За три роки два місяці й п'ять днів військової служби я не тільки не викладав у соцмережах ніяких своїх фотографій, а, взагалі, розповів, що я з перших днів війни на фронті, лише в 2024 році – у зв'язку з викриттям мною ухилянта Шабуніна, який з кінця лютого 2022 року й до початку листопада 2023 року фіктивно рахувався на службі в моїй бригаді. Я вважав, що розповідати про себе – це нескромно, що всі повинні захищати Батьківщину й нема нічого особливого в тому, що я добровільно відправився на війну в 57 років.

Але зараз, звільнившись з військової служби в зв'язку з досягненням граничного віку, я подумав: хіба я робив щось погане, що про це не можна розповісти? Чи, може, моє прізвище Жадан, Вакарчук, Шабунін або Кіпіані, що мені треба соромитись свого чесно отриманого статусу учасника бойових дій? Тому я завів рубрику #дембельський_альбом , де час від часу викладаю свої військові фотографії. Щоправда, їх небагато – на фронті було не до фотосесій.

Кому цікаво – заходьте по посиланню #дембельський_альбом та переглядайте. Рубрика буде регулярно поповнюватись.

А я ж попереджав...

Як за фейкові щоденники Гітлера заплатили 9,3 мільйона німецьких марок (близько 3 мільйонів доларів США). Фальсифікація була зроблена «на колінці», проте бажання заволодіти сенсацією стало сильнішим за наукових підхід.

Хотіла розповісти цю історію сама, але потім знайшла вже готову статтю.

https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c70z53pzwgro

Шість років тому в Україні, нарешті, розпочалась боротьба з корупцією.

12 липня 2019 року директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник був повісткою викликаний у Департамент захисту економіки Національної поліції України, але не з'явився, натомість спробував втекти з Києва до Полтави. Тим не менш, поліцейські прямо на трасі вручили Ситнику копії двох протоколів про вчинення корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення – порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

Суть корупційного правопорушення, на якому був викритий директор НАБУ, полягала в тому, що Артем Сергійович неодноразово влаштовував бенкети в мисливському господарстві «Поліське-Сарни». Оплачував розваги Артема Ситника (йдеться про сотні тисяч гривень – на такі суми директор НАБУ з’їдав і випивав усіляких делікатесів, окрім того, розбив два квадроцикли сумарною вартістю 17 тис. доларів) мешканець Рівного Микола Миколайович Надейко, засуджений 26 грудня 2005 року Апеляційним судом м.Києва до 9 років позбавлення волі за звіряче вбивство громадянина Великої Британії Кірана Доунза.

Звісно, платив Надейко не своїми грошима – Микола Миколайович був охоронцем (пишу був, бо в 2021 році він помер від ковіду) аграрного магната Бахматюка, стосовно якого НАБУ, так би мовити, «розслідувало» кримінальне провадження. А приставив Надейка до Ситника багаторічний начальник служби безпеки Бахматюка Анатолій Новак, який за сумісництвом працював заступником директора НАБУ і передавав Ситнику хабарі від фігурантів кримінальних проваджень.

От тільки подарунки, отримані від Бахматюка в грошовій формі, Артем Сергійович забув задекларувати. За це Ситник і був, урешті-решт, притягнутий до адміністративної відповідальності та внесений у державний реєстр корупціонерів.

Я думав, що мене важко здивувати новинами шабунінгу і я бачив усі види ухилення військовослужбовців від військової служби в умовах воєнного стану. Але я помилявся. Я й припустити не міг, що фантазія «захисників Вітчизни» може сягнути таких висот.

Знаєте, яку посаду обіймає цей мобілізований солдат? Тільки присядьте.

Цей військовослужбовець воює в Києві на посаді «військового представника в Офісі Уповноваженого із захисту державної мови», перебуваючи на повному грошовому та речовому забезпеченні.

Разом до перемоги!

Стерненку та Лубінцю приготуватись