АУДИТ ЗВІТ 15.06.22.pdf
13 MB
Читацька громадськість неодноразово прохала розповісти про ситуацію в Шевченківському районному суді міста Києва, який голова суду Мартинов і керівник апарату Зборщік перетворили на якусь злодійську «малину».
Щоби задовольнити читацьку цікавість, публікую одним pdf-файлом аудиторський звіт (точніше – останні 168 аркушів звіту) від 15.06.2022 №6.1-05/02, складений за результатами позапланового внутрішнього аудиту відповідності в Шевченківському районному суді міста Києва, проведеному за 2021 рік на виконання наказу Державної судової адміністрації України від 10.12.2021 №412.
Один лише факт: у 2021 році в цьому суді без автоматизованого розподілу, а в суто «ручному режимі», було розподілено між суддями 7314 (сім тисяч триста чотирнадцять!) справ, що становить 14% від усієї кількості зареєстрованих справ у цьому суді.
Рекомендую адвокатам та іншим зацікавленим особам, які в 2021 році судились у Шевченківському райсуді міста Києва, уважно прочитати цей звіт – можливо, без автоматизованого розподілу була розглянута й ваша справа.
Нижче подаю уривок з резюме аудиторського звіту, а вже читацька громадськість нехай сама вирішує, на яку статтю Кримінального кодексу України заслуговує те чи інше порушення:
Відсутність з боку Голови Суду і керівника апарату Суду у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021 за належним функціонуванням АСДС та діяльністю службових осіб апарату Шевченківського районного суду міста Києва відповідного контролю потягнули за собою:
1) передачу 7 314 (семи тисяч триста чотирнадцяти) судових справ, зареєстрованих у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021, на розгляд суддям Шевченківського районного суду міста Києва без запуску алгоритму автоматизованого розподілу судових справ між суддями;
2) виникнення 23 973 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят три) випадків змін у так званому "ручному режимі" спеціалізації суддів у робочі, вихідні (суботні) та святкові, неробочі дні у періоді, що досліджувався, чим порушено вимоги частини 2 статті 18 та частини 5 статті 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та пункту 2.3.10. Положення про АСДС. У деяких випадках, зазначене призводило до того, що в певний часовий проміжок у автоматизованому розподілі здебільшого приймав участь один суддя (при загальній кількості 31 (тридцяти одного) судді у Шевченківському районному суді м.Києва), що може розглядатись як втручання в процес об'єктивного та неупередженого розподілу матеріалів кримінального провадження між суддями, чим порушено принцип випадковості (вірогідності) автоматизованого розподілу судових справ між суддями;
3) виникнення 7 594 (сім тисяч п'ятьсот дев'яносто чотири) випадки несвоєчасної реєстрації судових справ і матеріалів в КП "Д-3" Суду (дата надходження в обліково-статистичній картці (ОСК) не відповідає даті створення ОСК) та виникнення 8 866 (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) випадків несвоєчасного проведення автоматизованого розподілу судових справ та матеріалів у КП "Д-3" Суду (дата проведення автоматизованого розподілу справи не відповідає даті надходження в ОСК)…
4) відсутність у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021 в базі даних КП "Д-3" Суду 445 (чотириста сорока п'яти) електронних примірників розпоряджень керівника апарату Суду щодо необхідності проведення повторного автоматизованого розподілу справ, на підставі яких проводився повторний автоматизований розподіл в КП "Д-3" Суду...
5) наявність у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021 в базі даних КП "Д-3" Суду 639 (шістсот тридцяти дев'яти) примірників розпоряджень керівника апарату Суду щодо необхідності проведення повторного автоматизованого розподілу справ, перебуваючих в статусі "Проект" та не містячих ознак накладання електронного цифрового підпису (ЕЦП/КЕП) відповідальної особи..
6) фактів не відправлення до ЄДРСР 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) електронних примірників судових рішень по справах Суду, які засвідчені КЕП та перебувають у статусі "Оригінал" або у статусі "Проект".
Щоби задовольнити читацьку цікавість, публікую одним pdf-файлом аудиторський звіт (точніше – останні 168 аркушів звіту) від 15.06.2022 №6.1-05/02, складений за результатами позапланового внутрішнього аудиту відповідності в Шевченківському районному суді міста Києва, проведеному за 2021 рік на виконання наказу Державної судової адміністрації України від 10.12.2021 №412.
Один лише факт: у 2021 році в цьому суді без автоматизованого розподілу, а в суто «ручному режимі», було розподілено між суддями 7314 (сім тисяч триста чотирнадцять!) справ, що становить 14% від усієї кількості зареєстрованих справ у цьому суді.
Рекомендую адвокатам та іншим зацікавленим особам, які в 2021 році судились у Шевченківському райсуді міста Києва, уважно прочитати цей звіт – можливо, без автоматизованого розподілу була розглянута й ваша справа.
Нижче подаю уривок з резюме аудиторського звіту, а вже читацька громадськість нехай сама вирішує, на яку статтю Кримінального кодексу України заслуговує те чи інше порушення:
Відсутність з боку Голови Суду і керівника апарату Суду у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021 за належним функціонуванням АСДС та діяльністю службових осіб апарату Шевченківського районного суду міста Києва відповідного контролю потягнули за собою:
1) передачу 7 314 (семи тисяч триста чотирнадцяти) судових справ, зареєстрованих у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021, на розгляд суддям Шевченківського районного суду міста Києва без запуску алгоритму автоматизованого розподілу судових справ між суддями;
2) виникнення 23 973 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят три) випадків змін у так званому "ручному режимі" спеціалізації суддів у робочі, вихідні (суботні) та святкові, неробочі дні у періоді, що досліджувався, чим порушено вимоги частини 2 статті 18 та частини 5 статті 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та пункту 2.3.10. Положення про АСДС. У деяких випадках, зазначене призводило до того, що в певний часовий проміжок у автоматизованому розподілі здебільшого приймав участь один суддя (при загальній кількості 31 (тридцяти одного) судді у Шевченківському районному суді м.Києва), що може розглядатись як втручання в процес об'єктивного та неупередженого розподілу матеріалів кримінального провадження між суддями, чим порушено принцип випадковості (вірогідності) автоматизованого розподілу судових справ між суддями;
3) виникнення 7 594 (сім тисяч п'ятьсот дев'яносто чотири) випадки несвоєчасної реєстрації судових справ і матеріалів в КП "Д-3" Суду (дата надходження в обліково-статистичній картці (ОСК) не відповідає даті створення ОСК) та виникнення 8 866 (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) випадків несвоєчасного проведення автоматизованого розподілу судових справ та матеріалів у КП "Д-3" Суду (дата проведення автоматизованого розподілу справи не відповідає даті надходження в ОСК)…
4) відсутність у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021 в базі даних КП "Д-3" Суду 445 (чотириста сорока п'яти) електронних примірників розпоряджень керівника апарату Суду щодо необхідності проведення повторного автоматизованого розподілу справ, на підставі яких проводився повторний автоматизований розподіл в КП "Д-3" Суду...
5) наявність у періоді з 01.01.2021 по 10.12.2021 в базі даних КП "Д-3" Суду 639 (шістсот тридцяти дев'яти) примірників розпоряджень керівника апарату Суду щодо необхідності проведення повторного автоматизованого розподілу справ, перебуваючих в статусі "Проект" та не містячих ознак накладання електронного цифрового підпису (ЕЦП/КЕП) відповідальної особи..
6) фактів не відправлення до ЄДРСР 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) електронних примірників судових рішень по справах Суду, які засвідчені КЕП та перебувають у статусі "Оригінал" або у статусі "Проект".
👍53🙈16⚡6🤣4🔥3
Ось до чого призвела відсутність контролю з боку Офісу Президента за діяльністю провладних медіа-ресурсів: головний редактор видання «Главком» Микола Підвезяний щомісяця отримує зарплатню «чорнил налом», який йому за вказівкою ОП платить мультимільйонер Кріппа, але при цьому кладе собі в кишеню рекламні гроші, збирає з довірливих читачів кошти «на підтримку вільної журналістики» і публікує матеріали, які йому разом з матеріальною допомогою приносить улюблена медіа-проститутка Кличка мадам Федорів.
При фінансові пригоди Підвезяного й про те, як він обманює власників «Главкому», я розповів на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів». А Миколі я раджу повернути Федорів гроші й більше не публікувати всяку срань про мене – типу того, що я працюю на російські спецслужби, а мій телеграм-канал «Записки пасквілянта» є анонімним (!) і входить у вигадану Федорів «кремлівську мережу», створену в Москві для боротьби з Шабуніним та іншими професійними «громадськими активістами».
Стаття закінчується словами «Сподіваюсь, що Тетяна Снопко, яка є формальним власником «Главкому», Максим Кріппа, який щомісяця виплачує зарплатню Підвезяному та всій редакції цього видання, і кінцевий власник «Главкому» Олег Татаров найближчим часом розкажуть волелюбному українському народові, яке відношення Микола Підвезяний має до вільної журналістики і як довго він буде тримати власників цього видання за лохів».
Тому рекомендую Підвезяному вже зараз починати шукати собі нове місце роботи – думаю, Федорів йому допоможе з працевлаштуванням.
При фінансові пригоди Підвезяного й про те, як він обманює власників «Главкому», я розповів на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів». А Миколі я раджу повернути Федорів гроші й більше не публікувати всяку срань про мене – типу того, що я працюю на російські спецслужби, а мій телеграм-канал «Записки пасквілянта» є анонімним (!) і входить у вигадану Федорів «кремлівську мережу», створену в Москві для боротьби з Шабуніним та іншими професійними «громадськими активістами».
Стаття закінчується словами «Сподіваюсь, що Тетяна Снопко, яка є формальним власником «Главкому», Максим Кріппа, який щомісяця виплачує зарплатню Підвезяному та всій редакції цього видання, і кінцевий власник «Главкому» Олег Татаров найближчим часом розкажуть волелюбному українському народові, яке відношення Микола Підвезяний має до вільної журналістики і як довго він буде тримати власників цього видання за лохів».
Тому рекомендую Підвезяному вже зараз починати шукати собі нове місце роботи – думаю, Федорів йому допоможе з працевлаштуванням.
Хроніки Українських Йолопів
У Єрмака завелась «криса»
Масова скупка Офісом Президента України інтернет-видань і Телеграм-каналів вкотре засвідчила: дай дурню скляний член – він і член розіб’є, і руки поріже. Бо за своїми медіа-проєктами треба пригляда…
👍81😁13🔥9🤡4⚡1👎1👏1
Кінокомпанія «СБУ пікчерз», себто гласний позаштатний співробітник СБУ Денис Бігус, знімає фільм про те, що віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - міністр юстиції України Ольга Стефанішина, яку зараз судять у Вищому антикорупційному суді за розкрадання коштів державного бюджету, насправді біла та пухнаста.
На які гроші стукач Бігус робить своє чергове «розслідування» невідомо (хоча припущення є), але воно того вартує, бо інакше військовозобов’язаного Бігуса можуть зненацька мобілізувати.
На які гроші стукач Бігус робить своє чергове «розслідування» невідомо (хоча припущення є), але воно того вартує, бо інакше військовозобов’язаного Бігуса можуть зненацька мобілізувати.
😁149🤡26👍14🙈9🔥6👏6🤣5😢3🍾3
Forwarded from 🏛Istorium ✙ || Історія України та світу
Проєкт 100 000
У середині 1960-х років, коли війна у В'єтнамі ставала все кровопролитнішою, а підтримка населення — все слабшою, Пентагон зіткнувся з гострою проблемою нестачі людських ресурсів. Саме тоді міністр оборони США Роберт Макнамара, один із найвпливовіших архітекторів американської політики епохи, запустив амбітну соціально-військову програму під назвою «Project 100,000».
Офіційно вона подавалася як гуманістична ініціатива: мовляв, сотні тисяч молодих людей, які раніше не відповідали стандартам для служби (через низький рівень освіти, знань чи фізичної підготовки), отримають шанс на «нове життя». Їм обіцяли навчання, кваліфікацію, підтримку і подальше працевлаштування після армії. На практиці ж це було насамперед цинічне рішення поповнити армію за рахунок найбільш соціально вразливих.
У рамках проєкту армія почала приймати призовників з так званим "нижнім 10–30 процентилем" за інтелектуальними тестами. У попередні роки таких людей вважали непридатними до служби. Але тепер — завдяки зміненим критеріям — їм відкривали двері. І вони масово потрапляли на фронт.
За шість років дії проєкту (1966–1971) до армії було призвано близько 354 тисяч осіб, які в іншому випадку ніколи б не пройшли відбір. Вони отримали не додаткову підготовку, а прискорену інструкцію, після чого більшість із них направляли у піхоту — в найнебезпечніші райони в'єтнамського конфлікту.
Результати були шокуючими. Учасники програми гинули в бою в три-чотири рази частіше, ніж звичайні солдати. Вони стикалися з насмішками, приниженням і відсутністю підтримки з боку армійських структур. Офіцери в приватних звітах називали їх "moron corps" — корпусом дебілів. Звідси й пішла жорстока назва програми в народі: «дебіли Макнамари».
Ті, хто вижив, часто поверталися додому ще більш вразливими, ніж були до армії. Вони мали нижчі шанси на працевлаштування, вищий рівень психічних розладів, часті розлучення й проблеми з законом.
@istorium_ua
У середині 1960-х років, коли війна у В'єтнамі ставала все кровопролитнішою, а підтримка населення — все слабшою, Пентагон зіткнувся з гострою проблемою нестачі людських ресурсів. Саме тоді міністр оборони США Роберт Макнамара, один із найвпливовіших архітекторів американської політики епохи, запустив амбітну соціально-військову програму під назвою «Project 100,000».
Офіційно вона подавалася як гуманістична ініціатива: мовляв, сотні тисяч молодих людей, які раніше не відповідали стандартам для служби (через низький рівень освіти, знань чи фізичної підготовки), отримають шанс на «нове життя». Їм обіцяли навчання, кваліфікацію, підтримку і подальше працевлаштування після армії. На практиці ж це було насамперед цинічне рішення поповнити армію за рахунок найбільш соціально вразливих.
У рамках проєкту армія почала приймати призовників з так званим "нижнім 10–30 процентилем" за інтелектуальними тестами. У попередні роки таких людей вважали непридатними до служби. Але тепер — завдяки зміненим критеріям — їм відкривали двері. І вони масово потрапляли на фронт.
За шість років дії проєкту (1966–1971) до армії було призвано близько 354 тисяч осіб, які в іншому випадку ніколи б не пройшли відбір. Вони отримали не додаткову підготовку, а прискорену інструкцію, після чого більшість із них направляли у піхоту — в найнебезпечніші райони в'єтнамського конфлікту.
Результати були шокуючими. Учасники програми гинули в бою в три-чотири рази частіше, ніж звичайні солдати. Вони стикалися з насмішками, приниженням і відсутністю підтримки з боку армійських структур. Офіцери в приватних звітах називали їх "moron corps" — корпусом дебілів. Звідси й пішла жорстока назва програми в народі: «дебіли Макнамари».
Ті, хто вижив, часто поверталися додому ще більш вразливими, ніж були до армії. Вони мали нижчі шанси на працевлаштування, вищий рівень психічних розладів, часті розлучення й проблеми з законом.
@istorium_ua
😢122👍23🔥7😁7🤡7👏4🫡3🍾1👨💻1
Обережно, шахраї!
Друзі, ви пам’ятаєте, звідкіля ввійшов в ужиток вислів «відмивання грошей»? У 30-х роках минулого століття американський мафіозі Аль Капоне мав величезні прибутки від нелегальної торгівлі спиртним, але не міг ці гроші витратити на, наприклад, придбання нерухомості чи інші операції, які перебували під контролем поліції та податкової служби. І тоді Аль Капоне створив величезну мережу пралень з низькими цінами, які працювали цілодобово. Через касу цих пралень у нічний час вносились готівкою гроші, отримані злочинним шляхом, які після сплати податків становили легальний дохід власника мережі.
А тепер я розповім, як «відмивання грошей», тобто легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом, відбувається в українських реаліях. Як я вже розповідав, російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа придбав для Офісу Президента низку інтернет-видань та Телеграм-каналів, зокрема інтернет-видання «Главком». Формальним власником цих видань є багаторічна медіа-консультантка Кріппи Тетяна Снопко. Хоча, насправді, вона була лише присутньою на переговорах з попередніми власниками, а самі переговори від імені Офісу Президента вів чинний на той час співробітник СБУ Артем Шило.
Але є нюанс – легальних доходів у Снопко та Кріппи немає навіть на виплату мінімальної зарплатні співробітникам редакцій. Звісно, головний редактор того ж «Главкому» Микола Підвезяний та інші чесні й непідкупні журналісти отримують зарплатню «у конвертах», оскільки значну частину доходу Кріппи становлять надходження від онлайн-казино. Але ж треба показувати й якусь офіційну зарплатню, а також платити за оренду приміщень та здійснювати інші легальні видатки. А показувати нема з чого – тому ТОВ «Українські медійні системи», яке є власником сайту «Главком», змушено було задекларувати за 2024 рік збитки в розмірі 641 800 грн.
І тоді чесний і непідкупний журналіст Підвезяний оголосив на сайті «Главком» збір грошей на підтримку вільної журналістики. Виявляється, вільна журналістика – це обслуговування Офісу Президента на кошти, здобуті злочинним шляхом. Ну, то таке… Зрозуміло, що ніхто з читачів платити цій медіа-помийці не буде, але сенс збору грошей «на підтримку вільної журналістики» – це примітивна легалізація коштів, бо сайт «Главком» для Снопко й Кріппи виконує ту ж роль, що й нічні пральні для Аль Капоне.
Щоби переконатись у цьому, я зайшов на сайт «Главком», дочекався, коли з'явиться прохання допомогти трудовою копійкою чесним і непідкупним журналістам, тицьнув кнопочку й переказав Підвезяному 100 грн. А тепер угадайте, хто отримав мої гроші? Думаєте, якийсь благодійний фонд чи журналістська профспілка? – Звісно, ні. Гроші були зараховані на рахунок ТОВ «Українські медійні системи», власником якого є Снопко Тетяна Давидівна.
Не здивуюсь, якщо «благодійні внески» (саме так у квитанції зазначено призначення платежу) цьому господарському товариству платять анонімні любителі «вільної журналістики» з тих грошей, що надходять Кріппі з онлайн-казино.
Друзі, ви пам’ятаєте, звідкіля ввійшов в ужиток вислів «відмивання грошей»? У 30-х роках минулого століття американський мафіозі Аль Капоне мав величезні прибутки від нелегальної торгівлі спиртним, але не міг ці гроші витратити на, наприклад, придбання нерухомості чи інші операції, які перебували під контролем поліції та податкової служби. І тоді Аль Капоне створив величезну мережу пралень з низькими цінами, які працювали цілодобово. Через касу цих пралень у нічний час вносились готівкою гроші, отримані злочинним шляхом, які після сплати податків становили легальний дохід власника мережі.
А тепер я розповім, як «відмивання грошей», тобто легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом, відбувається в українських реаліях. Як я вже розповідав, російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа придбав для Офісу Президента низку інтернет-видань та Телеграм-каналів, зокрема інтернет-видання «Главком». Формальним власником цих видань є багаторічна медіа-консультантка Кріппи Тетяна Снопко. Хоча, насправді, вона була лише присутньою на переговорах з попередніми власниками, а самі переговори від імені Офісу Президента вів чинний на той час співробітник СБУ Артем Шило.
Але є нюанс – легальних доходів у Снопко та Кріппи немає навіть на виплату мінімальної зарплатні співробітникам редакцій. Звісно, головний редактор того ж «Главкому» Микола Підвезяний та інші чесні й непідкупні журналісти отримують зарплатню «у конвертах», оскільки значну частину доходу Кріппи становлять надходження від онлайн-казино. Але ж треба показувати й якусь офіційну зарплатню, а також платити за оренду приміщень та здійснювати інші легальні видатки. А показувати нема з чого – тому ТОВ «Українські медійні системи», яке є власником сайту «Главком», змушено було задекларувати за 2024 рік збитки в розмірі 641 800 грн.
І тоді чесний і непідкупний журналіст Підвезяний оголосив на сайті «Главком» збір грошей на підтримку вільної журналістики. Виявляється, вільна журналістика – це обслуговування Офісу Президента на кошти, здобуті злочинним шляхом. Ну, то таке… Зрозуміло, що ніхто з читачів платити цій медіа-помийці не буде, але сенс збору грошей «на підтримку вільної журналістики» – це примітивна легалізація коштів, бо сайт «Главком» для Снопко й Кріппи виконує ту ж роль, що й нічні пральні для Аль Капоне.
Щоби переконатись у цьому, я зайшов на сайт «Главком», дочекався, коли з'явиться прохання допомогти трудовою копійкою чесним і непідкупним журналістам, тицьнув кнопочку й переказав Підвезяному 100 грн. А тепер угадайте, хто отримав мої гроші? Думаєте, якийсь благодійний фонд чи журналістська профспілка? – Звісно, ні. Гроші були зараховані на рахунок ТОВ «Українські медійні системи», власником якого є Снопко Тетяна Давидівна.
Не здивуюсь, якщо «благодійні внески» (саме так у квитанції зазначено призначення платежу) цьому господарському товариству платять анонімні любителі «вільної журналістики» з тих грошей, що надходять Кріппі з онлайн-казино.
🍾49👍42🔥18👏12😁11🤬5🤡3
Кому належить фраза: «Я в жодному разі не допущу, щоб корупціонери керували політикою. Я буду випалювати це явище каленим залізом»?
Anonymous Quiz
42%
Володимир Зеленський
19%
Петро Порошенко
13%
Юрій Луценко
11%
Віктор Янукович
3%
Дональд Трамп
7%
Віталій Шабунін
5%
Руслан Кравченко
😁126🤡20👍5👏1
Forwarded from homo_intelligence
Американська пропаганда кінця ХІХ - початку ХХ ст. Саме тоді випускали такі листівки про сите життя у Північній Америці.
P.S. Листівки можна придбати на відкритому аукціоні чи в магазинах, що зараз продають старовинні листівки. Наприклад, фото 2,3 - 39,99 $.
P.S. Листівки можна придбати на відкритому аукціоні чи в магазинах, що зараз продають старовинні листівки. Наприклад, фото 2,3 - 39,99 $.
😁50👍9🤡4🙈1
Forwarded from NABU Daily by Олег Новіков
За Чернишова внесли заставу
На рахунок Вищого антикорупційного суду надійшли 120 млн грн застави, визначені як запобіжний захід віцепрем'єр-міністру – міністру національної єдності Олексію Чернишову. Він зобовʼязаний: прибувати за першим викликом; повідомляти про зміну місця проживання та роботи; не відлучатися за межі України без дозволу та не спілкуватися з низкою осіб.
Одночасно сьогодні ж, 2 липня, до Апеляційної палата ВАКС надійшла апеляційна скарга на запобіжний захід Чернишова. Апеляцію слухатиме колегія у складі: головуючий Олег Павлишин, судді Андрій Никифоров і Даниїла Чорненька.
фото: Ґрати
На рахунок Вищого антикорупційного суду надійшли 120 млн грн застави, визначені як запобіжний захід віцепрем'єр-міністру – міністру національної єдності Олексію Чернишову. Він зобовʼязаний: прибувати за першим викликом; повідомляти про зміну місця проживання та роботи; не відлучатися за межі України без дозволу та не спілкуватися з низкою осіб.
Одночасно сьогодні ж, 2 липня, до Апеляційної палата ВАКС надійшла апеляційна скарга на запобіжний захід Чернишова. Апеляцію слухатиме колегія у складі: головуючий Олег Павлишин, судді Андрій Никифоров і Даниїла Чорненька.
фото: Ґрати
😁68🤬24🤣12🤡8🍾6🙈4👍3
Forwarded from Absolution Leaks 🇪🇺
Колись Ярика Голинського поза конкурсом незаконном було призначено прокурором Полтавської області по рішенню генпрокурора Руслана Рябошапки. В самих наказах останній посилався на рішення Ради прокурорів України, яка згідно закону, що був ініційований самим же ж Рябошапкою, втратила повноваження з надання рекомендацій про призначення прокурорів на адмінпосади. Радою прокурорів України рекомендація щодо призначення Голинського Я.О. на посаду прокурора Полтавської області не вносилась.
Призначення прокурорів на адміністративні посади здебільшого здійснювалось з попереднім звільненням їх з посад прокурора в інших прокуратурах, що в період реформування прокуратури автоматично передбачає втрату ними своїх повноважень прокурора.
Голинський, який мав 5 березня 2020 складати іспит на знання законодавства та загальні здібності, вирішив, що дотримання протокольних процедур – то є дуже поважна причина не їхати до Києва – зустрічати президента.
Користуючись Указом Президента Кучми 2002 року «Про Державний Протокол та Церемоніал України», Голинський вирішив, що він як прокурор відповідної області обов’язково має бути включений до складу офіційних учасників проводів та зустрічі в аеропорту (на вокзалі) у ході робочої поїздки президента по Україні. Указ настільки давній, що його навіть не приведено у відповідність до змін до Закону «Про прокуратуру» і посада «прокурор відповідної області» – це взагалі якась чупакабра. Але якщо боязно на тести йти, то й такий указ згодиться. Тим більше, що видатні екстрасенсорні здібності прокурора області дозволили йому ще 2 березня, у день, коли в Києві було розпочато іспити регіональних прокуратур, не лише передбачити, коли саме Гарант приїде до Полтавської області, а й те, що 5 березня головою Полтавської обласної державної адміністрації Олегом Синєгубовим його буде включено до складу учасників церемонії із зустрічі.
Голинському довелось ввести поважних членів кадрової комісії в оману, не повідомивши, що єдиною функцією прокурора в церемонії є зустріч Гаранта виключно в аеропорту та на вокзалі, а не «необхідність бути присутнім на відповідних заходах у ході робочої поїздки Президента України до Полтавської області». Ось тільки неув’язочка вийшла – Зеленський у Нові Санжари прилетів гвинтокрилом, сівши прямо на трасу, і ні в який аеропорт чи, не дай Боже, на вокзал не прибув. І Ярика звісно к тілу не пустили, пофоткались без нього.
Далі він приповз він на колінах до місцевого губернатора Синєгубова та пообіцяв допомогу у всіх його започаткування з дерибану обласного бюджету. А на доказ відданості Голинський погодився віддати для довіреної особи Синєгубова золоту посаду свого заступника, звільнивши самого Грицака Олега Васильовича (до речі сина сумнозвісного колишнього голови СБУ, більше відомого в народі під нецензурним прізвисько «Вася-їба…ко), який курує весь силовий блок та про якого серед місцевих бізнесменів вже легенди ходять як про недоторканного. Олег Грицак на тести не прийшов, що формально дає підстави для його звільнення, якщо він, звісно, не надасть переконливих доказів поважності причин своєї відсутності.
Олег Синєгубов був давнім другом генерального прокурора Ірини Венедіктової – також харків’янки й також випускниці цього навчального закладу. До того ж обидва вони не чужі для міністра внутрішніх справ Арсена Авакова…
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍58🔥13👏4
Медіа повідомляють, що Україна веде переговори з Китаєм про реструктуризацію боргу, який виник внаслідок розкрадання кредиту, отриманого в 2013 році від китайського Ексімбанку під державні гарантії Кабінету Міністрів України, нинішнім командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ Героєм України Робертом Бровді (він же ж «Мадяр»).
Як повідомляли Цензор.нет та інші українські ЗМІ, в основі афери з китайським кредитом стояв перший заступник голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», колишній директор корупційного монстра ТОВ «Хліб Інвестбуд» і вірний топ-менеджер одіозного нардепа Іванющенка Роберт Бровді.
Бровді розробив схему розкрадання китайського кредиту в розмірі 1,5 млрд. доларів, отриманого АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від китайського Ексімбанку. На ці кошти Бровді і Ко мали закупляти зерно в українських аграріїв та постачати його в Китай, але, насправді, зерно продавалось невідомо куди через офшорні компанії, зареєстровані на Кіпрі, а гроші, виручені від продажу зерна, осідали в кишеням Юрія Іванющенка (він же ж «Юра Єнакіївський») та його топ-менеджерів на кшталт Бровді.
На початок 2022 року залишок кредиту, який Уряд України не повернув Китаю, становив 900 млн. доларів. Решту коштів, а також проценти за користування кредитом, Україна вже Китаю виплатила.
Як повідомляли Цензор.нет та інші українські ЗМІ, в основі афери з китайським кредитом стояв перший заступник голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», колишній директор корупційного монстра ТОВ «Хліб Інвестбуд» і вірний топ-менеджер одіозного нардепа Іванющенка Роберт Бровді.
Бровді розробив схему розкрадання китайського кредиту в розмірі 1,5 млрд. доларів, отриманого АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від китайського Ексімбанку. На ці кошти Бровді і Ко мали закупляти зерно в українських аграріїв та постачати його в Китай, але, насправді, зерно продавалось невідомо куди через офшорні компанії, зареєстровані на Кіпрі, а гроші, виручені від продажу зерна, осідали в кишеням Юрія Іванющенка (він же ж «Юра Єнакіївський») та його топ-менеджерів на кшталт Бровді.
На початок 2022 року залишок кредиту, який Уряд України не повернув Китаю, становив 900 млн. доларів. Решту коштів, а також проценти за користування кредитом, Україна вже Китаю виплатила.
Закарпаття онлайн
Закарпатському кураторові від "Народного фронту" світить кримінал за аферу з китайським кредитом в 1,5 млрд доларів? @ Закарпаття…
Міністерство внутрішніх справ здійснює досудове розслідування у 34 кримінальних провадженнях, які стосуються Державної продовольчо-зернової корпорації (ПАТ «ДПЗКУ»).
🙈63🤡46😁27👍18🔥8🍾6🤣3⚡2🫡1
5 років тому, 3 липня 2020-го, на 59-му році пішов з життя Борис Соболєв – колишній перший заступник міністра зовнішньоекономічних зв’язків України, про якого юний Олег Ляшко говорив: «Боря, ти не те робиш». Скільки ще молодих політиків міг би виховати Борис Володимирович! Але невблаганна смерть зупинила його палке серце, залишивши нащадкам лише спомини про цю непересічну особистість та відеокасету з допитом майбутнього голови Радикальної партії.
😁99👍16🤣12🔥8🤡5
Рік тому я попереджав головного редактора інтернет-видання «Главком» Миколу Підвезяного: доки я на фронті, я не маю ані часу, ані можливості займатись його вихованням. І тому він тимчасово може безкарно поширювати наклепи на мене, вигадані медіа-проституткою Федорів – що я працюю на російські спецслужби, а мій телеграм-канал «Записки пасквілянта» є анонімним (!) і входить у якусь «кремлівську мережу», створену в Москві для боротьби з ухилянтом від військової служби Шабуніним. Але коли я демобілізуюсь, то Підвезяному гаплик – я ж стільки знаю про всіх цих чесних і непідкупних журналістів.
До речі, наступними в моєму списку будуть Мусаєва («Українська правда»), Лігачова («Детектор-медіа») та Мостова («Дзеркало тижня»), які також брали гроші в медіа-проститутки Федорів за розміщення наклепів на мене. Потім візьмусь за Княжицького з його «Еспресо.tv»
До речі, наступними в моєму списку будуть Мусаєва («Українська правда»), Лігачова («Детектор-медіа») та Мостова («Дзеркало тижня»), які також брали гроші в медіа-проститутки Федорів за розміщення наклепів на мене. Потім візьмусь за Княжицького з його «Еспресо.tv»
Хроніки Українських Йолопів
У Єрмака завелась «криса»
Масова скупка Офісом Президента України інтернет-видань і Телеграм-каналів вкотре засвідчила: дай дурню скляний член – він і член розіб’є, і руки поріже. Бо за своїми медіа-проєктами треба пригляда…
🔥120👍48🤡15👏5😁4🙈4⚡2
Під рубрикою «Дембельський альбом».
12 квітня 2022 року батальйон висунувся з Києва на Миколаїв і вже 15 квітня наша 1 стрілецька рота зайняла позиції неподалік села Прибузьке, на кордоні між Миколаївською та Херсонською областями. Позиції – занадто урочисто сказано, бо це було поле, яке ще треба було перетворити на три взводних опорних пункти – прокопати лінії траншей, обладнати перекриті щілини та вогневі точки, спорудити бліндажі, протягнути лінії телефонного зв’язку.
Перший окоп викопали ми вдвох з підполковником Андрієм Озерчуком (він на фотографії – довбає лопатою мокру землю), який у травні став командиром роти. За кілька днів тут вже був ВОП 2-го стрілецького взводу. Якщо кому цікаво – фотографія зроблена в точці з координатами 46°47'08.0"N 32°02'05.2"E
Взводний опорний пункт мого 1 стрілецького взводу був десь за кілометр – на гугл-мапі ця точка має координати 46°46'22.0"N 32°01'28.4"E . Доки ми облаштовували бліндаж (з деревиною, до речі, допоміг голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко, який за домовленістю з Андрієм Миколайовичем Озерчуком пригнав кілька фур з лісом) до нас прибився собака, який отримав ім’я Комбат.
Комбат швидко вибрав собі хазяїна – головного сержанта взводу Сергія Рожкова, який для Комбата став об’єктом обожнювання й на якого пес виливав усю свою собачу любов і відданість. Як не складно здогадатись, Сергій на фотографії – зліва, у той час я гладжу Комбата.
У червні 2022 року ми пересунулись у Херсонську область і стали поступово просуватись у бік села Правдине. Сергій з Комбатом пішли в «сіру зону» на розвідку, де Сергій підірвався на розтяжці. Доки Рожков лікувався в Одесі, Комбат жив у моїй «норі», прокопаній у схилі меліоративного каналу, ховаючись від ворожих обстрілів. Одного разу хлопці заманили собаку в машину й відвезли на шламове поле Миколаївського глиноземного заводу, де наша рота відпочивала в перервах між бойовими чергуваннями на позиціях. Комбат образився й пішов геть. За кілька днів ми з Юрою Балашовим (він загинув 14 вересня 2022 року) знайшли Комбата в бліндажі, який спорудили в квітні. Але собака відмовився сідати до нас у машину – йому було добре з новими хазяями, які зайняли наш бліндаж.
Що ж стосується Сергія Рожкова, то в середині серпня він повернувся з лікування й 14 вересня 2022 року потрапив під мінометний обстріл, внаслідок якого троє хлопців з мого взводу загинули, а четверо, у тому числі Сергій, отримали тяжкі поранення. Сергій вижив чудом, його довго збирали по частинах у Польщі й за рік він звільнився з військової служби.
Я під обстріл не потрапив – 12 вересня мені зателефонувала знайома й повідомила, що померла моя матір (коли я уходив на фронт, удома в Києві на самоті залишилась 94-річна матір, яку я забрав з Донецька і якій, доки мене немає, знайомі пару разів на тиждень приносили їжу). Командування зразу ж дало мені відпустку на 10 днів і 13 вересня я був у столиці, де наступного дня узнав про загибель Юри, Руслана й Матвія. Втім, за чотири дні я вже був у військовій частині – почався наш наступ і мене відкликали з відпустки, тож прах матері співробітники крематорію поховали без мене.
#дембельський_альбом
12 квітня 2022 року батальйон висунувся з Києва на Миколаїв і вже 15 квітня наша 1 стрілецька рота зайняла позиції неподалік села Прибузьке, на кордоні між Миколаївською та Херсонською областями. Позиції – занадто урочисто сказано, бо це було поле, яке ще треба було перетворити на три взводних опорних пункти – прокопати лінії траншей, обладнати перекриті щілини та вогневі точки, спорудити бліндажі, протягнути лінії телефонного зв’язку.
Перший окоп викопали ми вдвох з підполковником Андрієм Озерчуком (він на фотографії – довбає лопатою мокру землю), який у травні став командиром роти. За кілька днів тут вже був ВОП 2-го стрілецького взводу. Якщо кому цікаво – фотографія зроблена в точці з координатами 46°47'08.0"N 32°02'05.2"E
Взводний опорний пункт мого 1 стрілецького взводу був десь за кілометр – на гугл-мапі ця точка має координати 46°46'22.0"N 32°01'28.4"E . Доки ми облаштовували бліндаж (з деревиною, до речі, допоміг голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко, який за домовленістю з Андрієм Миколайовичем Озерчуком пригнав кілька фур з лісом) до нас прибився собака, який отримав ім’я Комбат.
Комбат швидко вибрав собі хазяїна – головного сержанта взводу Сергія Рожкова, який для Комбата став об’єктом обожнювання й на якого пес виливав усю свою собачу любов і відданість. Як не складно здогадатись, Сергій на фотографії – зліва, у той час я гладжу Комбата.
У червні 2022 року ми пересунулись у Херсонську область і стали поступово просуватись у бік села Правдине. Сергій з Комбатом пішли в «сіру зону» на розвідку, де Сергій підірвався на розтяжці. Доки Рожков лікувався в Одесі, Комбат жив у моїй «норі», прокопаній у схилі меліоративного каналу, ховаючись від ворожих обстрілів. Одного разу хлопці заманили собаку в машину й відвезли на шламове поле Миколаївського глиноземного заводу, де наша рота відпочивала в перервах між бойовими чергуваннями на позиціях. Комбат образився й пішов геть. За кілька днів ми з Юрою Балашовим (він загинув 14 вересня 2022 року) знайшли Комбата в бліндажі, який спорудили в квітні. Але собака відмовився сідати до нас у машину – йому було добре з новими хазяями, які зайняли наш бліндаж.
Що ж стосується Сергія Рожкова, то в середині серпня він повернувся з лікування й 14 вересня 2022 року потрапив під мінометний обстріл, внаслідок якого троє хлопців з мого взводу загинули, а четверо, у тому числі Сергій, отримали тяжкі поранення. Сергій вижив чудом, його довго збирали по частинах у Польщі й за рік він звільнився з військової служби.
Я під обстріл не потрапив – 12 вересня мені зателефонувала знайома й повідомила, що померла моя матір (коли я уходив на фронт, удома в Києві на самоті залишилась 94-річна матір, яку я забрав з Донецька і якій, доки мене немає, знайомі пару разів на тиждень приносили їжу). Командування зразу ж дало мені відпустку на 10 днів і 13 вересня я був у столиці, де наступного дня узнав про загибель Юри, Руслана й Матвія. Втім, за чотири дні я вже був у військовій частині – почався наш наступ і мене відкликали з відпустки, тож прах матері співробітники крематорію поховали без мене.
#дембельський_альбом
😢199🫡34👍11🤡3🔥2🍾2