от би її хтось у нас переклав😭

дуже випадково набрела на невеличкий розділ про старих жінок у цій розвідці Оксани Кісь. наче нічого нового, зокрема про десексуалізацію жінки після 50.

Кісь, спираючись на інформаторок, розказує, що секс після 50 для жінки вважався чимось гріховним, та й навіть шлюби після цього віку вважали небажаними.

авторка робить висновок, що старі жінки цілком собі реалізовувалися в рамках родини, до них ставилися з повагою, зверталися по пораду навіть коли ті були вже зовсім не при тямі. водночас ідеться і про "просторову сегрегацію" чи про практики вивезення старих людей в поле, щоб вони там помирали, тож шось воно не сходиться: тут ми старих поважаємо, але й марґіналізуємо їх повсякчас

і ось ще про участь старих жінок в ритуальних діях. добре, що бодай із цієї сфери їх не вдалося витіснити

юлія гартвіґ

Понад усе я не люблю займатися оформленням своїх статей і написанням висновків, але водночас понад усе я люблю гортати власні написані статті😎

Сьогодні одна людина (так, це була моя моя мама🙄) сказала мені, що я все пишу і пишу ту дисертацію і ніяк не допишу. Да, це мене засмутило🤧🤧🤧Але да, я пишу і пишу, бо інакше для чого мені стільки пухнастого приладдя для роботи😇

під час денного сну приснилася наукова керівниця, я їй кажу: так боюся не встигнути дописати дисертацію, а вона на це просто мовчки дістала цигарку і дала мені закурить….😔😔😔🤧🤧🤧😣😣

це майже зібраний допоміжний збір на РЕБ проти "мавіків" для 116 ОМБр. допомагаю Дар'ї, як завжди (звіти за попередні збори в моїх закріплених сторіз в інсті та в Дар'ї отут).

🪦 PayPal [email protected]
☠️ Монобанка тут

за донат від 50 грн розігрую:

🖤 5 комплектів прикрас (силянки сплела Наталя, все інше я)
🖤 альбом "Я роджена на Буковині", присвячений Ользі Кобилянській
🖤 браслет з річкових перлів
🖤 вітражний підвіс "Ї" зі скла (оскільки переможниця з минулого розіграшу не лишила свої дані)

🕸зробіть репост зробіть репост не знаю шо ще сказать🕸

періодично сумую за школою, тому коли маю репетиторство, стараюся знайти щось інтересне для дітей. так сьогодні планую з дитиною слухати "баладу про квашені помідори" сергія осоки, ліпшого читання на цю пору важко придумать
https://soundcloud.com/radio-nv/sergy-osoka-balada-pro-kvashen-pomdori-30-naykrashchikh-ukranskikh-opovdan?in=radio-nv/sets/30a1

сьогодні замість академічної ниви обрала кріейторську, тож підписники з бази можуть вже зараз дивиться, як я їм огірок на балконі, працюю в американському домі і позіхаю перед сном😋

До речіііі! За будь-який донат на банку моїй подружці скину вам лінк на закрите для громадськості відео.
Збір осьо:

https://send.monobank.ua/jar/9RTxkwCtiS

Ще один день без сінабона😣😣😣😣

Збір закрили! За це вам дарую нове старе відео про своє одесько-аспірантське будення в липні

https://youtu.be/_3qdVs0hBpE?si=_p9FModseWBuOK1P

у роботі над дисертацією я часто почуваюся равликом. або сонечком. чимось маленьким, що стоїть перед великою перешкодою, яку не може ніяк подолати. на вихідних нічого не писала, а вже сьогодні картаю себе, що ніяк не можу закінчити розділ, що не встигну, що не варто було й братися за це діло, якщо я не можу навіть свою тему добре і швидко прописати.
я знаю, що ці думки минуть, як тільки я сяду за роботу і почну працювати, відчую, як я насправді люблю це, але це не лише про любов, а й про відповідальність — важку і непідйомну. і тоді я знову скручуюся у свій будиночок на спині. або складаю страдницьки маленькі крильця і впадаю в осінню сплячку

Ви не повірите!
Так-так, нарешті я вирішила далі читати Туве Дітлевсен і робить клуб в Одесі далі (навіть якщо ніхто не прийде😔)
Дуже-дуже буду всіх чекати, щоб обговорити «Юність».

Для реєстрації і оплати пишіть в особисті: @bezimennyk

чоловік каже: «надішлете мені на третє відділення плитоноску, бо перше там не працює». я мовчу. каже: «розширюються чи ремонт роблять, мабуть». мабуть, правда розширюються за кілька кілометрів від фронту.

я кажу: «сьогодні день захисника. я вітаю і пишаюся вами». останні слова ковтаю вже разом зі сльозами.

я зачиняю за ним двері і думаю, скільки жінок до мене так само проводжали чоловіків, не знаючи, що на них чекає далі. архаїчний сюжет.

якийсь час ми мовчки обіймаємося, я намагаюся впечататися в його тіло своїм, щоб, як колись, ще у 2022-му, пообіцяти бути йому щитом.

а потім я замикаю двері, замикаю себе у повній тиші, яку не може перебити навіть моє серце. бо моє серце сіло в машину і поїхало кудись, куди не дістане моє око