До речі, Саванчук сидів у одній камері з дуже шанованими людьми. І тривалий час розповідав їм, що його пресує військова прокуратура за те, що він – патріот і був волонтером «Торнадо». Уявляєте, що почалось після того, як співкамерники врешті-решт узнали правду?

Під рубрикою «Гарна міна при поганій грі».

30 років тому, 15 жовтня 1995-го, від вибуху пекельної машинки, закладеної на трибуні стадіону «Шахтар», під час гри між донецьким «Шахтьором» і сімферопольською «Таврією» загинув Ахать Брагін – легендарний Алік Грек, чия кримінальна імперія перейшла в спадок Рінату Ахметову. У наступному Генеральна прокуратура України оголосила замовником вбивства якогось Кушніра – нікому раніше не відомого дрібного кримінальника, завбачливого померлого в слідчому ізоляторі.

Втім, донеччани тих часів приписували усунення Грека його заклятим друзям – народному депутату України Євгену Щербаню та голові Донецької обласної держадміністрації Володимиру Щербаню. Ходили чутки, що «добро» на ліквідацію бандита дав тодішній президент Леонід Кучма, а виконавцями замаху стали фахівці відповідного профілю Служби безпеки України.

Звісно, зараз подібна версія виглядала б сміховинно – в СБУ нині працюють лише спеціалісти в галузі товарно-грошових відносин.

Маю запитання до керівника Донецької обласної прокуратури Павла Угровецького. Павле Олеговичу, Ви вже вжили заходи для відновлення матеріалів втраченого ще 5 років кримінального провадження №12018050510000417 від 21.02.20218 за ознаками ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України стосовно Вервейка Івана Дмитровича, який зараз обіймає посаду керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини?

Чи Ви прагнете, щоби я щоденно згадував Вас та прокурора в цьому провадженні Дениса Олеговича Фролова? – Так мені це не складно.

Під рубрикою «У світі цікавого».

Першим, хто назвав Андрія Калужинського «підорасом», був прокурор Київської області Юрій Гайсинський. Саме це слово Юрій Олександрович вжив стосовного слідчого прокуратури Обухівського району Калужинського, коли узнав, що Андрій Володимирович запропонував матері Миколи Ткаченка, збитого ним на смерть на пішохідному переході в Обухові 31 жовтня 2005 року, лише 3 тис. грн на компенсацію завданої моральної шкоди.

Обвинувачений  ОСОБА_6 в червні 2015 року зустрівся в приміщенні кафе «Хутір» повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що є представником закритої організації англійської головної масонської ложі, члени якої в Україні проводять роботу по підготовці та працевлаштуванню кадрів на вищі керівні посади в державі Україна, пообіцяв останньому, що його кандидатура вивчена та представляє особливий інтерес на одну з найвищих посад в Уряді України, при цьому зазначивши, що умовою до співпраці, набуття ОСОБА_10 членства та подальшого працевлаштування на керівну посаду в Уряді держави Україна буде можливим у разі надання грошових коштів в сумі 150000 доларів США, в якості членського внеску, керівникам зазначеного ордену, а також для оплати обов`язкового навчання в Сполучених Штатах Америки та Англії.

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Хочу подякувати керівнику Донецької обласної прокуратури Павлу Угровецькому, який, нарешті, звернув увагу на мою скромну персону. Ось бачте, Павле Олеговичу, можете, коли захочете.

Після мого вчорашнього нагадування про те, що у Волноваському районному суді Донецької області сімейне тріо Лубінців викрало матеріали кримінального провадження по обвинуваченню в розкраданні коштів державного бюджету нинішнього керівника Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вервейка, прокурор у цьому провадженні Денис Фролов з власної ініціативи проінформував мене, яка здійснюється робота по відновленню втраченої справи.

При цьому прокурор так поспішав, що не тим боком вставив аркуш з листом під час реєстрації та проставляння QR-коду. Ну, то таке, буває.

Але виникає запитання до процесуального керівника: Денисе Олеговичу, а Ви не хочете провести обшук вдома у обвинуваченого Вервейка, а також осіб, які організували викрадення У Волноваському районному суді матеріалів кримінального провадження? Нагадую як їх звуть і які посади вони обіймали на час зникнення справи: народний депутат України Лубінець Дмитро Валерійович (нині – уповноважений Верховної Ради України з прав людини), його брат – голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Лубінець Іван Валерійович та його батько – голова Волноваської районної ради Лубінець Валерій Дмитрович. Мені здається, що це найкоротший шлях для отримання оригіналу втрачених матеріалів кримінального провадження.

Втім, Вервейко зі сміхом розповідає співробітникам Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що справа згоріла. Але як знати – може він не все спалив. Може, якийсь том залишився вдома в Лубінця-уповноваженого.

У зв’язку з нестерпним бажанням директора НАБУ знайти бодай якийсь компромат бодай на якогось співробітника Офісу Генерального прокурора, я би порадив начальнику Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Олександру Курачу встановити відеокамери, по-перше, у підземному гаражі під «стєкляшкою», а, по-друге, напроти кабінету начальника Департаменту … там така довга назва… «організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках»… Олексія Донського.

Саме за допомогою Олексія Ілліча співробітники ОТУ НАБУ в 2019 році встановили засоби негласного зняття інформації в кабінеті тодішнього заступника генерального прокурора Анжели Стрижевської. І як знати – можливо, Донськой і зараз допомагає орлам Кривоноса нашпиговувати мікрофонами кабінети нового корпусу ОГП. Тож краще не випускати з поля зору ані Олексія Ілліча, ані підземний гараж.

Розповідаю подробиці.

У 2019 році тодішній глава держави Андрій Йосипович Богдан (нехай славиться у віках ім’я Його!) вирішив звільнити з посади київського градоначальника Кличка й поставити на його місце Олександра Ткаченка, справедливо розмірковуючи, що людину Льовочкіна давно треба замінити на людину Коломойського. Але незаконних способів Андрій Йосипович, як відомо, не визнає, а законний був тільки один – влаштувати провокацію хабаря й «прийняти» Віталія Володимировича з конвертом неправомірної вигоди.

З такої нагоди 6 серпня 2019 року в кабінеті Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) була проведена нарада за участю Андрія Богдана, забудовника Андрія Вавриша, гендиректора «1+1» Олександра Ткаченка й заступника начальника управління «К» ГУ СБУ у м.Києві та Київській області Олександра Петровича Білоуса. Білоус доповів, що в нього є оперативна можливість підкинути Кличку гроші через (неназваного ним) заступника міністра, якого СБУ спробує використати «в темну». Агента з грошима СБУ, мовляв, забезпечить, але треба буде підключити НАБУ, оскільки це їхня підслідність.

Таким агентом виявився «професійний викривач» на прізвище Святненко, а заступником міністра – один з найближчих друзів генерального, прости господи, прокурора Юрій Гримчак.

Однак у Ситника, який хвацько взявся виконувати високе доручення (нагадую, що на той момент вже був складений адмінпротокол про вчинення директором НАБУ корупційного правопорушення й Артем Сергійович розраховував на те, що Богдан йому допоможе в Сарненському районному суді Рівненської області) виникла проблема – керівник САП Назар Холодницький, образившись на мікрофон, встановлений Ситником (формально – Гуцуляком, але ж ми розуміємо, хто був ініціатором) у кабінеті Назара Івановича, відмовився підписувати явно незаконні процесуальні документи.

І тоді Ситник використав начальника департаменту Генпрокуратури Сергія Горбатюка, завербованого спочатку СБУ ще в ті далекі часи, коли Горбатюк разом з Ігорем Щербиною під орудою Столярчука працював у спецпрокуратурі, що наглядала за підприємствами оборонної галузі, а потім повторно завербованого НАБУ. Обслуговувати НАБУ Горбатюку та Донському довелось завдяки тому, що в 2017 році в приміщеннях на вулиці Борисоглібській співробітники 2 підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ встановили відповідну апаратуру, причому, зробили це не в рамках кримінального провадження, а в порядку ОРС (щоби не залишати слідів у ЄРДР).

До речі, найпродуктивнішим був мікрофон, встановлений у курилці. Таким чином співробітники НАБУ записали розмови про те, як продаються «справи Майдану». Після цього в Горбатюка та Донського були лише два шляхи – або в тюрму, або в агенти Національного антикорупційного бюро України.

Продовження отут

Продовження. Початок отут.

Але на той час прокуратура вже втратила функцію органу досудового розслідування, лише завершувала розслідування старих справ і ніякого нового кримінального провадження Горбатюк з Донським розпочати не могли. Тоді вони взяли стару-престару справу 2013 року за фактом побиття Тетяни Чорновол на Бориспільській трасі, яка була давно направлена в суд (і судом давно закрита, до речі, оскільки обвинувачений наклав на себе руки в СІЗО), та виготовили під номером «справи Чорновол» клопотання в Апеляційний суд Чернігівської (!) області з проханням надати дозвіл на проведення НСРД щодо Гримчака. Клопотання підписав тодішній підлеглий Донського Володимир Приходько, про якого я також можу багато чого розповісти.

Однак після початку НСРД виявилось, що Гримчак не знайомий з Кличком і нічим не може допомогти Святненку, який скаржився на земельні проблеми в столиці. Тоді в НАБУ виникла інша ідея – щоби Святненко запропонував Гримчаку вирішити ту ж саму проблему через Верховний Суд. Мовляв, Гримчак завдяки дружбі з Луценком знайомий зі Стрижевською, а Анжела Анатоліївна знає багатьох суддів…

Гримчак погодився переговорити зі Стрижевською, тому треба було ще й обладнати спецтехнікою кабінет заступника генпрокурора. Це НАБУїни зробили в наступний спосіб: Горбатюк в’їхав на територію Генпрокуратури через ворота з боку вулиці Гусовського на своїй службовій «Тойоті Камрі», на задньому сидінні якої лежали співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ. Авто заїхало в підземний гараж, НАБУїни піднялись ліфтом на гору, разом з Горбатюком зайшли в старий корпус у кабінет Донського, де й залишились до ранку. А на ранок Олексій Ілліч супроводив їх у підземний гараж, звідкіля НАБУїни покинули територію Генпрокуратури в аналогічний спосіб.

Тож цілком можливо, що зараз кабінет Донського взагалі на ніч не зачиняється. Але треба з’ясувати, хто завозить у підземний гараж співробітників ОТУ НАБУ. Ось для цього й потрібні відеокамери.

Під рубрикою «У світі прекрасного» – монументальне полотно заслуженого художника України Аркадія Русина «Задержание Одесской таможней 204 кг героина». Цінності твору надає та обставина, що Аркадій Вікторович вийшов за загальноприйняті мистецькі рамки та об’єднав в одній картині жанри «морський пейзаж» і «батальний живопис».

Втім, не будемо занадто прискіпливими до творчості видатного майстра пензля. Митець народився в 1926 році, помер у 2017-му і на момент створення цього шедевру образотворчого мистецтва вже не усвідомлював, що саме він малює.