135 років з дня народження Мартіна Хайдеггера.

26 вересня 1889 року народився один з найбільш визначних та впливових мислителів 20 століття, автор фундаментальних праць та основоположник філософських течій та вчень — Мартін Хайдеггер. Це один з тих "небезпечних" філософів, який непідготовленій або незрілій людині хитросплетінням своїх думок може лише нашкодити.

Мартін народився в глибоко віруючій католицькій сім'ї в містечку Мескірх. Навчався в школі, поступив до єзуїтського коледжу, потім у 1909 році розпочав навчання у Фрайбурзькому університеті, де вивчав католицьку теологію та публікувався в католицьких журналах. Передбачалося, що Хайдеггер поповнить згодом ряди католицького духовенства, але у життя на нього були зовсім інші плани.

Невдовзі він переводиться і зосереджується на вивченні філософії. Водночас Хайдеггер відвідує лекції з історії, математики та природознавства. З початком Першої світової війни Мартін за станом здоров'я у бойових діях участі не брав, проте деякий час був тиловим ландштурмістом. Одружився 1917 року з Ельфрідою Петрі, донькою високопоставленого прусського офіцера.

1919 року Хайдеггера народився син Ґеорґ, 1920 року — Герман. В той же час, Мартін остаточно розриває стосунки з католицьким духовенством та отримує посаду професора в Марбурзькому університеті, яку обіймає протягом 1922—1928 років. 1933 року Хайдеггера обрано ректором вже Фрайбурзького університету, а через декілька днів після свого обрання він став членом НСДАП.

Приблизно саме в цей час починає писати свої «Чорні зошити», які довгий час були неопубліковані, де записувалися різні нотатки, роздуми, розкривалися філософські питання, де він також виказує свою прихильність до язичництва. Всього «Чорних зошитів» набралося 34, а їхня публікація викликала запелу полеміку, зокрема через розкриття Хайдеггером свого ставлення до націонал-соціалізму та його роздумів про прихід до влади НСДАП.

У ректорській промові, виголошеній 27 травня 1933 року, Мартін підкреслював зв'язок між його філософською настановою та ідеологією націонал-соціалізму. Мав плани щодо реорганізації німецьких університетів, підтримував студентські рухи, але невдовзі зустрівся з конкуренцією. У травні 1934 року пішов з посади ректора Фрайбурзького університету. З 1935 мислитель займається проблемами історії філософії та культури.

Після Другої світової війни французькою окупаційною владою Мартіну Хайдеггеру було заборонено викладати через його зв'язки з НСДАП. Проте з кінця 1940-х його виступи та доповіді, спочатку в клубах, потім в університетах, знову стають регулярними і збирають великі аудиторії. Він відновлює спілкування з науковцями. 1950 року його професорське звання було поновлене, а в 1951 році він одержав звання почесного професора й повну пенсію.

Окрім філософських текстів Хайдеггер писав вірші, корпус яких налічує близько 500 віршів, які зібрані у 81 томі філософа. Наприкінці життя Мартін Хайдеггер здобув широке визнання, брав участь у семінарах, відвідував Грецію. Помер вже 87-річний широко визнаний мислитель 26 травня 1976 року, похований у Мескірху, де був визнаний почесним громадянином.

☠️ @vallholl

🇺🇦 В цей день, 12 грудня 1890 року, народився Вождь — Андрій Атанасович Мельник.

Видатна постать української історії, гідна частина української нації, ветеран численних боїв Першої світової війни та Перших визвольних змагань, один з співзасновників Української Військової Організації, Січових Стрільців та проводу Стрілецької Ради. У "послужному списку" часів Перших Визвольних Змагань у нього взагалі не було політичних посад, лише військові. Справжній ідеаліст, лицар та радикал, який жив, вбивав та долав заради України.

Що таке війна Андрій Мельник знав ще з часів Першої світової — з 1914 по 1916 роки воював на австрійсько-російському фронті, де командував чотою, згодом сотнею. У 1917 р. брав активну участь у створенні куреня Січових Стрільців, особистосто брав участь у Карпатських боях, а протягом січня — березня 1918 року брав участь в боях за Київ, де потім на Софіївський площі пройшов переможним маршем. У 1919 р. полковник Андрій Мельник був призначений начальником штабу Дієвої армії УНР.

У 1920 році разом з Євгеном Коновальцем та іншими старшинами стає співзасновником «Української військової організації». 1924—1928 роки в'язень польських тюрем. Засуджений до 5 років в процесі Басарабової у Львові. Перебував у в'язницях Баторія і Бригідках у Львові, де піддавався жорстоким катуванням. З 1929 по 1938 рік член сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН. Він підтримує постійний контакт з Коновальцем, отримує від нього директиви, та виконує його розпорядження, а 23 травня 1938 року в Роттердамі полковника Коновальця було вбито.

Андрій Мельник був близьким соратником Євгена Коновальця і після його вбивства, відповідно до заповіту Коновальця, Мельник став головою Проводу Українських Націоналістів та другим головою ОУН. На початку 1940 в ОУН відбувся конфлікт, інша владолюбна постать української історії поставила свої вимоги, що привело до ще більшої роздробленості та розколу. Проте вірними полковнику Мельнику залишились майже всі ідейні та визначні постаті національно-визвольного руху.

З березня по серпень 1940 року Мельник намагається порозумітись з розкольниками, які пішли проти волі Коновальця, шукає можливості для відновлення єдності ОУН. Після провалу переговорів скликає Революційний Трибунал ОУН. Трибунал виніс рішення про страту розкольників, але окрім запального характеру та сталевої рішучості, Андрій Мельник мав і добре серце, та в надії на безкровне викорінення розколу в ОУН, скасовує вирок. В червні 1941 року, як голова ПУН, надсилає інструкцію всьому активу ОУН, наказуючи почати створювати військові загони та об'єднання й не допускати їх до сутичок з німцями.

Після програшу Європейської армії у Другій світовій війні та після повторної окупації України більшовиками, Мельник доклав чимало зусиль, щоб згуртувати розрізнені політичні формації за кордоном. Так, у 1948 році було створено нову Українську Національну Раду, куди увійшли політичні сили, що визнавали Акти 22 січня 1918 і 1919 років, якими було проголошено Українську Народну Республіку як незалежну й соборну державу українського народу. Заборонив членам ОУН мститися членам ОУН(б), за фізичне знищення членів ОУН, які робили це за вказівкою однієї жадібної до влади персони.

Протягом травня 1957 — 1 листопада 1964 року видавав відповідні директиви членам ОУН та ПУН, зустрічався з представниками різних українських політичних партій та організацій, громадськими діячами задля того щоб ініціатива створення Світового Конгресу Українців була реалізована. Ідея Мельника була втілена у реальність — Світовий Конгрес Українців, як понадпартійна інституція, упродовж тривалого часу репрезентував інтереси українства. Свій шлях Андрій Мельник завершив 1 листопада 1964 року у Кельні, похований на території князівства Люксембург.

☠️ @vallholl