Олексій Олікс Кардаш
Господь свідок, ми не збирались мити вікна перед Паскою. Але десь з тиждень тому нам на вікно насрав голуб. Та не просто насрав, а прямо таки натурально висрався. Перспектива, що відкривалась тепер з вікна на Виноградар, гіршим цей район, в принципі, не робила і якихось нових деталей не привнесла. Але все одно не комільфо.
Сьогодні, поки відмивав, крепко замислився. Справа в тому, що в нас над вікном висить під кутом карниз шириною 20см, а гімно попало на скло від його нижнього краю всього на висоту 5см. Тобто або це був акробат, який забрався під карниз і догори ногами робив свою справу, або ж все відбулось звичайним чином в повітрі, але при тому, як казав класик, "швидкість оху*вающа".
Перше я одразу відкинув, бо там навіть нема за що вчепитись лапами, але, враховуючи кут входу в польоті під карниз, швидкість, з якою мав летіти цей гімнюк перед відкриттям бомболюку, по всім параметрам явно перевершує його природні можливості.
Закінчивши справи, сів рахувати (див. рис.1).
Враховуючи, що згідно Вікіпедії звичайна швидкість голуба не перебільшує 50 км/год, а тут аж 72, то або це чудо Господнє, або йому хтось пенделем надав додаткове горизонтальне прискорення. Оскільки ми живемо на 9-му поверсі, залишається тільки перше.
Тож, Йсусе, як ти просив - вікна чисті.
P.S. Ольга Дем'янівна, ваша фізика нарешті пригодилась. Ваш Альоша. 40 годіков.
Господь свідок, ми не збирались мити вікна перед Паскою. Але десь з тиждень тому нам на вікно насрав голуб. Та не просто насрав, а прямо таки натурально висрався. Перспектива, що відкривалась тепер з вікна на Виноградар, гіршим цей район, в принципі, не робила і якихось нових деталей не привнесла. Але все одно не комільфо.
Сьогодні, поки відмивав, крепко замислився. Справа в тому, що в нас над вікном висить під кутом карниз шириною 20см, а гімно попало на скло від його нижнього краю всього на висоту 5см. Тобто або це був акробат, який забрався під карниз і догори ногами робив свою справу, або ж все відбулось звичайним чином в повітрі, але при тому, як казав класик, "швидкість оху*вающа".
Перше я одразу відкинув, бо там навіть нема за що вчепитись лапами, але, враховуючи кут входу в польоті під карниз, швидкість, з якою мав летіти цей гімнюк перед відкриттям бомболюку, по всім параметрам явно перевершує його природні можливості.
Закінчивши справи, сів рахувати (див. рис.1).
Враховуючи, що згідно Вікіпедії звичайна швидкість голуба не перебільшує 50 км/год, а тут аж 72, то або це чудо Господнє, або йому хтось пенделем надав додаткове горизонтальне прискорення. Оскільки ми живемо на 9-му поверсі, залишається тільки перше.
Тож, Йсусе, як ти просив - вікна чисті.
P.S. Ольга Дем'янівна, ваша фізика нарешті пригодилась. Ваш Альоша. 40 годіков.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Оооооо! Скамʼяніле серце старпьора із роздовбаною психікою розтануло ☺️
Такі наш next generation - це надія 🎸🤘🏻
Такі наш next generation - це надія 🎸🤘🏻
Forwarded from Анатолій Штефан "Штірліц"
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Їде, разйобаний, в корчіку, чекає на обєзбол.
Але гордий та вісьолий.
Во всю дурь навалює «Sara perche ti amo».
Ноги в нього немає, а італійські пісні в нього є.
Ілля. 28 років, з Миколаївщини.
Але гордий та вісьолий.
Во всю дурь навалює «Sara perche ti amo».
Ноги в нього немає, а італійські пісні в нього є.
Ілля. 28 років, з Миколаївщини.
А в тебе буває, піпол, таке бажання подрихнути в одіялках? Ну щоби жодна дроч не свістіла, а ти такий нарядний спиш до десятої ранку.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Худоба реве, бо ясла порожні :)
Сука, нація - гний.
Сука, нація - гний.
Anatoliy Anatoliy
Від тебе, мій Боже, нічого не треба –
ні марного миру, ні тихого неба,
ні зір, що полюють за рибами в морі,
ні чорного сонця, ні горя в покорі.
А втім, що Ти можеш мені показати,
чого я не бачив і зможу прийняти?
Чи друзів моїх, що міцніші за крицю,
чи роздуми-думи, допоки не спиться?
Чи порвані ночі, чи спалені дати,
чи звіку знайомого доброго ката,
що звично сокиру підняв наді мною,
а я передумав конати без бою?
Чи напередодні Твого Великодня
Ти хочеш мені показати безодню,
яку я пізнав аж до йоти, до крихти,
з якою навчився, мов з рідною, жити?
А знаєш що? Дай мені злості з півнеба –
Тобі її, Боже, не так вже і треба,
тому що з моєю змішалася віра.
Якщо в тебе мало – то візьмеш у Звіра.
А ще поверни мені втрачені ранки
без відчаю, жаху, війни, лихоманки.
І ту, що із вогником ледве вловимим
дивилась на мене Твоїми очима.
(2023)
Від тебе, мій Боже, нічого не треба –
ні марного миру, ні тихого неба,
ні зір, що полюють за рибами в морі,
ні чорного сонця, ні горя в покорі.
А втім, що Ти можеш мені показати,
чого я не бачив і зможу прийняти?
Чи друзів моїх, що міцніші за крицю,
чи роздуми-думи, допоки не спиться?
Чи порвані ночі, чи спалені дати,
чи звіку знайомого доброго ката,
що звично сокиру підняв наді мною,
а я передумав конати без бою?
Чи напередодні Твого Великодня
Ти хочеш мені показати безодню,
яку я пізнав аж до йоти, до крихти,
з якою навчився, мов з рідною, жити?
А знаєш що? Дай мені злості з півнеба –
Тобі її, Боже, не так вже і треба,
тому що з моєю змішалася віра.
Якщо в тебе мало – то візьмеш у Звіра.
А ще поверни мені втрачені ранки
без відчаю, жаху, війни, лихоманки.
І ту, що із вогником ледве вловимим
дивилась на мене Твоїми очима.
(2023)
Фсьо сильно заїбало. Прямо ось немає сил далі тягнути. Хочу дмб та пиво в Празі.
Блять, їбашишся тут, а всім пофіг.
Аж соромно на свій тризуб дивитись. Перед ним соромно.
Блять, їбашишся тут, а всім пофіг.
Аж соромно на свій тризуб дивитись. Перед ним соромно.
Знаєте, в чому найбільший культурний пройоб цієї ганебної сценкі кварталу із працівниками ТЦК?
Попит.
Попит.
Спеціально російською.
Сегодня во всем мире по-настоящему важная дата. День памяти, день победы над нацизмом. И это не праздник. Это день скорбящей тишины.
Но россияне своим очередным ракетным обстрелом как бы говорят миру: «А хуй там! НаZизм ещё не побеждён! Мы еще существуем!».
Сегодня во всем мире по-настоящему важная дата. День памяти, день победы над нацизмом. И это не праздник. Это день скорбящей тишины.
Но россияне своим очередным ракетным обстрелом как бы говорят миру: «А хуй там! НаZизм ещё не побеждён! Мы еще существуем!».