Для кожного з нас важливо берегти пам'ять про близьких і продовжувати їхні справи, захищаючи і досліджуючи ідеї та ідеали, що непохитно тримають нас у цьому буремному часовому вирії.

Одним з таких людей для багатьох був, є і буде Олександр "ОЛЕКСА" Сердюков, думки та дії якого завжди знаходили підтримку та внутрішній відголос у тих, хто його знає. Для когось він наставник, для когось побратим, але для всіх він був і є чудовим другом, з яким завжди можна було поговорити про насущні та вічні теми, а потім зробити класне плівкове фото.

Тож запрошуємо на Вечір пам'яті Олекси, який зник безвісти 20-го березня 2024-го року, рятуючи життя побратимів і відбиваючи ворожий штурм. Разом згадаємо його, як людину і воїна, що завжди надихає кожного та є прикладом для наслідування.

У рамках Вечора на початку буде проведена панельна дискусія на тему "Via Heroica українського воїнства", де з науковцями та військовими поговоримо про історію і становлення українського воїнства і мілітарної культури та який вигляд вона має зараз. Опісля неї буде проведено Вечір спогадів, де кожен охочий зможе висловити цікаві історії, що пов'язує нас з Олексою.

● Дата: 20-е березня, 18:00
● Місце: Червоний корпус КНУ ім. Шевченка, Мистецький салон (3-ій поверх)

Для зручності просимо зареєструватися на Вечір пам'яті за посиланням.

Берегти пам'ять і продовжувати справу Олекси - наш обов'язок!

За підтримки The Ukrainian Museum and Library of Stamford та Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. оцифровано та упорядковано 3000+ фотографій УСС.

Доступ до фотоархіву Леґіону Українських Січових Стрільців.

🔥 Юліус Евола «Роздуми посеред вершин» — передзамовлення

Філософ-традиціоналіст Юліус Евола у двадцятих і тридцятих роках XX століття займався найризикованішим альпінізмом, здійснюючи підйоми найвищого, шостого, рівня складності, здіймаючись на зледенілі вертикальні схили гір. Про такий свій досвід він писав не тільки вміло перетворюючи власний досвід у світлі мітологізму, символізму й високої духовності, але й поєднуючи його з повсякденним життям, з тими змінами, що відбувались у суспільстві, і з новітнім трактуванням політики.

Ціна — 430 (530) грн.

Очікується з друку наприкінці травня 2025.

Зробити передзамовлення ➡️
https://plomin.club/product/julius-evola-meditazioni-delle-vette-2/

Нагадую, що завтра вечір пам'яті Деймоса. Прошу прийти всіх.

Народитись у цьому місті з поколіннями у корінь більше п’яти — обов’язково чи поруч кладовища, чи поруч тюрми. Усе це через дорогу від театру, філармоній, старезних парків та меморіальних таблиць про конспіративні квартири діячів підпілля. Як і ці вулиці, маленькі камери на Лонцького ще пам’ятають минулі два століття. Он і кабінет «главкомісара», а там «для гнітючої атмосфери» програвач. З розповідей наукової співробітниці, яка вже друге десятиліття опікується страшними споминами про це місце, «главний» любив послухати ліричне.

<...> Стоїмо біля однієї з катівень, а він, хоч тільки цього і оминали, каже: «Там вмикали завжди «Утомленное солнце». Казали «душевно, раньше лучше про любовь писали». Як били, то я тільки Весоловського наспівував подумки, бо то так само танго, та сама мелодія. Ту під яку танцювали після походу, пам’ятаєш? Я не міг би забути танго назавжди». Дивитись на любого друга, що пройшов полон і розміняв тільки чверть століття, — тягар для серця. Та він не дозволить прийняти співчуття, навіть од жінки. І більше скрипку до рук не візьме.

Ця сцена наштовхнула на думку про фантомні болі від голосу Газманова, а чи брак повітря через здавлене горло від репертуару Расторгуєва. Наскільки багато завжди важила пісня! І та́ платівка «главкомісара, що любив ліричне», все ще грає, поки ми на іншому кінці країни.

Уся біографія — лист мелодій та спалахів очей. Поруч Весоловського теж є така історія: найгарніший голос майора «Ясена» (хоч двічі куля перебивала горло, ще у 39-ому) та ніхто вже з його людей не забуде — по криївкам співатиме, особливо «південці» (як свого по своє тягнеться).

У 22 роки вже польська тюрма, а як за поріг — очолює рідну Радехівщину. На травень 1944-го Микола Свистун — заступник командира та шеф штабу УПА-Південь, з «Доксом» холодно’ярівцем керують боєм під Гурбами. Теплим словом відгукується зо споминів побратимів: завжди на вістрі саблі, а рідкісна поява у Львові не раз, як шепочуть стіни, просила великим товариством витягнути високу ноту.

Рано прозвучала восьма октава: 8 грудня 1944 року в лісі біля села Обгів Рівненської області стається фатальне поранення. Білий танок: Кістлява хоче на тло музичний супровід, який заміняє тепер свист куль. Тангове Parada, “зупинку”, він бере на себе — щоб не потрапити у полон підриває себе гранатою.

«Прийде ще час коли затужиш ти за мною,
Прийде ще час, коли згадаєш наші дні»

Першу могилу Миколи Свистуна зруйнували працівники НКВС, тим грубим звичним чином притаманній цій породі. Повстанці вдруге її насипали і замінували. Завершальний дарунок, коли ти вже не очікуєш продовження — як грубий арко по скрипці — при повторній спробі зруйнувати могилу спрацювала міна, і загинуло декілька працівників радянських спецслужб.

А пісня буде поміж нас — у спомині повстанський мартиролог звучатиме так само завжди, як і триває спадковість поколінь. І війна.

+ + +

Іван-Богдан Весоловський — український композитор, пісняр і акордеоніст, один із творців львівської легкої музики міжвоєнного періоду. Учасник джаз-ансамблю «Ябцьо-Джаз», автор популярної пісні «Прийде ще час». Найвідомішим виконанням шлягера вважається запис у виконанні видатного діяча українського підпілля, начальник штабу УПА-Південь Миколи Свистуна.

Слава Ісусу Христу, друзі! Хочу звернутись до вас за допомогою.
Мій близький друг, брат в Ісусі Христі, графіті артист, фотограф, воїн збройних сил з перших днів повномасштабки, не дивлячись на втрату однієї кінцівки продовжує свій бойовий шлях в одному з підрозділів ГУР МОУ, і потребує новий протез аби якісніше виконувати бойові задачі і просто жити.
Мага - важлива людина в моєму житті і цей збір хочеться закрити якомога швидше, аби мій братик зміг відчувати себе комфортніше. Тим паче, що він як ніхто на це заслужив.

Тому прошу Ваших донатів, та репостів про цього допису. Дякую!

https://send.monobank.ua/jar/5fcmzDQtun

Ми запустили власний сайт, де кожен охочий може:

· Дізнатися більше про нашу історію;

· Прослідкувати бойовий шлях;

· Ознайомитися з флагманом інтелектуальної правиці — «Бойовим вістником Авангарду»;

· Подати заявку та приєднатися до наших лав.

Долучайтесь до Авангарду!

Улюблена частина гри у вигляді співпадінь: смерть Папи Римського та пам'ятна близькість від дня заснування серця майбутньої Imperium sine fine, найбажанішого міста на землі — Риму.

Вітер Останньої Битви та смертельно хворого світу наближається до моменту визначення: меметичне панування, дефрагментація світу, ослаблення держав перед транснаціональними корпораціями, вичерпання союзів минулого століття. А ще ідеології знову витісняють раціональність (чим вам не сурми "темного" віку — болісного переродження на вигині спіралі?).

Ось він, алегоричний розрив спадкоємності, символічний збій у центрі колись непорушного сакрального порядку: Падіння Риму як агонія Pax Americana, варварські міграції, чумні штампи COVIDу, інквізиція подібно культури скасування, та й лицарство вже оформлюється у ПВК. А штучний метаімперіалізм хіба не Sacrum Imperium (якщо ми маємо на увазі нову імперію із заміною сакральної політичної ролі)? Neomedievalism вже впевнено встає із вранішним сонцем: прямо перед нами Ромули знову вбивають Ремів, щоб освятити нову "імперію без меж".

Не дістає тільки музи́к та гарного танцю!

Натомість для вашого погляду мозаїка з Milano Gallerie Vittorio Emmanuele II.

ЗБІР ⚡️
для ІСВ Холодного Яру на авто

Зараз зібрано трохи більше третини суми, тому ми відкриваємо другий розіграш в підтримку збору.

Лицарська поема про Перший хрестовий похід!
Красиве видання, неймовірні ілюстрації, довічні сенси.

Квиток - 100 грн.
Розіграш за допомогою монобанка 17.05.


https://send.monobank.ua/jar/4ajurBFbEx

4441111123412557

Раптовий анонс фільму про дʼАннунціо і Фіуме вам у стрічку

https://youtu.be/9WoBtAMbDEI?si=cpsOjGsz4t0OnHg-

***

Блискавиці у небі багряні. І Північ страшиться Півдня.
Вас забирає літо. Ви - мерехтливі тіні.

Рими горять так швидко, коли вогонь навкруги...
Смерть же втрачає сенс, якщо безсмертні Боги.

Руки вкриває попіл, леза - на шиї зміям,
В небо здіймає лебідь, не боячись хуртовини.

В небі зоря застигла. Гибель тепер поряд.
Ціль же ясна та чиста - наш пантеон ні для кого.

08.08.22.

Першою людиною підписаною на цю стишену сторінку був Максим. Мені ніколи не хотілось ділитись з великою аудиторією хоч чимось, адже усе важливе – поруч, а всі найкращі таємниці – для ближніх. Але він завжди товарисько підтримував упродовж нашого недовгого знайомства і щиро казав: «Так це краса, а вона всього варта. Чого її ховати?».

Великий дарунок долі зустріти чи нехай зловити у полі зору душі великого гарту. Погляньте на того, хто поруч із вами.

τί καλὸν τοῦ βίου οὐκ ἄξιον;

О Боже, не дай загубити ключі
Від сонця, від серця Твого огняного,
Бо тяжко і страшно вночі
У кривавому хаосі світу земного.

Але дай, щоб духовний мій зір
Убачав перед себе щохвилі,
Як пасмо сіяючих гір,
Верховини Твоєї одвічної цілі.

Володимир Свідзінський