Змонтував музичне відео для японської виконавиці ✨ Серйозно, вчитайтеся в цей текст ще раз, бо я в захваті!

Продакшен був у Токіо з невеликою командою, яка дуже вірила в те, що буде класно, навіть без великого бюджету (бо його не було, хех). Зате були талановиті люди, яким я дуже вдячний за можливість попрацювати на такому проєкті!

Про що кліп? Мені подобається інтерпретація, де головна героїня намагається вирватися з монотонних буднів і знайти справжню себе. Звичайно, іноді для цього потрібно пробігтися нічними вулицями Токіо, куди ж без цього. Але ще важливіше зробити той самий перший крок назустріч собі. А може, це все демони, хто знає...

Не думав, що кінець 2024 року дасть мені можливість змонтувати кліп для японської діви. Ще й музика повністю попадає в мене. Мрія Саші з 2012 року нарешті здійснена!

Mora Mothaus - Eye.Seek: https://youtu.be/MZNehpmN3io?si=JiRBAOmUixqv6zkk

Протягом останніх 1,5-2 місяців я активно пишу нове відеоесе для каналу. Велике, з кіно-теорією та трохи розмовне. А ще нарешті воно не в стіл.

Про оригінальну The Matrix 1999 року.

Головним чином відео об'єднує в собі «я хочу поговорити про фільм який дуже люблю» та «торкнутися до класного та складного контексту навколо». І фокус більше буде на цей контекст. Бо він впливає не тільки на досвід від перегляду самої The Matrix, а взагалі на майже все кіно яке ми любимо та хочемо зберегти.

Плюс цей матеріал цінний для мене ще й тим, що вперше за довгий час я сам дізнався щось нове і вирішив перетворити ці знання на відео. Так набагато цікавіше вчитися та зберігати радість від знахідки (треба ж хоч чомусь зараз радіти).

По суті, весь цей пост про те, що «я хоч і загубився, але все гаразд — вже знайшовся».

Дякую всім хто чекає на мене, перевіряє Ютуб-канал на наявність нових відео та пише мені приємні слова в особисті повідомлення телеграм-каналу. Сподіваюсь, що з вами все гаразд!

./start_ares_program

Спочатку я трохи поворчу, а потім перейду до цікавого. А потім знову поворчу. Тож буде декілька постів.

Важко бути фанатом TRON, коли самі фільми виходять раз на 15-30 років, єдиний (анімаційний) серіал закрили після першого сезону, без жодної надії на повернення, а зв’язок із відеоіграми це постійне питання їхньої канонічності.

І зрештою мені, як прихильнику серії, особливо нема з чого вибирати, коли в триквелі з’являється Джаред Лето у ролі головного героя і водночас головної продюсерської сили проєкту, коли лінії моїх улюблених персонажів із TRON: Legacy тут майже не згадуються, окрім натяку на зустріч у потенційному TRON 4 (знову через 15 років побачимось, так?), а сам Трон, тобто титульний персонаж серії, зрештою тут навіть і не згадується…

Уф… тоді так, певно я тут вже не користувач із привілейованими правами, а просто програма, що підкоряється порядку речей. Не кажучи вже про рекламну кампанію фільму з якимось Містером Бістом і всіляким булшитом на прем’єрі від, прости господи, Ілона Маска. Розумію, що від нинішнього токсично-корпоративного ландшафту індустрії годі чекати чогось іншого. Але на прем'єрі Legacy були кращі роботи 💙

TRON у мене взагалі не асоціюється з уявленням tech bro про те, як виглядає майбутнє й технології. Ew. Ця серія заслуговує на краще, тож ставити знак рівності між репутацією якогось сучасного AI-бізнесу та TRON для мене справжня катастрофа. І в першу чергу в цьому винні маркетологи Disney.

З іншого боку постери фільму прям неземна краса! І трейлери були чудові.

Починаєте розуміти, так? TRON: Ares для мене це такий колючий double-edged sword, але й хорошого в ньому вистачає. Тож у підсумку я можу сказати, що сам фільм мені сподобався.

Коли пішли фінальні титри, я зрозумів, що це був той насичений досвід, який міг би взагалі не відбутися — з огляду на проблемне виробництво та абсолютно не резонуючий зі мною дует «режисер + актор у головній ролі». Мені все ж хочеться любити цей фільм сильніше, але чи вийде? Дізнаюся з часом.

Зав’язка в Ares повторює оригінальну ідею, коли триквел ще мав знімати Джозеф Косінскі, а фільм носив назву TRON: Ascension. Так, програми із Системи, які вторгаються в наш світ, — це доволі старий концепт, що не зазнав великих змін. Хіба що одного: вторгнення мало статися з іншою розстановкою сил. Подивіться короткометражку TRON: The Next Day, і ви зрозумієте, хто приблизно мав би бути головними героями третьої частини.

З рештою TRON: Ares це повноцінний фільм-погоня: Арес, персонаж Джареда Лето, шукає permanence code, який дає безсмертя або, принаймні, стабільне існування. Адже в реальному світі програми й техніка, перенесені із Системи, не можуть «жити» довше 29 хвилин. Щоб подолати цей бар’єр, потрібен спеціальний код. У цьому Аресу допомагає Ів — нова CEO компанії Encom (Сем Флінн за кадром залишає посаду, а про Алана Бредлі фільм узагалі забуває), яка за допомогою коду хоче зробити світ кращим місцем, тоді як родина Діллінджерів постійно наступає героям на п’яти, намагаючись заволодіти кодом, але вже з військовими цілями.

І ось на чому я «застряг» під час перегляду: фільм здебільшого про корпоративні війни, а не про окремих людей, які вирішують власні внутрішні конфлікти. В останньому якраз є все для того, щоб стати яскравою частиною історії, але триквела це, схоже, зовсім не цікавить.

Про це та інше та хороше я детальніше розповім нижче.

Але я трохи перервуся на хороше. Що точно вдалося? Візуал та експірієнс.

TRON: Ares прям неймовірно locked in у всьому, що стосується екшену, кінетики та руху в кадрі. Вже з відкриваючої сцени можна отримати справжнє сенсорне перевантаження, коли музика й візуал накладаються одне на одного — від самого першого біта музики мурахи були настільки сильними, що я мало не охнув уголос у залі. Ефект від опенінгу можна порівняти з тим, як голосно й різко з’являється тайтл у Star Wars. Тільки тут це було краще.

І що далі, то сильніше TRON: Ares намагається вигадувати ситуації, де сенсорика й відчуття пульсації сцени стають головною фішкою для глядача. Та ж погоня на глайдері по воді, мабуть, пікова секвенція всього фільму!

Вибір об’єктивів, ракурсів, швидкості й ритму екшену, а також те, як усе це звучить і постійно випробовує акустику кінотеатру на міцність, — абсолютно свідомий творчо-технічний вибір. Фільму справді класно вдається цим флексити і це прям краса!

Заздалегідь скажу, що для мене це одна з найважливіших характеристик TRON movie experience: навіть перший фільм флексив сценою зі світлоциклами, спираючись на кінетику та стрімкість гонки (не кажучи вже про те, що цей фільм є абсолютно легендарною історичною віхою). Legacy ж помножив це приблизно у сто разів, додаючи різний транспорт і різні ситуації. І Ares, мабуть, не відстає. Хіба що цікавих ситуацій тут менше, через що фільм насправді не такий масштабний, як здається на перший погляд.

Окрема велика подяка за те, що тут є справжній опенінг із титрами! З якихось причин студії колективно забули, наскільки інтро може бути чудовим способом занурити глядача й одразу пообіцяти щось видовищне. Великий плюс у тому, що це дуже активна сцена — класно показано, через що проходить Арес і що зробило його таким, який він є (мабуть, це такий коментар на тему того «як тренують AI»? 🥴).

Але якою б красивою, гучною й неповторною не була ця експіріенс-частина, на жаль, я зовсім не можу підключитися до героїв. Їх тут хоч і багато, та жоден не став для мене по-справжньому цікавим.

Дивіться, як я це бачу: перші два фільми не були аж настільки про штучний інтелект, домінування корпорацій чи технологій. Так, це безумовно було в них і мало значення, але фокус завжди залишався на людях і їхніх проблемах усередині технологічного світу.

Наприклад, перший TRON був про програмістів, які відмовляються дозволити корпорації експлуатувати їхню працю і, що не менш важливо, їхню творчість. Світ на екрані романтизував стосунки між користувачем і програмою, так само як і самі комп’ютери, але завжди стояв на боці людини, а не системи.

Legacy, узявши за основу твердження «стосунки батька і сина у фільмі дуже складні», розгортає його у купу варіацій:

- Як Сему Флінну пробачити свого батька за те, що той не повернувся?
- А чи ставиться Кевін Флінн до КЛУ як до проєкту, чи, можливо, теж як до сина?
- А Квора, виходить, прийомна донька для Флінна?
- А сама Система навколо — це творчість для Кевіна Флінна чи виключно проєкт?

Тобто ракурс «дітища» або «сім'ї» набуває нових нюансів щоразу, коли починаєш глибше замислюватися над подіями у Legacy. І це додає життя до історії та екшену.

Простіше кажучи, коли TRON про людей — це на 100% мій TRON. І це така ж важлива частина мого досвіду.

TRON: Ares може і намагається бути про це, але поки що не для мене.