✅ Говерла
Найвища гора України — 2061 метр 😮
🔝 Такий топ(в усіх сенсах)-статус додає також і неабиякої популярності цій вершині.
⛰ З карпатський гір Говерлу і я для підйому обрав найпершою, далі вже були інші по Чорногірському хребту.
Все просто: ця гора вважається однією з найлегших для туристів, і їх тут зазвичай справді багато. Іноді буквально виникають затори з людей, адже всі хочуть зафіксувати своє досягнення бути на найвищій точці нашої країни, що недивно.
Проте, вже давно стежки сюди не тільки витоптали люди, а й автомобілі, які, в кращому випадку підвозять на гору людей, які з об’єктивних причин не можуть дістатись пішки, а частіше ці їздуни — просто «бізнесмени». Так, через великий потік туристів, на Говерлі бурлить торгівля: гарячий чай, кава, їжа, сувеніри, всілякі атракції по типу професійних фото. Не здивуюсь, якщо колись і МАФ там з’явиться 😩
Щось я якось з мінусів почав, хех 🫤
Але що поробиш, якщо вони є.
❤️ Взагалі ж підйом на Говерлу — це, як і у випадку з будь-яким туризмом на природі — про насолоду відірватись від ритму буденного життя і неспішно прогулюватись повз ліс, потічки, широкі полонини та неймовірні пейзажі.
👍 Стартувати краще з бази «Заросляк».
💚 Зелений маршрут добре промаркований, так що не заблукаєте. Тим паче, він є найпопулярнішим, точно буде в кого спитати дорогу.
💙 Синій маршрут коротший, але й складніший, зате зможете побачити Прутський водоспад.
💛 Жовтим маршрутом ви можете піднятися до озера Несамовите, про яке я писав у попередньому пості, а вже звідси рушити на гору і потім спуститися по зеленому назад до Заросляка. Останній маршрут є найдовшим, так що врахуйте це, якщо ви хочете встигнути за один день.
Удачі і будьте чемними ☺️
Найвища гора України — 2061 метр 😮
🔝 Такий топ(в усіх сенсах)-статус додає також і неабиякої популярності цій вершині.
⛰ З карпатський гір Говерлу і я для підйому обрав найпершою, далі вже були інші по Чорногірському хребту.
Все просто: ця гора вважається однією з найлегших для туристів, і їх тут зазвичай справді багато. Іноді буквально виникають затори з людей, адже всі хочуть зафіксувати своє досягнення бути на найвищій точці нашої країни, що недивно.
Проте, вже давно стежки сюди не тільки витоптали люди, а й автомобілі, які, в кращому випадку підвозять на гору людей, які з об’єктивних причин не можуть дістатись пішки, а частіше ці їздуни — просто «бізнесмени». Так, через великий потік туристів, на Говерлі бурлить торгівля: гарячий чай, кава, їжа, сувеніри, всілякі атракції по типу професійних фото. Не здивуюсь, якщо колись і МАФ там з’явиться 😩
Щось я якось з мінусів почав, хех 🫤
Але що поробиш, якщо вони є.
❤️ Взагалі ж підйом на Говерлу — це, як і у випадку з будь-яким туризмом на природі — про насолоду відірватись від ритму буденного життя і неспішно прогулюватись повз ліс, потічки, широкі полонини та неймовірні пейзажі.
👍 Стартувати краще з бази «Заросляк».
💚 Зелений маршрут добре промаркований, так що не заблукаєте. Тим паче, він є найпопулярнішим, точно буде в кого спитати дорогу.
💙 Синій маршрут коротший, але й складніший, зате зможете побачити Прутський водоспад.
💛 Жовтим маршрутом ви можете піднятися до озера Несамовите, про яке я писав у попередньому пості, а вже звідси рушити на гору і потім спуститися по зеленому назад до Заросляка. Останній маршрут є найдовшим, так що врахуйте це, якщо ви хочете встигнути за один день.
Удачі і будьте чемними ☺️
❤17👍1
Підсумовуючи мою віртуальну подорож Франківщиною, ви можете її втілити в реальність, обравши найцікавіші для себе місця, вже ж весна ❤️
https://telegra.ph/Podorozhuyuchi-Frank%D1%96vshchinoyu-02-19
https://telegra.ph/Podorozhuyuchi-Frank%D1%96vshchinoyu-02-19
Telegraph
Подорожуючи Франківщиною
Пнів Почну розповідь про Івано-Франківську область з мого найулюбленішого в Україні — з замків. Чим же особлива місцева твердиня? Зокрема, титул однієї з найміцніших в Україні може собі забрати. Народившись у 16 сторіччі від роду Куропатвів, замок доволі…
❤11
✅ Підгірці
Давайте подорож саме Львівщиною почнемо з найбільш вражаючого місця на мою особисту думку. Місце, де всього дві пам’ятки архітектури, які ще й розташувались дуже компактно — одна навпроти одної, але вони обидві — це просто бездоганний витвір мистецтва 😍
🏰 Тутешній замок за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і, завдяки креативності архітектора Андреа дель Аква, будували протягом п’яти років, з 1635-го по 1640-й 😮
Як властиво тогочасним спорудам у той буремний історичний період, тут змінювались власники і разом з ними і трансформувалась будівля.
🗓 Вже у другій половині 17 сторіччя тут господарями стали Собєські.
🗓 У 1720 році від сина Яна ІІІ — Костянтина — замок разом з численними селами перейшов до Жевуських.
Вацлав Жевуський зібрав у замку велику колекцію цінних картин, книг, зброї, меблів. У палаці відбувались гучні забави, що тривали тижнями, на які з‘їжджалася навколишня шляхта та зупинявся Оноре де Бальзак, який активно подорожував Україною до того, як це стало мейнстрімом 😏
Після смерті Вацлава, все його виставили на аукціон, бо помер він як монах і не залишив заповіту.
🗓 Через вісім років Підгірці вдалося купити синові Вацлава — Северину. Та й він через 5 років виїхав до Відня і замок стояв пусткою до 1826 року, поки не перейшов у власність його сина. Але і нащадок бував в замку дуже рідко, бо також катався по закордонах і повернувся лише в час повстання 1831 році, в якому загинув.
🗓 Після цього замок почав занепадати: управитель розпродував зброю, меблі, посуд, вироби з порцеляни і скла, ліхтарі, картини, коштовності, кахлі і навіть кам’яні плити настилів, також зірвали дах, у вікнах не було шибок, в залах другого поверху зникли двері.
🗓 Наступні власники замку — родина Сангушків теж майже одразу виїхали закордон, бо Перша Світова на дворі.
Але добили замок, як ми вже звикли, згадуючи безліч подібних випадків, руки «совєтів».
Вони спочатку вивезли до росії залишки мистецьких цінностей, проте, залишили тут який-неякий музей, а згодом все ж за їхньою традицією відкрили в замку обласний санаторій для хворих на туберкульоз.
🗓 А з 1997 «побитий життям» Підгорецький замок намагаються реанімувати. Але це дуже повільний процес, на жаль…
☦️ А от по сусідству стоїть більш доглянута Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників, до якої також доклався Жевуський. Будівництво запланованої вже на той час родової усипальниці тривало з 1752 по 1766 роки під керівництвом архітектора Карла Романуса у стилі бароко. Крім образів, в храмі був і пишний портрет замовника споруди, а на даху залишились ще з того часу 7 скульптур з 8. Неподалік костелу стоять дві фігури з 18 сторіччя: Богоматір та святий Йосип. Завдяки тому, що тут і зараз проходять служби, цей шедевр будівництва живе і приймає гостей навіть просто поглянути на свою рукотворну красу.
Давайте подорож саме Львівщиною почнемо з найбільш вражаючого місця на мою особисту думку. Місце, де всього дві пам’ятки архітектури, які ще й розташувались дуже компактно — одна навпроти одної, але вони обидві — це просто бездоганний витвір мистецтва 😍
🏰 Тутешній замок за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і, завдяки креативності архітектора Андреа дель Аква, будували протягом п’яти років, з 1635-го по 1640-й 😮
Як властиво тогочасним спорудам у той буремний історичний період, тут змінювались власники і разом з ними і трансформувалась будівля.
🗓 Вже у другій половині 17 сторіччя тут господарями стали Собєські.
🗓 У 1720 році від сина Яна ІІІ — Костянтина — замок разом з численними селами перейшов до Жевуських.
Вацлав Жевуський зібрав у замку велику колекцію цінних картин, книг, зброї, меблів. У палаці відбувались гучні забави, що тривали тижнями, на які з‘їжджалася навколишня шляхта та зупинявся Оноре де Бальзак, який активно подорожував Україною до того, як це стало мейнстрімом 😏
Після смерті Вацлава, все його виставили на аукціон, бо помер він як монах і не залишив заповіту.
🗓 Через вісім років Підгірці вдалося купити синові Вацлава — Северину. Та й він через 5 років виїхав до Відня і замок стояв пусткою до 1826 року, поки не перейшов у власність його сина. Але і нащадок бував в замку дуже рідко, бо також катався по закордонах і повернувся лише в час повстання 1831 році, в якому загинув.
🗓 Після цього замок почав занепадати: управитель розпродував зброю, меблі, посуд, вироби з порцеляни і скла, ліхтарі, картини, коштовності, кахлі і навіть кам’яні плити настилів, також зірвали дах, у вікнах не було шибок, в залах другого поверху зникли двері.
🗓 Наступні власники замку — родина Сангушків теж майже одразу виїхали закордон, бо Перша Світова на дворі.
Але добили замок, як ми вже звикли, згадуючи безліч подібних випадків, руки «совєтів».
Вони спочатку вивезли до росії залишки мистецьких цінностей, проте, залишили тут який-неякий музей, а згодом все ж за їхньою традицією відкрили в замку обласний санаторій для хворих на туберкульоз.
🗓 А з 1997 «побитий життям» Підгорецький замок намагаються реанімувати. Але це дуже повільний процес, на жаль…
☦️ А от по сусідству стоїть більш доглянута Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників, до якої також доклався Жевуський. Будівництво запланованої вже на той час родової усипальниці тривало з 1752 по 1766 роки під керівництвом архітектора Карла Романуса у стилі бароко. Крім образів, в храмі був і пишний портрет замовника споруди, а на даху залишились ще з того часу 7 скульптур з 8. Неподалік костелу стоять дві фігури з 18 сторіччя: Богоматір та святий Йосип. Завдяки тому, що тут і зараз проходять служби, цей шедевр будівництва живе і приймає гостей навіть просто поглянути на свою рукотворну красу.
❤21
✅ Олесько
Якщо вже почали, то й далі рухаємось по так званій «Золотій підкові Львівщини», що об’єднує величні замки.
🏰 Тутешній з’явився у 13 сторіччі за ініціативи одного з синів галицько-волинського князя Юрія Львовича. Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.
⚔️ Враховуючи ті буремні часи, вас точно не здивує, що твердиня переходила з рук в руки. У той період постійних війн та владних пертурбацій, поволодарювали тут і поляки, і литовці, і угорці.
У 1512 році замок не витримав облоги татар і був зруйнований. Його відбудували та простояв він недовго — до 1519 року, коли татари знову з’явились на олеських землях.
В середині 16 сторіччя татарські набіги припинились — життя в Олеську та околицях теж стабілізувалось. Почалась добудова та зміцнення споруди. Також ожили торгові шляхи, що проходили через Олесько. Місто почало брати мито з чумаків, які везли сіль з Долини на Волинь. Виникли ремісничі цехи.
В 1605 році Олеський замок з усіма навколишніми землями і маєтностями перейшов до рук українського магната Івана Даниловича, який вирішив перетворити місце оборони в розкішний ренесансний палац. В 1719 році після того, як сюди заїхав вже Станіслав Жевуський, палац стає ще красивішим. Син Станіслава, Северин ще багатше прикрасив інтер’єри. З’явились нові каміни та печі, стіни було вкрито ліпниною, монументальними розписами та штучним мармуром. Після смерті Северина Жевуського, Олеськом спочатку володів його брат Вацлав. Саме цей магнат розпочав період занепаду палацу. Він розорив його, вивіз всі цінності до Підгірців та продав на аукціоні саму будівлю. В 1796 році замок перейшов у власність до Олександра Зелінського, а трохи згодом до родини Літинських.
На початку 19 сторіччі була виконана реконструкція лівої частини замку. Тоді знесли завершення великої башти і висота будівлі вирівнялась. Після цієї реконструкції почався період повільного, але впевненого руйнування будівлі. Особливо значні ушкодження вона отримала в січні 1838 року під час землетрусу.
Далі — гірше. Після того, як в одній із кімнат було знайдено скарб, почались гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивались стіни з розписами, знімалася підлога, розбирались каміни. У 1875 році завалилась 42 метрова замкова криниця, якою користувались ще з 15 сторіччя. На кінець 19 сторіччя Олеський замок у перетворився на руїну.
На диво, в радянські часи, правда аж у 1975 році, замок відреставрували. В ньому було створено музей-заповідник та відділ Львівської картинної галереї.
Особисто мені, на жаль, так і не вдалось з двох спроб потрапити всередину, але і ззовні будівля виглядає доволі компактною але потужною ❤️
Якщо вже почали, то й далі рухаємось по так званій «Золотій підкові Львівщини», що об’єднує величні замки.
🏰 Тутешній з’явився у 13 сторіччі за ініціативи одного з синів галицько-волинського князя Юрія Львовича. Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.
⚔️ Враховуючи ті буремні часи, вас точно не здивує, що твердиня переходила з рук в руки. У той період постійних війн та владних пертурбацій, поволодарювали тут і поляки, і литовці, і угорці.
У 1512 році замок не витримав облоги татар і був зруйнований. Його відбудували та простояв він недовго — до 1519 року, коли татари знову з’явились на олеських землях.
В середині 16 сторіччя татарські набіги припинились — життя в Олеську та околицях теж стабілізувалось. Почалась добудова та зміцнення споруди. Також ожили торгові шляхи, що проходили через Олесько. Місто почало брати мито з чумаків, які везли сіль з Долини на Волинь. Виникли ремісничі цехи.
В 1605 році Олеський замок з усіма навколишніми землями і маєтностями перейшов до рук українського магната Івана Даниловича, який вирішив перетворити місце оборони в розкішний ренесансний палац. В 1719 році після того, як сюди заїхав вже Станіслав Жевуський, палац стає ще красивішим. Син Станіслава, Северин ще багатше прикрасив інтер’єри. З’явились нові каміни та печі, стіни було вкрито ліпниною, монументальними розписами та штучним мармуром. Після смерті Северина Жевуського, Олеськом спочатку володів його брат Вацлав. Саме цей магнат розпочав період занепаду палацу. Він розорив його, вивіз всі цінності до Підгірців та продав на аукціоні саму будівлю. В 1796 році замок перейшов у власність до Олександра Зелінського, а трохи згодом до родини Літинських.
На початку 19 сторіччі була виконана реконструкція лівої частини замку. Тоді знесли завершення великої башти і висота будівлі вирівнялась. Після цієї реконструкції почався період повільного, але впевненого руйнування будівлі. Особливо значні ушкодження вона отримала в січні 1838 року під час землетрусу.
Далі — гірше. Після того, як в одній із кімнат було знайдено скарб, почались гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивались стіни з розписами, знімалася підлога, розбирались каміни. У 1875 році завалилась 42 метрова замкова криниця, якою користувались ще з 15 сторіччя. На кінець 19 сторіччя Олеський замок у перетворився на руїну.
На диво, в радянські часи, правда аж у 1975 році, замок відреставрували. В ньому було створено музей-заповідник та відділ Львівської картинної галереї.
Особисто мені, на жаль, так і не вдалось з двох спроб потрапити всередину, але і ззовні будівля виглядає доволі компактною але потужною ❤️
❤23👏1
✅ Свірж
Далі по «Золотій підкові Львівщини» у нас — Свірзький замок, що з’явився тут 6 століть тому. Відтоді збереглися лише частина фундаменту та нижніх мурів, але стіни все пам’ятають.
Рід Свірзьких володів ним до середини 17 сторіччя, після чого на півтора століття тут панували графи Центери, після перебудови яких, замок став схожим на той, який височіє сьогодні. Автором перебудови вважають генерала артилерії і фахівця з бойових укріплень Павла Гродзинського, який в той час будував арсенали у Львові.
⚔️ Проте, все одно замок вдалося захопити туркам у 1672 році. Наступні століття для твердині були більш-менш мирними, але від кількості власників голова може піти обертом: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич…
У 1907 році сюди в’їхав Роберто Лямезан-Салянс і активно взявся реставрувати свою оселю. Оце якраз закінчив напередодні Першої світової війни, а 2 вересня 1914 року садиба була підпалена російськими військами і пожежа знищила цінності, родинні портрети і бібліотеку. Залишилися лише стіни.
Після війни граф знов взявся за своє, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив вищими і більш бароковими.
Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський.
І тут знов війна. У вересні 1939 року маєток було пограбовано і частково зруйновано.
😒 «Совєти» ж тут не виділились унікальністю і використовували будівлю, як школу трактористів. Згодом, правда, тут був Будинок архітекторів. І навіть у 1975-1983 роках замок намагалися реставрувати.
🇺🇦 Так само, як у Незалежній Україні згодом. Але поки що до ідеального результату «туристичної перлини» доволі далеко.
Далі по «Золотій підкові Львівщини» у нас — Свірзький замок, що з’явився тут 6 століть тому. Відтоді збереглися лише частина фундаменту та нижніх мурів, але стіни все пам’ятають.
Рід Свірзьких володів ним до середини 17 сторіччя, після чого на півтора століття тут панували графи Центери, після перебудови яких, замок став схожим на той, який височіє сьогодні. Автором перебудови вважають генерала артилерії і фахівця з бойових укріплень Павла Гродзинського, який в той час будував арсенали у Львові.
⚔️ Проте, все одно замок вдалося захопити туркам у 1672 році. Наступні століття для твердині були більш-менш мирними, але від кількості власників голова може піти обертом: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич…
У 1907 році сюди в’їхав Роберто Лямезан-Салянс і активно взявся реставрувати свою оселю. Оце якраз закінчив напередодні Першої світової війни, а 2 вересня 1914 року садиба була підпалена російськими військами і пожежа знищила цінності, родинні портрети і бібліотеку. Залишилися лише стіни.
Після війни граф знов взявся за своє, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив вищими і більш бароковими.
Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський.
І тут знов війна. У вересні 1939 року маєток було пограбовано і частково зруйновано.
😒 «Совєти» ж тут не виділились унікальністю і використовували будівлю, як школу трактористів. Згодом, правда, тут був Будинок архітекторів. І навіть у 1975-1983 роках замок намагалися реставрувати.
🇺🇦 Так само, як у Незалежній Україні згодом. Але поки що до ідеального результату «туристичної перлини» доволі далеко.
❤14👍3