Мальтузіанська пастка. Що ми не знаємо про неї? Аджемоглу та Джонсон “Влада та прогрес”. [3/4]

В кінці 18 століття економіст Томас Мальтус описав явище в економіці, яке відомо нам під назвою Мальтузіанська пастка. Суть капкану в тому, що як тільки зростає добробут населення (більше харчів), зростає його народжуваність, людей стає більше (зростає попит на їжу) ніж здатне забезпечити поточне виробництво продуктів харчування. Себто, виробництво їжі не встигає за темпами приросту населення. Все це призводить до того, що реальний дохід на душу не зростає, а стагнує. В результаті, народжуваність падає (голод і тп) і все стабілізується до початку нового зростання добробуту, а потім нової кризи. Таким чином пояснення Мальтуса формує враження, що населення керуючись "сліпими інстинктами розмноження" самі винні, що народжували більше, ніж могли прогодувати. Однак Аджемоглу та Джонсон незгодні з такими висновками. Вони вважають, що це протирічить фактам.

Зокрема, в минулих постах, де я наводив історію про нові технології в сільському господарстві, Ви могли помітити цікавий інституційний контекст – контроль елітами технологій. Тобто вигоди від появи млину отримували еліти, що давало їм в руки можливість залишати собі більшу частину результатів праці їхніх кріпаків. Ці ресурси вони направляли на власні потреби – будівництво храмів та монастирів і тп. Себто вони забирали більшість виробленого продукту у більшої частини населення, тому селяни в свою чергу не могли користуватися плодами прогресу, що кардинально впливало на їхні доходи. За різними оцінками, які новодять Аджемоглу та Джонсон, поява млина збільшила виробництво продуктів харчування, проте через контроль технологій елітами, доходи селянства цього не відчули.

Аджемоглу зазначає, що в Середньовіччі, звісно, були випадки, де можна спостерігати залежність, коли демографічний бум призводив до голоду, в силу нездатності землі прогодувати так багато людей. Проте це не доводить, що бідняки самі були джерелом своїх проблем:

Однак Мальтус помилявся, вважаючи, що це єдиний можливий результат. В той час, коли він формував свої теорії, реальні доходи англійців, а не тільки чисельність населення, вже кілька століть знаходились на траєкторії зростання (...). Аналогічні тенденції можна побачити і в інших європейських країнах в той період: італійські міста-держави, Франція і території, які сьогодні відносять до Бельгії та Голландії.

Далі, для підсилення свого аргументу, вони наводять справді цікаві дані, які можна знайти і в інших роботах (про економічне зростання в Римській імперії). А саме те, що в епоху Античності було стійке зростання доходів населення, що суперечить моделі Мальтуса:

Не тільки свідчення середньовічної Європи переконливо спростовують ідею мальтузіанської пастки. Стародавня Греція, очолювана містом-державою Афіни, пережила доволі швидке зростання виробництва на душу населення та рівня життя в період з дев'ятого по четверте століття до нашої ери. За цей, майже п'ятсотлітній, період збільшилися розміри будинків, покращилося планування приміщень, збільшилася кількість предметів домашнього вжитку, зросло споживання на людину і покращилися різні інші показники якості життя. Попри те, що чисельність населення збільшувалася, було мало свідчень того, що мальтузіанська динаміка тоді працювала. Епоха економічного зростання і процвітання Греції перервалася лише політичною нестабільністю і вторгненням.
Зростання виробництва на душу населення і процвітання спостерігалися і за часів Римської республіки, починаючи приблизно з п'ятого століття до нашої ери. Цей період процвітання тривав аж до першого століття Римської імперії і, найімовірніше, закінчився через політичну нестабільність і шкоду, завдану авторитарними правителями під час імперської доби Риму.

Епілог. Економісти хочуть цим сказати, що модель Мальтуса не є законом природи, а стала скоріше наслідком інституційного середовища, яке сформувалось в той чи інший період історії.

Конкретика | Patreon | Книга

«Чи всі люди заслужили на життя?» думка Томаса Мальтуса. Як еліти маніпулюють експертами? [4/4]

Аджемоглу та Джонсон в книзі "Влада та прогрес" критикують модель Мальтуса, бо вона не враховує інституційні особливості доби, які намагається описати. Також вона підіграє політиці еліт. Економіст прямо писав в дусі того часу, що існують прогресивні класи поруч з яким існує і біднота, до якої не треба мати співчуття:

"Людина, що з'явилася на світ, який вже зайнятий іншими людьми, якщо вона не одержала від батьків засобів для існування, на які вона вправі розраховувати, і якщо суспільство не потребує її праці, не має жодного права вимагати для себе якоїсь їжі, тому що вона абсолютно зайва на цьому світі. На великому бенкеті природи для неї немає столового прибору. Природа наказує їй піти геть, і якщо вона не може розраховувати на співчуття будь-кого з бенкетувальників, природа сама вживає заходів для того, щоб її наказ було виконано".

На перший погляд може здатись, що це просто роздуми економіста, але не тільки Мальтус вдавався у такі роздуми. Задовго до нього економіст Артур Янг висловлював схожі думки: “Якщо ви говорите про інтереси торгівлі та мануфактур, то всі, крім ідіотів, знають, що нижчі класи потрібно тримати в бідності, інакше вони ніколи не стануть працьовитішими”.

Всі ці риторичні ігри покликані були запевнити 10% населення, яке мало право голосу, що політика по відношенню до "нижчих класів” повністю виправдана. В ту добу, коли існувала ієрархія, подібні думки не були рідкістю. Завдяки першим крокам Британії до відкритих порядків по Норту серед виборців все ж існувала дискусія (наприклад, поважати права безземельних селян на общинні землі). Саме тому еліта на свою сторону залучала такі імена як Янг та Мальтус. Вони мали виступати авторитетним рупором, що підтримає зміни, які вони просувають.

Закон, який активно підтримував Янг, передбачав ліквідацію общинних земель. Загалом ліквідація общинних земель це правильне рішення, як показала історія. Однак є різні способи, за допомогою яких це можна зробити, але парламентарі підтримали поганий. Замість рівного поділу землі серед членів общини чи беземельних селян, нею фактичо заволоділи великі землевласники.
Цікавий пост: Про проблему общинних земель на основі робіт Хлебнікова та Маркевича.

У 1773 році Парламент прийняв закон про обгородження, який позбавив доступу до землі значну частину сільської бідноти. Причина такого рішення була дуже проста: вона описана Янгом, а згодом і Мальтусом, ніби знищення старих порядків відповідає національним інтересам, бо земля перейде у власність більш ефективних власників. Однак економіст Артур Янг, який напочатку гарячо підтримав новий закон, почав сумніватись в його ефективності:

"У міру того, як він продовжував подорожувати і на власні очі спостерігати за тим, як впроваджувалось обгороджування, його емпіричні висновки дедалі більше вступали в суперечність із його поглядами".

Він побачив, що частина селянства, яку позбавили доступу до общинної землі, стала повністю залежна від великих землевласників і вела жебрацький спосіб життя. Додам, що йому відкрилась проста істина, заради якої все це й було зроблено: передача общинних земель зробила з селян дуже дешеву робочу силу.

Епілог. Артур Янг, побачивши наслідки, почав пропонувати зміни, але його більше ніхто не хотів слухати. Елітам, які переслідують свої інтереси, не потрібна емпірика. Тим не менш, можливо, ліквідація общинної землі призвела до якогось швидкого стрибка врожайності? Як зазначають Аджемоглу та Джонсон, немає чітких оцінок щодо наслідків: одні роботи говорять про відстутність зростання продуктивності праці, а інші про зростання врожайності. Проте можна однозначно сказати, що рішення таким чином ліквідувати общинні землі посилило нерівність, а частина суспільства опинилась на межі виживання.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Patreon | Книга

Населення України зменшиться до 24 млн.? Розвиток людського капіталу забезпечить наше майбутнє.

Нещодавно опубліковані дані говорять, що коефіцієнт фертильності (дітей на одну жінку) в Україні знизився до 0.8-0.9 (топ-3 найнижчих показників у світі). За сценаріями ООН, а саме “низьким”, населення України зменшиться у 2060 році до 24 млн. хоча в сценарії закладена народжуваність 1.4 дітей на жінку. Інститут демографії зазначає, що вже у 2036 році за помірно-песимістичним сценарієм ми досягнем 30.2 млн.

Проте всі ці сценарії станом на сьогодні нічого нам не говорять, бо тільки в ЄС 4.2 млн. українських біженців, з яких ~30% це діти до 18 років. Думаю не варто нагадувати, що діти, які вже 2 роки вчаться в іноземних школах, мають великі шанси там лишитись. При цьому невідомо скільки громадян залишилось на окупованих територіях та які людські втрати ми понесли та ще понесем.

Час гасити світло? Ні, варто згадати, що людський капітал та сильні інклюзивні економічні та політичні інститути є ключем до успіху, а не кількість населення чи, тим паче, території. Тому необхідно переосмислити, що гроші на освіту не можна називати просто бюджетними “витратами”, бо вони є інвестиціями, які окупляться. Я вже писав про емпіричне дослідження економіста Ендрю Барра, який показав, що інвестиції держави в освіту дітей окупляться у вигляді виплачених ними податків, і це без урахування їхнього впливу на зростання економіки. Звісно, нашу систему освіти не назвеш “інвестиціями”, бо вона конче потребує реформ. Повинна бути переосмислена участь батьківських комітетів та ГО у державних школах і тп.

Цікаво те, що навіть Адам Сміт в “Багатстві народів” писав, що капітал це не тільки машини, земля та засоби виробництва, але й знання та навички людей, які є активом суспільства. Саме тому людський капітал є одним з ключових факторів, який впливає на економічне зростання. Якщо ми відкриємо рекомендований ФРС підручник з економіки на главі про довгострокове економічне зростання, то там прямо пов'язують зростання продуктивності праці з людським капіталом: “рівень освіти в Сполучених Штатах значно зріс з 1940 року. Відсоток населення, яке здобуло вищу освіту (прим. бакалавріат), зріс з 4,6% у 1940 році до 32,0% у 2014 році. У 1940 році менше однієї людини з чотирьох закінчили середню школу, а у 2014 році - 88,1%”. Однак тут варто звернути увагу, що важливо не лише зростання кількості доступної освіти, але й її якість.

Одне з досліджень, яке опублікував World Bank, звертає на це увагу і доводить, що рік навчання в школі в кожній країні не означає, що учні отримають однаковий прогрес. Це досить логічний факт, проте він часто втрачається з поля зору. Ми думаємо, що якщо у нас є шкільна система освіти, значить діти отримають достатній рівень знань, який співставний з європейським або трішки гірше нього. Хоч в СРСР і була сильна математична школа, але треба розуміти, що покоління міняються, а сьогодні професія вчителя не є добре оплачуваною роботою. Фактично, школи не здатні конкурувати на ринку праці, а значить вчителем будуть ставати або ідейні люди, або від безвиході. До слова, та сама ситуація була і з армією до війни. Тому, якщо взяти результати дослідження PISA, яка оцінює якість освіти, то ми побачимо дуже слабкі результати наших школярів. Зокрема, у порівнянні з 2018 у 2022 році результати трохи погіршились, але, як і в 2018 в Європі ми випереджаємо з країн ЄС лише Болгарію.

Епілог. Демографічні проблеми України не виправити, тому це треба прийняти і змиритись. Ніякими закликами про родину з трьома дітьми чи податками на бездітних це не виправити, тим паче в умовах поганих інститутів і слабкої демократії. Тому варто бодай зосередитись на розвитку людського капіталу того населення, яке у нас залишиться, і, звісно, на покращенні якості політичних інститутів, бо без них ніякого майбутнього у нас немає.

Конкретика | Patreon | Книга

Як “традиційні цінності” стимулюють появу феміністичних рухів? Соціальні норми Південної Кореї як одна з проблем народжуваності. (Оновлено)

Згідно з результатами опитування Міністерства з питань гендерної рівності та сім'ї Кореї, поширеність насильства в сім'ї становила 44,6 % у 2004 році, 54,8 % у 2010 році та 45,5 % у 2013 році (Kim, 2016). У дослідженні 2016 року цей показник становив 41,5 %. В результаті аналізу випадків IPV у 2017 і 2018 роках (...) більшісь насильницьких випадків 83,8% скоєно чоловіками. Крім того, станом на 2018 рік кількість консультацій за гарячою лінією для жінок, що діє при Міністерстві, становила 352 269, що приблизно на 21,9 % більше, ніж у 2017 році.
Джерело: Predictors and Consequences of Intimate Partner Violence Impacting Korean Women. The University of Texas at Austin. 2022
Примітка: IPV - насилля зі сторони інтимного партнера, має форму, як сексуального, фізичного так і емоційного характеру.

Цікаво: про вплив соціальних норм на рішення завести дітей.

У минулому році було зареєстровано 11 568 випадків цифрових сексуальних злочинів, що на 82 % більше, ніж роком раніше. Багато з них були пов'язані з використанням прихованих шпигунських камер. Жінки в Південній Кореї говорять про те, що бояться скористатись громадським туалетом, через те, що їх можуть зняти і потім шантажувати або опублікувати відео і зруйнувати їхнє життя.(...)
Джерело: BBC

Всього цього можна було б уникнути, якби інститути (особливо правоохоронна система) працювали справді на захист прав людини. Зокрема, злочини сексуального характеру ефективніше розслідувались та карались і тп. А суспільство нарешті б усвідомило, що на вулиці ХХІ століття, і відносини будуються на основі договору та діалогу, а не застарілих конструкцій, де у жінок чи чоловіків є конкретна роль.

Чому корейські жінки мало народжують? Це дуже цікаве питання на фоні того, що економіка Кореї велика та успішна. Одразу скажу, що повної картини передати я не зможу, бо тема дуже складна і глибока.

В Кореї, як зазначає авторка дослідження про насилля проти жінок, існують сильні позиції традиційної патріархальної родини (соціальні норми, які дискримінують жінку). Однак, всупереч очікуванням тридиціоналістів, це не призводить до зростання народжуваності, а скоріше навпаки. Підтримка суспільством так званої "ролі жінки" є дуже токсичною, бо веде до дискримінації. Для прикладу, жінка влаштувалась у великий банк на роботу, і на неї поклали обовʼязок приготувати обід для своєї команди (цікава стаття на BBC), бо це “жіноча справа”. Але це все ще квіточки на фоні ініціативи уряду, який у 2016, через падіння народжуваності до 0.7 дітей на жінку, створив мапу “National Birth Map” на якій показували кількість жінок дітонародного віку в кожному районі країни. Жінки справедливо називали це мапою, на якій їх зобразили як тварин на м'ясокомбінаті. Згодом сайт закрили, але сама ініціатива уряду показує, що відбувається в головах еліт.

Однак, якщо Ви думаєте, що на цьому все завершилось, то ні. У 2022 році новий президент Кореї вирішив ліквідувати Міністерство з питань гендерної рівності та сім'ї. Проти цього одразу виступило громадянське суспільство, тому міністерство встояло. До слова, саме міністерство збирає багато даних та надає допомогу жертвам, тим самим виконуючи важливу суспільно роботу по захисту прав жінок.

Корінь проблем народжуваності в Кореї лежить в тому, що жінок вирішили зробити мішенями, переклавши на них відповідальність за вимирання нації. Тим самим викликавши в них захисну реакцію, яка іноді переходить у радикальну форму – повна відмова від гетеросексуальних стосунків. До слова, це не значить, що всі жінки там святі, а всі чоловіки демони – існують і інші проблеми.

Епілог. Цей приклад Кореї для нас цінний, бо показує, що в суспільстві необхідно зберігати діалог, а не царювання догматики: “діди так робили, і ми так робимо”. В минулому традиції формувались за інших умов та обставин, тому приміряти їх в наш час є помилкою. Це не означає, що минуле треба забути, з нього необхідно брати уроки та все те, що нас об'єднує.

Конкретика | Patreon | Книга

НОВИЙ ЗБІР НА ЗАРЯДНІ СТАНЦІЇ!
UPD: ЗБІР ЗАКРИТО ВСІМ ДЯКУЮ!

БАНКА НА ПАВЕРИ Antey energy 1.0: https://send.monobank.ua/jar/7HxPfGWX1s
Якщо Ви донатили як на минулу банку, так і на нову та накопичили 1000 грн., то шеврон Antey energy в подарунок (скріни з донатами в чат-бот).

Про Antey Energy. Це проєкт мого підрозділу ДФТГ “Антей” (нині ДФТГ “Лев”), яке виконує завдання захисту неба в складі груп МВГ та охороні стратегічних об'єктів. Зарядні станції спершу вироблялись тільки для власних потреб та потреб друзів, які виконують бойові завдання.
Однак згодом,одна історія змусила нашого інженера змінити масштаб та напрямок Antey Energy. На жаль, ця історія трагічна:

Група знайомого нашого інженера зайняла ворожі позиції і була одразу контратакована, тому все необхідне хлопці не встигли перенести. В результаті чого, після довготривалого бою, вони помітили, що їхні рації близькі до розрядки. Тому було прийнято рішення дочекатись затишшя та відправити одного з воїнів назад, аби той зміг добратись до зарядної станції (вона була важка для транспортування в умовах контакту з ворогом). На превеликий жаль, коли здавалось, що місія буде виконана, у воїна поцілив ворожий fpv дрон.

Ця історія сильно нас вразила, тому більшість наших паверів є компактними та потужними, а Antey Energy 1.0. створювався саме для того, аби запобігти подібним трагедіям. Характеристики зарядної станції:

Antey energy 1.0
102 000 мАг - 132 000 мАг
377 Вт*год - 488 Вт*год.
4 порти USB або 2 порти USB + розетка прикурювач 12V, 10А
Габаритні розміри 265х150х340 мм
Вага: ~3.5-4.5 кг.
(В зручному чохлі, яку можна побачити на слайді)

Зазначу, що всю роботу по проєкту виконують добровольці ДФТГ “Лев”. Моя роль в проекті невелика, іноді я був вантажником, часто колядун 😄(збираю донати з усіх кого можу), іноді виконую комунікаційні/організаційні функції і тп. Велика подяка Вам за підтримку та добровольцям, які безоплатно виконують якісну збірку станцій.

Трішки деталей по ціні: В прикріплених фото Ви можете побачити ціну, яка вказана на модель 1.0. Однак ціна там вказана з урахуванням якщо акумулятори, що є найдорожчою складовою зарядної станції, купуються в Україні. Приблизні ціни такі: 79-100грн/шт. Проте нам вдається діставати частину акумуляторів завдяки діаспорі зі США за значно меншою ціною. Не буду описувати в чому “хитрий хід”, але він дає змогу випускати павери 1.0 за ~5.5к грн., замість 9к. Так як на всі павери йде гарантія: до кінця війни +1 день, то Ви можете здогадатись, що за якість акумів зі США ми не турбуємось. Додам, що всі комплектуючі перевіряються перед використанням.

МИ НЕ ПРОДАЄМО ЗАРЯДНІ СТАНЦІЇ! Весь проєкт фінансується за кошти самих добровольців або завдяки донатам, які отримуємо від Діаспори чи від українських громадян.

Один з відгуків про роботу наших зарядних станцій публікував в сторіс. Більше відгуків на сторінці
Facebook: https://www.facebook.com/profile.php/id100094121144662
Проєкт поставив у військо за весь час роботи сотні зарядних станцій!

Якщо у Вас виникають питання пишіть мені в чат-бот.

Національна стратегія – зробити з українця раба? Обов'язки, податки, неадекватність еліт. Петиція.

Податкова свідомість так і не стала чеснотою українців після ухвалення Податкового кодексу, а невдалі трансформації перерозподільних процесів останніх років лише укріпили негативне ставлення до фіску.
А. І. Крисоватий. та ін. Адміністрування податків в Україні. С. 32

Що ж, я би сказав, і не стане. Сьогодні важко встигати за новинами, тому я пропустив Національну стратегію доходів 2024-2030. Вона наділяє нашу податкову надповноваженнями, як зазначає Українська Рада Бізнесу:

Надання повноважень ДПС накладати арешт на рахунки (майно) та блокувати їх до повного погашення податкового боргу без рішення суду. Такий підхід несе значні корупційні ризики та порушує принцип презумпції невинуватості.
+ тотальний моніторинг рахунків громадян

Роками ми говоримо про інститути, але совкова еліта та її лакеї (вихідці з 90-х - “потужні носії” людського капіталу), ігнорує потребу реформ інститутів! Воно не може зрозуміти, що будь-яке закручування гайок буде вести до погіршення бізнес клімату в країні. Давати будь-які важелі мертвій бюрократії, де за виключенням ідейних одиниць, люди туди потрапили через безвихідь або корупцію є самодурством.

Мені іноді здається, що ті звіти, які пише ЄБРР, МВФ, Світовий банк про Україну, адресовані не владі чи громадянам, а науково-популярним ресурсам чи НБУ. Бо тільки там ми можем пофантазувати, а якби ото отримати додатковий 1% щорічного зростання до ВВП. І уявляєте ЄБРР дуже доступно пояснює, як цього можна було б досягти:

«У випадку України, усунення половини розриву між якістю економічних інститутів країни та відповідним середнім показником країн «Великої сімки» підвищать зростання доходів на душу населення в середньому на 1,2 відсоткових пункти на рік (...)».
Примітка: Але ж стратегію погодили МВФ і тп. Вони консультують уряд, і навряд відслідковували реальний стан справ з нашою ДПС та ризиками, яка вона несе.

ПІДПИШІТЬ ПЕТИЦІЮ ПРО ПЕРЕГЛЯД "СТРАТЕГІЇ"!
Зміни повинні узгоджуватись з громадянським суспільством!

Прогресивна ставка податку. Її потенційне ведення показує, що совочки вирішили ігнорувати проблему довіри до держави, використовуючи батіг. Це чудово видно по всім законодавчим ініціативам: від закону по мобілізації, замість вирішення причин (є вже опитування) чому люди не йдуть добровільно в армію, вони вирішили, що для кривозубих кріпосних “і так сойдет”. Те саме і з Нацстратегією, прикриваючись зовнішньою загрозою вводити обов'язки, і при цьому ігнорувати необхідність кардинальних реформ.

Високі податки благо? З точки зору емпірики ми маємо кілька цікавих даних. Наприклад, високі податки в США з 40-х до початку 80-х не заважали економічному зростанню. Ба більше, після реформ доби Рейгана, який знизив податки, дерегулював економіку ми отримали як позитивні ефекти, так і негативні (нерівність і як наслідок падіння темпів зростання ЗП робітників). Швеція з її високими податками та видатками дійшла до кризи на початку 90-х. зі стагнуючими ЗП та економікою тільки після ліберальних реформ в економіці вона зуміла повернутись до зростання.

Але всі ці тейки ні до чого, бо ми не на Заході, у нас слабке громадянське суспільство, яке ще не може сильно впливати на рішення влади. Люди банально не резуміють за що треба платити податки і їх можна зрозуміти.

Знищення спрощеної системи оподаткування пропнує нацстратегія, а що взамін? Нагадаю, за даними PWC (за підтримки МВФ та СБ) в їх Paying Taxes 2020 наші фірми витрачають 327.5 годин щороку на податкову звітність, в той же час, в ЄС в середньому 161 година. PWC зазначає, що за тривалістю обліку ПДВ наша держава посідає 176 сходинку зі 190.

Епілог. А з іншого боку: що ми хочемо від бюрократії та політиків, які у 2024 році використовують в нормативних актах таке словосполучення, як “громадянська війна”? Не “визвольні змагання”, а “громадянська війна”… Простими словами совки самі по собі з системи не підуть, і їхній спадок буде ще дуже довго таврувати Україну, якщо не знищить її.

Конкретика | Patreon | Книга

Влада переконувати розбещує абсолютно.

Жадібність це благо, жадібність працює
Гордон Гекко “Wall Street”

В своїй книзі “Влада і прогресс” автори приділяють особливу увагу елітам, які, в силу контролю над ресурсами, можуть визначати як розвиватимуться технології та куди рухатиметься держава. Як приклад, я вже наводив історію про вітряки в Середньовіччі, коли еліта закривала доступ до технології і одноосібно отримувала від неї вигоду. Це призвело до колосальних жертв, тим самим надовго погіршивши рівень життя селянства, яке й так не отримувало майже ніяких дивідендів з нових технологій. Натомість еліти будували Собори та Аббатства в славу своїх переконань. За різними оцінками в період з 1100 до 1250 рік у Франції на будівництво релігійних будов було витрачено до 20% загального обсягу виробництва.

Але що спонукало еліти чинити таким чином? Як би це не було дивно, але, окрім умов того часу, сильну роль відігравали їхні ж власні переконання та банальна жадібність. Є цікавий приклад творця Суецького каналу - Лессепса. Який, після справді видатного успіху (частково зведеного на крові - загибель робітників), отримав славу зодчого каналів. Однак, слава настільки засліпила його очі, що взявшись за будівництво Панамського каналу, він проігнорував усі застереження та навіть природні умови. В результаті чого, багато людей заплатило за його рішення життям, а його інвестори грошима.

Аджемоглу та Джонсон наводять роботи відомого професора психології Каліфорнійського університету в Берклі - Дачера Келтнера, як пояснення подібної поведінки людей: “Під час експериментів, що проводилися протягом останніх двох десятиліть, Келтнер і його колеги зібрали величезну кількість даних про те, що чим впливовішими стають люди, тим більшою є ймовірність того, що вони діятимуть егоїстично й ігноруватимуть наслідки своїх дій для інших.

У серії досліджень Келтнер і його колеги вивчили поведінку на дорогах водіїв із дорогими автомобілями у порівнянні з водіями з недорогими машинами. Вони помітили, (...), коли йшлося про поведінку стосовно пішоходів, які намагалися перейти дорогу пішохідним переходом (у цьому разі пішоходи були частиною дослідницької групи, що рухалася до переходу в момент наближення автомобіля), що водії найдорожчих автомобілів підрізали пішоходів у 45% випадків, тоді як водії найменш дорогих машин майже ніколи цього не робили.

Під час лабораторних експериментів Келтнер і його команда також виявили, що люди з вищим соціальним статусом частіше обманюють людей, неправомірно забираючи або вимагаючи щось.

Як впливові люди можуть поводитися настільки егоїстично і неетично? Дослідження Келтнера показують, що відповідь може бути пов'язана з переконанням самих себе в тому, що є прийнятним і неприйнятним, а що - загальним благом. Багаті та знатні люди переконують себе в тому, що вони просто отримують те, що заслужили, або навіть у тому, що жадібність не є чимось, що виходить за межі пристойності”.
Важлива примітка: Келтнер не прирівнює всіх заможних громадян до єдиного токсичного образу, він лише підкреслює відомий факт - людей з чеснотами завжди мало.

Переконання надзвичайно сильно впливають на еліти та на громадян. Однак у нас є лише два шляхи їхнього набуття: один пов'язаний з власними зусиллями, шляхом осмислення проблеми через аналіз даних і тп. та другий шлях - банальне прийняття ідей від популярних людей чи соціуму (і мова не про науковців), які бувають мало чим підкріплені. Люди часто незалежно від свого соціального статусу обирають другий, від того історія людства переповнена трагічними сторінками.

Проте люди, завжди залишаються людьми зі своїми слабкостями, які треба враховувати. Тому далеко не всі, хто піднімається на гору, мають сили протистояти спокусі влади та статусу. Саме тому людство всю свою історію намагається створити та впровадити механізми, які обмежують владу та унеможливлюють владу однієї чи групи осіб.

Епілог. Україна в цьому контексті особливо чутлива, бо вона фактично всю свою історію управляється тими, хто вважає, що схопив “Бога за бороду”...

Конкретика | Patreon | Книга

Як громадяни потрапляють під вплив еліт? Загроза демократії.

В своїй книзі професори МІТ Аджемоглу та Джонсон постійно звертають увагу на те, що громадянам необхідно приймати більшу участь в житті держави, а не просто слідувати ідеям та думкам, які транслюють еліти, бо це може призвести до трагічних помилок.

головний висновок нашого підходу полягає в тому, що розмаїття думок - це не "приємна риса"; і її присутність необхідна для протидії та стримування самовпевненого бачення еліт. У такому розмаїтті також полягає сила демократії.
Цей аргумент майже діаметрально протилежний поширеній серед політичної еліти багатьох західних демократій думці, що ґрунтується на ідеї "делегування повноважень технократам". Ця точка зору, що набула широкого поширення в останні десятиліття, стверджує, що важливі політичні рішення, як-от грошово-кредитна політика, податки, боротьба з наслідками зміни клімату та регулювання штучного інтелекту, мають ухвалюватися експертами-технократами. (...)
Однак саме такий технократичний підхід призвів до політики, яка спершу заохотила банкірів з Волл-стріт, а потім - на неймовірно щедрих умовах - звільнила їх від відповідальності під час фінансової кризи 2007-2008 років.

Варто зазначити, що професори не просувають ідею, що не потрібна освіта для того, аби приймати рішення по тій ж ГКП. Мова скоріше про участь суспільства в обговоренні тих чи інших рішень, аби уникнути прикрих випадків, як подолання кризи 2008 року. Вони критикують прийняття рішень за закритими дверима, що практикувалось в добу “Великої рецесії”.

Суспільство, знаходячись під впливом “порядку денного”, часто цього не розуміє або навіть не замислюється над цим. Економісти, аби показати це, наводять цікавий приклад, який пояснює чому так відбувається: в одному експерименті дорослий демонстрував дітям як дістати іграшку з пластикової коробки з двома отворами - зверху і спереду. Експериментатор спочатку відкрив верхню кришку, потім передню і, нарешті, потягнувся до неї спереду, аби дістати іграшку. Перший крок був абсолютно необов'язковим. Проте, коли дітей просили виконати завдання самостійно, вони сумлінно повторювали перший непотрібний крок.

Виникає одразу питання: можливо, вони не розуміли, що це непотрібний крок? Коли їх запитали про це наприкінці експерименту, вони чудово розуміли, що відкривати верхню кришку "нерозумно і непотрібно". Але вони все одно повторювали за дорослим. Відповідь, пов'язана із соціальним статусом. Дорослий є експертом і має статус, обумовлений цим становищем, тому діти схильні наслідувати його дії. Якщо дорослий робить це, навіть якщо це здається непотрібним і дурним, значить, на це є причина. Діти старшого віку більш схильні до такого типу наслідування, бо вони краще розпізнають соціальний статус і слідують тому, що вони сприймають як досвід.

Цікаво, що в аналогічних експериментах шимпанзе пропускали перший крок і відразу відкривали передню частину коробки. Це не означає, що шимпанзе розумніші, просто вони не так схильні до визнання, прийняття і наслідування людського досвіду, як самі люди.

Наслідування успішних людей, як зазначають економісти, мають еволюційну логіку, адже саме ці люди, найімовірніше, процвітали завдяки правильному вибору. Інакше кажучи, ми настільки хороші наслідувачі, що нам важко не вбирати інформацію, закладену в ідеях і баченнях, з якими ми стикаємося і які часто пропонуються впливовими особами, що визначають порядок денний.

Епілог. Обговорювати відкрито проблеми в державі та знаходити спільні рішення в цьому і є перевага демократії над авторитарними режимами. Ми можемо вчасно реагувати на проблеми та дисбаланси і тому демократії є більш стабільними. Натомість в Україні зараз поширюють практики, які зовсім не притаманні духу цінностей, за які, ніби, йде боротьба. Внаслідок чого ми в системі накопичуємо проблеми, які ігноруються або вирішуються деспотичними методами, що неодмінно приведе нас до невтішних наслідків.