Підсумовуючи мою віртуальну подорож Франківщиною, ви можете її втілити в реальність, обравши найцікавіші для себе місця, вже ж весна ❤️
https://telegra.ph/Podorozhuyuchi-Frank%D1%96vshchinoyu-02-19
https://telegra.ph/Podorozhuyuchi-Frank%D1%96vshchinoyu-02-19
Telegraph
Подорожуючи Франківщиною
Пнів Почну розповідь про Івано-Франківську область з мого найулюбленішого в Україні — з замків. Чим же особлива місцева твердиня? Зокрема, титул однієї з найміцніших в Україні може собі забрати. Народившись у 16 сторіччі від роду Куропатвів, замок доволі…
❤11
✅ Підгірці
Давайте подорож саме Львівщиною почнемо з найбільш вражаючого місця на мою особисту думку. Місце, де всього дві пам’ятки архітектури, які ще й розташувались дуже компактно — одна навпроти одної, але вони обидві — це просто бездоганний витвір мистецтва 😍
🏰 Тутешній замок за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і, завдяки креативності архітектора Андреа дель Аква, будували протягом п’яти років, з 1635-го по 1640-й 😮
Як властиво тогочасним спорудам у той буремний історичний період, тут змінювались власники і разом з ними і трансформувалась будівля.
🗓 Вже у другій половині 17 сторіччя тут господарями стали Собєські.
🗓 У 1720 році від сина Яна ІІІ — Костянтина — замок разом з численними селами перейшов до Жевуських.
Вацлав Жевуський зібрав у замку велику колекцію цінних картин, книг, зброї, меблів. У палаці відбувались гучні забави, що тривали тижнями, на які з‘їжджалася навколишня шляхта та зупинявся Оноре де Бальзак, який активно подорожував Україною до того, як це стало мейнстрімом 😏
Після смерті Вацлава, все його виставили на аукціон, бо помер він як монах і не залишив заповіту.
🗓 Через вісім років Підгірці вдалося купити синові Вацлава — Северину. Та й він через 5 років виїхав до Відня і замок стояв пусткою до 1826 року, поки не перейшов у власність його сина. Але і нащадок бував в замку дуже рідко, бо також катався по закордонах і повернувся лише в час повстання 1831 році, в якому загинув.
🗓 Після цього замок почав занепадати: управитель розпродував зброю, меблі, посуд, вироби з порцеляни і скла, ліхтарі, картини, коштовності, кахлі і навіть кам’яні плити настилів, також зірвали дах, у вікнах не було шибок, в залах другого поверху зникли двері.
🗓 Наступні власники замку — родина Сангушків теж майже одразу виїхали закордон, бо Перша Світова на дворі.
Але добили замок, як ми вже звикли, згадуючи безліч подібних випадків, руки «совєтів».
Вони спочатку вивезли до росії залишки мистецьких цінностей, проте, залишили тут який-неякий музей, а згодом все ж за їхньою традицією відкрили в замку обласний санаторій для хворих на туберкульоз.
🗓 А з 1997 «побитий життям» Підгорецький замок намагаються реанімувати. Але це дуже повільний процес, на жаль…
☦️ А от по сусідству стоїть більш доглянута Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників, до якої також доклався Жевуський. Будівництво запланованої вже на той час родової усипальниці тривало з 1752 по 1766 роки під керівництвом архітектора Карла Романуса у стилі бароко. Крім образів, в храмі був і пишний портрет замовника споруди, а на даху залишились ще з того часу 7 скульптур з 8. Неподалік костелу стоять дві фігури з 18 сторіччя: Богоматір та святий Йосип. Завдяки тому, що тут і зараз проходять служби, цей шедевр будівництва живе і приймає гостей навіть просто поглянути на свою рукотворну красу.
Давайте подорож саме Львівщиною почнемо з найбільш вражаючого місця на мою особисту думку. Місце, де всього дві пам’ятки архітектури, які ще й розташувались дуже компактно — одна навпроти одної, але вони обидві — це просто бездоганний витвір мистецтва 😍
🏰 Тутешній замок за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і, завдяки креативності архітектора Андреа дель Аква, будували протягом п’яти років, з 1635-го по 1640-й 😮
Як властиво тогочасним спорудам у той буремний історичний період, тут змінювались власники і разом з ними і трансформувалась будівля.
🗓 Вже у другій половині 17 сторіччя тут господарями стали Собєські.
🗓 У 1720 році від сина Яна ІІІ — Костянтина — замок разом з численними селами перейшов до Жевуських.
Вацлав Жевуський зібрав у замку велику колекцію цінних картин, книг, зброї, меблів. У палаці відбувались гучні забави, що тривали тижнями, на які з‘їжджалася навколишня шляхта та зупинявся Оноре де Бальзак, який активно подорожував Україною до того, як це стало мейнстрімом 😏
Після смерті Вацлава, все його виставили на аукціон, бо помер він як монах і не залишив заповіту.
🗓 Через вісім років Підгірці вдалося купити синові Вацлава — Северину. Та й він через 5 років виїхав до Відня і замок стояв пусткою до 1826 року, поки не перейшов у власність його сина. Але і нащадок бував в замку дуже рідко, бо також катався по закордонах і повернувся лише в час повстання 1831 році, в якому загинув.
🗓 Після цього замок почав занепадати: управитель розпродував зброю, меблі, посуд, вироби з порцеляни і скла, ліхтарі, картини, коштовності, кахлі і навіть кам’яні плити настилів, також зірвали дах, у вікнах не було шибок, в залах другого поверху зникли двері.
🗓 Наступні власники замку — родина Сангушків теж майже одразу виїхали закордон, бо Перша Світова на дворі.
Але добили замок, як ми вже звикли, згадуючи безліч подібних випадків, руки «совєтів».
Вони спочатку вивезли до росії залишки мистецьких цінностей, проте, залишили тут який-неякий музей, а згодом все ж за їхньою традицією відкрили в замку обласний санаторій для хворих на туберкульоз.
🗓 А з 1997 «побитий життям» Підгорецький замок намагаються реанімувати. Але це дуже повільний процес, на жаль…
☦️ А от по сусідству стоїть більш доглянута Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників, до якої також доклався Жевуський. Будівництво запланованої вже на той час родової усипальниці тривало з 1752 по 1766 роки під керівництвом архітектора Карла Романуса у стилі бароко. Крім образів, в храмі був і пишний портрет замовника споруди, а на даху залишились ще з того часу 7 скульптур з 8. Неподалік костелу стоять дві фігури з 18 сторіччя: Богоматір та святий Йосип. Завдяки тому, що тут і зараз проходять служби, цей шедевр будівництва живе і приймає гостей навіть просто поглянути на свою рукотворну красу.
❤21
✅ Олесько
Якщо вже почали, то й далі рухаємось по так званій «Золотій підкові Львівщини», що об’єднує величні замки.
🏰 Тутешній з’явився у 13 сторіччі за ініціативи одного з синів галицько-волинського князя Юрія Львовича. Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.
⚔️ Враховуючи ті буремні часи, вас точно не здивує, що твердиня переходила з рук в руки. У той період постійних війн та владних пертурбацій, поволодарювали тут і поляки, і литовці, і угорці.
У 1512 році замок не витримав облоги татар і був зруйнований. Його відбудували та простояв він недовго — до 1519 року, коли татари знову з’явились на олеських землях.
В середині 16 сторіччя татарські набіги припинились — життя в Олеську та околицях теж стабілізувалось. Почалась добудова та зміцнення споруди. Також ожили торгові шляхи, що проходили через Олесько. Місто почало брати мито з чумаків, які везли сіль з Долини на Волинь. Виникли ремісничі цехи.
В 1605 році Олеський замок з усіма навколишніми землями і маєтностями перейшов до рук українського магната Івана Даниловича, який вирішив перетворити місце оборони в розкішний ренесансний палац. В 1719 році після того, як сюди заїхав вже Станіслав Жевуський, палац стає ще красивішим. Син Станіслава, Северин ще багатше прикрасив інтер’єри. З’явились нові каміни та печі, стіни було вкрито ліпниною, монументальними розписами та штучним мармуром. Після смерті Северина Жевуського, Олеськом спочатку володів його брат Вацлав. Саме цей магнат розпочав період занепаду палацу. Він розорив його, вивіз всі цінності до Підгірців та продав на аукціоні саму будівлю. В 1796 році замок перейшов у власність до Олександра Зелінського, а трохи згодом до родини Літинських.
На початку 19 сторіччі була виконана реконструкція лівої частини замку. Тоді знесли завершення великої башти і висота будівлі вирівнялась. Після цієї реконструкції почався період повільного, але впевненого руйнування будівлі. Особливо значні ушкодження вона отримала в січні 1838 року під час землетрусу.
Далі — гірше. Після того, як в одній із кімнат було знайдено скарб, почались гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивались стіни з розписами, знімалася підлога, розбирались каміни. У 1875 році завалилась 42 метрова замкова криниця, якою користувались ще з 15 сторіччя. На кінець 19 сторіччя Олеський замок у перетворився на руїну.
На диво, в радянські часи, правда аж у 1975 році, замок відреставрували. В ньому було створено музей-заповідник та відділ Львівської картинної галереї.
Особисто мені, на жаль, так і не вдалось з двох спроб потрапити всередину, але і ззовні будівля виглядає доволі компактною але потужною ❤️
Якщо вже почали, то й далі рухаємось по так званій «Золотій підкові Львівщини», що об’єднує величні замки.
🏰 Тутешній з’явився у 13 сторіччі за ініціативи одного з синів галицько-волинського князя Юрія Львовича. Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.
⚔️ Враховуючи ті буремні часи, вас точно не здивує, що твердиня переходила з рук в руки. У той період постійних війн та владних пертурбацій, поволодарювали тут і поляки, і литовці, і угорці.
У 1512 році замок не витримав облоги татар і був зруйнований. Його відбудували та простояв він недовго — до 1519 року, коли татари знову з’явились на олеських землях.
В середині 16 сторіччя татарські набіги припинились — життя в Олеську та околицях теж стабілізувалось. Почалась добудова та зміцнення споруди. Також ожили торгові шляхи, що проходили через Олесько. Місто почало брати мито з чумаків, які везли сіль з Долини на Волинь. Виникли ремісничі цехи.
В 1605 році Олеський замок з усіма навколишніми землями і маєтностями перейшов до рук українського магната Івана Даниловича, який вирішив перетворити місце оборони в розкішний ренесансний палац. В 1719 році після того, як сюди заїхав вже Станіслав Жевуський, палац стає ще красивішим. Син Станіслава, Северин ще багатше прикрасив інтер’єри. З’явились нові каміни та печі, стіни було вкрито ліпниною, монументальними розписами та штучним мармуром. Після смерті Северина Жевуського, Олеськом спочатку володів його брат Вацлав. Саме цей магнат розпочав період занепаду палацу. Він розорив його, вивіз всі цінності до Підгірців та продав на аукціоні саму будівлю. В 1796 році замок перейшов у власність до Олександра Зелінського, а трохи згодом до родини Літинських.
На початку 19 сторіччі була виконана реконструкція лівої частини замку. Тоді знесли завершення великої башти і висота будівлі вирівнялась. Після цієї реконструкції почався період повільного, але впевненого руйнування будівлі. Особливо значні ушкодження вона отримала в січні 1838 року під час землетрусу.
Далі — гірше. Після того, як в одній із кімнат було знайдено скарб, почались гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивались стіни з розписами, знімалася підлога, розбирались каміни. У 1875 році завалилась 42 метрова замкова криниця, якою користувались ще з 15 сторіччя. На кінець 19 сторіччя Олеський замок у перетворився на руїну.
На диво, в радянські часи, правда аж у 1975 році, замок відреставрували. В ньому було створено музей-заповідник та відділ Львівської картинної галереї.
Особисто мені, на жаль, так і не вдалось з двох спроб потрапити всередину, але і ззовні будівля виглядає доволі компактною але потужною ❤️
❤23👏1
✅ Свірж
Далі по «Золотій підкові Львівщини» у нас — Свірзький замок, що з’явився тут 6 століть тому. Відтоді збереглися лише частина фундаменту та нижніх мурів, але стіни все пам’ятають.
Рід Свірзьких володів ним до середини 17 сторіччя, після чого на півтора століття тут панували графи Центери, після перебудови яких, замок став схожим на той, який височіє сьогодні. Автором перебудови вважають генерала артилерії і фахівця з бойових укріплень Павла Гродзинського, який в той час будував арсенали у Львові.
⚔️ Проте, все одно замок вдалося захопити туркам у 1672 році. Наступні століття для твердині були більш-менш мирними, але від кількості власників голова може піти обертом: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич…
У 1907 році сюди в’їхав Роберто Лямезан-Салянс і активно взявся реставрувати свою оселю. Оце якраз закінчив напередодні Першої світової війни, а 2 вересня 1914 року садиба була підпалена російськими військами і пожежа знищила цінності, родинні портрети і бібліотеку. Залишилися лише стіни.
Після війни граф знов взявся за своє, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив вищими і більш бароковими.
Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський.
І тут знов війна. У вересні 1939 року маєток було пограбовано і частково зруйновано.
😒 «Совєти» ж тут не виділились унікальністю і використовували будівлю, як школу трактористів. Згодом, правда, тут був Будинок архітекторів. І навіть у 1975-1983 роках замок намагалися реставрувати.
🇺🇦 Так само, як у Незалежній Україні згодом. Але поки що до ідеального результату «туристичної перлини» доволі далеко.
Далі по «Золотій підкові Львівщини» у нас — Свірзький замок, що з’явився тут 6 століть тому. Відтоді збереглися лише частина фундаменту та нижніх мурів, але стіни все пам’ятають.
Рід Свірзьких володів ним до середини 17 сторіччя, після чого на півтора століття тут панували графи Центери, після перебудови яких, замок став схожим на той, який височіє сьогодні. Автором перебудови вважають генерала артилерії і фахівця з бойових укріплень Павла Гродзинського, який в той час будував арсенали у Львові.
⚔️ Проте, все одно замок вдалося захопити туркам у 1672 році. Наступні століття для твердині були більш-менш мирними, але від кількості власників голова може піти обертом: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич…
У 1907 році сюди в’їхав Роберто Лямезан-Салянс і активно взявся реставрувати свою оселю. Оце якраз закінчив напередодні Першої світової війни, а 2 вересня 1914 року садиба була підпалена російськими військами і пожежа знищила цінності, родинні портрети і бібліотеку. Залишилися лише стіни.
Після війни граф знов взявся за своє, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив вищими і більш бароковими.
Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський.
І тут знов війна. У вересні 1939 року маєток було пограбовано і частково зруйновано.
😒 «Совєти» ж тут не виділились унікальністю і використовували будівлю, як школу трактористів. Згодом, правда, тут був Будинок архітекторів. І навіть у 1975-1983 роках замок намагалися реставрувати.
🇺🇦 Так само, як у Незалежній Україні згодом. Але поки що до ідеального результату «туристичної перлини» доволі далеко.
❤14👍3
✅ Золочів
🏰 В широкий туристичний маршрут «Золотої підкови Львівщини» входять: Олеський, Підгорецький, Золочівський, Свірзький, Жовківський, Поморянський та Старосільський замки.
Він був створений за ініціативи історика, мистецтвознавця Бориса Возницького задля популяризації замкової спадщини Галичини 👍
Проте, я зупинюсь на перших чотирьох твердинях, які є базою цієї мальовничої подорожі.
Кам’яний Золочівський замок був зведений у 1634 році, як оборонна фортеця на кошти Якуба Собеського, батька короля Польщі та правителя Речі Посполитої Яна III Собеського. Замок є зразком оборонної споруди неоголландського типу і належить до пам'яток типу «палац у фортеці», тобто поєднує функції оборони та житла.
Палаців тут, до речі, два.
Великий — це двоповерхова будівля з підвалами. Під час реставрації відтворено розташування кімнат, віднайдено потайний хід, комини та шість туалетів початку 18 сторіччя. Деякі з вбиралень мають досить оригінальну конструкцію — до унітазу підведено ринву з даху, щоб стічні води змивали у вигрібну яму нечистоти. Для більшої частини Європи таке обладнання вважалося проривом.
Зараз тут розташовані різні експозиції. Як музейні експонати, так і витвори мистецтва 🖼
Китайський — двоповерхова шпиляста ротонда з одноповерховими бічними прибудовами, де діє Музей східних культур.
⚔️ А щодо оборонної функції можна сказати, що вона була досить потужною, поєднуючи вали, бастіони, надбрамна вежа, рови і міст. Проте, щось не дуже допомогло: спочатку повстання населення під проводом Богдана Хмельницького в період Національно-визвольної війни, пізніше набіги татар з турками. В 1672 році фортеця була зруйнована після чергового набігу. Протягом трьох років її відбудували.
А вже за Яна III Собеського це було більше місце для життя заможних власників, а не кровопролиття.
🩸 Кровопролиття буде пізніше: з приходом австрійців, які створили тут в’язницю, далі продовжили цю сумну традицію поляки, німці, а за «совєтів» тут діяла в’язниця НКВС.
З 1953 року в стінах колишньої катівні радянська влада облаштувала професійно-технічне училище.
І нарешті через 20 років замок потрапив у дбайливі руки Львівської галереї мистецтв, і до цих багатостраждальних будівель повернулось мирне життя. Навколо них також облаштували парк у французькому стилі 🌳
Також на території замку знаходиться ще один туристичний магніт — таємничі камені, вкриті різьбленими тайнописами, які датуються 14–15 сторіччями. Їх тут спочатку не було, завезли їх от якраз для відвідувачів і кажуть, що камені колись належали лицарському ордену тамплієрів і здійснюють бажання.
А бажання українців зрозуміле, і виконати його може навряд це каміння, а лише всі ми 💪
🏰 В широкий туристичний маршрут «Золотої підкови Львівщини» входять: Олеський, Підгорецький, Золочівський, Свірзький, Жовківський, Поморянський та Старосільський замки.
Він був створений за ініціативи історика, мистецтвознавця Бориса Возницького задля популяризації замкової спадщини Галичини 👍
Проте, я зупинюсь на перших чотирьох твердинях, які є базою цієї мальовничої подорожі.
Кам’яний Золочівський замок був зведений у 1634 році, як оборонна фортеця на кошти Якуба Собеського, батька короля Польщі та правителя Речі Посполитої Яна III Собеського. Замок є зразком оборонної споруди неоголландського типу і належить до пам'яток типу «палац у фортеці», тобто поєднує функції оборони та житла.
Палаців тут, до речі, два.
Великий — це двоповерхова будівля з підвалами. Під час реставрації відтворено розташування кімнат, віднайдено потайний хід, комини та шість туалетів початку 18 сторіччя. Деякі з вбиралень мають досить оригінальну конструкцію — до унітазу підведено ринву з даху, щоб стічні води змивали у вигрібну яму нечистоти. Для більшої частини Європи таке обладнання вважалося проривом.
Зараз тут розташовані різні експозиції. Як музейні експонати, так і витвори мистецтва 🖼
Китайський — двоповерхова шпиляста ротонда з одноповерховими бічними прибудовами, де діє Музей східних культур.
⚔️ А щодо оборонної функції можна сказати, що вона була досить потужною, поєднуючи вали, бастіони, надбрамна вежа, рови і міст. Проте, щось не дуже допомогло: спочатку повстання населення під проводом Богдана Хмельницького в період Національно-визвольної війни, пізніше набіги татар з турками. В 1672 році фортеця була зруйнована після чергового набігу. Протягом трьох років її відбудували.
А вже за Яна III Собеського це було більше місце для життя заможних власників, а не кровопролиття.
🩸 Кровопролиття буде пізніше: з приходом австрійців, які створили тут в’язницю, далі продовжили цю сумну традицію поляки, німці, а за «совєтів» тут діяла в’язниця НКВС.
З 1953 року в стінах колишньої катівні радянська влада облаштувала професійно-технічне училище.
І нарешті через 20 років замок потрапив у дбайливі руки Львівської галереї мистецтв, і до цих багатостраждальних будівель повернулось мирне життя. Навколо них також облаштували парк у французькому стилі 🌳
Також на території замку знаходиться ще один туристичний магніт — таємничі камені, вкриті різьбленими тайнописами, які датуються 14–15 сторіччями. Їх тут спочатку не було, завезли їх от якраз для відвідувачів і кажуть, що камені колись належали лицарському ордену тамплієрів і здійснюють бажання.
А бажання українців зрозуміле, і виконати його може навряд це каміння, а лише всі ми 💪
❤17👏2
✅ Тустань
Тутешню фортецю можна лише уявити за ілюстраціями або ж завдяки технології AR (доповненої реальності), адже залишились тут самі лише скелі.
Проте, цей факт не заважає Тустані приваблювати величезну кількість туристів 👍
😍 Як мінімум, пейзажі зі скель відкривається приголомшливі. Як максимум, це місце з давньою історією. Перші письмові згадки про Тустань відносять до 1340 року, а останні — до 1565 року. Вона була митним пунктом на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича на Закарпаття та до Західної Європи. У час найбільшого розквіту, тут були частокол, рови і став, єдиний в’їзд захищав підйомний міст. Все це було з дерева, вмонтованого у скелі. Унікальний об’єкт того часу.
⚔️ Фортеця пережила монголо-татарську навалу, але не бізнес-оптимізацію того часу: європейці знайшли інше джерело солі поближче, тож митниця вже була не потрібна. Згодом військова техніка і тактика змінились, а Тустаньська фортеця не встигла за прогресом і втратила своє оборонне значення, тож вже у 16 сторіччі почала остаточно занепадати.
Тутешню фортецю можна лише уявити за ілюстраціями або ж завдяки технології AR (доповненої реальності), адже залишились тут самі лише скелі.
Проте, цей факт не заважає Тустані приваблювати величезну кількість туристів 👍
😍 Як мінімум, пейзажі зі скель відкривається приголомшливі. Як максимум, це місце з давньою історією. Перші письмові згадки про Тустань відносять до 1340 року, а останні — до 1565 року. Вона була митним пунктом на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича на Закарпаття та до Західної Європи. У час найбільшого розквіту, тут були частокол, рови і став, єдиний в’їзд захищав підйомний міст. Все це було з дерева, вмонтованого у скелі. Унікальний об’єкт того часу.
⚔️ Фортеця пережила монголо-татарську навалу, але не бізнес-оптимізацію того часу: європейці знайшли інше джерело солі поближче, тож митниця вже була не потрібна. Згодом військова техніка і тактика змінились, а Тустаньська фортеця не встигла за прогресом і втратила своє оборонне значення, тож вже у 16 сторіччі почала остаточно занепадати.
❤14👍2