ходом перемовин США з Іраном, нинішні консультації з РФ викликають дежавю. І зараз, і тоді напередодні завершення терміну ультиматуму Трамп надсилав сигнали про те, що він не готовий до жорстких дій. Однак у випадку з Іраном це виявилося хитрістю і завершилося атакою на іранські ядерні об'єкти.

Нейтралітет, але не капітуляція. Чи є альтернатива членству України в НАТО в угоді про мир?

"Європейська правда" є прихильною до ідеї колективної безпеки як найбільш ефективного механізму стримування РФ і наполягає, що за нинішніх обставин ми маємо зберігати мету вступу до НАТО. Утім, сторінки видання відкриті до дискусій та до обговорення проміжних етапів. Тож публікуємо скорочену версію статті українського юриста-міжнародника Михайла Солдатенка про варіант "постійного нейтралітету" для України:

1. Головний обов’язок нейтральної країни – не брати участі в конфлікті та не допомагати його сторонам вести бойові дії, наприклад, шляхом поставок зброї або надання своєї території для проведення будь-яких військових операцій. В той же час воюючим державам заборонено використовувати територію нейтральної країни та завдавати їй будь-якої шкоди.

2. Нейтралітет стосується саме воєнних дій і не зобов'язує до ідеологічної, політичної, моральної та економічної неупередженості. Більше того, концепція так званого кваліфікованого нейтралітету дозволяє нейтральним державам надавати зброю та розвіддані жертвам агресії.

3. Крім того, такий статус не забороняє третім країнам надавати безпекову допомогу постійно нейтральній державі та прийти на її захист у разі агресії. Прикладами країн з постійним нейтралітетом є Швейцарія, Австрія та Мальта.

4. Найбільш поширеною умовою постійного нейтралітету є утримання країни від вступу у воєнні союзи – такі як НАТО. В той же час участь в економічних союзах, як ЄС, не суперечить нейтралітету. Це підтверджується прикладом членства Австрії, Мальти та Ірландії в ЄС. Також ніщо не заважає постійно нейтральним країнам укладати безпекові угоди з іншими країнами поза воєнними союзами.

5. Постійний нейтралітет не передбачає жодних обмежень на здатність держави до самозахисту та стримування агресії. Більше того, оскільки нейтральна держава "має захищати свій нейтралітет, якщо треба – із застосуванням сили", багато дослідників поділяють думку, що постійно нейтральна держава має дотримуватися озброєного нейтралітету, маючи здатність захистити себе. Приклад – Швейцарія.

6. У разі потенційного озброєного нейтралітету України посилити її післявоєнну безпеку допоможуть два взаємодоповнюючих елементи: безпекові зобов'язання західних партнерів, а також потужні власні збройні сили та ОПК.

7. Більше того, коли Україна приєднається до ЄС, вона також отримає зобов'язання членів ЄС щодо взаємної допомоги та сприяння у разі збройного нападу відповідно до статті 42(7) Договору про Європейський Союз. Це, до речі, сумісно з постійним нейтралітетом або позаблоковістю, що навіть росіяни визнали під час перемовин у Стамбулі в 2022 році.

Що відбувалося на закритій зустрічі Андрія Єрмака зі студентами?

Керівник ОП зустрівся зі студентами трьох українських вишів, аби згладити негативний імідж влади. Та чи вдалося це Андрію Єрмаку? Журналіст ЕП спостерігав за цим дійством – і виклав усі подробиці ось тут. А ми переповідаємо лише декілька цікавих епізодів:

1. Про ефективність роботи антикорупційних органів: Суспільству теж треба поставити питання. Якщо в нас все так добре було, а чому нам завжди говорять про корупцію? Якщо всіх влаштовує, як всі правоохоронні органи працюють, не тільки ці два (НАБУ і САП – ЕП), повинні зупинитися ставитись про це питання. (…) У олігарха Вадима Новинького три лобістські компанії у Вашингтоні, навіть інтервʼю давав Такеру Карлсону. У мене питання теж… він у Хорватії живе, у нього все добре, нічого не відбувається. Тобто, мені здається, є питання до всіх. Я думаю, що сьогодні всім даний час для того, щоб показати свою ефективність: хтось воює, а хтось… Це ж не просто ти сьогодні не йдеш на фронт.

2. Про свої повноваження: Офіс сьогодні робить те, що йому доручає президент, виконує координуючі функції. Якщо б не оці правила політики, я взагалі людина результату. Мені говорити про себе, що я зробив, є не дуже органічно, але без цього сьогодні неможливо. Коли був перший обмін людей, з цього моменту почалися маленькі, потім більші (інформаційні – ЕП) атаки.

3. Про якість комунікацій щодо законопроєкту: Комунікація, безумовно, недостатня. Якщо є сьогодні запит – безумовно, з комунікацією потрібно працювати. І правоохоронним органам, і парламенту. (…) Помилки є, так, вони є. Але є помилки, які стосуються всіх, і я вважаю, що те, що сталось, це помилка усіх, і я впевнений, що усі вийшли переможцями з цього. І президент, і парламент, і громадянське суспільство, молоді люди, які вийшли.

[Складно було зрозуміти характер описаної Єрмаком помилки: проблема в ліквідованій незалежності антикорупційних органів чи в комунікації цього рішення?]

4. Про те, чи мав вплив на голосування: Це ж не був закон. Це депутати проголосували зміни, які хтось там десь вносив і т. д. Сьогодні неможливо просто подзвонити і сказати: "Ану давайте всі голосуйте". Я ще раз говорю, що хтось десь там, я бачив у публікаціях, хтось там говорив, що я на це впливаю, потім абсолютно не кореспондуюча норма про те, а тут я щось те роблю. Мені нема за що виправдовуватися, я хочу вам сказати, що багато склалося факторів, що все сталося. І не треба сьогодні забувати, що кожен депутат, який пропрацював шість років, сьогодні має свою позицію у кожній фракції.

5. Про те, на яку реакцію суспільства розраховували автори законопроєкту: Саме цей парламент, ці депутати надали усі повноваження антикорупційним органам, саме цей президент підписав ці повноваження. Існує конспірологічна теорія і я бачу, ви її підтримуєте, що хтось план коварний зробив. Але якщо ви поспілкуєтесь з депутатами, ви побачите розмови про це, зміни якісь. Я хочу вам сказати, що багато факторів склалось, що це сталося (закон про ліквідацію незалежності НАБУ і САП – ЕП).

[На цьому моменті модератор з невідомих причин змінився. Тимофія Милованова замінив ректор KSE Тимофій Брік і повідомив, що зустріч закінчиться на пів години раніше від запланованого. "Бажано, щоб не повторювалися питання. Ми ще не говорили про війну, перемирʼя, геополітику", – каже Брік. Студенти не помітили ремарки]

Вибухівка з супермаркету. Як Росія вчиняє злочини руками українців?

Якими методами сьогодні російські спецслужби намагаються вербувати українців, як змінюють свої підходи та хто стає їхньою цільовою аудиторією? Розповідаємо:

1. В пріоритеті – люди похилого віку, а серед нових прийомів – тактика спецоперацій "під чужим прапором". Агенти ФСБ видають себе за співробітників СБУ і намагаються переконати людей, що ті виконують завдання в інтересах власної держави.

2. Часто громадянам у месенджери розсилається повістка з вимогою з'явитися на допит до слідчого СБУ через нібито відкрите кримінальне провадження. Найчастіше пенсіонерів лякають тим, що вони замовили нібито заборонений в Україні товар або користувалися для покупок сайтом із російським корінням – і тим самим профінансували ворожу державу.

3. Згодом невідомі пропонують людині допомогти із закриттям кримінального провадження. Платити за це потрібно виконанням завдань "на користь держави": прослідкувати за кимось, перевезти невідомі предмети з однієї точки до іншої, переказати гроші на картку, яка нібито є рахунком для "донатів на ЗСУ", виготовити вибухівку з підручних засобів, підпалити автівку чи адмінбудівлю або здійснити іншу диверсію.

4. Втім, іноді літні люди йдуть на співпрацю з росіянами не через страх чи гроші, а з ідеологічних міркувань. Насамперед ФСБШників цікавлять не просто літні люди, а ті, хто до пенсії мав якусь вагу у суспільстві. Особливо приваблюють їх військові пенсіонери та колишні держслужбовці – в них можуть залишитися корисні зв'язки.

5. Дописи, скеровані проти роботи військовослужбовців ТЦК, допомагають російським спецслужбам вишукувати потенційних жертв – через коментарі, які залишають українці в соцмережах.

6. Особливу увагу вербувальники приділяють людям із залежностями – наркотичною чи ігровою або фінансовими боргами.

7. Молодь дедалі частіше вербують через оголошення про роботу без досвіду на вулицях українських міст. QR-код цих оголошень веде до телеграм-канала із назвою радянського молодіжного тележурналу. Проте основним каналом залучення молоді залишається телеграм: через канали знайомств, зокрема для ЛГБТ, а також гік- та геймерські спільноти.

Американська прописка: чому "Київстар" міняє адресу на Nasdaq?

Після завершення всіх процедур "Київстар" стане першою українською компанією на американській біржі. Як зміниться структура власності "Київстару" та з чим компанія іде на біржу? Розповідаємо у тексті:

1. Розглядається кілька сценаріїв розвитку подій. У першому (якщо акції ніхто не продаватиме) публічні інвестори отримають близько 23 млн акцій або 10% компанії. Основним власником залишається материнська компанія Veon із пакетом у понад 190 млн акцій, або 80% компанії. Решта перейде до спонсорів SPAC та інвесторів, які погодились не продавати свої акції до закриття угоди.

2. Згідно з даними, опублікованими на сайті SEC, "Київстар" виходить на біржу як лідер українського мобільного ринку, обслуговуючи понад 23 млн абонентів мобільного зв’язку та 1,1 млн клієнтів фіксованого інтернету на кінець 2024 року. Частка компанії в мобільному сегменті за кількістю користувачів перевищує 47%.

3. Водночас "Київстар" більше не хоче бути просто мобільним оператором. Мета компанії – збільшити частку чистого доходу від не телеком-послуг до понад 10%. 19 березня оператор оголосив про купівлю 97% акцій Uklon за $155,2 млн. Згодом "Київстар" збільшив частку в платформі цифрової медицини Helsi з 69,99% до 97,99%.

4. Співрозмовники ЕП на телеком-ринку виділяли кілька головних мотивів виходу на біржу. Один із них – захист від політичних ризиків. Після арешту корпоративних прав "Київстару" та судових процесів, які могли завершитися передачею частки державі, компанія прагнула зробити структуру власності більш стійкою. Лістинг у США суттєво знижує ризик повторення таких сценаріїв та підсилює захист прав інвесторів.

5. Ще один фактор – фінансові обмеження. Через воєнний стан і обмеження Нацбанку на виведення дивідендів компанія вже четвертий рік не може отримати більшу частину прибутку від українського активу. У країні "застрягли" сотні мільйонів доларів. Продаж акцій через SPAC став альтернативним способом монетизації цього капіталу. На кінець першого кварталу 2025 року "Київстар" мав близько $712 млн вільних коштів і високоліквідних активів ще до того, як витратив $155 млн на купівлю Uklon.

6 Однією з цілей виходу на біржу для "Київстару" могло стати бажання зменшити вплив інвестиційної групи LetterOne підсанкційних російських олігархів Міхаіла Фрідмана та Андрєя Косогова. Частка останніх могла б "загубитися" серед нових акціонерів мобільного оператора. Проте в межах процедури лістингу "Київстар" мажоритарний контроль Veon зберігається, а частка LetterOne фактично не змінюється. Тож ця версія виглядає малоймовірною.

Про що Трамп домовився на Алясці з господарем Кремля?

Пояснюємо найважливіше з того, що відбулося на Алясці. І найголовніше – що там із "перемир'ям", якого Трамп обіцяв досягнути:

1. Одна з ключових перемог Путіна: зникла небезпека так званих "ядерних нафтових санкцій". Ідеться про "вторинні санкції", тобто удар по державах, які купують у Росії нафту і газ, спонсоруючи тим самим російську машину війни. Такі санкції вважають найбільш дієвими для впливу на РФ. Принаймні, на деякий час це питання зняте з порядку денного.

2. Інший важливий результат переговорів – це політичне рішення про те, що Україна має отримати гарантії безпеки від США. Від початку роботи на посаді Трамп відстоював позицію про те, що мирні домовленості не повинні включати будь-яку участь США у гарантуванні подальшої безпеки України. Мовляв, це європейські справи.

3. Перед самітом Трамп наполягав, що перемир'я – це ключовий елемент зустрічі з Путіним. За даними Axios, після зустрічі Трамп сказав Зеленському і лідерам НАТО, що Путін не хоче перемир’я та віддає перевагу комплексній угоді для завершення війни. За словами джерела, присутнього під час дзвінка, Трамп сказав, що "думає, що швидка мирна угода – це краще, ніж перемир'я".

4. Американський президент оголосив, що частиною його домовленості з Путіним став "обмін територіями" між Україною і Росією. При цьому Трамп кілька разів наголосив, що тепер головне питання – щоб Україна прийняла ці домовленості. Бо, за його словами, згода Києва не є очевидною.

5. І тут є дуже важливий позитивний для нас момент. Від Трампа не прозвучало ані найменшого натяку на те, що він примушуватиме Київ погодитися на такий обмін, якщо він виявиться неприйнятним для українців. Ситуація, що склалася, не обов'язково має катастрофічні наслідки для України. Йшлося лише про потребу переконати українську сторону в цьому і знайти правильні параметри такого обміну. 

6. Зустріч Зеленського та Путіна – це ще один елемент домовленості, причому Трамп збирається бути присутнім на цій зустрічі. Однак це – американське бачення. У Кремлі взагалі заперечують, що планують переговори у такому форматі. Тож говорити, що після переговорів на Алясці ми стали близькі до угоди про мир, точно не можна.

7. Росія не дуже приховано працює над тим, щоб цієї домовленості не було. І у Вашингтоні, і у Києві мають намір використати шанс для того, щоб досягти хоч якогось прогресу і щоб саміт не перетворився на "пшик", єдиним результатом якого стануть дипломатичні та іміджеві перемоги Путіна. Але далеко не факт, що у них це вийде. 

Трамп у полоні ілюзій: як президент США потрапив у пастку Путіна — колонка Тімоті Снайдера

Публікуємо роздуми Тімоті Снайдера про зустріч убивці і Трампа на Алясці, а ось лише декілька важливих тез із цього тексту:

1. У давнину люди говорили про Ultima Thule – міфічну землю на крайній півночі, на краю світу. Вирушивши на Аляску, щоб зустрітися з Путіним, Трамп досяг власної Ultima Thule – арктичної межі свого зовнішньополітичного світу мрій.

2. Трамп зробив надзвичайні поступки Росії в обмін на ніщо. Самим лише фактом зустрічі з Путіним на Алясці Трамп припинив понад трирічну дипломатичну ізоляцію Кремля з боку Заходу. Навіть вибір Аляски був поступкою – і дивною. Запросити людей, які заявляють про ваші території, на головну військову базу на цій території для обговорення війни, яку вони самі розпочали, не запросивши при цьому нікого з країни, яка є жертвою вторгнення – це майже край зовнішньополітичної фантазії. Це і є Ultima Thule.

3. Прийняття того, що вторгнення може легально змінювати кордони, руйнує світовий порядок. Надання Росії права визначати зовнішню політику інших країн стимулює нову агресію. Відмова від очевидних юридичних та історичних відповідей на злочинні війни агресії – репарацій і трибуналів – заохочує війни загалом.

4. Трамп голосно говорить і тримає маленьку палицю. Уявлення, що одних лише слів достатньо, привело його до позиції, що слова Путіна мають значення, а тому він поїхав на Аляску для "слухання". Уся політична кар’єра Трампа складається з вислуховування Путіна й повторювання його тез.

5. Обох чоловіків рухає бажання величі в майбутньому. Путін вважає, що її можна досягти війною, частиною якої є маніпулювання президентом США.
Натомість Трамп вірить, що його спадщину можна забезпечити асоціацією з миром, але поки він не готовий виробляти власну політику, він стає заручником того, хто розв’язав війну.

6 Путін знає, як Трамп жадає Нобелівської премії миру. Тож його очевидний хід – натякати Трампу, що війна колись завершиться і Трамп отримає лаври, якщо вони обоє й далі говоритимуть.

7. США мають інструменти політики, здатні змінити хід війни в Україні, і можуть ними скористатися. Трамп погрожував "суворими наслідками", якщо Путін не погодиться на безумовне припинення вогню. Але це були лише слова, і дотепер наслідками цих слів для Росії були… інші слова. Тепер, на Ultima Thule, все стало очевидним. Трамп дістався меж свого світу фантазій. Куди він вирушить далі?

Що почув Зеленський у Білому домі та чого чекати далі?

По суті, у Вашингтоні було три сторони переговорів. У кожної – свої задачі і своя мета. То що ж насправді відбувалося на переговорах у Білому домі, і хто підтримує Україну – пояснює "Європейська правда":

1. Перша сторона – це Україна та усі європейські учасники. На переговорах у Білому домі вони діяли спільно та відстоювали українську позицію. Говорили Трампу про необхідність негайного припинення вогню. Виступали за гарантії безпеки. І найголовніше – наполягали на тому, що думка України має визначальне значення.

2. Друга сторона – це президент США. Для Трампа збереження України, а тим більше її процвітання, не є самодостатньою метою. Він не приховує, що його мета – отримати Нобелівську премію миру. Через це достатні для Трампа "умови миру" далеко не завжди збігаються з українським баченням. До того ж президент США має також другу мету – відновити бізнес з Росією. Це у його матриці мало би бути наслідком миру, однак це також дещо обмежує прийнятні для нього варіанти.

3. Третя сторона – це Путін, з яким Трамп тримав зв'язок телефоном. Задачі Путіна незмінні. Мирна угода, а тим більше стабільний мир в Україні у тому вигляді, як його прагне Київ та європейські партнери – принципово суперечать задачам російського правителя. А от із пріоритетами Трампа точок дотику набагато більше.

4. Ідея про двосторонню зустріч Путіна і Зеленського віч-на-віч є новою. Принаймні, публічно. Ця пропозиція з'явилася лише під час зустрічі у Білому домі – коли Трамп призупинив переговори з європейцями і вийшов, щоб зателефонувати Путіну і розповісти йому про досягнуті домовленості.

5. Хто саме запропонував таку зміну? Свідчення учасників переговорів різняться. Варто зауважити, що Зеленський заявив, що розмова з Путіним віч-на-віч необхідна для переговорів з найбільш критичного питання, щодо територій. Утім, формат зустрічі з Путіним є другорядним у порівнянні з питанням про те, чи відбудеться зустріч взагалі. Є всі підстави вважати, що Путін її уникатиме.

6. Європейські учасники переговорів у Білому дому сходяться на думці, що Путін не буде готовий, доки його не змусити. Тож зараз один з ключових пріоритетів – створити такі політичні умови, за яких Трамп погодиться на спільне запровадження нових санкцій проти Росії. Саме над цією задачею доведеться працювати союзникам України.

Чи вірять українці у переговори про мир і тим, хто їх веде?

Від західних дипломатів дедалі частіше можна почути фрази, що "дипломатичне рішення близьке як ніколи". Ще більше на сторінках західних медіа – спроб маніпулювати даними про настрої українського суспільства, "бажання миру" та "втому від війни". А що про це каже соціологія? Зʼясовуємо:

1. За даними американського Інституту Ґеллапа, у 2022 році більш ніж 70% українців воліли боротися до повної перемоги, а станом на серпень 2025 року вже майже 70% схиляються до ідеї найшвидшого закінчення війни шляхом перемовин. Схожі дані в Україні публікував центр SOCIS: продовження війни до досягнення певних цілей (кордон 2022-го чи 1991-го) підтримували трохи більше ніж 20%, заморозку чи початок переговорів – ті ж приблизно 70% опитаних.

2. Разом з тим варто зважати: про які саме поступки готові українці? Ось тут ситуація зовсім інша. В 2023-му тільки 10% були готові на територіальні поступки. Зараз десь близько 40% українців розглядають якийсь такий варіант.

3. Якщо про передачу під контроль Росії територій, які зараз контролюються Україною, або офіційне визнання окупованих територій частиною Росії, то абсолютна більшість – 70–80% українців – виступають проти таких варіантів.

4. В опитуванні SOCIS теж було запитання про можливі поступки, і при відкритому запитанні із можливістю кількох варіантів відповіді, приблизно 30% опитаних були проти будь-яких поступок Росії. Майже 7% готові на скорочення армії, всього 16,5% – на територіальні поступки, 21% – на відмову від вступу в ЄС.

5. Найчастіше опитувані були готові відмовитись від вступу в НАТО – більше ніж 36%. Але й цю цифру необхідно правильно інтерпретувати: українці "жертвували" тим, у що найменше вірять. Опитування Інституту Ґеллапа показало, що в Україні рекордно за останні роки впала кількість тих, хто вірить у можливість вступу до НАТО впродовж наступних 10 років – зараз таких всього 32%. Натомість 33% не вірять у можливість вступу взагалі ніколи.

6. Питання поступок тісно пов'язані із гарантіями безпеки. Тільки за такого сценарію більше 50% опитаних можуть прийняти певний "мирний план". Якщо немає надійних гарантій безпеки, то більшість респондентів відкидає будь-який такий документ.

Енергетична "дуель" з Орбаном: наскільки потужні аргументи мають Україна та Угорщина?

Як удари Сил оборони по "Дружбі" створюють енергетичну кризу в Угорщині, і чи дійсно Орбан може зупинити експорт електроенергії в Україну? Розповідаємо:

1. Які є ризики нинішнього тиску України? Будь-який збій у транзиті можна подати як "українську атаку на угорських споживачів" і використати для внутрішньої мобілізації – особливо напередодні парламентських виборів у квітні 2026 року. Саме тому в короткостроковій перспективі атака на "Дружбу" може створити ризики і для України. 

2. Наскільки Угорщина залежна від "Дружби"? Російська нафта, що надходить цим маршрутом, є основною сировиною для нафтопереробних заводів MOL в Угорщині та Словаччині – за минулорічними даними, російська суміш Urals становить близько 60-70% сировини для угорської нафтопереробки та до 90% для словацької.

3. Чи є у Угорщини альтернативні шляхи постачання? За даними MOL, компанія вже перейшла на переробку 30-40% нафти інших сортів, є домовленості з альтернативними постачальниками, як-от Азербайджаном чи Казахстаном. Зрештою, виняток в ембарго ЄС на російську нафту дозволяє обом країнам імпортувати цей ресурс морем. Альтернативний маршрут через Адріатичний трубопровід має достатню потужність, щоб компенсувати весь обсяг постачань з "Дружби" для Угорщини та Словаччини. Є також опції постачання через Чехію та Австрію, через "Одеса – Броди" (MOL розглядає доступ до українського порту "Південний"). А на додачу – MOL має проєкт будівництва нафтопроводу з Сербії.

4. Чи означає це, що залежність Угорщини від нафти з "Дружби", є перебільшеною? Не зовсім. Переривання поставок через "Дружбу", навіть тимчасові, окрім збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів. Це дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності. А цього в Орбана воліли б уникнути. 

5. Чи може Угорщина у відповідь припинити експорт електроенергії в Україну? Механізми ЄС роблять це малоймовірним. Політично Орбан міг би оголосити про "надзвичайну ситуацію", але тоді втручання в роботу оператора системи передачі викличе реакцію Єврокомісії, що загрожує погіршенню відносин по лінії Будапешт – Брюссель.

Як держава бореться з онлайн-казино і чи дає це бажані результати?

Дані Google Trends фіксують новий стрибок інтересу до онлайн-гемблінгу – із новим піком влітку 2025 року. Поточне збільшення інтересу до азартних ігор відбувається всупереч офіційним заборонам і кампаніям, які держава намагалася реалізувати у 2024 році. Чи є у держави план "Б"? Якщо коротко:

1. За 2024 рік в Україні заблокували 4,5 тис. сайтів онлайн-казино та 118 мобільних застосунків для азартних ігор. Хоча масштаби нелегального ринку вражають, проте боротьба з ним нагадує гру в "крота": замість одного заблокованого домену з’являються два нові.

2. Географія нового сплеску додає тривожних штрихів. За даними пошукових запитів останніх трьох місяців найбільший інтерес до онлайн-казино зафіксований у Київській області (особливо на півночі регіону), а також на сході (Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Сумська області), де розташовано чимало військових частин, пунктів постійної дислокації, полігонів, шпиталів і центрів реабілітації.

3. Крім військовослужбовців, у зоні ризику ще одна вразлива категорія: внутрішньо переміщені особи, більшість яких, за даними моніторингів Міжнародної організації з міграції, перебувають у Харківській та Дніпропетровській областях.

4. 6 січня 2025 року Зеленський підписав закон, яким суттєво посилив контроль за азартними іграми, зокрема майже повністю заборонив їх рекламу (за винятком нічного ефіру, спеціалізованих видань та платформ з віковим обмеженням 21+).

5. 14 лютого Кабмін офіційно поклав на Мінцифри функції регулятора грального ринку. На базі міністерства створили Держагентство з питань азартних ігор "ПлейСіті", яке в березні 2025-го перебрало на себе всі завдання КРАІЛ. Наразі урядовці покладають надії на технологічну "зброю" в боротьбі з нелегальним азартом. До 30 вересня 2025 року в Україні мають запустити Державну систему онлайн-моніторингу грального бізнесу – всеосяжну ІТ-платформу контролю за ставками та виграшами в реальному часі.

6. Онлайн-моніторинг має зробити фінансові потоки грального бізнесу прозорими для держави. Регулятори бачитимуть рух кожної ставки і виплати, тож організатори азартних ігор більше не зможуть приховувати виторг і ухилятися від сплати податків. За оцінками Мінцифри, без цього контролю Україна щороку втрачає до 10 млрд грн доходів через тіньовий ринок казино. Ці кошти тепер можуть піти до бюджету.

7. Система покликана захистити гравців від лудоманії. Контролювати виконання правил (наприклад, щодо лімітів часу гри чи ставок для одного гравця) стане простіше: порушення фіксуватимуться автоматично. Моніторинг дозволить оперативніше виявляти "запої" в онлайн-грі і надавати залежним гравцям допомогу, особливо коли це стосується військових чи ВПО.

Турелі ППО зі штучним інтелектом: як Україна випробовує нову зброю проти "Шахедів"?

Захистити українське небо можна лише у комплексі з різних засобів. Частиною цього комплексу можуть стати дистанційно керовані турелі, які наводитимуть кулемет на ціль за допомогою штучного інтелекту. Як це працює? Пояснюємо:

1. Це – логічне продовження ідеї мобільних вогневих груп із кулеметами, ефективність яких залишається обмеженою через людський фактор, нестачу особового складу та постійне зростання висоти польоту ворожих цілей. Головна їх перевага у можливості заховати оператора в безпечному місці при невисокій ціні та швидкому масштабуванні виробу.

2. У такої турелі перехоплення відбувається у тривимірному просторі зі швидкістю сотні кілометрів за годину. До цього додаються боєприпаси з дистанційним підривом, інтеграція турелей у загальну систему ППО, алгоритми випередження у 3D. Тому тут турелям одразу потрібні і оптико-електронні станції, і балістичний комп’ютер, і приводи, які мають встигати за маневреним об'єктом, що мчить у тривимірному просторі.

3. У державному технокластері Brave1 зазначають, що нині на українському ринку вже є багато турелей, однак розробки потребують постійного покращення, аби відповідати реаліям війни. Для ефективної турелі ППО в першу чергу важливий не калібр і потужність боєприпасу, а дальність стрільби та точність наведення. Виробники турелей вже інтегрують системи розпізнавання "свій-чужий" на власні вироби.

4. Одним з прикладів таких турелей є розроблена в Україні система "Sky Sentinel" з 12,7-мм кулеметом M2 Browning. Вона здатна знищувати дрони на дальності до двох кілометрів, роблячи при цьому 500 пострілів за хвилину. Серед головних цілей для турелі розробник заявив саме дрони типу "Шахед".

5. Відомим також є дистанційно керований бойовий модуль "Хижак" від української команди "UGV Robotics". Він оснащується кулеметом калбіру 7,62 мм – ПКТ, або західним М240. Турель призначена для ведення вогню по рухомих повітряних цілях.

6. Заявлено, що за допомогою ШІ та системи гіростабілізації "Хижак" може знищувати повітряні цілі на дальностях 600-800 м залежно від розміру. Турель може встановлюватись на автомобільне шасі чи наземний роботизований комплекс і здатна вражати цілі під час руху власної платформи. До того ж передбачається її встановлення стаціонарно – на дахах споруд для їх захисту від дронових атак.

Кабмін з двома прем'єрами, але без грошей. Як стартував уряд Свириденко?

Напередодні перших 50 днів роботи уряду ми вирішили з'ясувати, що змінилося від перестановки прем'єрів у новому уряді зі старими міністрами. Отже, якщо коротко:

1. Динаміка всередині Кабміну дуже змінилася. Шмигаль був максимально прогнозований. А зараз всі люди, починаючи зі Свириденко, мають наново доводити свою ефективність. І тому генерується маса нових проєктів, дістаються якісь старі історії, всі бігають, щось роблять, розповідає один із членів Кабміну.

2. "Треба віддати Юлі належне, вона під свою відповідальність переконала Банкову, що пора закінчувати історію з БЕБ, треба запускати реформу митниці, АРМА і так далі", – розповідає один із членів нового Кабміну. За словами джерел УП, Свириденко дуже дорожить своєю міжнародною репутацією. Такій готовності дослухатися до партнерів є просте пояснення – бюджетна діра на тлі усе того ж скандалу з НАБУ / САП. 

3. При цьому особливо трагікомічно виглядає неконтрольована активність "нових" міністрів із запуску всеможливих програм підтримки (читай – роздачі грошей). Скоро планується презентація програм кожного окремого міністра. За даними УП, Зеленський запропонував очільникам міністерств зробити ці представлення предметними і красивими: на якомусь новому об'єкті, заводі, стадіоні, клініці тощо. Тож тепер всі міністерства генерують свої "великі будівництва" і "тисячі підтримки".

4. Особливий вид урядового мистецтва – це спроби "продати" новій главі Кабміну проєкти, які збив прем'єр попередній. Раніше Шмигаль повикидав якісь історії, під які не було грошей, але які комусь дуже хотілося реалізувати. І зараз цікаво ті ж "проєкти" несуть Свириденко – авось прокатить.

5. Як розповідають джерела УП в уряді та Раді, вибір Шмигаля на посаду міністра оборони багато в чому був продиктований бажанням різко і рішуче позакривати діри в фінансовому казані Міноборони, через які величезна частина грошей витікає поза потреби сил оборони.

6. Шмигаль заганяє все в жорстку формалізовану роботу, під протокол, великі наради ледь не щодня, робочі групи по 50 людей з усіма відомствами, контроль виконання і так далі. Але це все довго. А коли вранці в завод оборонки прилітає ракета, і вони дзвонять і просять якесь захищене приміщення, щоб вивезти склад, то нікому неможливо додзвонитися – всі на нарадах, розповідає один із учасників таких великих нарад.

7. Остаточно не загрузнути в апаратній тяганині й усе ж фокусуватись на потребах технологічної війни міністру оборони має допомогти його ситуативний союзник – перший віцепрем'єр Михайло Федоров. Саме його у Зеленського бачать тим запобіжником, який може не дати Шмигалю підчепити "стокгольмський синдром" відносно вищого військового командування.

Що нам розповів Святослав "Калина" Паламар?

Упродовж 2022–2023 років керівний склад полку "Азов" пройшов випробування, про які писатимуть у книжках і зніматимуть кінострічки. Частиною цієї історії є "Калина". Його перше інтервʼю "Українській правді" з 2022-го року можна дивитися або читати, а ось дуже коротко:

Про Покровський напрямок: Зараз це основний удар двох армій ворога – 51-ої й 8-ої. У них немає особливих проблем із поповненням особового складу. Ми їх розбиваємо, вони заходять на відновлення, далі швидко поповнюються і знову заходять. Але загалом ситуація набагато краща, ніж була до того моменту, коли ми туди зайшли. За цей період втрати ворога приблизно такі: більше 1600 двохсотих, близько 800 трьохсотих, 58 полонених.

Про мобілізацію на окупованих територіях: Якщо ми говоримо по нашому напрямку, то з нами воює, мабуть, 60% людей, які мобілізовані з тимчасово окупованих територій. І не лише Донецьк, Луганськ, які довший час під окупацією, а, наприклад, Запорізька область. Вони не дуже вмотивовані. Багато чого залежить від того, хто проти них стоїть.

Про мотивацію росіян: Якщо раніше вони успішно просувалися, то зараз получають нормально тягла. І як наслідок ми чуємо по перехопленнях, що їх прямо заставляють йти на штурм. Вони відмовляються, їм розказують, що їх розстріляють, що їх накриють свої ж міномети. Вони реально катують та вбивають своїх же.

Про переговори про вихід з "Азовсталі": Переговори були про цивільних і евакуацію поранених, а також дуже важливим для нас було забрати всіх вбитих на полі бою. Ворог розумів, що якщо він на це піде, у нас, скажемо так, розв'яжуться руки і, можливо, ми щось прямо вчудимо серйозне. А ми хотіли, скажу відверто. Тому переговори йшли. Ворог розумів, що ми затримуємо на собі сили.

Про те, як Редіса вивозили на окуповану територію: Одного разу Редіс поїхав на переговори в один із уже на той час окупованих населених пунктів. Чесно кажучи, важко усвідомити, що би сталося, якби його вбили чи так забрали в полон. Весь особовий склад переживав. Усі сиділи на нервах. Але Редіс – людина виважена і доволі холоднокровна в таких складних ситуаціях. І розумів всі ризики. Він прийняв таке рішення, і воно було справді важливим. Редіс вів переговори не про нашу здачу в полон, а про те, щоб евакуювати поранених на "велику землю". Якщо би це вдалося зробити, ситуація була би геть іншою.

Про останній день на "Азовсталі": Це була ліквідація всього. Телефон, інші засоби зв'язку, уся зброя, знищував речі, які в мене були. І всі інші займалися тим самим. Ми робили все для того, щоб не залишити ворогу нічого. Це флешки, інформація, все що було паперове – все знищували. Ми ж виходили в полон. І не могли нічого там сховати. 

Про Путіна: Я би хотів, щоб Путін попав під трибунал. Щоб його не вбили десь там свої, хоча, можливо, так і станеться, а щоб він закінчив своє життя у камері. Хочеться, щоб всі громадяни України це побачили і посмакували.