Харківська операція стала показовим прикладом того, як грамотне планування, рішучість командирів і швидкість дій військ здатні змінити хід війни. Українські сили провели наступальну операцію, що базувалася на точності, маневрі та розумінні таймiнгу.

Під прикриттям масштабних дезінформаційних заходів, коли ворог був переконаний, що головний удар готується на Херсонському напрямку — українська розвідка забезпечила приховане переміщення підрозділів, техніки й боєприпасів на схід.
Ударне угруповання було зосереджене в районі Балаклії, де оборона противника виявилася розтягнутою. Після короткої артилерійської підготовки маневрові групи ЗСУ прорвали передній край, швидко вийшли в глибину, розсікаючи комунікації й перерізаючи шляхи постачання. Противник, позбавлений зв’язку та підтримки, почав хаотичний відступ, залишаючи техніку й склади. Артилерія, дрони та розвідка працювали як одне ціле, забезпечуючи корекцію вогню та точне наведення ударів.

За кілька днів українські війська просунулися на десятки кілометрів, звільнивши Балаклію, Куп’янськ і сотні населених пунктів аж до самого державного кордону, серед них — і Козачу Лопань.

Це була справжня перемога. Результат операційної дисципліни, високого темпу управління та точного виконання задуму. Коли рішення приймаються швидко, коли підрозділи діють узгоджено, а командування бачить поле бою в масштабі театру, навіть стійка оборона противника втрачає сенс.

Харківський контрнаступ довів, що за наявності розумних командирів, сильного духу та технічної переваги, — завжди можливо перехопити ініціативу, розвинути прорив і змінити хід війни.

Отже, за гучним постом і розбором конкретно «Боцмана» — Сергія Коротких.

Прилетіли питання, різні і від різних людей, — тому відповідаємо чітко і однозначно.
Це — прогнилий виродок. А далі буде пояснення чому.
Він знає одну «Тайну» , лишилося в архівах, ну і ми, — залишимо без пояснень, але натякнемо на «мораль».

Воно є — патологічним садистом, який сховався в українському опорі та в спробах себе якось застосувати. Зміг заплямувати всіх, до кого торкався. Деякі й досі при згадці здригаються.
Встиг звичайно наваляти трупів на цивілці в Україні, а потім, після прогулянок біля розбитої ЗСУ техніки ворога, потрапив у 225.
На превеликий жаль.
Пригріли пацани рідкісну істоту, але що тут вже зробиш.

Так от, про славетний шлях, — він то голови в РФ кавказцям «пиляв», є такі свідчення, а от в Україні, вірменам — зізнавався в любові. Ну бабки, вплив, зрозуміло. Дивовижний взагалі персонаж.

Арсен Борисич, тобі окреме спасибі — за подарунок, так би мовити, ти Арсен Борисич де доречі? Допомагаєш Україні?

Гетьману — за паспорт, окреме. Ну хотіли ж допомогти, а воно ось так, а в тебе, Гетьман, в руках ціла служба контррозвідки колись була. Та воно тобі й не треба ж було, звісно.

Мовчали не тому, що не мали що сказати, а тому, що тихо сидів. Якби цей «Боцман» десь занурився і тихо був, можливо, і нічого б не згадав ніхто, та й вже майже всі забули. Але не всі. Ну і не лізти він не може, буде лізти і от вже командні посади.

Він, природно, — не найголовніша проблема України, але командні посади? — Це занадто. Йому взагалі пора б додому. Або на Кубу, він там десь паспорт чужий загубив.

Це, загалом — реакція на таке кадрове призначення. Ми не радимо і не критикуємо практично нікого і ніколи, особливо у призначеннях, не наша це прерогатива, але таке сміття, не помітити не вийшло.

Не вийде з’їхати на темі іпсо ФСБ, які свідомо викинули його допит і покази в мережу, але це не відміняє всього того, ким він насправді є.

На випередження — ми в курсі про Іловайськ, про 2014-й і початок шляху. Це було, він був в ефірі, був присутнім і робив, але було і зовсім інше, — що не сходиться зі словом «людина», а лише з гниллю, яку він благополучно експортував з РФ в Україну, разом із собою.

Просто багато в Україні не знають, хто такий «Боцман».
Але не знають не всі.

Таке наше ставлення і іншого не буде. І наявність його в Україні потребує реагування і ретельної перевірки.