6 червня — річниця підриву Каховської гідроелектростанції. Ще одна трагічна дата сучасної історії України.
Тоді росіяни били не лише по інфраструктурі. Це був удар по цілому регіону, по людях, по екосистемі, по майбутньому. Загинули люди. Затоплені домівки, школи, ферми. Знищено унікальну природу. Порушено водопостачання і зрошення на півдні.
Наслідки цього злочину відчуваються й досі.
Світ побачив: рф здатна на все — навіть на екоцид. І ми щодня нагадуємо про це тим, хто досі вагається, на чиєму боці правда.
Тоді росіяни били не лише по інфраструктурі. Це був удар по цілому регіону, по людях, по екосистемі, по майбутньому. Загинули люди. Затоплені домівки, школи, ферми. Знищено унікальну природу. Порушено водопостачання і зрошення на півдні.
Наслідки цього злочину відчуваються й досі.
Світ побачив: рф здатна на все — навіть на екоцид. І ми щодня нагадуємо про це тим, хто досі вагається, на чиєму боці правда.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Сьогодні день нашої вдячності кожному журналісту, всім працівникам і працівницям медіа, кожному, хто розвиває нові інформаційні платформи й ресурси.
Світ знає, що відбувається в Україні. Кожна країна знає нашу позицію і чує, що ми робимо заради захисту своєї незалежності й людей. Це все було б неможливим без тисяч наших медійників.
Фаховість, сміливість та енергійність українських журналістів, наших військових журналістів, усіх працівників наших медіа, усіх, хто створює і поширює контент українською та про Україну мовами світу, – це все теж наша зброя, наш захист, наша українська сила. Дякую вам!
Вітаю з Днем журналіста. І будь ласка, не забувайте імена журналістів, чиї життя забрала ця війна – після 24 лютого і від 2014 року. Вони заслуговують на памʼять і шану.
Слава Україні!
Фото: Медіа «Цукр», Getty Images, 93-тя ОМБр «Холодний Яр», 92-га ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Ian Dobronosov, Гнат Голик для «Ґвара Медіа».
Світ знає, що відбувається в Україні. Кожна країна знає нашу позицію і чує, що ми робимо заради захисту своєї незалежності й людей. Це все було б неможливим без тисяч наших медійників.
Фаховість, сміливість та енергійність українських журналістів, наших військових журналістів, усіх працівників наших медіа, усіх, хто створює і поширює контент українською та про Україну мовами світу, – це все теж наша зброя, наш захист, наша українська сила. Дякую вам!
Вітаю з Днем журналіста. І будь ласка, не забувайте імена журналістів, чиї життя забрала ця війна – після 24 лютого і від 2014 року. Вони заслуговують на памʼять і шану.
Слава Україні!
Фото: Медіа «Цукр», Getty Images, 93-тя ОМБр «Холодний Яр», 92-га ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Ian Dobronosov, Гнат Голик для «Ґвара Медіа».
У кожної людини, яка втратила дім, є своя точка відліку.
Для когось це момент прильоту, для когось — повідомлення, що компенсацію вже нараховано. Між цими двома точками — біль, очікування і надія на те, що держава не залишить наодинці.
На заході «Компенсації за житло в умовах війни», організованому Національною платформою стійкості та згуртованості, ми говорили про те, як зробити так, щоб ця точка відліку не залишалась точкою зависання, а ставала початком повернення — до дому.
📲 Закон ухвалено. Компенсаційний механізм єВідновлення працює. Ми маємо ефективну цифрову систему. Але досі відкритим залишається питання компенсації для людей із житлом на тимчасово окупованих територіях. Вони ставлять запитання: «А ми?» І це запитання не лише емоційне. У ньому — суть рівності всіх громадян.
💸 Так, сьогодні механізм компенсацій значною мірою залежить від фінансування.
Але навіть в умовах обмежених ресурсів держава показує, що може більше.
🛰 Уряд реалізував Мелітопольський експеримент і довів, що пошкоджене або знищене житло можна верифікувати дистанційно — на основі супутникових знімків.
І це потрібно масштабувати.
🏚 Ще одна ініціатива — автоматичне визнання житла знищеним у громадах, де зруйновано понад 70 % будівель.
Без зайвої бюрократії. Це і здоровий глузд, і ефективність держави. А ще — визнання очевидного, адже таких населених пунктів, на жаль, немало.
🧾 Окремий крок — звільнення від пенсійного збору при використанні житлового сертифіката.
Коли в людини немає ані даху, ані доходу, додаткові витрати стають бар’єром. І це бар’єр, який держава має прибрати.
🔍 Усі ці ініціативи мають спиратися на головне — довіру. А довіра — це не тільки міжнародна підтримка, а й прозорість усередині країни.
🏠 Повернення додому — це не лише про фізичне місце.
Це відчуття, що держава поруч. Не на словах, а в дії.
Для когось це момент прильоту, для когось — повідомлення, що компенсацію вже нараховано. Між цими двома точками — біль, очікування і надія на те, що держава не залишить наодинці.
На заході «Компенсації за житло в умовах війни», організованому Національною платформою стійкості та згуртованості, ми говорили про те, як зробити так, щоб ця точка відліку не залишалась точкою зависання, а ставала початком повернення — до дому.
📲 Закон ухвалено. Компенсаційний механізм єВідновлення працює. Ми маємо ефективну цифрову систему. Але досі відкритим залишається питання компенсації для людей із житлом на тимчасово окупованих територіях. Вони ставлять запитання: «А ми?» І це запитання не лише емоційне. У ньому — суть рівності всіх громадян.
💸 Так, сьогодні механізм компенсацій значною мірою залежить від фінансування.
Але навіть в умовах обмежених ресурсів держава показує, що може більше.
🛰 Уряд реалізував Мелітопольський експеримент і довів, що пошкоджене або знищене житло можна верифікувати дистанційно — на основі супутникових знімків.
І це потрібно масштабувати.
🏚 Ще одна ініціатива — автоматичне визнання житла знищеним у громадах, де зруйновано понад 70 % будівель.
Без зайвої бюрократії. Це і здоровий глузд, і ефективність держави. А ще — визнання очевидного, адже таких населених пунктів, на жаль, немало.
🧾 Окремий крок — звільнення від пенсійного збору при використанні житлового сертифіката.
Коли в людини немає ані даху, ані доходу, додаткові витрати стають бар’єром. І це бар’єр, який держава має прибрати.
🔍 Усі ці ініціативи мають спиратися на головне — довіру. А довіра — це не тільки міжнародна підтримка, а й прозорість усередині країни.
🏠 Повернення додому — це не лише про фізичне місце.
Це відчуття, що держава поруч. Не на словах, а в дії.
У когось — мегаполіс із сотнями тисяч мешканців. У когось — маленька громада, де всі знають одне одного по імені. Але коли ці голоси звучать разом, це вже не статистика. Це — Україна.
Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.
🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.
💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.
🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.
Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.
Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.
🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.
💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.
🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.
Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.
Місце сили. Витачів.
Дніпровські кручі тримають у собі історію. Тут усе нагадує: ми лише частина великого шляху. До нас були ті, хто будував, захищав, молився. Після нас будуть ті, кому ми маємо передати щось більше, ніж просто землю.
У День Трійці це відчувається особливо гостро. Бо є речі, які не зміниш: ріка тече, трава шумить, небо стоїть високо. А є ті, за які ми відповідаємо — громади, люди, рідні місця.
Держава — це не лише інституції. Це ще й пам’ять, вдячність і любов до свого.
Є місця, що тримають сенс і пам’ять. Завдяки ним ми знаємо, куди йти.
Куди дивитися.
За що триматися.
І для чого вистояти.
Дніпровські кручі тримають у собі історію. Тут усе нагадує: ми лише частина великого шляху. До нас були ті, хто будував, захищав, молився. Після нас будуть ті, кому ми маємо передати щось більше, ніж просто землю.
У День Трійці це відчувається особливо гостро. Бо є речі, які не зміниш: ріка тече, трава шумить, небо стоїть високо. А є ті, за які ми відповідаємо — громади, люди, рідні місця.
Держава — це не лише інституції. Це ще й пам’ять, вдячність і любов до свого.
Є місця, що тримають сенс і пам’ять. Завдяки ним ми знаємо, куди йти.
Куди дивитися.
За що триматися.
І для чого вистояти.