Оркестр Українського Визвольного Війська грає українські пісні у Німеччині 1944 р.

​​Не секрет, що після війни чимало есесівців знайшли свій подальший шлях в лавах Французького іноземного легіону, та воювали в 50-их роках в Індокитаї. Деякі зберегли свої кинджали СС, якими справно різали азіатських комуністичних смердючих гуків в рукопашці.

Далі цікавий спогад по темі легіонера Клода-Іва Соланжа:

«Можливо зухвало буде так говорити про Легіон, але все ж таки в наших лавах тоді боролися справжні Боги війни, і не тільки французи, а й німці, скандинави, росіяни, японці, навіть пара південно-африканців. Німці  наприклад всі до єдиного пройшли Другу світову, росіяни теж. Пам'ятаю, у другій роті мого батальйону служили два російських козака, які воювали під Сталінградом. Один був лейтенантом радянської польової жандармерії (10-ї дивізії військ НКВД), інший  цугфюрером в кавалерійській дивізії СС. Обидва загинули при обороні опорного пункту "Ізабель".

Комуністи билися як чорти, але ми теж показали їм, що вміємо справно воювати. Я думаю, що в жодній європейській армії у другій половині 20-го століття не довелося, та й дай Боже, вже не доведеться вести такі страшні і масштабні бої врукопашну, як нам в цій проклятій долині. Ураганний вогонь їх артилерії і зливові дощі перетворили окопи і бліндажі в місиво, і ми часто билися по пояс у воді. Їх штурмові групи або йшли на прорив, або підкопували свої траншеї до наших, і тоді десятки та сотні бійців пускали в хід ножі, багнети, приклади, саперні лопатки, сокири.

Жорстокість була неймовірною. Тайці використовували якісь свої особливі кинджали, у кількох німців збереглися кинджали СС, в моєму відділенні служив баск, який просто жах що творив складною навахою з лезом довжиною сантиметрів з 30».

​​«З нами Бог» веде героїчно боротьбу за краще Завтра цілої Европи, а тим самим і України. А сьогодні, що ми робимо? Як віддячуємося Великому Фюреров, за те, що він повідкривав нам зачинені большевиками наші церкви, за те, що не карає нас Казахстаном та Сибіром тільки за те, що називаємо себе українцями-націоналістами? Ми вступаємо в ряди ворогів ладу і порядку, утруднюючи лицарському німецькому війську прискорення побіди пад червоним демоном. Промовляє до вас український архипастир, вірний син Неньки-України. Звертається до Вас відданий українській справі єпископ недомучена жертва кривавого НКВД, з закликом: не давайте втягати себе в сіті червоних агентів, що акти саботажу хотять використати тільки на те, щоб наново поневолити Україну. Не вірте большевицькій пропаганді, що вже починає обдурювати легковірних «релігійною свободою» в большевії. Пригадайте собі, яка доля зустрінула тих українців, що їх застали червоні терористи в Харкові після тактичного відступу німецьких військ. Чому ми не хочемо допомогти, німецькій армії, знищити раз на все ворога Церкви Христової ,і цивілізації? Чому большевицьким агентам так легко збаламутити нас? Подумайте, скільки народів, як наприклад: Бельгійці, Голянці, Французи, Норвежці, народи Балканського півострова і ін. працюють рука-об-руку з німецьким народом у свідомості, що після знищення нашого спільного ворога вони будуть мати право зайняти належне місце на карті Европи. А ми як поступаємо? Пам’ятаймо, що хто із нас сьогодні проти німців, той про ти своєї батьківщини.
УКРАЇНЦІ!
Співпрацюймо чесно з німецьким народом, щоб Господь прискорив хвилину побіди Великонімеччини і над ворогами, що дасть і нашій батьківщині можливість віддихнути після воєнних хуртовин!

— Єпископ УАПЦ Волинський і Ковельський Мануїл. 13 вересня 1943 р.

Командний склад українського 118-го шуцманшафт батальйону, станом на липень 1942 року.

Моторизована колона Українського Визвольного Війська.
Східна Пруссія. Ймовірно 1944 р.

81 рік тому, 13 липня 1944 р. розпочався легендарний Бій під Бродами.
Більшовики силами 1-го "укрАинского" фронту РККА повели потужну Львівсько-Сандомирську наступальну операцію. В районі Бродів напередодні прибула 14-а дивізія Військ СС «Галичина», яку і було включено до складу 13-го Корпусу 4-ї Танкової армії Вермахту.
Дивізія вперше була введена на Східний фронт як ціла бойова одиниця в повній комплектації, після одного року інтенсивного фахового вишколу від кращих фахівців по різних таборах та школах СС в Європі. Дивізія «Галичина» гідно зустріла супротивника та вступила в бій.

Бійці УВВ в боротьбі з большевицькими бандами.

Українські формування в складі групи армій «Південь» станом на 30 квітня 1943 р.

Жетон добровольця УВВ, який загинув в боях з червоними партизанами на Сумщині.

​​З приводу попереднього допису де я писав про колишніх есесівців у Французькому іноземному легіону у війні в Індокитаї, як вони користувалися справно своїми кинджалами, що красномовно описав у спогадах легіонер Соланж. Я отримав коментар свого друга, який нині проходить службу в Легіоні:

«Привіт друже, так всі це пізнають навіть зараз в цей ліберальний час, моя частина якраз брала участь у боях в Індокитаї, а моя рота була повністю знищена біля опорника "Ізабель" там їх було три висоти з назвами жіночих імен. Навіть зараз у нас багато стройових німецьких пісень, перекладених на французьку та в оригіналі, які ми співаємо. Але час зараз не той і контингент теж, багато людей які служать вони випадкові бо через проблеми з рекрутингові беруть ти хто не повинен був пройти, але я думаю це зміниться, ми пам'ятаємо свої традиції. А по відношенню до того що тут служать разом колишні вороги то це так, дуже часто буває і було у різні часи, тут система в цьому плані дуже розумно побудована в плані ідеології та звичаїв.»

Повертаючись до теми есесівців у ФІЛ. То основна маса їх була зібрана у 3-му Іноземному піхотному полку Іноземного легіону. В цьому полку вони утворили ударну групу. Їхні подвиги стали добре відомі і радіо Ханоя назвало їх “командою смерті” — Тодескоммандо.
Після ханойської піаркомпанії ці бійці стали носити на лівому рукаві нашивку, що зображена на фото. Слово DESTIN розшифровується як — Deutsche Stosstruppen Indochina.

Хроніка 6-ї Армії Вермахту Харкова в червні 1942 року.