У когось — мегаполіс із сотнями тисяч мешканців. У когось — маленька громада, де всі знають одне одного по імені. Але коли ці голоси звучать разом, це вже не статистика. Це — Україна.
Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.
🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.
💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.
🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.
Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.
Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.
🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.
💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.
🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.
Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.
Місце сили. Витачів.
Дніпровські кручі тримають у собі історію. Тут усе нагадує: ми лише частина великого шляху. До нас були ті, хто будував, захищав, молився. Після нас будуть ті, кому ми маємо передати щось більше, ніж просто землю.
У День Трійці це відчувається особливо гостро. Бо є речі, які не зміниш: ріка тече, трава шумить, небо стоїть високо. А є ті, за які ми відповідаємо — громади, люди, рідні місця.
Держава — це не лише інституції. Це ще й пам’ять, вдячність і любов до свого.
Є місця, що тримають сенс і пам’ять. Завдяки ним ми знаємо, куди йти.
Куди дивитися.
За що триматися.
І для чого вистояти.
Дніпровські кручі тримають у собі історію. Тут усе нагадує: ми лише частина великого шляху. До нас були ті, хто будував, захищав, молився. Після нас будуть ті, кому ми маємо передати щось більше, ніж просто землю.
У День Трійці це відчувається особливо гостро. Бо є речі, які не зміниш: ріка тече, трава шумить, небо стоїть високо. А є ті, за які ми відповідаємо — громади, люди, рідні місця.
Держава — це не лише інституції. Це ще й пам’ять, вдячність і любов до свого.
Є місця, що тримають сенс і пам’ять. Завдяки ним ми знаємо, куди йти.
Куди дивитися.
За що триматися.
І для чого вистояти.
Сільський розвиток в Україні схожий на механізм без шестерень.
Стратегії є, а зчеплення між ними — ні.
Рух дуже повільний, але шуму багато. І поки кожен напрям працює окремо, село тримається не на системі, а на витривалості людей.
Але село чекати не буде.
Бо час не чекає. Війна не чекає.
Міни, деградація земель і втрата людей уже поруч.
🎤 На AGRO UKRAINE SUMMIT, організованому Всеукраїнською асоціацією громад спільно з Mercy Corps, під час панельної дискусії «Сільський розвиток: радянська утопія чи завдання від ЄС» прозвучало те, що надто довго ховали між рядками.
В Україні вже ухвалено три стратегії:
➡️ регіонального розвитку;
➡️ розвитку МСБ;
➡️ розвитку сільських територій;
Але замість оркестру маємо три сольні виступи.
І звучить це не як державна політика, а як набір розрізнених ініціатив без спільної мети.
🇪🇺 У Європі все працює інакше.
Єдине вікно для громади, бізнесу й фермерів.
Можна побачити приклади, отримати фінансування, масштабувати успішне.
Там ніхто не грає в «вгадай відповідальне міністерство».
🇺🇦 Європейський досвід — цінний, але не універсальний.
Бо там стабільність і довгострокове планування.
А в нас громади, які відновлюють себе після окупації, і фермери, що засівають під обстрілами.
Тому рішення мають бути не «з полички», а адаптовані до наших реалій: гнучкі, швидкі, практичні.
Що треба:
🔹 інвентаризувати землю, потужності щодо людського ресурсу, проблеми;
🔹 створити інтегровану цифрову мапу підтримки;
🔹 оцінювати не по звітах, а по реальному впливу;
🔹 навчити громади працювати як команди, а не як бюро скарг;
📊 Бо село — це не менша ланка державного управління, а місце, де проблеми з’являються першими, задовго до того, як стають загальнонаціональними.
І якщо ми не зберемо цю систему докупи зараз, потім буде пізно.
Не через стратегії, а через втрату того, що стратегічно найцінніше — людей, землі, часу.
Стратегії є, а зчеплення між ними — ні.
Рух дуже повільний, але шуму багато. І поки кожен напрям працює окремо, село тримається не на системі, а на витривалості людей.
Але село чекати не буде.
Бо час не чекає. Війна не чекає.
Міни, деградація земель і втрата людей уже поруч.
🎤 На AGRO UKRAINE SUMMIT, організованому Всеукраїнською асоціацією громад спільно з Mercy Corps, під час панельної дискусії «Сільський розвиток: радянська утопія чи завдання від ЄС» прозвучало те, що надто довго ховали між рядками.
В Україні вже ухвалено три стратегії:
➡️ регіонального розвитку;
➡️ розвитку МСБ;
➡️ розвитку сільських територій;
Але замість оркестру маємо три сольні виступи.
І звучить це не як державна політика, а як набір розрізнених ініціатив без спільної мети.
🇪🇺 У Європі все працює інакше.
Єдине вікно для громади, бізнесу й фермерів.
Можна побачити приклади, отримати фінансування, масштабувати успішне.
Там ніхто не грає в «вгадай відповідальне міністерство».
🇺🇦 Європейський досвід — цінний, але не універсальний.
Бо там стабільність і довгострокове планування.
А в нас громади, які відновлюють себе після окупації, і фермери, що засівають під обстрілами.
Тому рішення мають бути не «з полички», а адаптовані до наших реалій: гнучкі, швидкі, практичні.
Що треба:
🔹 інвентаризувати землю, потужності щодо людського ресурсу, проблеми;
🔹 створити інтегровану цифрову мапу підтримки;
🔹 оцінювати не по звітах, а по реальному впливу;
🔹 навчити громади працювати як команди, а не як бюро скарг;
📊 Бо село — це не менша ланка державного управління, а місце, де проблеми з’являються першими, задовго до того, як стають загальнонаціональними.
І якщо ми не зберемо цю систему докупи зараз, потім буде пізно.
Не через стратегії, а через втрату того, що стратегічно найцінніше — людей, землі, часу.
Наші вдома! 🇺🇦
З полону повертаються поранені, молоді бійці — ті, кого чекали з болем і надією.
Кожне повернення — це як подих для всієї країни.
Ми боремося за своїх і перемагаємо.
Держава робить усе, щоб повернувся кожен.
Дякую всім, хто наближає ці миті.
З полону повертаються поранені, молоді бійці — ті, кого чекали з болем і надією.
Кожне повернення — це як подих для всієї країни.
Ми боремося за своїх і перемагаємо.
Держава робить усе, щоб повернувся кожен.
Дякую всім, хто наближає ці миті.
Знову ніч атак. Київ, Одеса, Київщина — під ударами.
Ракети й дрони ворога влучили у житлові будинки та цивільні об’єкти. Є загиблі. Є поранені.
Співчуття всім, хто цієї ночі втратив рідних, домівки, відчуття спокою. Подяка всім, хто ризикував життям, рятуючи інших.
Ми вистоїмо. Бо інакше не можемо. Бо наша сила — це життя, яке ми продовжуємо захищати.
Ракети й дрони ворога влучили у житлові будинки та цивільні об’єкти. Є загиблі. Є поранені.
Співчуття всім, хто цієї ночі втратив рідних, домівки, відчуття спокою. Подяка всім, хто ризикував життям, рятуючи інших.
Ми вистоїмо. Бо інакше не можемо. Бо наша сила — це життя, яке ми продовжуємо захищати.
🇺🇦 Шлях України до Європейського Союзу — це не лише наш процес адаптації, а й обмін досвідом.
У багатьох сферах ми вже маємо рішення, які можуть бути корисними й нашим європейським партнерам.
🎙 На конференції «ЄС. Але є одне але», організованій Vox Ukraine, у відкритій розмові з Юрієм Табаченком я поділилася думками про те, як змінюється країна попри війну, під тиском обставин, але з чітким напрямком.
✅ Серед ключових досягнень — антикорупційна інфраструктура, цифровізація та земельна реформа.
⚠️ Серед викликів — пенсійна система, реформа митниці, завершення децентралізації.
В основі кожної реформи — люди. І наш обов’язок зробити зміни відчутними для кожного громадянина.
Посилання на повну версію інтерв’ю
У багатьох сферах ми вже маємо рішення, які можуть бути корисними й нашим європейським партнерам.
🎙 На конференції «ЄС. Але є одне але», організованій Vox Ukraine, у відкритій розмові з Юрієм Табаченком я поділилася думками про те, як змінюється країна попри війну, під тиском обставин, але з чітким напрямком.
✅ Серед ключових досягнень — антикорупційна інфраструктура, цифровізація та земельна реформа.
⚠️ Серед викликів — пенсійна система, реформа митниці, завершення децентралізації.
В основі кожної реформи — люди. І наш обов’язок зробити зміни відчутними для кожного громадянина.
Посилання на повну версію інтерв’ю
VoxUkraine
Точки зростання у відбудові та реформах: ключові меседжі відкритого інтерв’ю з Оленою Шуляк
На конференції «ЄС. АЛЕ Є ОДНЕ АЛЕ», організованій «Вокс Україна», Олена Шуляк, народна депутатка, Голова Комітету Верховної Ради України з...
🇺🇦 Наші воїни — вдома.
Повертаємо з російського полону тих, хто зазнав важких поранень. Це — життєво важливий гуманітарний крок, про який домовилися наші дипломати в Стамбулі.
Ми боремось за кожного. І повернемо всіх✊
Повертаємо з російського полону тих, хто зазнав важких поранень. Це — життєво важливий гуманітарний крок, про який домовилися наші дипломати в Стамбулі.
Ми боремось за кожного. І повернемо всіх✊
🎓 Незабаром стартує вступна кампанія.
І для багатьох молодих українців — це не просто вибір професії. Це — вибір ролі у великому процесі відновлення країни.
Після війни нам доведеться зводити з руїн міста, лікувати травми — фізичні й психологічні, відновлювати школи, запускати виробництва, доглядати землю, розвивати нові технології.
І саме під ці завдання МОН формує державне замовлення.
📌 Ключові напрями визначені через 5 пріоритетів, навколо яких Україна будуватиме своє майбутнє:
🔹 Людина. Вчителі, лікарі, терапевти, психологи. Ті, хто повертає людей до нормального життя — після окупації, втрат, травм, евакуацій.
🔹 Інфраструктура. Інженери, архітектори, енергетики, транспортники. Усі, хто відновлює зруйноване та будує нове.
🔹 Інтелект. Природничі науки — фізика, хімія, біологія. Основа інновацій, медицини, оборонних розробок, екологічних рішень.
🔹 Технології. Програмісти, фахівці з AI, дронів, радіоелектроніки. Це не лише майбутнє економіки, це майбутнє безпеки.
🔹 АПК. Агроінженери, агрономи, ветеринари. Харчова безпека, експорт, стабільність. Без цього — не буде ані розвитку, ані виживання.
💡 Саме на ці спеціальності спрямовані бюджетні місця, гранти, державна підтримка.
Натомість обсяг держзамовлення на популярні, але перевантажені ринки професій скорочується. Бо освіта повинна вести до роботи, а не до розчарування.
🇺🇦 Вступ-2025 — це вибір не лише для себе. Це вибір на користь України.
Вибирайте мудро. Бо ваше навчання — це вже частина відбудови.
І для багатьох молодих українців — це не просто вибір професії. Це — вибір ролі у великому процесі відновлення країни.
Після війни нам доведеться зводити з руїн міста, лікувати травми — фізичні й психологічні, відновлювати школи, запускати виробництва, доглядати землю, розвивати нові технології.
І саме під ці завдання МОН формує державне замовлення.
📌 Ключові напрями визначені через 5 пріоритетів, навколо яких Україна будуватиме своє майбутнє:
🔹 Людина. Вчителі, лікарі, терапевти, психологи. Ті, хто повертає людей до нормального життя — після окупації, втрат, травм, евакуацій.
🔹 Інфраструктура. Інженери, архітектори, енергетики, транспортники. Усі, хто відновлює зруйноване та будує нове.
🔹 Інтелект. Природничі науки — фізика, хімія, біологія. Основа інновацій, медицини, оборонних розробок, екологічних рішень.
🔹 Технології. Програмісти, фахівці з AI, дронів, радіоелектроніки. Це не лише майбутнє економіки, це майбутнє безпеки.
🔹 АПК. Агроінженери, агрономи, ветеринари. Харчова безпека, експорт, стабільність. Без цього — не буде ані розвитку, ані виживання.
💡 Саме на ці спеціальності спрямовані бюджетні місця, гранти, державна підтримка.
Натомість обсяг держзамовлення на популярні, але перевантажені ринки професій скорочується. Бо освіта повинна вести до роботи, а не до розчарування.
🇺🇦 Вступ-2025 — це вибір не лише для себе. Це вибір на користь України.
Вибирайте мудро. Бо ваше навчання — це вже частина відбудови.
Україна VS ЄС
І ні — зараз не про протиставлення. А про зіставлення, яке дає орієнтири.
Про те, як ми синхронізуємо досвіди, підходи й стандарти — щоби не просто стати частиною Європейського Союзу, а вписатися в нього змістовно, відповідально, на рівних.
🇺🇦🔜🇪🇺 Ми не йдемо в ЄС. Ми вбудовуємося в нього — як цеглина в конструкцію, що має витримати історичні випробування. І від того, наскільки якісною буде зроблена наша частина, залежить міцність усього європейського дому.
💡 Україна вже має готові рішення, які можуть стати корисними для європейських партнерів.
Наприклад, єВідновлення — цифрова програма, що стала наймасштабнішою компенсаційною системою в історії України. Понад 100 тисяч громадян уже отримали виплати за пошкоджене житло. Швидко. Прозоро. Без черг.
Цей формат кризового управління уже вивчають у країнах ЄС як можливу модель дій у разі стихійних лих або надзвичайних ситуацій.
🤝 Але інтеграція — це не лише про те, що можемо дати ми. Це — про синхронізацію темпів, процесів і правил.
Україна vs ЄС — це формат аналізу, який допомагає ухвалювати правильні рішення.
🏛 Саме над цим сьогодні працює український Парламент. Ми не просто гармонізуємо законодавство. Ми переосмислюємо європейські норми у власному контексті — часом адаптуючи, часом створюючи з нуля. Особливо у сферах безпеки, будівництва, публічної інфраструктури.
1️⃣Промисловий безвіз
У ЄС: єдині стандарти якості — ключ до внутрішнього ринку.
В Україні: частина виробників ще не відповідає цим вимогам. Часу на адаптацію дедалі менше. Хто не модернізується — ризикує втратити експортні позиції.
2️⃣Енергоефективність
У ЄС: ощадливість ресурсів вбудована в кожен норматив і проєкт.
В Україні: нові будівельні норми вже передбачають високі показники енергоефективності. Відмова від “опалення під’їздів” — не виняток, а нова політика сталого розвитку.
3️⃣Безбар’єрність
У ЄС: доступність є обов’язковим стандартом.
В Україні: діє Стратегія безбар’єрності, обрано пілотні міста. Наступне завдання — масштабувати реальні рішення на всю систему: від ЦНАПів до міського транспорту.
4️⃣Безпека
У ЄС: мирні країни не закладають укриття в архітектурні плани.
В Україні: вже діють оновлені ДБН із вимогою захисних споруд. Ми формуємо власний стандарт безпеки — науково обґрунтований, адаптований до умов війни, і критично важливий для сучасної відбудови.
📌 Євроінтеграція — це спільна архітектура майбутнього.
Україна вбудовується в неї не як запрошена — а як авторка власного модуля.
Там, де підходи збігаються — синхронізуємось.
Де досвід унікальний — створюємо нове.
І ні — зараз не про протиставлення. А про зіставлення, яке дає орієнтири.
Про те, як ми синхронізуємо досвіди, підходи й стандарти — щоби не просто стати частиною Європейського Союзу, а вписатися в нього змістовно, відповідально, на рівних.
🇺🇦🔜🇪🇺 Ми не йдемо в ЄС. Ми вбудовуємося в нього — як цеглина в конструкцію, що має витримати історичні випробування. І від того, наскільки якісною буде зроблена наша частина, залежить міцність усього європейського дому.
💡 Україна вже має готові рішення, які можуть стати корисними для європейських партнерів.
Наприклад, єВідновлення — цифрова програма, що стала наймасштабнішою компенсаційною системою в історії України. Понад 100 тисяч громадян уже отримали виплати за пошкоджене житло. Швидко. Прозоро. Без черг.
Цей формат кризового управління уже вивчають у країнах ЄС як можливу модель дій у разі стихійних лих або надзвичайних ситуацій.
🤝 Але інтеграція — це не лише про те, що можемо дати ми. Це — про синхронізацію темпів, процесів і правил.
Україна vs ЄС — це формат аналізу, який допомагає ухвалювати правильні рішення.
🏛 Саме над цим сьогодні працює український Парламент. Ми не просто гармонізуємо законодавство. Ми переосмислюємо європейські норми у власному контексті — часом адаптуючи, часом створюючи з нуля. Особливо у сферах безпеки, будівництва, публічної інфраструктури.
1️⃣Промисловий безвіз
У ЄС: єдині стандарти якості — ключ до внутрішнього ринку.
В Україні: частина виробників ще не відповідає цим вимогам. Часу на адаптацію дедалі менше. Хто не модернізується — ризикує втратити експортні позиції.
2️⃣Енергоефективність
У ЄС: ощадливість ресурсів вбудована в кожен норматив і проєкт.
В Україні: нові будівельні норми вже передбачають високі показники енергоефективності. Відмова від “опалення під’їздів” — не виняток, а нова політика сталого розвитку.
3️⃣Безбар’єрність
У ЄС: доступність є обов’язковим стандартом.
В Україні: діє Стратегія безбар’єрності, обрано пілотні міста. Наступне завдання — масштабувати реальні рішення на всю систему: від ЦНАПів до міського транспорту.
4️⃣Безпека
У ЄС: мирні країни не закладають укриття в архітектурні плани.
В Україні: вже діють оновлені ДБН із вимогою захисних споруд. Ми формуємо власний стандарт безпеки — науково обґрунтований, адаптований до умов війни, і критично важливий для сучасної відбудови.
📌 Євроінтеграція — це спільна архітектура майбутнього.
Україна вбудовується в неї не як запрошена — а як авторка власного модуля.
Там, де підходи збігаються — синхронізуємось.
Де досвід унікальний — створюємо нове.