Почав своє літо з перегляду Mortal Kombat 1995 року. І зараз це просто неймовірна терапія — ідеальний фільм для цієї пори року. Таке враження, що мені знову 10 і навколо МК обертається безліч таємниць. Авжеж, дивився разом із жахливим, але водночас прекрасним Annihilation як double feature.
Одна з тих речей яка мене досі дивує, це VHS лук фільму 95 року. Навіть якщо ви зараз дивитеся Mortal Kombat на Blu-ray і 1080р летить у кожне ваше око, ви все одно не можете позбутися думки, що цей фільм справжній та надзвичайно цінний зліпок цілої епохи. Авжеж у нього абсолютно iconic саундтрек (який став платиновим менше ніж за два тижні), а візуальні ефекти скоріш ностальгічні, ніж серйозні (хоча режисер Пол Андерсон до фільму не мав справу з CGI, тому він навчався цього напрямку безпосередньо під час зйомок).
Однак що мене особливо цікавить, це візуальне оформлення та ритм фільму.
Подивіться на це густе освітлення, безмежної сили дим-машину та шалену блакить для імітації ночі — у всього цього неймовірний вайб кліпів 90-х з їхнім не дуже серйозним тоном, але водночас неймовірно щирим втіленням. Цей фільм легко можна назвати яскравим півторагодинним EDM кліпом із діалогами та арками персонажів.
Таке освітлення з різною фактурою, температурою і впливом на різні матеріали декорацій створює дуже конкретну тактильну естетику. У тих же свічок у залі немає жодного практичного сенсу — усе заради вайба готики і старовини. Тобто від більшості локацій у фільмі не віє натуралізмом або реалістичністю. Якраз навпаки.
Особисто я завжди відчував, що мені хочеться побувати на острові Шан Цунга або в Храмі Світла просто через те, як ці місця представлені у вигляді абсолютно вигаданого, трохи затуманеного простору. Навіть коли йдеться про натурні зйомки.
Одна з тих речей яка мене досі дивує, це VHS лук фільму 95 року. Навіть якщо ви зараз дивитеся Mortal Kombat на Blu-ray і 1080р летить у кожне ваше око, ви все одно не можете позбутися думки, що цей фільм справжній та надзвичайно цінний зліпок цілої епохи. Авжеж у нього абсолютно iconic саундтрек (який став платиновим менше ніж за два тижні), а візуальні ефекти скоріш ностальгічні, ніж серйозні (хоча режисер Пол Андерсон до фільму не мав справу з CGI, тому він навчався цього напрямку безпосередньо під час зйомок).
Однак що мене особливо цікавить, це візуальне оформлення та ритм фільму.
Подивіться на це густе освітлення, безмежної сили дим-машину та шалену блакить для імітації ночі — у всього цього неймовірний вайб кліпів 90-х з їхнім не дуже серйозним тоном, але водночас неймовірно щирим втіленням. Цей фільм легко можна назвати яскравим півторагодинним EDM кліпом із діалогами та арками персонажів.
Таке освітлення з різною фактурою, температурою і впливом на різні матеріали декорацій створює дуже конкретну тактильну естетику. У тих же свічок у залі немає жодного практичного сенсу — усе заради вайба готики і старовини. Тобто від більшості локацій у фільмі не віє натуралізмом або реалістичністю. Якраз навпаки.
Особисто я завжди відчував, що мені хочеться побувати на острові Шан Цунга або в Храмі Світла просто через те, як ці місця представлені у вигляді абсолютно вигаданого, трохи затуманеного простору. Навіть коли йдеться про натурні зйомки.
❤🔥118❤20👍9😁2🥴2
Графічність якраз те, що дуже добре відокремлює МК від сучасної HDR естетики, де "все має бути видно".
Місцевий кіношний світ чудово транслює ідею максимально відірваного від нашої реальності готичного мультикультурного фентезі — більша частина фільму відбувається на стародавньому острові, в центрі якого турнір з бійцями з різних країн і світів. Через це арт-дирекшен більше йде в абстракцію і текстуру. Але фільм не перетворюється на візуальну кашу — навпаки, він повільний і сфокусований.
Взагалі за сучасними мірками арт фільму можна назвати перевантаженим — природа поєднана з архітектурою іншої епохи, а Full CGI сцени не дають виразної географії (вежа в Шан Цунга в Outworld прекрасний приклад). Але це якраз чудово працює на внутрішню міфологію стрічки та створює той самий VHS лук без шумів та інших артефактів. Дуже люблю таке.
Ах, так, тут ще можна сказати про абсолютно чудовий кастинг і образи — костюми, зачіски та типажі акторів супер likeble і теж наслідують візуальну графічність. Я б із радістю подружився з головними героями.
Місцевий кіношний світ чудово транслює ідею максимально відірваного від нашої реальності готичного мультикультурного фентезі — більша частина фільму відбувається на стародавньому острові, в центрі якого турнір з бійцями з різних країн і світів. Через це арт-дирекшен більше йде в абстракцію і текстуру. Але фільм не перетворюється на візуальну кашу — навпаки, він повільний і сфокусований.
Взагалі за сучасними мірками арт фільму можна назвати перевантаженим — природа поєднана з архітектурою іншої епохи, а Full CGI сцени не дають виразної географії (вежа в Шан Цунга в Outworld прекрасний приклад). Але це якраз чудово працює на внутрішню міфологію стрічки та створює той самий VHS лук без шумів та інших артефактів. Дуже люблю таке.
Ах, так, тут ще можна сказати про абсолютно чудовий кастинг і образи — костюми, зачіски та типажі акторів супер likeble і теж наслідують візуальну графічність. Я б із радістю подружився з головними героями.
❤🔥89❤13👍5🥴2🔥1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
35mm scan 💛
Зробив невеличку реставрацію оригінального тізер-трейлеру першого Mortal Kombat (вирівняв звук і підчистив кадр). Для історії.
Побачимося в кіно у серпні 1995 року.
Зробив невеличку реставрацію оригінального тізер-трейлеру першого Mortal Kombat (вирівняв звук і підчистив кадр). Для історії.
Побачимося в кіно у серпні 1995 року.
❤121👍16🔥9❤🔥5
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Мені здається, що перший Mortal Kombat чудово вчить глядача базовому розумінню ритму. Щоб це продемонструвати давайте звернемося до найритмічнішої частини — музики.
Наприклад, проходка Лю Канга до Храму Світла — у сцені грає темний і густий трек від індастріал-гурту Stabbing Westward. Зверніть увагу, як ритм-секція треку вступає лише в той самий момент, коли камера відкриває глядачеві, де знаходиться герой. До цього була лише тиша і легкий подих музики, які вдало сетапили сцену.
Що мене особливо радує, так це довжина плану. Кадр справді дихає, глядач може відчути силу моменту і роздивитися нову локацію. І це тільки тому що монтажер не зробив кат на інший ракурс, тим самим давши музиці вести сцену.
Емоціям потрібен час. А основна емоція в сцені це прибуття головного героя. Завдяки ритмічній музиці, правильному розташуванню ритм-секції та уважному ставленню до довжини кадру ми відчуваємо, що перед нами трапляється щось дуже важливе.
Не так то й просто знайти ритм, який підходить для проходки. У авторів якесь вражаюче відчуття простору кадру і руху в ньому, щоб підібрати до настільки простої сцени абсолютно ударний трек.
Взагалі Mortal Kombat класно розуміє силу момента. Це відчувається в переходах між сценами (згадайте найперший перехід від страшного обличчя Шан Цунга до Лю Канга, який прокидається від кошмару) і в тому, як багато уваги приділяється сетапу (як у сцені з проходкою до Храму Світла).
Наприклад, проходка Лю Канга до Храму Світла — у сцені грає темний і густий трек від індастріал-гурту Stabbing Westward. Зверніть увагу, як ритм-секція треку вступає лише в той самий момент, коли камера відкриває глядачеві, де знаходиться герой. До цього була лише тиша і легкий подих музики, які вдало сетапили сцену.
Що мене особливо радує, так це довжина плану. Кадр справді дихає, глядач може відчути силу моменту і роздивитися нову локацію. І це тільки тому що монтажер не зробив кат на інший ракурс, тим самим давши музиці вести сцену.
Емоціям потрібен час. А основна емоція в сцені це прибуття головного героя. Завдяки ритмічній музиці, правильному розташуванню ритм-секції та уважному ставленню до довжини кадру ми відчуваємо, що перед нами трапляється щось дуже важливе.
Не так то й просто знайти ритм, який підходить для проходки. У авторів якесь вражаюче відчуття простору кадру і руху в ньому, щоб підібрати до настільки простої сцени абсолютно ударний трек.
Взагалі Mortal Kombat класно розуміє силу момента. Це відчувається в переходах між сценами (згадайте найперший перехід від страшного обличчя Шан Цунга до Лю Канга, який прокидається від кошмару) і в тому, як багато уваги приділяється сетапу (як у сцені з проходкою до Храму Світла).
❤72❤🔥7👍6
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
У такий самий спосіб працює сцена представлення головного залу з бенкетом для гостей.
Зверніть увагу, як після слів Шан Цунга у звуковій доріжці з'являється різкий дроп в тишу. А у наступній сцені далекий ритуальний голос і звук кам'яної брами "запускає" саундтрек. Такий акцент притягує увагу і працює майже на несвідомому рівні. Зате тепер ми включені в процес.
Ця сцена із залом працює рівно так само, як і сцена з проходкою Лю Канга — нову локацію не переривають монтажними склейками, а дають насолодитися оточенням за допомогою повільної камери і саундтреку. Одна з багатьох причин, чому перший фільм досить повільний, що мені до душі.
Ще подобається як монтажно ми виходимо з цієї секвенції — через маленький шот із Рейденом, який стоїть за брамою. Чудово додає загадковості.
Зверніть увагу, як після слів Шан Цунга у звуковій доріжці з'являється різкий дроп в тишу. А у наступній сцені далекий ритуальний голос і звук кам'яної брами "запускає" саундтрек. Такий акцент притягує увагу і працює майже на несвідомому рівні. Зате тепер ми включені в процес.
Ця сцена із залом працює рівно так само, як і сцена з проходкою Лю Канга — нову локацію не переривають монтажними склейками, а дають насолодитися оточенням за допомогою повільної камери і саундтреку. Одна з багатьох причин, чому перший фільм досить повільний, що мені до душі.
Ще подобається як монтажно ми виходимо з цієї секвенції — через маленький шот із Рейденом, який стоїть за брамою. Чудово додає загадковості.
❤52❤🔥7👍5🔥3🥴1
...and Action!
У такий самий спосіб працює сцена представлення головного залу з бенкетом для гостей. Зверніть увагу, як після слів Шан Цунга у звуковій доріжці з'являється різкий дроп в тишу. А у наступній сцені далекий ритуальний голос і звук кам'яної брами "запускає"…
Хотів додати про CG 90-х, тому що цей шот із Рептилією напрошується.
Так вийшло, що я ріс разом із цим фільмом. Перший Mortal Kombat і його саундтрек у мене в днк. І це так само стосується візуального представлення.
Виключно на емоційному рівні я можу сказати, що графіку 90-х я часом люблю більше, ніж сучасну. Стара, а інколи й погана графіка, відчувається набагато більш ручною та органічно вписаною в естетику фільмів тих часів. До того ж багатьох інструментів просто тоді не існувало і в мене багато поваги до шотів, які не вийшли з тих чи інших причин.
Розумію, що в той час вже були візуальні ефекти, які навіть досі виглядають неперевершено (згадайте хоча б симуляцію води в The Abyss Кемерона 1989 року), тому пишу лише про емоції. Можливо я не самотній у цьому.
Так вийшло, що я ріс разом із цим фільмом. Перший Mortal Kombat і його саундтрек у мене в днк. І це так само стосується візуального представлення.
Виключно на емоційному рівні я можу сказати, що графіку 90-х я часом люблю більше, ніж сучасну. Стара, а інколи й погана графіка, відчувається набагато більш ручною та органічно вписаною в естетику фільмів тих часів. До того ж багатьох інструментів просто тоді не існувало і в мене багато поваги до шотів, які не вийшли з тих чи інших причин.
Розумію, що в той час вже були візуальні ефекти, які навіть досі виглядають неперевершено (згадайте хоча б симуляцію води в The Abyss Кемерона 1989 року), тому пишу лише про емоції. Можливо я не самотній у цьому.
❤65👍7❤🔥5😐2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Епілог під Orbital - Halcyon On and On — моя найулюбленіша секвенція.
Це найчистіший, найсвітліший і найніжніший трек з усього плейліста. Ідеально вписується в кульмінацію, в якій Лю Канг приміряється зі своїми демонами, а його друзі врятовані.
Подобається, як приємний голос і акуратне фортепіано підтримує реакції акторів — такий інтимний момент і без стандартного голлівудського скора!
Аж до першої хвилини трек підтримує повільний і чутливий темп сцени. Особливо подобається, як довго ми тримаємося на кадрі на позначці 1:11, де Лю Канг видихає і відпускає минуле.
Після чого йде, можливо, мій найулюбленіший шот у всьому фільмі.
На 1:17 у кадр входить Кітана, а її поява підтримується новим витком ритм-секції. Тобто трек набирає обертів тоді, коли в сцену додаються персонажі.
Я не можу точно описати, чому мені так сильно подобається поява Кітани. Можливо через увагу до ритму треку (склейка з акторкою відмінно підтримує пейсинг сцени), чи то річ у спокійному й упевненому обличчі Таліси Сото, яка зіграла принцесу, — у ній є щось таке безтурботне, що ідеально поєднується з настроєм музики. А фраза Лю Канга Let's go home і його впевнена стійка в променях густого світла закріплює цей мирний ефект.
На 1:33 музика набирає повної потужності. Подобається, як зі збільшенням шарів у треку додаються нові шари в сам кадр — діти з прапорами в цьому відношенні чудове рішення. Плюс ми вперше бачимо, як герої проживають позитивні емоції. Цьому фільму не обов'язково було розкривати персонажів з якогось емоційного або людського боку, але це тут є.
Раніше я писав про Дені Вільнева, який покладався на музику Йохана Йоханссона замість експозиції в Arrival. Пол Андерсон робить те саме — трек від Orbital не дарма такий ніжний і світлий. Він служить не тільки ритмічним і кульмінаційним відбитком, а й, на мій погляд, експозицією для глядача — що відчувають персонажі і як їм зараз легко після пригод. Те ж саме відчуваємо і ми як глядачі.
Це найчистіший, найсвітліший і найніжніший трек з усього плейліста. Ідеально вписується в кульмінацію, в якій Лю Канг приміряється зі своїми демонами, а його друзі врятовані.
Подобається, як приємний голос і акуратне фортепіано підтримує реакції акторів — такий інтимний момент і без стандартного голлівудського скора!
Аж до першої хвилини трек підтримує повільний і чутливий темп сцени. Особливо подобається, як довго ми тримаємося на кадрі на позначці 1:11, де Лю Канг видихає і відпускає минуле.
Після чого йде, можливо, мій найулюбленіший шот у всьому фільмі.
На 1:17 у кадр входить Кітана, а її поява підтримується новим витком ритм-секції. Тобто трек набирає обертів тоді, коли в сцену додаються персонажі.
Я не можу точно описати, чому мені так сильно подобається поява Кітани. Можливо через увагу до ритму треку (склейка з акторкою відмінно підтримує пейсинг сцени), чи то річ у спокійному й упевненому обличчі Таліси Сото, яка зіграла принцесу, — у ній є щось таке безтурботне, що ідеально поєднується з настроєм музики. А фраза Лю Канга Let's go home і його впевнена стійка в променях густого світла закріплює цей мирний ефект.
На 1:33 музика набирає повної потужності. Подобається, як зі збільшенням шарів у треку додаються нові шари в сам кадр — діти з прапорами в цьому відношенні чудове рішення. Плюс ми вперше бачимо, як герої проживають позитивні емоції. Цьому фільму не обов'язково було розкривати персонажів з якогось емоційного або людського боку, але це тут є.
Раніше я писав про Дені Вільнева, який покладався на музику Йохана Йоханссона замість експозиції в Arrival. Пол Андерсон робить те саме — трек від Orbital не дарма такий ніжний і світлий. Він служить не тільки ритмічним і кульмінаційним відбитком, а й, на мій погляд, експозицією для глядача — що відчувають персонажі і як їм зараз легко після пригод. Те ж саме відчуваємо і ми як глядачі.
❤42❤🔥3👍3🐳3😭2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
В інтернеті не так просто знайти behind the scenes першого Mortal Kombat. Тому я вирішив зібрати все важливе в один пост і провести невелику реставрацію матеріалів, які не дуже гарно збереглись (по факту вам потрібно лише два).
- П'ятнадцятихвилинний спешл Mortal Kombat - A Journey Behind The Scenes. Якщо ви хочете подивитися на молодих і красивих людей у кадрі — цей спешл для вас.
Можна дізнатися, що у Пола Андерсона (якому на момент зйомок було 29) не було досвіду в бойових сценах — він знімав їх загальними довгими планами, тим самим довівши акторів до виснаження. Робін Шоу порадив йому знімати бойові сцени частинами, де удари були серією великих та середніх планів, а решта дії залишилася на загальних. Битви відразу ж виявилося знімати легше. Я розумію, що зараз це максимально стандартна практика (навіть занадто стандартна), але на цьому фільмі Андерсон багато чому вчився по ходу.
- Сорокахвилинний документальний фільм зі знімального майданчика спеціально для каналу TNT. Досить рідкісний VHS ріп. Документалка цікава тим, що дає зрозуміти в якому контексті існував фільм і скільком речам знімальна група вчилася прямо під час зйомок. По суті це сильно розширена версія спешла Mortal Kombat - A Journey Behind The Scenes, яка розказана з іншої перспективи.
Подобається той факт, що десь на 54-й хвилині фільму Лю Канг мав повторити акробатичне сальто Саб-Зіро, але актор Робін Шоу (який крім головної ролі ще був координатором деяких трюків) не зміг цього зробити. Після кількох дублів замість акробатичного прийому він просто побіг вниз з криком як у маніяка. Саме цей кадр і увійшов до фінального монтажу фільму.
Обожнюю момент у якому знімальна група підтримувала актора, виставляючи йому жартівливі бали за виконаний прийом.
P.S. Mortal Kombat ніколи не був показаний критикам до виходу на екрани. Just sayin' 😏
- П'ятнадцятихвилинний спешл Mortal Kombat - A Journey Behind The Scenes. Якщо ви хочете подивитися на молодих і красивих людей у кадрі — цей спешл для вас.
Можна дізнатися, що у Пола Андерсона (якому на момент зйомок було 29) не було досвіду в бойових сценах — він знімав їх загальними довгими планами, тим самим довівши акторів до виснаження. Робін Шоу порадив йому знімати бойові сцени частинами, де удари були серією великих та середніх планів, а решта дії залишилася на загальних. Битви відразу ж виявилося знімати легше. Я розумію, що зараз це максимально стандартна практика (навіть занадто стандартна), але на цьому фільмі Андерсон багато чому вчився по ходу.
- Сорокахвилинний документальний фільм зі знімального майданчика спеціально для каналу TNT. Досить рідкісний VHS ріп. Документалка цікава тим, що дає зрозуміти в якому контексті існував фільм і скільком речам знімальна група вчилася прямо під час зйомок. По суті це сильно розширена версія спешла Mortal Kombat - A Journey Behind The Scenes, яка розказана з іншої перспективи.
Подобається той факт, що десь на 54-й хвилині фільму Лю Канг мав повторити акробатичне сальто Саб-Зіро, але актор Робін Шоу (який крім головної ролі ще був координатором деяких трюків) не зміг цього зробити. Після кількох дублів замість акробатичного прийому він просто побіг вниз з криком як у маніяка. Саме цей кадр і увійшов до фінального монтажу фільму.
Обожнюю момент у якому знімальна група підтримувала актора, виставляючи йому жартівливі бали за виконаний прийом.
P.S. Mortal Kombat ніколи не був показаний критикам до виходу на екрани. Just sayin' 😏
❤63👍6❤🔥1