З плюсів, я не нарцис, це просто нарцистична травма.
Мінуси? Ну блять, пасіба дура

І така красива я упиздую в майстерню, щоб робити щось ще більш красиве

Врятувати чи дивитись, як помирає — вибір за тобою.

Поранення та порятунок — це не тільки про війну.

Це ДТП, «прильоти» по мирних містах, несподівані серцеві напади в супермаркетах та на вулицях. Люди падають, кричать, стікають кров’ю, задихаються.

І поки одні лізуть в Google, інші вже накладають турнікет, розпочинають серцево-легеневу чи фіксують місце ушкодження.

Бо ті, хто діє — рятують.

Війна зробила все очевидним: хто не тренувався — той не врятував.

На фронті немає часу згадувати «як це робиться». Там є 60 секунд на життя. І так само — в мирному житті.

Не вмієш — тренуйся. Не тренуєшся — станеш тим, кого не врятували. Або тим, хто не врятував.

Це не гучні фрази. Це реальність.

Ти або готовий, або ні. І краще дізнатись, що не вмієш — на тренуванні, ніж тоді, коли під ногами калюжа крові.

Кожен має знати, як зупинити кровотечу, як робити СЛР, дістати пораненого з авто. Бо кожен може опинитись в ситуації, де доведеться рятувати.

Ти не обираєш момент. Але можеш обрати — бути готовим.
Вчися. Тренуйся. Повторюй. І рятуй.

Бо в найгірший момент твої знання — це чиясь остання надія.

Західняки, ставте єппо 😅
А то як буде нестись, все висітиме. І гівна на лопаті нам а не медальок

Переважна більшість БпЛА прямує у напрямку західних областей України.
По БпЛА працюють, їх меншає.

Блет 😅

Рольові ігри — це та річ, яка допомогла мені вижити, блет.

Навіть в найгірші, найтемніші часи, суботня настолка була моїм маяком, до якого було потрібно дожити. Як це випилитися, якщо в суботу в нас гра.

Я знаю, що це ескапізм, але цей ескапізм додає мені сили і мотивації. Я живу цю жизнь, роблю роботу, пилю збори і контент і багато в чому тут заслуга того, що рольовки підгодовують мене гламуром, дозволяючи якось функціонувати в цій єбаній банальній рутині, в якій збори, дім, паліативні родичі, поранені пацани, полонені друзі, розйобане майно і пройобані борти, а ще хуйні які кожної ночі намагаються вбити близьких мені людей, тривоги, сводки з фронту. У всій цій сірій безнадійній хуйні в мене є рольовки і о боги, як я рада цьому.

Сьогодні в нас була сесія в Шейніри, на якій я ледь не розридалась від захвату і щастя, бо ми дійшли до точки в якій наївна мрія моєї персонажки здійснилася. І прийшла додому, а мене далі штормить від емоцій, і я така рада, що багато років тому я з радістю повелася на запрошення незнайомого тоді тіпа (привіт Ехо) і прийшла пограти настільну Ваху. Я навіть жартувати не буду, що це канонічна подія, бо це канонічна подія, яка частково визначила те, ким я є зараз, сформувала моє коло і мою бульбашку, і подарувала мені неймовірних друзів, безліч історій і продовжує помагати жити це їбане життя.

Доповідь закінчила. Дякую дуже дякую.

Ще вам живий приклад чому треба….