«Відозва до Українського козацького народу» та перепустка. Від Українського вільного козацтва—УНАКОР. Генеральна управа УВК: М.Шулай, І.Миколаєнко, П.Ситник, А. Несвідомов, Г.Босий. Горохівщина—Волинь. 8.VIІ.1943 р.
Фактично це звернення-перепустка до УПА та та прихильників і членів ОУН(б) виходити з лісу.
Фактично це звернення-перепустка до УПА та та прихильників і членів ОУН(б) виходити з лісу.
👍11❤7
Цього дня, 2 липня 1916-го народився найрезультативніший пілот пікіруючого бомбардувальника Ю-87 Ганс-Ульріх Рудель.
Єдиний кавалер повного банта Лицарського хреста з Золотими дубовим листям, мечами і діамантами
Переконаний націонал-соціаліст, ніколи не критикував Адольфа Гітлера.
З 1948 року жив в Аргентині. Потім перебрався до Швейцарії. Помер в Розенхаймі, похований в Дорнхаузені.
До самої смерті Ганс-Ульріх Рудель відрізнявся правими поглядами. Рудель робив спробу балотуватися в Бундестаг від ультраконсервативної «Deutsche Reichspartei», але зазнав поразки на виборах. Брав активну участь в щорічних зборах ветеранів ескадрильї «Іммельман».
Рудель заявляв незмінно, що війна Рейху проти СССР була Хрестовим Походом заради всього світу.
Єдиний кавалер повного банта Лицарського хреста з Золотими дубовим листям, мечами і діамантами
Переконаний націонал-соціаліст, ніколи не критикував Адольфа Гітлера.
З 1948 року жив в Аргентині. Потім перебрався до Швейцарії. Помер в Розенхаймі, похований в Дорнхаузені.
До самої смерті Ганс-Ульріх Рудель відрізнявся правими поглядами. Рудель робив спробу балотуватися в Бундестаг від ультраконсервативної «Deutsche Reichspartei», але зазнав поразки на виборах. Брав активну участь в щорічних зборах ветеранів ескадрильї «Іммельман».
Рудель заявляв незмінно, що війна Рейху проти СССР була Хрестовим Походом заради всього світу.
❤18⚡13🔥4
1 липня 1941 р. Моторизована бригада СС «Лейбштандарт Адольф Гітлер» вперше вступила в бій з Красною армією під містом Рівне. Елітні СС були здивовані примітивною тактикою радянських військ. Один з учасників того бою залишив спогад:
“Радянська контрaтaкa розпочалася, коли ми переводили подих. Їхня піхота рухалася на вантажівках, яких кидало зі сторону в сторону...
Наші снaряди розбивали вантажівки, та людей, але залишки тих, що лишалися живими стрибали через борта та кидалися на нас. Не шукаючи навіть якогось примітивного укриття. В них не було жодних шансів наблизитися до нас. Але все одно йшли вперед”.
На фото бійці «Лейбштандарту» СС крокують в одному з сіл України. 1941 р.
“Радянська контрaтaкa розпочалася, коли ми переводили подих. Їхня піхота рухалася на вантажівках, яких кидало зі сторону в сторону...
Наші снaряди розбивали вантажівки, та людей, але залишки тих, що лишалися живими стрибали через борта та кидалися на нас. Не шукаючи навіть якогось примітивного укриття. В них не було жодних шансів наблизитися до нас. Але все одно йшли вперед”.
На фото бійці «Лейбштандарту» СС крокують в одному з сіл України. 1941 р.
❤16👍5🔥4
Полум'я наших душ
Photo
Поручник (старший лейтенант) Петро Песиголовець, пілот УВВ Люфтваффе, пише про радянський період свого життя в автобіографії.
❤13👍3⚡1
— Хайль Гітлер! —привітався ступивши до кімнати молодий, білявий німець з заґіпсованим плечем.
— Хайль! — відповів я на це чисто німецьке привітання, яке давно вже стало своїм і для нас українців, і першою думкою, яка майнула мені в голові було:
— «Конче я десь вже добре бачив цього юнака»...
— Обергефрайтер?... — підійшов він тим часом до мене, але ім’я його мені нічого не сказало. Я назвав себе.
—Ви руський? — запитав він пильно вдивляючись у моє обличчя.
— Українець...
— «Ах... зо»... й яскрава посмішка заграла на тонких губах — «так, українці добрі камради, бачив їх оце біля Н. цілий батальйон, а б’ються... Пріма»...
(С) Спогад добровольця УВВ Леоніда Чміля, про зустріч з німецьким бійцем у шпиталі, що його брав в полон в Умані в 1941 р.
09.10.1943 р.
— Хайль! — відповів я на це чисто німецьке привітання, яке давно вже стало своїм і для нас українців, і першою думкою, яка майнула мені в голові було:
— «Конче я десь вже добре бачив цього юнака»...
— Обергефрайтер?... — підійшов він тим часом до мене, але ім’я його мені нічого не сказало. Я назвав себе.
—Ви руський? — запитав він пильно вдивляючись у моє обличчя.
— Українець...
— «Ах... зо»... й яскрава посмішка заграла на тонких губах — «так, українці добрі камради, бачив їх оце біля Н. цілий батальйон, а б’ються... Пріма»...
(С) Спогад добровольця УВВ Леоніда Чміля, про зустріч з німецьким бійцем у шпиталі, що його брав в полон в Умані в 1941 р.
09.10.1943 р.
❤30⚡7
Генерал-хорунжий Василь Татарський. Уродженець Вінничини.
Учасник Льодового походу в складі Добровольчої армії Лавра Корнілова.
Учасник Зимового походу Армії УНР, служив в складі Запорізької дивізії.
Контрактовий старшина від УНР в складі Війська Польського.
В січні 1943 року вступив, до 204-го шуцманшафт батальйону. Цей батальйон згодом частинами включено до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».
В серпні 1944 року командир кулеметної роти. Брав участь в боях проти більшовицьких партизанів в групі Вільднера, у Словаччині в званні ваффен-гауптштурмфюрера 10-ої роти 29-го полку дивізії «Галичина». За ці бої одержав Залізний Хрест 2-го класу. В квітні 1945 П.Шандруком призначений на посаду начальника штабу Протипанцерної бригади «Вільна Україна» 2-ї дивізії УНА.
1 фото - Татарський посередині другий з права, з цигаркою.
2 фото - Татарський посередині
3 фото лист нагородження Залізним Хрестом 2 класу.
Учасник Льодового походу в складі Добровольчої армії Лавра Корнілова.
Учасник Зимового походу Армії УНР, служив в складі Запорізької дивізії.
Контрактовий старшина від УНР в складі Війська Польського.
В січні 1943 року вступив, до 204-го шуцманшафт батальйону. Цей батальйон згодом частинами включено до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».
В серпні 1944 року командир кулеметної роти. Брав участь в боях проти більшовицьких партизанів в групі Вільднера, у Словаччині в званні ваффен-гауптштурмфюрера 10-ої роти 29-го полку дивізії «Галичина». За ці бої одержав Залізний Хрест 2-го класу. В квітні 1945 П.Шандруком призначений на посаду начальника штабу Протипанцерної бригади «Вільна Україна» 2-ї дивізії УНА.
1 фото - Татарський посередині другий з права, з цигаркою.
2 фото - Татарський посередині
3 фото лист нагородження Залізним Хрестом 2 класу.
❤18⚡5
“Тисячі українських добровольців із усіх районів відходять на фронт.
Український народ переживає незабутні дні всенаціонального зриву. Полум’яна ідея Українського Визвольного Війська, ідея збройної боротьби українського народу за свою кращу долю по боці Німеччини і Европи у великому й вирішному на цілі століття змаганні, проти лютого большевицького ворога, окрилює й сковує в один моноліт увесь народ. З усіх міст, осель і сіл України надходять радісні вістки про те, що народ України відчуває й розуміє особливу вагу тієї неповторної переломової доби, де невільно втратити ні одного дня, ні одної нагоди. Тисячі молодих і старших українських чоловіків з Правобережжя й Лівобережжя, з Донбасу, Чорноморщини, Поділля, Волині, Полісся, Галичини й Холмщини зголошуються до лав УВВ, відповідаючи на поклик Матері України могутнім, козацьким і непереможним: «ми чуємо, ми йдемо, ми будемо бити ворога аж до перемоги, бо ще не вмерла козацька слава, єсть ще порох у порохівницях»!”
(С) «Український доброволець» 17.07.1943
Український народ переживає незабутні дні всенаціонального зриву. Полум’яна ідея Українського Визвольного Війська, ідея збройної боротьби українського народу за свою кращу долю по боці Німеччини і Европи у великому й вирішному на цілі століття змаганні, проти лютого большевицького ворога, окрилює й сковує в один моноліт увесь народ. З усіх міст, осель і сіл України надходять радісні вістки про те, що народ України відчуває й розуміє особливу вагу тієї неповторної переломової доби, де невільно втратити ні одного дня, ні одної нагоди. Тисячі молодих і старших українських чоловіків з Правобережжя й Лівобережжя, з Донбасу, Чорноморщини, Поділля, Волині, Полісся, Галичини й Холмщини зголошуються до лав УВВ, відповідаючи на поклик Матері України могутнім, козацьким і непереможним: «ми чуємо, ми йдемо, ми будемо бити ворога аж до перемоги, бо ще не вмерла козацька слава, єсть ще порох у порохівницях»!”
(С) «Український доброволець» 17.07.1943
🔥14❤10⚡6👍2
Про бойові зіткнення вояків УВВ з 76-ю гвардійською дивізією РККА.
«Остання така вістка говорить про оповідання втікачів й полонених з 76-ої совєтської гвардійської дивізії, що їм довелося мати проти себе на фронті один баталіон Українського Визвольного Війська. Цей український баталіон боровся так завзято, що знівечив всі стратегічні пляни совєтського командування. Совєтське командування, як кажуть полонені офіцери, дуже занепокоєне таким бойовим завзяттям українських вояків, що зорганізувалися по боці Німецької Армії. Ще більше непокоїться Москва, вістками про масові зголошення української молоді на всіх українських землях в ряди добровільних бойових відділів»
(С) “Ростуть ряди У.В.В.” — «Український доброволець» 22.05.1943 р
«Остання така вістка говорить про оповідання втікачів й полонених з 76-ої совєтської гвардійської дивізії, що їм довелося мати проти себе на фронті один баталіон Українського Визвольного Війська. Цей український баталіон боровся так завзято, що знівечив всі стратегічні пляни совєтського командування. Совєтське командування, як кажуть полонені офіцери, дуже занепокоєне таким бойовим завзяттям українських вояків, що зорганізувалися по боці Німецької Армії. Ще більше непокоїться Москва, вістками про масові зголошення української молоді на всіх українських землях в ряди добровільних бойових відділів»
(С) “Ростуть ряди У.В.В.” — «Український доброволець» 22.05.1943 р
❤16⚡3🔥2
Полковник Іван Конононов, уродженець станиці Новомиколаївської (Новоазовськ, Донеччина).
22 серпня 1941 р. будучи командиром 436-го полку 155-ї стрілецької дивізії РККА, на чолі свого полку, з полковим прапором перейшов на сторону німців. Це в свою чергу дало йому повний карт бланш з боку німців.
Вже в жовтні 1941 р. Кононов почав відбирати добровольців зі шталагів №313 (Вітебськ), №341 (Могилів), дулагів №127 (Орша), №220 (Гомель), №240 (Смоленськ) та інших таборів військовополонених. До 28 жовтня 1941 р. завершилося формування козацької добровольча частини, що отримала номер 102 на чолі з Кононовим. В 1942 р. було переформовано в 600-й окремий козацький батальйон (згодом дивізіон). Вели бої проти партизанів в Білорусі та оточеного корпусу десантників РККА на Смоленщині. В 1943 дивізіон включено до складу 1-ї Козацької дивізії Вермахту, де Кононов став командиром 5-го Донського козацького полку. В 1945 р. командир Пластунської бригади 15 ККК СС.
Після війни в Австралії. Помер в ДТП.
22 серпня 1941 р. будучи командиром 436-го полку 155-ї стрілецької дивізії РККА, на чолі свого полку, з полковим прапором перейшов на сторону німців. Це в свою чергу дало йому повний карт бланш з боку німців.
Вже в жовтні 1941 р. Кононов почав відбирати добровольців зі шталагів №313 (Вітебськ), №341 (Могилів), дулагів №127 (Орша), №220 (Гомель), №240 (Смоленськ) та інших таборів військовополонених. До 28 жовтня 1941 р. завершилося формування козацької добровольча частини, що отримала номер 102 на чолі з Кононовим. В 1942 р. було переформовано в 600-й окремий козацький батальйон (згодом дивізіон). Вели бої проти партизанів в Білорусі та оточеного корпусу десантників РККА на Смоленщині. В 1943 дивізіон включено до складу 1-ї Козацької дивізії Вермахту, де Кононов став командиром 5-го Донського козацького полку. В 1945 р. командир Пластунської бригади 15 ККК СС.
Після війни в Австралії. Помер в ДТП.
❤28