Мені 12 років. Дорогою зі школи купую банани та заходжу відвідати бабусю. Відчиняю хвіртку та стукаю у віконце, щоб вона знала — я прийшла. Намагаюся її погодувати, але вона вперто відмовляється. Зате питає, що протягом дня їла я, а потім невідомо звідки дістає гроші та дає, щоб я потішила себе чимось смачненьким. Ми балакаємо ще трохи — вона швидко втомлюється — я уходжу додому. На прощання стукаю ще раз у вікно з блакитними віконницями. Дорогою додому купляю морозиво, не вважаючи на те, що вже середина листопада, зато не тане. Через місяць бабусі не стане, але я все ще пам’ятаю вікна з блакитно-білими віконницями ніби останнього разу стукала в них вчора, а не 15 років тому.

Дякую бренду Symbio та їх колекції «далеке-близьке» за теплі спогади💙

Якщо вам теж відгукується, то придбати можна тут
Зараз ще знижка -25%

#цеточнохорошареклама

Якщо ви раптом пропустили обнову на моєму каналі з речами🐥💛

Я зберігала ланцюжок, який колись давно носила моя бабуся, майже 15 років. Мені не подобається ні золото, ні таке плетіння, ні довжина — ні взагалі все, окрім його символічності. Тому фактично ланцюжок переїжджав з однієї коробці в іншу

Сьогодні руки сами потягнулися переплести його з бісерним чокером. І тепер я не тільки зберігаю, а ще й ношу. Нарешті

Якщо у вас теж є щось таке цінне та незрозуміле одночасно — просто спробуйте поєднати з тим, що подобається❤️‍🩹

*у золотої каблучки нижче майже така ж історія

Раз я вже почала)

Якось купила пухнасту в’язану сумочку від Daniela Koltunova (дуже раджу подивитися інстик). І все з нею було чудово, окрім синьої в’язаної ручки, яка ще й розтягувалася під вагою речей. Все вирішив ланцюг від свічки улюблених come a casa

Як вам така не-колаборація українських брендів?🐽💗

Рівно рік та майже сім блокнотів тому в моєму житті з'явилася найкорисніша та найтриваліша звичка – щоденні нотатки. З того часу моя щотижнева терапія перекочувала в гігієнічні содзвони раз на два місяці, страх чистого аркуша кудись зник, страх накосячити взагалі трансформувався в нескінченну любов до помилок. Та й просто, знаєте, віч-на-віч із собою стало якось особливо спокійно і добре

Все почалося з ранкових нотаток, суть яких писати одразу після пробудження 3 сторінки. Я багато разів чула про цю практику, але чомусь надихнулася, читаючи саме «Шлях Художника» Джулії Кемерон

Фан фект: префронтальна кора вмикається протягом півтори години після пробудження, тому писати вранці справді простіше — для критики та раціоналізування ще немає ресурсів

Коротше, спробуйте, якщо ще ні, раптом це саме те, чого вам не вистачало)

Знайшла ідеальне заняття для 30+ градусної спеки — створення ресайкл-папіру🤌🏼

Кому цікаво?