Венеційська бієнале: переможці, події та українські проєкти, кенселінг Ренуара, Лятошинський

В епізоді огляду-реакції на події у культурі України та світу від керівника студії Аза Нізі Маза Миколи Коломійця та Зейгарнік Ефект:

🍛Почалась 60-та Венеційська бієнале. Про переможців та основні події.
🍛Український павільйон на Венеційській бієнале.
🍛Проєкт Відкритої Групи для павільйону Польщі.
🍛Правопопулістський художник Ігнацій Чвартос після виселення з польського павільйону зробив свою окрему виставку проєкту «Польські вправи в трагедії світу: між Німеччиною та Росією».
🍛Про рух за кенселінг Ренуара, бо той поганий художник.
🍛Твори Бориса Лятошинського таки прозвучать у Клівленді, попри заяви Линів про відмову співпрацювати з місцевим оркестром через Рахманінова.
🍛А у Південній Кореї проукраїнські протести спричинили скасування гастролей Бальшова.

Назад до Паноптикону. Новий текст соціолога Дмитра Зайця.

Солоп дійсно класний, але як вам така подача на відео?

Grynyov Art Collection представляє до уваги відеорозповідь українського співака Кравчука про роботи художника Ярослава Солопа. 

Коротка біографія митця:

Ярослав Солоп — український художник, дослідник фотографії, куратор, з 2017 року співкоординатор UPHA, народився у 1979 році, Сокиряни, Чернівецька область. 

Закінчив Львівську національну академію мистецтв, також навчався в Інституті FotoDepartament, на курсі теорії й практики сучасної фотографії, де у 2012 році написав випускну роботу на тему  «Теорія і практика сучасної фотографії 2000 – 2010-ті роки». Має нагороду «Фотограф Року» — 2014 в категорії «Арт-фотографія»

У своїй художній практиці художник досліджує сучасні міфотворчі процеси, звички, цінності та упередження, нав’язані суспільством. Окрім фотографії, автор також працює із колажем, інсталяцією, скульптурою та малюнком. Творчому методові автора притаманно змішування граничних міждисциплінарних медіа і технік.

З 2010 року роботи автора були представлені на групових і персональних виставках в Австрії, Німеччині, Аргентині, США, Франції, Україні, Швеції, Польщі та Великій Британії. У 2015 році став «Фотографом року» в номінації «Артфотографія». 

Тому Grynyov Art Collection, радий показати роботи художника, які є в нашій колекції. 

Подивитися роботи можна на нашому сайті за посиланням !

В газеті The Guardian раптово вийшла рецензія на "Нескінченність за Флоріаном"

​​Виставка "Мистецтво свободи: Театр "Нафта"

#постзпредложки

Адреса: Держпром, 5-й підʼїзд (пл.Свободи 5 - Kharkiv Media Hub Gallery)
Часи роботи: 11:00-18:00 (неділя - вихідний)

Два різних погляди митців Олександра Осіпова та Андрія Скрипки на одну історію незалежного театру "Нафта", який продовжує свою діяльність у Харкові під час повномасштабної війни.

Фотограф Олександр Осіпов документує вистави театру з моменту його заснування у 2018 році. шо Після відновлення діяльності театру влітку 2023 року форма висвітлення театрального життя значно розширилася і набула нових фарб: до подій на сцені додалося й життя за лаштунками - від репетицій до приготувань у гримерці безпосередньо перед виставою. Саме так виглядав репортаж премʼєри вистави «Щур» з якою театр повернувся до повноцінної діяльності після паузи повʼязаної з початком широкомасштабної війни.

Однак головна подія для Олександра сталася після цього - він перейшов від репортажів до есеїстики і провів місяць разом з учасниками й учасницями освітнього проекту «Нафталаб». Театральна лабораторія мала на меті посприяти професійному зростанню молодих акторів та акторок з Харкова, надати нагоду практики, яку вони не змогли отримати через пандемію та війну. Фотограф пережив всі емоції під час навчального процесу разом з ними і спробував передати свої відчуття та атмосферу того окремого світу у вигляді фото-історії, яка вперше показана на широкий загал саме на цій виставці.

Окрім цього в експозиції представлені моменти з вистави-концерту «Веселка на Салтівці». Режисер та актор цієї моновистави Артем Вусик у 2024 році став лауреатом однієї з найпрестижніших нагород - театральної премії імені Леся Курбаса.

Митець Андрій Скрипка, малюючи в різних місцях очікування з 2009 року, віднайшов для себе, що можна малювати там, куди тягне його увага і цікавість: цим місцем став театр "Нафта". 

Саме у 2021 році, дізнавшись на сторінці режисерки Ніни Хижної про підготовку вистави «Храм», він наважився постукати в віконце театру, щоб завітати в гості та помалювати.
На цю його ініціативу погодились, але це стало найскладнішим викликом для митця. Рухи акторів і сама подія дуже динамічні — це впливає на роботу і сам підхід в малюванні. 
Цей досвід став схожий на відкриття нового, хоча театр і малювання — старі як світ мистецтва та завжди поруч.

У 2021 році Андрій таким чином познайомився з театром «Нафта», а у 2022 році, перебуваючи евакуйованими у Львові, переміщені митці театру та Андрій стали друзями.

Після повернення до Харкова, Артем Вусик (режисер театру «Нафта») запропонував зробити з цих малюнків щось спільне, і саме ця ідея стала об'єднувальною для театру і такої практики малювання.
Вистава «Щур», з якою театр повернувся у Харків, стала першою, де митці спільно вигадали форму поєднання малюнків та вистави. А вистава «Веселка на Салтівці», першою, до якої було реалізовано друкований сценарій з малюнками та ілюстраціями.

Театр існує у формі живого виконання людиною і прямої взаємодії, це його найважливіша частина — його Серце. Малювання фактичного акту дії людини в мистецькій практиці Андрія Скрипки є найвагомішою частиною — саме це їх поєднує.

У експозиції виставки будуть вперше представлені малюнки зібрані з вистав: «Храм» (Харків, 2021), «Перший день війни» (Львів, 2022), «Щур» (Харків, 2023) «Веселка на Салтівці» (Харків, 2023).

Україноцентричний погляд на Венеційське бієнале 2024 від Суспільне Культура із коментарями Бориса Філоненка.

Український та польський павільйони, а також павільйони, що прямо стосуються нас.

Плюс, відео популяризаторського штибу, тож можете сміливо ділитись їм зі своїми батьками, дідусями/бабусями, дітьми, родичами, одногрупниками, сусідами та пересічними українцями.

Щойно під'їхав топовий подарунок від Berryland Cidery — це щось на кшталт пет нату, зробленого з яблук та винограду. Щоб спробувати це диво треба виконати дві елементарні умови.

1. Задонатити сьогодні на будь-який збір для Сил Оборони України.
2. Завітати до Винного Бару.
Наливаю всім, хто покаже підтвердження свого донату.

Українське вино та закуски теж в наявності, але в звичному режимі — за українські гримні.

Кант, укрліт Гарварду, Єва Гонсалес, Кахідзе, Кривцов, Пітер Макс, Мікеланджело, Stoned Jesus

В епізоді огляду-реакції на події у культурі України та світу від керівника студії Аза Нізі Маза Миколи Коломійця та Зейгарнік Ефект:

🍛300 років Канту. Відео Івана Іващенко на 37 хвилин 44 секунди про головні ідеї Канта набрало 11 тисяч переглядів.
🍛Яких українських письменників читають студенти Гарварду.
Там і Станіслав Асєєв, і Жадан, романи Артема Чеха, повість Ольги Кобилянської, Забужко тощо.
🍛Лондонська Національна галерея придбала свою першу картину художниці-імпресіоністки Єви Гонсалес під назвою La Psyché (Дзеркало в повний зріст).
🍛Наприкінці травня в Одесі можна буде побачити відеороботу Алевтини Кахідзе «Все нормально?» (All Good?)
🍛«Я поверну собі своє життя, обіцяю»: створили сторінку пам'яті, присвячену Максиму Кривцову.
🍛Чоловікові загрожує 14 місяців в’язниці за продаж 145 підроблених картин Пітера Макса.
🍛Рисунок Мікеланджело з листом його останнього прямого нащадка продали на аукціоні за понад $200 тисяч.
🍛Гурт Stoned Jesus змінив склад гурту та переніс реліз нового альбому на невизначений термін.

Примітивізм Комарницького повернувся. «2098» тепер в Харкові.

"Відкинемо реалізм, техніку та спробуємо відчувати кольори, форми, силуети та картини, в цілому, емоціями, так, це можливо в майбутньому, та «2098» лише метафора. Трішки футуризму та оголенні емоції, які сприятливо насмаковуються на картини радості та проблем.
Вільними від емоцій, глядач не зможе покинути місце проведення.
Світ насправді має чорний колір, але картини цього концепту настільки барвисті й настільки нереальні, що хочеться запитати: "Чому?"
Кожен малюнок, це симбіоз майбутнього і божевілля, яке наздоганяє нас тут і зараз. Від робіт трохи віє брудом. Кожен мазок кислотних, яскравих кольорів наповнює емоціями, викликає почуття не схоже на решту. Почуття, ніби ти не один у цьому світі. "

📍Харків, Гончарівський бульвар 10/2
Відкриття: 4 травня, о 17:00
Галерея "Творче Нежить"
при Культурно-громадському центрі "DRUK"
04.05 - 15.05
Вхід: free donation

На вас чекає багато крутих плюшок на відкритті

Зонтаг «Про фотографію», новий переклад від Музею Харківської Школи Фотографії (MOKSOP). Вже дуже скоро буде в продажу, повідомляє Олена Червоник у фб.

Слідкуйте за оновленнями на сайті moksop.org

Доля сліз - текст соціолога Дмитра Зайця.

«Спостерігати за сльозами онлайн не те саме, що дивитись на сльози серед вулиці. У Києві стикаюсь із плачем одиноких жінок в громадських місцях, та своїм повним отупінням у ці моменти. Що більш невизначеним стає майбутнє, тим менш чутливим ти стаєш до проявів чужого страждання. Сльози інших роблять мене меншою людиною. Транссентементалом, якщо розуміти це слово буквально як вихід за межі емоційності».

Читати