Telegram Web Link
У когось — мегаполіс із сотнями тисяч мешканців. У когось — маленька громада, де всі знають одне одного по імені. Але коли ці голоси звучать разом, це вже не статистика. Це — Україна.

Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.

🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.

💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.

🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.

Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.
Місце сили. Витачів.

Дніпровські кручі тримають у собі історію. Тут усе нагадує: ми лише частина великого шляху. До нас були ті, хто будував, захищав, молився. Після нас будуть ті, кому ми маємо передати щось більше, ніж просто землю.

У День Трійці це відчувається особливо гостро. Бо є речі, які не зміниш: ріка тече, трава шумить, небо стоїть високо. А є ті, за які ми відповідаємо — громади, люди, рідні місця.

Держава — це не лише інституції. Це ще й пам’ять, вдячність і любов до свого.

Є місця, що тримають сенс і пам’ять. Завдяки ним ми знаємо, куди йти.

Куди дивитися.
За що триматися.
І для чого вистояти.
Сільський розвиток в Україні схожий на механізм без шестерень.
Стратегії є, а зчеплення між ними — ні.
Рух дуже повільний, але шуму багато. І поки кожен напрям працює окремо, село тримається не на системі, а на витривалості людей.

Але село чекати не буде.
Бо час не чекає. Війна не чекає.
Міни, деградація земель і втрата людей уже поруч.

🎤 На AGRO UKRAINE SUMMIT, організованому Всеукраїнською асоціацією громад спільно з Mercy Corps, під час панельної дискусії «Сільський розвиток: радянська утопія чи завдання від ЄС» прозвучало те, що надто довго ховали між рядками.
В Україні вже ухвалено три стратегії:
➡️ регіонального розвитку;
➡️ розвитку МСБ;
➡️ розвитку сільських територій;

Але замість оркестру маємо три сольні виступи.
І звучить це не як державна політика, а як набір розрізнених ініціатив без спільної мети.

🇪🇺 У Європі все працює інакше.
Єдине вікно для громади, бізнесу й фермерів.
Можна побачити приклади, отримати фінансування, масштабувати успішне.
Там ніхто не грає в «вгадай відповідальне міністерство».

🇺🇦 Європейський досвід — цінний, але не універсальний.
Бо там стабільність і довгострокове планування.
А в нас громади, які відновлюють себе після окупації, і фермери, що засівають під обстрілами.
Тому рішення мають бути не «з полички», а адаптовані до наших реалій: гнучкі, швидкі, практичні.

Що треба:
🔹 інвентаризувати землю, потужності щодо людського ресурсу, проблеми;
🔹 створити інтегровану цифрову мапу підтримки;
🔹 оцінювати не по звітах, а по реальному впливу;
🔹 навчити громади працювати як команди, а не як бюро скарг;

📊 Бо село — це не менша ланка державного управління, а місце, де проблеми з’являються першими, задовго до того, як стають загальнонаціональними.
І якщо ми не зберемо цю систему докупи зараз, потім буде пізно.
Не через стратегії, а через втрату того, що стратегічно найцінніше — людей, землі, часу.
Наші вдома! 🇺🇦

З полону повертаються поранені, молоді бійці — ті, кого чекали з болем і надією.

Кожне повернення — це як подих для всієї країни.
Ми боремося за своїх і перемагаємо.

Держава робить усе, щоб повернувся кожен.
Дякую всім, хто наближає ці миті.
Знову ніч атак. Київ, Одеса, Київщина — під ударами.

Ракети й дрони ворога влучили у житлові будинки та цивільні об’єкти. Є загиблі. Є поранені.

Співчуття всім, хто цієї ночі втратив рідних, домівки, відчуття спокою. Подяка всім, хто ризикував життям, рятуючи інших.

Ми вистоїмо. Бо інакше не можемо. Бо наша сила — це життя, яке ми продовжуємо захищати.
🇺🇦 Шлях України до Європейського Союзу — це не лише наш процес адаптації, а й обмін досвідом.
У багатьох сферах ми вже маємо рішення, які можуть бути корисними й нашим європейським партнерам.

🎙 На конференції «ЄС. Але є одне але», організованій Vox Ukraine, у відкритій розмові з Юрієм Табаченком я поділилася думками про те, як змінюється країна попри війну, під тиском обставин, але з чітким напрямком.

Серед ключових досягнень — антикорупційна інфраструктура, цифровізація та земельна реформа.
⚠️ Серед викликів — пенсійна система, реформа митниці, завершення децентралізації.

В основі кожної реформи — люди. І наш обов’язок зробити зміни відчутними для кожного громадянина.

Посилання на повну версію інтерв’ю
🇺🇦 Наші воїни — вдома.

Повертаємо з російського полону тих, хто зазнав важких поранень. Це — життєво важливий гуманітарний крок, про який домовилися наші дипломати в Стамбулі.

Ми боремось за кожного. І повернемо всіх
2025/07/08 12:07:39
Back to Top
HTML Embed Code: