Останнім часом знову лунають заяви про можливе «припинення» бойових дій. Ці слова звучать від осіб, які мають реальні владні повноваження. Ми вже наголошували: безвідповідальна комунікація з суспільством під час війни підриває довіру та авторитет. Порожні обіцянки й гучні, нічим не підкріплені заяви знецінюють слово влади.

На фронті тривають бойові дії, ведуться складні оборонні та штурмові операції. Військо щоденно працює в умовах постійного тиску противника та потребує підтримки — матеріальної, політичної, інформаційної. У таких умовах будь-які публічні заяви мають бути точними, виваженими та підкріпленими реальними планами.

Так само недоречним є показове вихваляння новими розробками ВПК. Їхня цінність має проявлятися у бойовому застосуванні — коли противник намагається зібрати уламки знищених об’єктів, а не через ефектні презентації.

Під час війни слово посадовця має важити не менше, аніж наказ командира.
Кожна заява повинна мати за собою конкретні дії, операційні рішення та відповідальність. Інакше падає довіра i слабшає держава.

Завдання інформаційних операцій та загальної інформаційної політики в умовах війни — дискредитація противника. Саме противник має виглядати пустословом, нести маячню про «рептилій», «британський спецназ SAS» чи «бойових комарів». Саме противник повинен заявляти про свої «перемоги», коли реальна картина на фронті показує його провали. Це має підтверджуватись супутниковими знімками та відеофіксацією закріплення наших сил на нових позиціях.

Саме противник має прикриватися «секретністю», у той час як фахівці з інформаційних операцій публічно розкривають ці «таємниці», демонструючи його неспроможність.

Інформація — це не фоновий шум і не інструмент для заспокоєння чи відволікання. Це засіб комунікації й потужна зброя.

Її потрібно застосовувати точно i правильно.

Успішна поліцейська операція викрила злочинців, серед яких опинилися кілька військових із конкретного підрозділу. Тепер увесь підрозділ змушений виправдовуватись через дії кількох покидьків.

Тим, хто активно розкручує цю тему, одне запитання: ваша мета? Поширюючи це так, як ви робите, ви стаєте прямими співучасниками інформаційних операцій проти України. У цій ситуації ворог не був ініціатором, але ви робите все, щоб допомогти йому реалізувати його цілі.

Є злочин. Є конкретні злочинці. Їх затримано, вони відповідатимуть за законом і це правильно. Є видовищні кадри затримання і зрозуміла емоційна реакція. Але перетворювати це на інформаційний серіал, підкреслюючи їхню належність до бойового підрозділу, — це удар не по злочинцях, а по тим, хто воює.

Аналогія проста. Коли затримують агентів ФСБ, зрадників чи коригувальників, ніхто не називає їх «українцями», хоча за паспортом вони громадяни України. Їх називають агентами рф, терористами, злочинцями. Бо їхня національність — зрадник.

Так і тут. Є окремі покидьки, які мають понести персональну відповідальність. Але підрозділ, який виконує бойові завдання, не зобов’язаний нести репутаційний удар через їхній злочин.

Ці особи не були відряджені підрозділом для скоєння злочинів. Злочин — це персональна протизаконна дія конкретних осіб, а не ідеологія чи статут самого підрозділу. Навіщо в кожному матеріалі наполегливо прив’язувати цих людей до всього колективу? Це наслідок непрофесійності та недбалості — або свідома спроба дискредитувати саме підрозділ?

Це не про замовчування. Це про професійну комунікацію та інформаційну безпеку. Публічно наголошуючи на деталях, які б’є ворог, ви самі даєте йому зброю.

Вітаємо! Ви постаралися і доклали максимальних зусиль. 🤝

🔥Сили спеціальних операцій уразили Саратовський НПЗ

У ніч на 16 жовтня підрозділи Сил спеціальних операцій уразили Саратовський НПЗ у Саратовській області рф.

«Саратовський нафтопереробний завод» – одне з найстаріших нафтопереробних російських підприємств, раніше відоме як завод «Крекінг», входить до структури нафтової компанії «Роснефть». Обсяг переробки нафти станом на 2020 рік – 7,2 млн тонн, у 2023 році – 4,8 млн тонн. Нагадаємо, що ССО уразили цей обєкт рівно місяць тому, 16 вересня, 2025 року.

Сили спеціальних операцій продовжують завдавати асиметричних дій з метою зупинки ворога.

Сили спеціальних операцій: Завжди за межею!

Щодня вам вкидають сміття: хто став криптомільйонером у Лапландії, що носить Кім Кардаш’ян, з ким спить хтось і що їсть на сніданок, реклама онлайн-казино, чутки про зірок і випадкові трагедії в інших країнах. Це не ваша реальність, це сміття, яке забиває мозок. І такі повідомлення регулярно тиражують пабліки з мільйонною аудиторією. Велика аудиторія + нуль відповідальності = небезпека.

Поки ви обговорюєте це, іде війна, ухвалюються критичні рішення, вирішуються питання оборони. Великі медіа сьогодні повинні служити державі. Це їхня пряма відповідальність.

Треба вчитися відокремлювати шум від суті. Гучні заяви без дій — це піар. Томагавки? Скільки в залпі? Чи змінить це хід війни? Обговорення відправки військ? «Розглядаємо» — поки що шум. Чужі сенсації про зірок, їхнє життя і побут — не ваша проблема, не ваша реальність.

Iнформація — це зброя. Якщо її перетворюють на смітник, вона вбиває не ворога, а ваш мозок.

Російські репресії в Криму тривають.

В тимчасово окупованому Криму ФСБ влаштували нову хвилю репресій. За наявними даними затримано вже щонайменше чотирьох жінок-кримських татар, звинувачуючи їх у «тероризмі». Це не боротьба з екстремізмом — це черговий акт репресій проти корінного народу Криму, через їхню непокору.

Окупанти, які загарбали українські території, тепер воюють ще й із жінками. Це й є їхнє справжнє обличчя — пси, здатні лише переслідувати беззахисних.

Крим — український.
Кримські татари — наші громадяни, наш біль і наша відповідальність.

Україна має негайно проінформувати міжнародних партнерів — Туреччину, Азербайджан, ООН та правозахисні організації — про нову хвилю репресій і вимагати тиску на державу-агресора.

Крим буде вільним.
Жоден злочин окупантів не залишиться без відповіді.

Збиття ворожого розвідувального БПЛА “ZALA” тараном крила літака Як-52 зі складу 11-ї окремої бригади армійської авіації.

Літаком керував полковник Костянтин Оборин, досвідчений льотчик, який неодноразово піднімався в небо, захищаючи південь України для збиття російських дронів.

На жаль, він загинув під час однієї з атак росіян.
Його родина нині збирає підписи за присвоєння Костянтину звання Героя України.
Просимо долучитися та підписати петицію за посиланням нижче.

https://petition.president.gov.ua/petition/251014?fbclid=PAZnRzaANc3mRleHRuA2FlbQIxMQABp6kynGbhVcGEvwIB0G0M8T23kKdC1gjKvcT6gptSjjXL-ICrU77YhMSjJukf_aem_Irq2dlKWmn0jllmpl7tm1A

A.I.R.T.E.A.M_UA🇺🇦

Північнокорейські оператори дронів працюють по Сумщині.

Що це таке?

Це сигнал для наших союзників. Деякі спеціалісти давно хочуть проявити себе в цьому конфлікті, але не в легендованому статусі.

На цьому відео не північнокореєць, якого навчили керувати дроном.
На цьому відео — нові можливості.
На цьому відео — легалізований статус участі іноземних держав, союзників на боці України.

Це запрошення.

У продовж теми інформаційного лікбезу.

Якщо ви думаєте, що інформаційні операції — це якісь шпигуни в підвалах з ноутбуками, то ні. Дуже часто це виглядає як звичайна дурість у фейсбуці, яка миттєво перетворюється на боєприпас у ворожому арсеналі.

Як працює ворог:
Він або створює iнформацiйну повiстку, або сидить тихо, як рибак з вудкою, й чекає. Ви самі викидаєте в ефір щось гучне, емоційне, затримання, скандал, гучна заява без дій, «зрада» від трьох осіб. Далi ворог хапає цю наживку, підключає ботоферми та «експертів-парашутистів» і розганяє як в всередині країни, так і на міжнародну аудиторію. Результат — у Вашингтоні чи Берліні вже читають не «окремий інцидент», а про «системну кризу в українській армії». І все це завдяки нашій щирій, голосистій дурості.

Ботня:
На них спускається повістка. Вони не думають, вони множать. Їх задача створити ефект «масового обурення» або «загального зневірення». Ви написали один необачний пост, а вони зроблять із нього 10 000 кiлометрiв, десятки «думок від народу» і сотні «аналітичних» постів від умовних «арестовичів другого сорту».
Боти не розумні, але дисципліновані. Людська дурість — навпаки. І саме в цьому симбіозі народжується інформаційна катастрофа. Коли ви емоційно пишете про «зраду» окремих імен, коли ви прив’язуєте окремих злочинців до цілого підрозділу, коли ви поширюєте гучну заяву політика без жодних дій, ви не «викриваєте правду». Ви просто берете весло й допомагаєте ворогу гребти в потрібному йому напрямку - безкоштовно!

Коли ми самі запускаємо операцію проти ворога, ми не даємо йому «емоційну кашу». Ми даємо чіткий сигнал, працюємо на фактах, документах, створюємо картинку, яку потім неможливо відмити. А коли ви робите пост про «зраду», ворог не докладає жодних зусиль. Він просто бере ваш матеріал і робить з нього зброю.

Ворог не платить вам зарплату, але ви працюєте в його інформаційному офісі як позаштатний волонтер.
Ботам не треба придумувати наратив, вони просто натискають «репост».
Міжнародні редакції не риються у фактах, вони бачать тренд у соцмережах і пишуть: «Sources say…». А джерело, це ваша тітка з Фейсбуку, яка репостнула «зраду» без перевірки.

Інформаційна війна — дуже важлива рiч. І коли ви постите дурню без контексту, це як залишити відкриті ворота в тилу.
Треба перестати бути безкоштовними веслярами ворога.
Треба почати мислити як доросле суспільство, яке веде війну.

«Украина действительно может перейти в контрнаступление», — Politico

«А может и не перейти». — Huitico.

Це на обід, чи на вечерю треба з'їсти?

Маємо показовий приклад інформаційного вкиду — стаття Politico, яка після доволі вільної інтерпретації заяв Трампа раптом «припускає», що Україна може перейти у контрнаступ. Звідки в них така інформація? Їм в Генштабі України доповіли? Чи вони особисто складали оперативні плани?

Такі «контрнаступи», підсунуті іноземними виданнями й політичними фігурами, які не мають жодного розуміння війни, — це сторення невиправданних очiкувань. Вони нам вже коштували дуже дорого. Ми вже чули подібні «поради» про те, як Україні «пора наступати». Так, треба. Але тоді, коли є ресурси, планування і реальні шанси на успіх. Бо ми бачили різне.

Витримка з одного з таких «контрнаступів», майже дослівно:
— «Що вони роблять, навіщо? Як вони там пройдуть? Там усе заміновано!»
— «Ну бляха, сказали, що проскочуть».

Оце й є різниця між інформаційною фантазією та реальною війною.

А були й інші приклади — Харківська та Курська операції. Реальні, важкі, продумані, з чіткими цілями та досягнутим результатом. За кожною з них — життя, долі, кров і реальна ціна за кожен кілометр.

Контрнаступ — це найскладніша форма ведення бойових дій, яка потребує часу, ресурсів, планування і тиші. І точно не потребує редакторів Politico у ролі військових стратегів.

Україна сама вирішить, коли і в якому форматі проводити наступальні дії, а коли активна оборона буде ефективнішою. І вирішать це не політики за океаном і не медійні фантазери, а ті, хто насправді розуміє оперативну ситуацію, має дані, несе відповідальність і платить ціну.

Українська делегація зустрілася з Northrop Grumman, Lockheed Martin та RTX — тими, хто робить ракети, літаки і ППО.

Це перехід від підтримки до спільного виробництва й інтеграції оборонних технологій.

Україна входить у великий оборонний клуб.
Це — перспектива на роки.