Поки війна продовжується, усі інфопомийки волають про "перемир'я", а населення "втомлюється" від війни, маємо змогу вдатися до роздумів щодо нашого суспільства і його ставлення до цієї (і майбутньої) війни. А теми важливі - індивід та держава, війна як частина людського буття, "край ріднесенький" та сувора життєва реальність. Вони тим паче важливі, коли криза ліберального суспільства все більше вдається взнаки, а питання войовничої реальності все більш стає актуальним.
Задля відповіді на ці питання пропонуємо підписникам нашого каналу нашу нову статтю, в якій Оберштурмфюрер СС Курт Еггерс викладає свої думки з цього приводу, які є актуальними зараз як ніколи.
Задля відповіді на ці питання пропонуємо підписникам нашого каналу нашу нову статтю, в якій Оберштурмфюрер СС Курт Еггерс викладає свої думки з цього приводу, які є актуальними зараз як ніколи.
Telegraph
Курт Еггерс - роздуми про війну
На війні якості характеру переважають над якостями інтелекту. – Гельмут фон Мольтке Людина, яка ніколи не зазнає крайніх труднощів, ніколи не зможе прийти до усвідомлення власної природи. Відсутність небезпеки, безпечне в усіх відносинах існування, ситий…
Реальність мала бути витіснена ілюзорним світом мрій та гри. Для того, щоб надати довільно сконструйованому світу фантазії моральне виправдання, навіть представити його як кращий, можливо, навіть як істинний світ, було винайдено спрощене і вульгарне мистецтво. Це мистецтво має слугувати замінником життя, яким воно є насправді.
Курт Еггерс
Курт Еггерс
Нещодавно наша держава, в чергове демонструючи владну безхребетність, підписала з Атлантою ганебну та відверто ворожу до України та українців "угоду про копалини". Черговий шлях з продажу національного багатства, початий ще задовго до війни. Земля та її ресурси - це одна з найсвятіших цінностей, що є у кожної нації, які не підлягають продажу та розграбуванню іноземцями. А тим паче в світі сучасної глобальної фінансової економіки. Продавати цей невідновний ресурс - це плювати на своє минуле і завдавати удар по своєму майбутньому.
Без економічної незалежності, незалежність самої країни перебуває під загрозою; навіть народ, який володіє високими військовими доблестями, можна зломити економічною блокадою
Беніто Муссоліні
Без економічної незалежності, незалежність самої країни перебуває під загрозою; навіть народ, який володіє високими військовими доблестями, можна зломити економічною блокадою
Беніто Муссоліні
Цілком зрозуміло, що прагнення засудити й остаточно викорінити фашизм рівнозначне одночасному засудженню ідей та принципів, притаманних не тільки фашизму, але таких, що відіграли значну роль у багатьох попередніх системах. Довелося б визнати «фашистськими» більшість держав, що існували від найдавніших часів, заснованих на принципі авторитету та ієрархії, які не допускали нічого подібного до абсолютної демократії, лібералізму або соціалізму.
Юліус Евола
#noster_ignis
Юліус Евола
#noster_ignis
Він – з породи вождів, людина з того тіста, що колись у старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями…
22 травня 1879 року народився Симон Петлюра: постать, якій долею судилося пройти безліч випробувань і стати Головним Отаманом Армії УНР та першим Вождем українського народу.
З самого початку Української революції Петлюра долучився до боротьби за Батьківщину, доклавши зусиль на всіх ділянках: від украінізації армійських частин до особистої участі в поваленні квазімонархії Скоропадського та придушенні більшовицького повстання в Києві.
Саме з почину військових його обрали до Директорії, в якій він здолав супротив політиканів та швидко виборов диктаторські повноваження, зосередивши в руках повноту влади.
Поки інші сидилі на еміграції та писали повчання, Симон Петлюра очолив боротьбу: попри зраду та отаманію він робив все від себе залежне і виконав свій обов'язок до кінця.
Своїм життєвим шляхом він навічно вписав своє ім'я до пантеону героїв та заслужив визнання наступних поколінь українців. А від ОУН Головний Отаман отримав почесне звання Першого Вождя, так як перший виступив проти руйнівної демократії та показав, що лише той гідний бути Вождем, хто готовий взяти усю повноту влади та нести за це відповідальність.
Дух Міхновського, Петлюри, Коновальця вказує нам путь і провадить нас до остаточної перемоги.
З нами Бог! Слава Україні!
22 травня 1879 року народився Симон Петлюра: постать, якій долею судилося пройти безліч випробувань і стати Головним Отаманом Армії УНР та першим Вождем українського народу.
З самого початку Української революції Петлюра долучився до боротьби за Батьківщину, доклавши зусиль на всіх ділянках: від украінізації армійських частин до особистої участі в поваленні квазімонархії Скоропадського та придушенні більшовицького повстання в Києві.
Саме з почину військових його обрали до Директорії, в якій він здолав супротив політиканів та швидко виборов диктаторські повноваження, зосередивши в руках повноту влади.
Поки інші сидилі на еміграції та писали повчання, Симон Петлюра очолив боротьбу: попри зраду та отаманію він робив все від себе залежне і виконав свій обов'язок до кінця.
Своїм життєвим шляхом він навічно вписав своє ім'я до пантеону героїв та заслужив визнання наступних поколінь українців. А від ОУН Головний Отаман отримав почесне звання Першого Вождя, так як перший виступив проти руйнівної демократії та показав, що лише той гідний бути Вождем, хто готовий взяти усю повноту влади та нести за це відповідальність.
Дух Міхновського, Петлюри, Коновальця вказує нам путь і провадить нас до остаточної перемоги.
З нами Бог! Слава Україні!
Сьогодні минуло 87 років від дня загибелі Вождя Євгена Коновальця, якого підступно вбили радянські агенти в Роттердамі. Ця постать є знаковою в історії українського націоналістичного руху, бо саме вона наперекір деяким галицьким політиканам обстоювала принцип соборності та саме революційної діяльності.
Життєвий шлях Вождя був сповнений тяжких випробувань, болючих втрат та викликів долі. Але вони не змогли загасити вогонь віри Коновальця в ідею, до самої смерті він залишався провідником її волі. Цей вогонь, яскраво палатиме в серцях наступних поколінь, надихаючи нових солдатів ідеї на боротьбу.
Вождеві Слава!
Життєвий шлях Вождя був сповнений тяжких випробувань, болючих втрат та викликів долі. Але вони не змогли загасити вогонь віри Коновальця в ідею, до самої смерті він залишався провідником її волі. Цей вогонь, яскраво палатиме в серцях наступних поколінь, надихаючи нових солдатів ідеї на боротьбу.
Вождеві Слава!
Forwarded from Полум'я наших душ
25 травня 1926 року, у метушливому весняному Парижі, о 14:35 на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель, чоловік випустив п'ять куль з револьвера в зустрічного біля вітрини.
Нападником виявився чекістський агент ОГПУ Шльома-Самуїл Шварцбард, в минулому революціонер-анархіст та красноармієць Котовського.
Загиблим був Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра.
Пізніше над вбивцею відбувся суд, який супроводжувався в повній антиукраїнській істерії і кампанії агентури СССР. З загиблого Головного отамана, зробили в очах європейської спільноти суцільне зло та ярого погромника.
Шварцбарда ж французька влада виправдала, та... присудила штраф аж в цілий 1 франк! Це була сума, яка була витрачена на двірника, що змив кров Петлюри на тротуарі Парижу.
Втім очікувати було, щось інше від тих хто доклав зусиль до нашого програшу марна справа. Адже голос Франції був одним з вирішальних на Паризькій мирній конференції в 1919, де переможці Першої світової кроїли карту Європи, на якій будь яке право українського народу на свою Державу було розтоптане. Це ті французи які заблокували поставку ліків та медикаментів, які уряд УНР закупив за кордоном за наші ж мільйонні кошти зі скарбниці, коли наша Армія конала від епідемії тифу.
Два роки до своєї смерті в 1924 році, Головний отаман розпустив Армію УНР та видав наказ про демобілізацію кадрів які ще зберігали армійську структуру на території таборів Польщі. Надії не залишалося. Широкий повстанський рух в УССР теж було придушено. А потім більшовицькі московські окупанти вбили і сам символ боротьби українців Визвольної війни 1917-1920-их.
А через вісім років в 1933 настане Апокаліпсис Української Нації. Ціна українського народу для світу тоді буде ще менше ніж 1 франк. Це буде суцільна мовчанка.
«Коли ви зі мною, ради України,
Не підете жить та умирать -
То настане ще така година,
Будете слідів моїх шукать».
- (с) пісня про Петлюру 1942 р
Нападником виявився чекістський агент ОГПУ Шльома-Самуїл Шварцбард, в минулому революціонер-анархіст та красноармієць Котовського.
Загиблим був Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра.
Пізніше над вбивцею відбувся суд, який супроводжувався в повній антиукраїнській істерії і кампанії агентури СССР. З загиблого Головного отамана, зробили в очах європейської спільноти суцільне зло та ярого погромника.
Шварцбарда ж французька влада виправдала, та... присудила штраф аж в цілий 1 франк! Це була сума, яка була витрачена на двірника, що змив кров Петлюри на тротуарі Парижу.
Втім очікувати було, щось інше від тих хто доклав зусиль до нашого програшу марна справа. Адже голос Франції був одним з вирішальних на Паризькій мирній конференції в 1919, де переможці Першої світової кроїли карту Європи, на якій будь яке право українського народу на свою Державу було розтоптане. Це ті французи які заблокували поставку ліків та медикаментів, які уряд УНР закупив за кордоном за наші ж мільйонні кошти зі скарбниці, коли наша Армія конала від епідемії тифу.
Два роки до своєї смерті в 1924 році, Головний отаман розпустив Армію УНР та видав наказ про демобілізацію кадрів які ще зберігали армійську структуру на території таборів Польщі. Надії не залишалося. Широкий повстанський рух в УССР теж було придушено. А потім більшовицькі московські окупанти вбили і сам символ боротьби українців Визвольної війни 1917-1920-их.
А через вісім років в 1933 настане Апокаліпсис Української Нації. Ціна українського народу для світу тоді буде ще менше ніж 1 франк. Це буде суцільна мовчанка.
«Коли ви зі мною, ради України,
Не підете жить та умирать -
То настане ще така година,
Будете слідів моїх шукать».
- (с) пісня про Петлюру 1942 р
United in Blood
25 травня 1926 року, у метушливому весняному Парижі, о 14:35 на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель, чоловік випустив п'ять куль з револьвера в зустрічного біля вітрини. Нападником виявився чекістський агент ОГПУ Шльома-Самуїл Шварцбард, в минулому…
Пісня про Петлюру
Хорея Козацька
Падіння Константинополя - особиста трагедія кожного, яка сталася з усіма нами не далі, як минулого тижня.
Жан Распай
29 травня 1453 року пали Східні Ворота Європи, столиця Східної Римської Імперії – Константинополь. На мурах міста поруч з греками билось підкріплення з усіх куточків Європи, з яких найбільше було венеційців, каталонців та генуезців. Цей об'єднаний у вірі загін вірних синів очолив хоробрий та загортований в битвах кондотьєр Джустіані Лонго. Також на вулицях міста поруч зі своїми воїнами знаходить свою смерть останній імператор Візантії Константин ХІ, який наперекір своєму духовенству намагався створити спільний Європейський фронт проти Османів. Ця дата знаменує початок довготривалої експансії кольорового потопу до Старого Світу. Після ряду довгих воєн, тисяч кривавих битв, хребет ворожої навали зламають, захоплені землі звільнять, і кольорова орда повернеться назад, але стародавнє місто залишиться оплотом ворожих сил на цій частині світу і до наших днів.
Ми вб'ємо і поженемо вас, тарганів, з наших земель. Ми йдемо на Константиполь та знищимо усі мечеті та мінарети в місті. Ми звільнимо Собор Святої Софії від мінаретів і Константинополь знову по праву належатиме християнам.
«Велика Заміна».
Жан Распай
29 травня 1453 року пали Східні Ворота Європи, столиця Східної Римської Імперії – Константинополь. На мурах міста поруч з греками билось підкріплення з усіх куточків Європи, з яких найбільше було венеційців, каталонців та генуезців. Цей об'єднаний у вірі загін вірних синів очолив хоробрий та загортований в битвах кондотьєр Джустіані Лонго. Також на вулицях міста поруч зі своїми воїнами знаходить свою смерть останній імператор Візантії Константин ХІ, який наперекір своєму духовенству намагався створити спільний Європейський фронт проти Османів. Ця дата знаменує початок довготривалої експансії кольорового потопу до Старого Світу. Після ряду довгих воєн, тисяч кривавих битв, хребет ворожої навали зламають, захоплені землі звільнять, і кольорова орда повернеться назад, але стародавнє місто залишиться оплотом ворожих сил на цій частині світу і до наших днів.
Ми вб'ємо і поженемо вас, тарганів, з наших земель. Ми йдемо на Константиполь та знищимо усі мечеті та мінарети в місті. Ми звільнимо Собор Святої Софії від мінаретів і Константинополь знову по праву належатиме християнам.
«Велика Заміна».
Сьогодні минає 80 років Лієнца - трагедії, яка хоч і є найбільш показовою, та разом з тим лише однією з багатьох подібних драм, що розгортались по всій лінії Західного фронту в 1945 році. В історіографії ці події отримали назву "операція «Кілгол»", яка стала фінальним актом домовленостей альянтів з більшовиками на Ялтинській конференції.
В кінці війни добровольці східних формувань із боєм проривалися через передові частини червоних, аби здатися альянтам. Проте вони не знали, що у Криму, крім кордонів Європи, ділили і людей.
Відчуваючи за своїми спинами подих радянських, болгарських та югославських військ, козацькі формування пробилися у район долини Верхнього Драу по Лієнцу з надією здатися в полон британцям.
Британський генерал Робертсон, хоч і знав наказ Верховного командувача союзних сил генерала Дуайта Ейзенхауера про безумовну видачу усіх, звернувся за прямими вказівками щодо долі полонених до політичного радника США Олександра Кірка. Кірк 14 травня 1945 року дав наступну відповідь: «Усіх росіян потрібно передати радянським військам в узгоджених пунктах зв'язку, встановленими вами за місцевими домовленостями зі штабом маршала Толбухіна». Далі у повідомленні йшлося про те, що всі німецькі війська слід роззброїти та передати місцевим «югославським силам». Пізніш Кірк так окреслив політику держдепартаменту в цьому питанні:
Департамент виходить з того, що вказані 28 000 козаків є радянськими громадянами, і якщо це так, то їх треба передати російським військам відповідно до умов Ялтинського конференції.
В період з 31 травня по 15 червня 1945 року лише в одному з узгоджених пунктів у Юденбурзі, більшовикам передали 20 137 полонених. У це число входили і 734 поранених, яких доставили на машинах швидкої допомоги.
Сьогодні складно підрахувати число жертв операції «Кілгол», але за найскромнішими оцінками це понад 2 000 000 чоловік.
В кінці війни добровольці східних формувань із боєм проривалися через передові частини червоних, аби здатися альянтам. Проте вони не знали, що у Криму, крім кордонів Європи, ділили і людей.
Відчуваючи за своїми спинами подих радянських, болгарських та югославських військ, козацькі формування пробилися у район долини Верхнього Драу по Лієнцу з надією здатися в полон британцям.
Британський генерал Робертсон, хоч і знав наказ Верховного командувача союзних сил генерала Дуайта Ейзенхауера про безумовну видачу усіх, звернувся за прямими вказівками щодо долі полонених до політичного радника США Олександра Кірка. Кірк 14 травня 1945 року дав наступну відповідь: «Усіх росіян потрібно передати радянським військам в узгоджених пунктах зв'язку, встановленими вами за місцевими домовленостями зі штабом маршала Толбухіна». Далі у повідомленні йшлося про те, що всі німецькі війська слід роззброїти та передати місцевим «югославським силам». Пізніш Кірк так окреслив політику держдепартаменту в цьому питанні:
Департамент виходить з того, що вказані 28 000 козаків є радянськими громадянами, і якщо це так, то їх треба передати російським військам відповідно до умов Ялтинського конференції.
В період з 31 травня по 15 червня 1945 року лише в одному з узгоджених пунктів у Юденбурзі, більшовикам передали 20 137 полонених. У це число входили і 734 поранених, яких доставили на машинах швидкої допомоги.
Сьогодні складно підрахувати число жертв операції «Кілгол», але за найскромнішими оцінками це понад 2 000 000 чоловік.
Колгоспній системі - кінець.
Всі закони й постанови колишнього совєтського уряду скасовані.
Для всіх адептів "німецького колгоспу" демонструємо звернення німецької влади до українських селян щодо скасування колгоспної системи та затвердження нового земельного ладу.
Після років колгоспного рабства німці не могли негайно надати землю в приватне користування всім селянам, тож оголошувався перехідний етап, що мав підготувати їх до самостійного господарювання. Весь процес переходу до приватної власності мав складатися з таких кроків:
1) Громадське господарство - надає розкріпаченому селянину власну присадибну ділянку, вільну від оподаткування, можливість до її розширення; необмеженість у власності числа худоби; замість шахрайських жидівських трудоднів - справжній заробіток.
2) Хліборобська спілка - сільськогосподарське приладдя та худобу розділяють між селянами, за винятком великих сільськогосподарських машин, молотарок, тракторів та тракторного приладдя; обробка землі проводиться гуртом, вся інша праця - індивідуально.
3) Самостійне одноосібне селянське господарство - повноцінна приватна власність селянина.
Не зважаючи на чіткий план переходу до приватної селянської власності, за достатніх місцевих умов самостійні господарства могли створюватися негайно.
#історія_ДВЗ
Всі закони й постанови колишнього совєтського уряду скасовані.
Для всіх адептів "німецького колгоспу" демонструємо звернення німецької влади до українських селян щодо скасування колгоспної системи та затвердження нового земельного ладу.
Після років колгоспного рабства німці не могли негайно надати землю в приватне користування всім селянам, тож оголошувався перехідний етап, що мав підготувати їх до самостійного господарювання. Весь процес переходу до приватної власності мав складатися з таких кроків:
1) Громадське господарство - надає розкріпаченому селянину власну присадибну ділянку, вільну від оподаткування, можливість до її розширення; необмеженість у власності числа худоби; замість шахрайських жидівських трудоднів - справжній заробіток.
2) Хліборобська спілка - сільськогосподарське приладдя та худобу розділяють між селянами, за винятком великих сільськогосподарських машин, молотарок, тракторів та тракторного приладдя; обробка землі проводиться гуртом, вся інша праця - індивідуально.
3) Самостійне одноосібне селянське господарство - повноцінна приватна власність селянина.
Не зважаючи на чіткий план переходу до приватної селянської власності, за достатніх місцевих умов самостійні господарства могли створюватися негайно.
#історія_ДВЗ
United in Blood
Колгоспній системі - кінець. Всі закони й постанови колишнього совєтського уряду скасовані. Для всіх адептів "німецького колгоспу" демонструємо звернення німецької влади до українських селян щодо скасування колгоспної системи та затвердження нового земельного…
У продовження теми приватизації селянських господарств:
3 червня 1943 року Райхміністром окупованих східних територій Альфредом Розенбергом було підписано Декларацію Німецького Уряду про приватну власність селян на землю в звільнених областях.
Право на отримання землі мали зокрема:
- остарбайтери;
- особи на службі в німецькому війську;
- військовополонені та вояки ЧА;
- евакуйовані чи заслані радянською владою.
3 червня 1943 року Райхміністром окупованих східних територій Альфредом Розенбергом було підписано Декларацію Німецького Уряду про приватну власність селян на землю в звільнених областях.
Право на отримання землі мали зокрема:
- остарбайтери;
- особи на службі в німецькому війську;
- військовополонені та вояки ЧА;
- евакуйовані чи заслані радянською владою.
6 червня 1944 року альянтські сили, очолені США, в чиї плани вже давно входило підкорення Європи та знищення її будь-якого впливу, висадилися на французькому узбережжі Нормандії задля "визволення" Європи від самої себе, в чому перші дуже допомогли Сталіну з аналогічними планами. Попри запеклий опір, ворожим арміям вдається закріпитись на узбережжі, а з нього продовжити наступ вглиб Європи, несучи "вільний світ" поруч із комуністами.
Неможливо також забути про наших співвітчизників, які разом з німцями та іншими європейцями боронили Західний вал від навали "країни вільних", як от 439 чи 441 батальон УВВ.
Врешті, перемога янкі знаменувала також перемогу союзу Америки та Азії над Європою та поступовий політичний та культурний занепад останньої, який продовжується до сьогодні.
Якби всі загиблі солдати союзників могли поглянути на свої країни сьогодні, вони б покидали зброю і перейшли на бік Німеччини.
Девід Ірвінг
Неможливо також забути про наших співвітчизників, які разом з німцями та іншими європейцями боронили Західний вал від навали "країни вільних", як от 439 чи 441 батальон УВВ.
Врешті, перемога янкі знаменувала також перемогу союзу Америки та Азії над Європою та поступовий політичний та культурний занепад останньої, який продовжується до сьогодні.
Якби всі загиблі солдати союзників могли поглянути на свої країни сьогодні, вони б покидали зброю і перейшли на бік Німеччини.
Девід Ірвінг
134 роки тому 14 червня 1891 року народився Євген Коновалець - велика людина та вождь українського націоналізму. Людина, яка присвятила життя боротьбі за Україну та її свободу, яка пройшла фронти Першої світової війни, російський полон, численні події та бої ПВЗ, неодмінно йдучи всім шляхом боротьбою за Україну. Врешті-решт, провал ПВЗ та уроки з нього привели його до створення УВО, а згодом і ОУН - націоналістичної організації нового типу, яка вогнем та мечем виборювала Україну в її поневолювачів.
Євген Коновалець хоч і був галичанином, але всупереч поширеному містечковому комплексу соборність українських земель була для нього особливо важливою справою: її він розглядав як окрему якість при оцінці своїх підлеглих в організації, а бажання прорватися на окуповані москалями терени переважило обережність, через що він і наклав головою.
Коновалець розумів потребу залучення до боротьби нових кадрів, а разом з тим розумів і неминучість конфлікту поколінь, накладеного на різні умови в краю (Україні) та еміграції. Його авторитет, його постава, його вдача - це була та сила, яка лучила всіх разом, унапрямлювала у спільне русло.
Під його керівництвом ОУН мала зв’язки з усіма великими гравцями на бурхливій геополітичній арені міжвоєнного періоду (зокрема мав особисту зустріч з Адольфом Гітлером), неодноразово брала участь у всеєвропейських правих зібраннях та нарадах, де виступала експертом в питаннях сходу та наголошувала на небезпеці Червоної Москви. Саме завдяки постаті Вождя націоналісти вибудували міцні зв’язки з країнами Вісі.
Творець української армії нового зразка, рятівник держави від комуністичного повстання в січні 1918, очільник найсильнішої української підпільної терористичної організації - цього дня народився Вождь!
Євген Коновалець хоч і був галичанином, але всупереч поширеному містечковому комплексу соборність українських земель була для нього особливо важливою справою: її він розглядав як окрему якість при оцінці своїх підлеглих в організації, а бажання прорватися на окуповані москалями терени переважило обережність, через що він і наклав головою.
Коновалець розумів потребу залучення до боротьби нових кадрів, а разом з тим розумів і неминучість конфлікту поколінь, накладеного на різні умови в краю (Україні) та еміграції. Його авторитет, його постава, його вдача - це була та сила, яка лучила всіх разом, унапрямлювала у спільне русло.
Під його керівництвом ОУН мала зв’язки з усіма великими гравцями на бурхливій геополітичній арені міжвоєнного періоду (зокрема мав особисту зустріч з Адольфом Гітлером), неодноразово брала участь у всеєвропейських правих зібраннях та нарадах, де виступала експертом в питаннях сходу та наголошувала на небезпеці Червоної Москви. Саме завдяки постаті Вождя націоналісти вибудували міцні зв’язки з країнами Вісі.
Творець української армії нового зразка, рятівник держави від комуністичного повстання в січні 1918, очільник найсильнішої української підпільної терористичної організації - цього дня народився Вождь!
Forwarded from Полум'я наших душ
Сьогодні 15 червня 119 років тому, народився Великий Європеєць та Воїн Леон Дегрель.
Творець та лідер бельгійської націоналістичної партії «Christus Rex» - (Христос Цар) та командир 28-ї добровольчої дивізії військ СС «Валлонія».
Великий бельгійський син свого народу, він все життя боровся та вірив в національну Європу та її відродження, попри поразку 1945. Воїн без перебільшення, який пройшов пекло Східного фронту від рядового до командира дивізії.
Після війни був засуджений до смертної кари у себе на Батьківщині, він доживав віку в Іспанії, де йому надав притулок Великий Франциско Франко. Все життя до кінця своїх днів він залишався вірний своїм принципам та ідеї, не пливучи за часом та кон'юктурою. Спочив 1994 року Божого.
Леон Дегрель Presente!
«Нам, уцілілим в 1945 році на Східному фронті, нам, змученим ранами, розчавленими бідами, що обрушилися на нас, нам, понівеченим горем, які права залишили нам? Ми - мерці. У нас є руки і ноги, ми можемо дихати, але ми - мертві.
Будь-який публічний виступ або десяток рядків, написаних тим, хто зі зброєю в руках боровся проти Радянської влади, особливо, якщо він був так званим "фашистським" вождем, негайно ж розцінюється "демократами" як провокаційний». - (с) Леон Дегрель
Творець та лідер бельгійської націоналістичної партії «Christus Rex» - (Христос Цар) та командир 28-ї добровольчої дивізії військ СС «Валлонія».
Великий бельгійський син свого народу, він все життя боровся та вірив в національну Європу та її відродження, попри поразку 1945. Воїн без перебільшення, який пройшов пекло Східного фронту від рядового до командира дивізії.
Після війни був засуджений до смертної кари у себе на Батьківщині, він доживав віку в Іспанії, де йому надав притулок Великий Франциско Франко. Все життя до кінця своїх днів він залишався вірний своїм принципам та ідеї, не пливучи за часом та кон'юктурою. Спочив 1994 року Божого.
Леон Дегрель Presente!
«Нам, уцілілим в 1945 році на Східному фронті, нам, змученим ранами, розчавленими бідами, що обрушилися на нас, нам, понівеченим горем, які права залишили нам? Ми - мерці. У нас є руки і ноги, ми можемо дихати, але ми - мертві.
Будь-який публічний виступ або десяток рядків, написаних тим, хто зі зброєю в руках боровся проти Радянської влади, особливо, якщо він був так званим "фашистським" вождем, негайно ж розцінюється "демократами" як провокаційний». - (с) Леон Дегрель
Ворожнеча між розумом і кров’ю повинна привести або до завищення оцінки розуму і, відповідно, до його абсолютизації – тобто до занепаду – або до нехтування розумом на користь нестримного варварства.
На великому полі битви історії переможе тільки той народ, який сповідує єдність крові і розуму, який зберігає свої інстинкти і залишається вірним заповідям раси, але який не тільки не нехтує мисленням, але й просочує всю свою систему мислення кров'ю.
Курт Еггерс
#noster_ignis
На великому полі битви історії переможе тільки той народ, який сповідує єдність крові і розуму, який зберігає свої інстинкти і залишається вірним заповідям раси, але який не тільки не нехтує мисленням, але й просочує всю свою систему мислення кров'ю.
Курт Еггерс
#noster_ignis
22 червня цього року залишиться на віки датою великої історичної події, все значіння якої годі сьогодні передбачити. В цьому дні відділи лицарської німецької армії, а серед ціх відділів і частини відродженого українського війська перейшли східній кордон і розпочали переможний похід проти червоного царства сатани й найбільшого ворога людства - СССР.
Як же далеко тепер той визначний день, коли Європа прийшла відкинути знахабнілу орду назад за Волгу. Коли вибухи бомб і розриви артилерійських стрілен заграли солодкою музикою для всіх чесних людей. Для всіх тих, хто вижив після розкуркулення, репресій, заслань, підвалів ЧК, Голодомору. Вижив, щоб дочекатись, коли можна буде відплатити жидо-московській сволоті сповна... і цей час настав!
22 червня 1941 стало днем початку, а для багатьох і продовженням боротьби. Могутній удар Вермахту, попри всі правила війни, розбив численніші сили Червоної Армії. Крицевий кулак лицарів новітнього хрестового походу нищив оточені дивізії, долав сотні кілометрів, і вже за чотири місяці був під стінами Москви! Пліч-о-пліч із визвольним військом Німеччини були й українці, які з перших днів ставали на службу в якості добровольців хіві і били ворогів на фронтах від Криму до Сталінграда.
Сьогодні минає 84 роки від початку нової віхи великої боротьби Європи проти Азійського сходу... І сьогодні ми, нащадки вояків Останнього Хрестового походу, продовжуємо цю війну в ім'я нашої вічної віри та ідеї.
Як же далеко тепер той визначний день, коли Європа прийшла відкинути знахабнілу орду назад за Волгу. Коли вибухи бомб і розриви артилерійських стрілен заграли солодкою музикою для всіх чесних людей. Для всіх тих, хто вижив після розкуркулення, репресій, заслань, підвалів ЧК, Голодомору. Вижив, щоб дочекатись, коли можна буде відплатити жидо-московській сволоті сповна... і цей час настав!
22 червня 1941 стало днем початку, а для багатьох і продовженням боротьби. Могутній удар Вермахту, попри всі правила війни, розбив численніші сили Червоної Армії. Крицевий кулак лицарів новітнього хрестового походу нищив оточені дивізії, долав сотні кілометрів, і вже за чотири місяці був під стінами Москви! Пліч-о-пліч із визвольним військом Німеччини були й українці, які з перших днів ставали на службу в якості добровольців хіві і били ворогів на фронтах від Криму до Сталінграда.
Сьогодні минає 84 роки від початку нової віхи великої боротьби Європи проти Азійського сходу... І сьогодні ми, нащадки вояків Останнього Хрестового походу, продовжуємо цю війну в ім'я нашої вічної віри та ідеї.
