моря висихають в калюжі,
квіти висихають у сухоцвіти,
люди теж висихають в калюжі,
люди теж висихають у сухоцвіти,
ними потім торгують бабусі
біля станцій метро й на вокзалах,
їх купують напрочуд дешево,
ставлять в пляшки з під-вина,
естетика.
запалюють аромопаличку,
естетика.
кладуть поряд збірку поезії,
естетика.
як може квітнути мертве
всередині?
не може.
люди висихають у сухоцвіти,
люди висихають в калюжі,
квіти теж висихають у сухоцвіти,
моря теж висихають в калюжі.

31.03.2024

і обереги розбиваються об береги
тієї ріки, яку не змогли вберегти,
в берег ти
бʼєшся човном,
а де дівся шторм?
тобі необхідний шторм!
може, хоча б скаламутити
цю огидно чисту воду веслом?
о як ти раніше любила плавати
в прозорій воді!
тільки сонце, море, жовті нарукавники й ти,
тільки «пахлава мєдовая, крівєткі, рапани» відгомоном удалині,
тільки колючі мушлі на дні,
не торкайся їх, пливи, пливи!
невже якась мушля вколола пʼятку так боляче,
що довелось оснащуватись човном?
книга життя. другий том.
вирви із неї всі сторінки,
кидай до ріки дорікання й страхи,
хай розмокають зімʼятим папером,
тонуть в каламутній воді,
тільки сама в ній, будь ласочка, не втони.
в тони, відтінки, барви і кольори,
розмалюй, як дитина,
фломастерами невикинуті листи,
забудь про охайність,
не зважай ти на контури,
на кон тури, слони, і всі пішаки
став сміливо, ти ж знаєш як ними піти,
щоб втратити усі фігури свої,
і програти. то програвай
вінілову платівку з піснями Івасюка
оцю твою улюблену «Водограй»!
«ой водо-водограй, грай для нас, грай!»
попроси його так, і він тобі гратиме,
не забудь тільки жовті нарукавники.
не забудь, що гребти й вигрібати
не значить плавати,
не забудь що досі є сонце,
і не всі мушлі колючі на дні,
там є й цілі, торкайся їх,
пливи, пливи…

03.04.2024

грецькі йогурти

знаєте, я дуже люблю грецькі йогурти,
адже в них зовсім немає цукру,
немає цього притарного лицемірства,
штучності в присмаку,
надʼяскравого пакування.
білі грецькі йогурти -
найщиріші йогурти у світі!
цікаво, чи греки такі ж щирі,
як продукція їхнього бренду,
чи вони радше сирковий десерт дольче?
та ладно, неважливо,
так от йогурти.
дуже прикольне слово, насправді,
якби я робила з нього ребус,
там була б половинка йо-йо,
емблема головного управління розвідки
і сонечко, бо ти - сонечко))
ой з цим рядком я щось загнула,
притарно, ніби десерт дольче.
викреслюємо сонечко.
тільки чим заповнити порожнечу
на місці «ти» не ясно.
поставлю знак питання,
ну бо я ж, правда, не знаю, хто ти,
цікаво, насправді, чи ти знаєш…
та ладно, неважливо,
так от йогурти.

13.04.2024

їхала в метро, побачила рекламу малинового йогурту молокія, почала думати про йогурти і от маємо…

сама собою самота
слова складами стукотять
музика мені мовчить
мова машині моторчик
крик кольору криги
прозорий - тихий.
книг купи кілограм
розділимо пополам.
мені анотацію і передмову,
щоб не співпереживати героям.
тобі іншу сентиментальну частину,
почнеш - ніхто не спинить.
сама собою самотність
страх сонце сліпить
пляшка повно-порожня
пити повітря прийшлося
товпа тамує тривогу -
обʼїзна дорога.
тягнеться товща тайн
людина людині товар.
людей купи кілограм
розділимо пополам.
мені - лише передмову,
тобі - першу - останню главу.
тягнеться товща тайн
людина людині товар.

19.04.2024

абстрактно однако вийшло…

хай! я відкрила допоміжну баночку для збору на тех. оснащення для військових на Бахмутському напрямку.
буду дуууже вдячна за поширення і, за можливості, донат🫶🥹

І

людина людині товар
з певним набором характеристик,
треба лише обрати правильну модель
і не дати продавцю-консультанту втюхати собі додаткову гарантію
чи програмне забезпечення.
хочете користуватись лише режимом
«ходити зі мною на прикольні події» + «їсти піцу на лавочці» і оформити підписку на цікавезні історії про поїздки в маршрутках та розумні відгуки на прочитані книги?
вітаю! модель «приятель похуїтус лайт» просто створена для вас!
потрібна більша потужність?
не проблема!
радимо ознайомитись з моделлю «найліпший друг сʼюпер фаст про».
вона дорожча, зате включає послуги «миттєве розуміння», «всюди разом» і «взаємозалежність».
дрібним шрифтом:
гарантія у цьому випадку не надається.
якщо ж вас зацікавила модель
«здорові стосунки близький друг макс»,
то маємо повідомити, що її в наявності немає. і буде не скоро.
взагалі її зараз купити важче, ніж квитки конотопську відьму в театрі франка на піку популярности,
тож радимо звернути увагу на аналоги,
серед них: «близький друг в одні ворота преміум», «критик-порадник юніверсал» і, звісно, хіт продажів «маніпулятор версії «ти мене не любиш, не цінуєш, не поважаєш, а я для тебе все» про».
встигніть придбати поки діє акція «береш аналог здорових стосунків, отримуєш емоційні гойдалки і самотність у подарунок»!

23.04.2024

ІІ

людина людині ліки.
тут без пафосної ідеалізації,
я не про священний елексир життя,
а про ті ліки, які лежать у величезній коробці вдома,
які ти постійно відкриваєш не з того боку,
ті, від яких інструкції давно загублені,
а як, від чого і коли їх вживати,
знає тільки мама,
що, як завжди, десь далеко і не бере слухавки.
отже, вживаєш ти їх навмання,
з легким острахом перед передозуванням,
не здогадуючись про побічні ефекти,
і уж точно не звертаючись до лікаря.
у тебе декларація не підписана ні з ним,
ні з самою собою і ще не ясно,
що з цього ризикованіше.
але, як то кажуть: «хто не ризикує,
той не проходить сім кіл пекла токсичних стосунків і державних поліклінік»
тож ти ризикуєш і
без ліку лікуєшся ліками,
вперто ігноруючи протипоказання
і голос тієї пані з реклами, яка чомусь вирішила, що самолікування може бути шкідливим для твого здоровʼя і радить перед застосуванням ознайомитися з інструкцією та проконсультуватися з лікарем.
та інструкцію ти загубила,
а декларація в тебе не підписана,
отже, шах і мат,
ну бо як то кажуть, «хто не ризикує…»

23.04.2024

бачите оці палочки на початку? це мій перший цикл віршів!!
це типу вони мають схожий початок, а значить прям повʼязані, панімаєте; прям римське І, ІІ, прям я написала отак в один день їх і підряд опублікувала

тік так

як пісок витікав крізь пальці загорілих дітей,
на пляжах азовського моря,
кілька років тОму.
так нині витікали з країни люди.
витікали, втікали, тІкали
наручними годинниками:
тік так ні так не так
тік так втік так тік так так
їм, вірогідно, як і тобі, beatles в навушниках
співали навʼязливо про вчора,
але треба ж думати й про tomorrow.
гідне життя, соціальна захищеність,
стабільність і дороги рівні, як полотно,
а тут що?
не так тік так ні так
тік так втік так тік так так
їхня стабільність коренем має «біль»
і чхати я хотіла на ваші морфологічні правила,
адже в цьому світі будь-які правила можна порушити і не бути покараним.
навіть на нуль ділити дозволили в універі.
але студенти з незвички все переплутали
й почали на нього множити судорожно
нуль так тік так нуль так
тік так втік так тік так так
множили на нуль минуле заради ніби майбутнього,
але я ж то була відмінницею,
сказали ділити, значить так треба. може, поділиться
хтось зі мною своїм нулем
і вийде щось наближене до нескінченности
віри, простору й часу, які муситиму вберегти.
ні так тік так ти так
тік так втік так ти так так
і я берегтиму, бо люблю beatles,
і ми разом віримо в yesterday, і трохи в today.
страшно лиш, що все менше піску залишається в долонях дітей.
з чого вони ліпитимуть свої пісочні замки?
пісочні годинники давно перевернуті
й тІкають не гірше за механічні, тільки
тік так ні так не так
тік так втік так тік так так

28.04.2024

натюрморт -
природа мертва,
французи не помилились
уже тоді.
ми вбили її власними руками
і замість того, щоб поховати
якось по-людськи,
зі священником, хрестом
й іншими належними атрибутами,
змусили позувати для себе,
назвали себе митцями,
і, не отримавши належного визнання
свого злочину проти й заради людства,
вирішили теж урочисто вмерти
голодною смертю,
бо у митців прийнято ставати мерцями
саме в такий спосіб.
натюрморт -
натура теж мертва. пишіть з неї!
ви ж любите писати
оголені тіла - на полотнах,
оголені дУші - у віршах,
або ж оголені в дУші пишете вірші.
грьобані митці, тонкі натури,
натура мертва і ваша так само,
тільки ви називаєте це натюрмортом.
грьобані французи з багетом із атб,
от ми хто. і навіть той клятий багет
ми не їмо, бо пишемо з нього натюрморт.
а потім про це в дУші складаємо вірші.
це ж треба так зневажати природу,
щоб ігнорувати, що душ та оголеність
створені явно для інших занять,
про які, словом, написано поезії значно більше,
ніж про ваші натюрморти. грьобані митці.
але нічого, природі вже все одно,
вона ж бо мертва, як і наша з вами натура.
французи не помилились
уже тоді.
натюрморт.

01.05.2024

столика столиця

три пальта, одна нефорська кожанка,
шопер зі сковородою, блискучий клатч,
чотири потерті рюкзаки,
широкі джинси, скіні джинси, рвані джинси і
одна футболка з псом патроном -
все це рухалось з рівномірною швидкістю легкого бігу
в атмосфері суспільного єднання і стурбованості найближчим майбутнім
підземними коридорами
десь між Майданом і Хрещатиком.
метою забігу було встигнути на останнє метро.
от вона столика столична фізкультура!
от воно справжнє єднання!
от він тріумф перемоги у кожному вагоні
і розпачливе відкриття уклону тими,
до кого фортуна повернулась іншим боком.

саме в цьому останньому поїзді метро
любиш Київ по-справжньому.
забуваєш, де не проїде крісло колісне, забуваєш про недоладні панельки і неосвічені вулиці (часто з такими ж мешканцями), навіть перестаєш чути російську мову навколо.
чуєш тільки пришвидшене дихання
спортсменів-аматорів. і можеш
в цей момент їм пробачити все
(ну крім російської, звісно):
і футболку з псом патроном,
і американо з банановим сиропом,
і книжку про успєшний успіх.
от він розвиток хіпстерської толерантности,
викликаний спостереженням
за тим, як столика столиця
столовою ложкою поглинає кожного в себе.
і окремих лиць вже немає,
і ви разом рухаєтеся рейками її стравоходу,
і кожен боїться зупинити цей рух,
боїться залишитися неперетравленими рештками,
боїться не встигнути за загальним потоком, тому біжить.
біжить на метро, біжить від метро
і всередині метро теж біжить.

обережно, двері зачиняються.
наступна станція - «Лісова». кінцева.
кінець, виходить. треба вийти.
далі кожен розщеплюються і перетравлюється індивідуально.
головне - не зупинятися
і контролювати дихання.
попереду ще 42 км 195 м
столичного марафону

04.05.2024

йой, цей розмір, вірогідно, відлякує від прочитання..
але ну про Київ же.. про Київ можна, про Київ хочеться довго, про Київ хочеться вічно

адаптація організму до нової реальности

почуття стоять у режимі «не турбувати»
економить заряд, гігабайти і нервові клітини режим польоту
диктаторський режим захопив владу в головному мозку
режим дня суворий: підйом о 6 - робота - дім - деградація - сон
незгодні клітини - на розстріл.

грудна клітина тепер завжди рухається ритмічно
новини про смерті, теракти й пожежі
більше не порушують темпу, не пришвидшують дихання.
вона представник пролетаріату новоутвореної республіки,
її нагородять орденом за почесні заслуги або вбʼють чи виженуть.

очі стали дисидентами, бо уміли бачити,
зрідка крадькома дають впасти сльозі, ще рідше вони усміхаються,
рот служить партії, тож не піддається на ці провакації.

очі вірять, колись прийде час революції,
горітимуть барикади на сеансі психотерапевта,
впаде залізна завіса,
диктатори битимуться в конвульсіях,

почуття й емоції випустять з таборів,
налагодяться партнерства з сусідніми республіками,
можливо, навіть завезуть пепсі-колу із-закордону
можливо, навіть дозволять, щоб ти безтурботно радів.

знову,
як колись.

колись,
але
не
сього
дні

сьогодні летиш в цьому літаку,
мусиш включати режим польоту,
мусиш економити заряд,
мусиш берегти дисидентів.
а далі вже буде видно,
якщо далі буде,
і якщо очі не розучаться бачити,
а сльози падати.

29.05.2024

пані та панове, ми з волонтерським осередком організовуємо дуже прикольний благодійний мистецько-русофобний фест «вивих», приииххооддьтте!

я колись так хотіла, щоб мені присвятили вірш,
або ліпше цілу збірку з малюнками.
а потім прочитала присвяту
«мінливої хмарності
з проясненнями» Світла-
ни Поваляєвої.
тепер я так хочу, щоб ніхто нікому
і ніколи в житті не присвячував збірки
з малюнками.