Щодо ЛАРП бару і ситуації з грумінгом і домаганнями. Винен завжди агресор.

Жодна офіційна відповідь, вибачення чи ще щось таке особисто для мене не матимуть жодного значення. Є речі, які я не збираюсь толерувати.

Я доросла, сформована жінка, але навіть в 30 я не завжди можу вчасно і різко зреагувати на порушення моїх кордонів. Я і в 25 і в 30 застигала в метро/маршрутці коли до мене неоднозначно тулились всякі уєбани. І не завжди могла вчасно послати нахуй людей, з їх огидними коментарями, жартами чи неприйнятними діалогами, мені даже Яскра (хто памʼятає той памʼятає) було простіше перебанити всюди де тільки можна, ніж нахуй послати (а це в інтернеті а не вживу) вживу ще страшніше. А що вже говорити про підлітку на межі 17-18 років. Бо вливання в тусовку, бо автоглазлайтинг, бо за те що не так щось скажеш чи навіть подивишся, можна і по єбалу получить.

Тому для мене все цілком прозоро і однозначно. І цей пост, це пост підтримки. Я не уявляю як страшно не маючи за спиною величезного соціального капіталу і безкінечної кількості соціальних звʼязків «огризнутися» на «шановану в тусовці» людину і бачу, як в кількох чатах вже несеться «самадуравинна».

Так от, ви ахуєєте, але не винна.
Я знаю, що це послання дійде до адресатів. Дівчата ви маєте мій голос і підтримку. Сил вам з усім цим.

Діксі

Ну і в догонку до попереднього поста.

Свого часу, будучи студенткою, в сезон я підробляла інструкторкою на сплавах. Я на той час була чемпіонкою України, кандидатом в майстри спорту і загалом дуже любила річки, сплави а ще чого гріха таїть, це була норм можливість заробити на канікулах. Набагато краща ніж колцентр, в якому я відʼєбашила перший курс, чи ще щось таке.

Моя робота була проста, інструктаж, контроль за тим, щоб ніхто не втопився по дорозі, ( а дехто блять намагався) і щоб катамаран не налетів на мілину/ гострі камені/ опори. Ну і ахч теж було в сфері обовʼязків: готування табору, їжі, тд. Не суть важливо. Загалом мені це подобалось, мені було фаново, я мала достатньо досвіду і навичок.

Все закінчилось тоді, коли одного разу на такому «корпоративному сплаві» до нас в інструкторський намет, де мали спати тільки оргкоманда не завалився бухий в стєльку «пасажир» який нагло втиснувся між мною і нашим шефом і почав мене лапати. На мої відгаркування і відбрикування він не реагував, поки я не заламала йому руку і не вилізла з намету щоб піти, знайти самого головного начальника і не вимагала забрати його нахуй.
В той час мій безпосередній начальник зробив вигляд що нічого не відбувається.

На цьому наша співпраця була завершена. Разом зі мною з тої контори лівнули мої брати і тоді ж мене підтримав максимально мій на той момент хлопець, а потім чоловік. А я, досить юна, ще й відчувала провину, бо тіп на ранок жалівся, що рука болить, і він нічо такого, просто обняв і взагалі він пʼяний був. ( Доросла я жахливо пишаюсь тою піздючкою, яка згадала відпрацьовані з чоловіком вправи з самозахисту і жалію лише про те, що тому мудаку мало дісталось)

З того часу я не виходила на воду. Хоча водний туризм і веслувальний слалом були на той момент половиною мого життя.
Тай таке.

Блять, якщо вони і цей не зібʼють а будуть чекати що він вернеться в Україну я прям хз 😒

Lessons learned від мене

На одному заході був стенд з домедички, де можна було потренуватись базовим навичкам зупинки масивних кровотеч, виграти СІЧ або Гемостатик.

Що мало відбутись?

Для отримання виграшу треба було накласти турнікет згідно відповідно чеклісту та відповісти на 7 тестових питань (легенькі, майже без западла).

Що відбулось?

Багато людей пробували накласти турнікет по одному разу, хотіли спробувати отримати виграш без попереднього тренування, хоча я пропонувала додатково потренуватись та розігрітись (це і була мета стенду). Спроба виграти була тільки одна.

Під час тренувань багато людей помічали за собою, що вони не знають особливостей застосування турнікету СІЧ, не вкладаються в час, стресують, не можуть ефективно застосувати турнікет тощо.

Також переважна кількість людей, які в подальшому робили спроби виграти турнікет, планували ефективно застосувати турнікет краще і швидше, ніж зазначалось в чеклісті.

І знаєте шо?

Не накручуйте собі бігудів.

А, ой.

Висновок або шо з цим робить:

Тренуйтесь. По стопяцот мільйонів разів, коли ви можете, коли злі, коли втомлені. Тренуйтесь якомога частіше та більше. Ми часто переоцінюємо свої можливості, особливо коли вважаємо, шо шаримо в цій темі. І тут є кілька важливих уточнень:
1. Знати і вміти щось не означає ідеально зробити це в реальному житті.
2. Один/два/сто разів навчитись чомусь і не підтримувати цю навичку постійно — поганий план, зазвичай.
3. Дуже часто ДТП, порізи склом, прильоти, агресивні тварини або люди трапляються з нами досить непередбачувано і треба діяти швидко.
4. Носіть з собою базові засоби для надання першої допомоги. А ще знання та навички!

На подумати:
Можливо, у вашому житті це стосується не тільки турнікетів.

На випадок важливих перемовин.

Дивлюсь Венздей, а там толстой і дастаевський 🤮

Сьогодні мені трошечки краще, але не від усього серця. Тому вирішила розібратися з косметичкою, бо після дайскона вона була розмазана тонким шаром по всій хаті і кількох сумках. За одно викинула ще трохи «дуже потрібних речей» які не діставались приблизно років 5-7, знайшла маску носфера, яку мені робила Шейніра, всякі речі про існування яких у мене я навіть не здогадувалася.

Провела трохи розхламлення. З жахом повздизала над своїми ящиками з Матбазою. Плюси це в основному пластикові бокси, і там все по ділу. Мінуси: там пиздець. І матбази в нас дохуя. І було б добре провести переоблік, порахувати чого в нас є, чого нема, чого дохуя і щоб воно працювало. Але не сьогодні і навіть не завтра.

Трохи заздрю людям, які люблять наводити порядок і все систематизувати 😭😭😭
Задумуюсь про те щоб дать комусь грошів щоб перебрав мені матбазу 🥲

Добрий вечір блять 😅

Я б пошутила що мій перший зарепорчений шахед, але за ним послідував вибух😑

Моя першенька

Загалом тут багато тих, хто зовсім не в темі. Пояснюю. Це грим на спиртовій основі для спецефектів. До великої війни я активно таким користувалась на деяких іграх, коли моя подруга привезла мені зі штатів палетку спеціально для цього. І тут я згадала, що мені було б непогано розширити свій гримерський запас і замовила собі цю малютку, бо спиртові більш стійкі і дозволяють робити кращі спецефекти з меншими зусиллями. Звісно вся ця історія коштує досить дорого, але можна собі дозволити, особливо якщо перестати купувати чергову палетку в Єві 😅

Дуже тішусь цим придбанням. Правда на курси з такмеду не візьму, бо не треба воно там.

Інструкторське.

Я людинка, яка любить упорюватися в те, чим я займаюсь. В тому числі це стосується такмеду та інструкторської діяльності. А ще я трохи рольовик, тому на початку роботи в мене були пориви «зробити красіво» в тому плані, що хотілось робити реалістичний грим, кидать петарди позичити, дими, нічні відпрацювання і це от все.

В нашої команди є досить широка і різноманітна колекція симуляцій них накладок, ми бадяжимо літри крові для відпрацювання тампонуваня і тд.

Чи могли б ми робити симуляційні вправи ще більш реалістичними і видовищними? О так! В нас достатньо друзів гримерів, кіношників і рольовиків, щоб перетворити симуляцію на мистецтво хорору.

Чи пішли ми далі симуляційних накладок? Ні. Чому? Та тому, що ми читаєм асм. Більшість наших командних виїздів ми працюємо десь на прифронтових територіях. (Хоча кожна з нас відʼїбашила в Старичах чи на іншому полігоні) свою долю днів сурка.

І є дві основні причини, чому ні.
Перша: «вау ефект». Якось не хочеться, щоб «вау ефект» і емоційне забарвлення від пережитого досвіду зіткнення з +- реалістичним гримом переїбало нашу роботу. Досить багато моїх друзів, що проходили навчання за кордоном захоплено і вражено розказували про те, як їх навчали такмеду в Британії чи ще десь. І коли я питала що вони запамʼятали, знаєте що було основним? «там по лісу валялися відірвані ноги і були поранені з травматичними ампутаціями як актори, і кровіща, все в кровіщі» Це канєшно харашо, но, цілі курсу дещо відмінні від «викликати жах або захват рівнем підготовки»

Другий аспект: «час це гроші життя». Кожне «лишнє» накладання турнікета, кожне зайве відпрацювання тампонування, кожен симуляційний сценарій щоб зібрати все до купи це слабка надія на те, що в стресовій ситуації людина зможе зробити все правильно. Механічне напрацювання > враження. Я, як і багато інших цивільних інструкторів на початку повномасштабної починали працювати в режимі конвеєра. Кожен день — нова група, той самий матеріал. І так день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Важливо було не тільки навчити, а ще й охопити якомога більшу кількість людей в найкоротші можливі терміни.
Зрештою ми навчилися говорити ні, коли нам приводили групу 40 людей замість домовлених 20, диктувати свої умови навчання і так далі. Але з того часу лишилось оце безкінечно бережне ставлення до часу бійців, бо можливо цей курс в них буде єдиним за весь період служби і наше завдання максимально вбити їм в руки і голови навички, що рятують життя.

Насправді я трохи заздрю тим групам інструкторів, які можуть собі дозволити робити довгі детальні курси і виділяти на симуляції достатньо часу і ресурсу команди. Це круто, важливо і можливо навіть потрібно тим, в кого це якийсь н-ний за рахунком такмед, і механічні навички та знання алгоритму вбите в курсантів на тому рівні, що їм можна давати красиві симуляції. Але особисто я, краще ту годину, яку витрачу на грим — потрачу на відпрацювання.

А грим хай лишається частиною мого цивільного (лол) життя.