🦌 Міфи про скіфів розвінчані: нове генетичне дослідження підтвердило описи авторства античних філософів та істориків.

На американському науковому журналі Science Advances були опубліковані результати наймасштабнішого дослідження ДНК європейських скіфів — всього вченими було відібрано 154 зразки геному, які походять з чотирьох різних місць у скіфському регіоні, а саме: Середній Дон, степ Північного Причорномор'я, Крим та Передкавказький степ. Зі 154 зразків вдалося розшифрувати 131. Генетики спростували низку міфів: наприклад, скіфи зовсім не були генетично близькі до азіатів, як стверджували деякі псевдонауковці, а є спорідненими мешканцям північної Європи.

Генетики підтвердили те, що більшість відібраних для дослідження осіб мали каштанове або світле волосся, та блакитні очі. Зустрічалися особи з рудим волоссям, веснянками та дуже блідою шкірою зі схильністю до сонячних опіків. Це відповідає античним описам. Наприклад, давньоримський історик грецького походження Амміан Марцеллін писав про скіфів так: «...майже всі високі та красиві, з майже жовтим волоссям і лютим поглядом». Античні автори також описували унікальну соціальну структуру скіфських племен, підкреслюючи ієрархічні взаємодії в їхньому суспільстві.

Дослідження геномів з багатих поховань частково підтвердили і ці слова античних авторів: дослідникам вдалося відтворити родовід Придонського скіфського клану, який містив щонайменше 51 особу. Було виявлено закономірність: в цьому клані розподілені понад десяток мітохондріальних ліній без домінантної материнської, тоді як всі чоловіки клану належали до однієї й тієї ж лінії Y-хромосоми гаплогрупи R1a1a (R-Y2631). Було виявлено і генетичний зв'язок між аристократією різних кланів. Ці відкриття підкреслюють важливість єдиної батьківської лінії в скіфському суспільстві та демонструють практику династичних шлюбів.

Окрім того було виявлено, що хоча більшість скіфських поховань колективні, містили щонайменше дві особи — скіфи ніколи не ховали дітей в одному похованні з батьками, а, як правило, ховали поблизу курганів батьків, часто в менших курганах. Дослідження також наштовхнуло на нове відкриття, цілком очікуване в реаліях скіфського родово-племінного строю та їхнього кочового способу життя: всі скіфи хоча і були генетично близько спорідненими та демонстрували риси спільного походження, але в масштабі різних кланів були не зовсім однорідними.

Також було проаналізовано не скіфські зразки доскіфського та післяскіфського періодів, які дозволили зробити припущення щодо походження скіфів, їхньої взаємодії з не скіфськими племенами та зникнення. Зокрема з'явилися нові докази міграції Зрубної культури на схід та походженню скіфів від неї. Також було знайдено сліди скіфського геному в не скіфських популяціях, що з'явилися після них. На першому зображенні — реконструкція зовнішності скіфських чоловіка та жінки, останки яких було знайдено на території Північного Причорномор'я.

☠️ @vallholl