Офіційно
Продовжуємо розбудовувати медичний простір, щоб лікарні Дніпра, які у повномасштабній війні приймають на себе найбільше навантаження, залишалися стійкими до атак рф.
На випадок надзвичайних ситуацій, що можуть бути спричинені ворожим терором, в укриттях лікарень будують підземні операційні, реанімації та палати.
Це дуже важливо, адже ситуації можуть бути різними. Тож, щоб лікувальний процес був цілодобовим та безперервним, ці умови створюються в максимально безпечному середовищі. І на це ми також виділяємо кошти.
Продовжуємо розбудовувати медичний простір, щоб лікарні Дніпра, які у повномасштабній війні приймають на себе найбільше навантаження, залишалися стійкими до атак рф.
На випадок надзвичайних ситуацій, що можуть бути спричинені ворожим терором, в укриттях лікарень будують підземні операційні, реанімації та палати.
Це дуже важливо, адже ситуації можуть бути різними. Тож, щоб лікувальний процес був цілодобовим та безперервним, ці умови створюються в максимально безпечному середовищі. І на це ми також виділяємо кошти.
Минуло два роки. Рівно два роки.
Проте, на жаль, нічого не змінилося.
…
Рівно два роки тому мене публічно оббрехали, нібито, під час війни я купую собі люксові автомобілі.
Два роки судової тяганини та безперервної огидної брехні.
Спочатку: «це наші оціночні судження».
Потім: «ми такого не говорили».
Зустрічні позови, клопотання, затягування процесу. Усе, що тільки можна, аби лишень не спростовувати очевидного наклепу.
…
Брехня, брехня, брехня.
Боягузливі судді, які не хочуть зв'язуватися з шантажистами.
Усе, як я писав два роки тому.
Виродки, які роблять собі кар'єру на брехнях і обмовляннях.
Тупі ідіоти, що мріють про справедливість, але при цьому смокчуть гній інтернету, репостять лайно і повторюють як мантру: «Ми – гегемон, усі чиновники живуть за наші податки».
Відповідальні товариші, які завзято не помічають негідників та аферистів, але, ніби собаки по «команді», кидаються на кого вкажуть, порушуючи замовні кримінальні справи.
…
Минуло два роки.
Через два роки (!!!) суд нарешті встановив, що мене оббрехали та вимагає спростування.
А у відповідь ...
А у відповідь - тиша.
…
Нічого не змінюється.
Крім того, що найкращих людей, на жаль, меншає. Але падаль – вся на своїх місцях.
І я так само хочу звільнитися та поїхати мотоциклом.
…
Але завтра я все ж прокинуся та піду на роботу.
Проте, на жаль, нічого не змінилося.
…
Рівно два роки тому мене публічно оббрехали, нібито, під час війни я купую собі люксові автомобілі.
Два роки судової тяганини та безперервної огидної брехні.
Спочатку: «це наші оціночні судження».
Потім: «ми такого не говорили».
Зустрічні позови, клопотання, затягування процесу. Усе, що тільки можна, аби лишень не спростовувати очевидного наклепу.
…
Брехня, брехня, брехня.
Боягузливі судді, які не хочуть зв'язуватися з шантажистами.
Усе, як я писав два роки тому.
Виродки, які роблять собі кар'єру на брехнях і обмовляннях.
Тупі ідіоти, що мріють про справедливість, але при цьому смокчуть гній інтернету, репостять лайно і повторюють як мантру: «Ми – гегемон, усі чиновники живуть за наші податки».
Відповідальні товариші, які завзято не помічають негідників та аферистів, але, ніби собаки по «команді», кидаються на кого вкажуть, порушуючи замовні кримінальні справи.
…
Минуло два роки.
Через два роки (!!!) суд нарешті встановив, що мене оббрехали та вимагає спростування.
А у відповідь ...
А у відповідь - тиша.
…
Нічого не змінюється.
Крім того, що найкращих людей, на жаль, меншає. Але падаль – вся на своїх місцях.
І я так само хочу звільнитися та поїхати мотоциклом.
…
Але завтра я все ж прокинуся та піду на роботу.
Новини про вбитих у цій війні дітей — найстрашніше, з чим усім нам доводиться стикатися, на жаль, ледь не щотижня.
Навіть коли здається, що за роки усього жаху, що принесла росія, ми загрубіли і емоцій вже не лишилося, це щоразу проходить крізь серце.
Імена, чорно-білі світлини та вік, що подекуди вимірювався лише місяцями.
Жодні слова співчуття не зарадять цьому болю.
Тож, щоб не сподіватися, що покарання дістане російських вбивць хоча б на іншому світі, маємо далі підтримувати тих, хто втілить його ще в цьому житті — наші Сили оборони, усіх захисників, у чиїх руках справедлива помста за кожне вкрадене дитяче життя.
Навіть коли здається, що за роки усього жаху, що принесла росія, ми загрубіли і емоцій вже не лишилося, це щоразу проходить крізь серце.
Імена, чорно-білі світлини та вік, що подекуди вимірювався лише місяцями.
Жодні слова співчуття не зарадять цьому болю.
Тож, щоб не сподіватися, що покарання дістане російських вбивць хоча б на іншому світі, маємо далі підтримувати тих, хто втілить його ще в цьому житті — наші Сили оборони, усіх захисників, у чиїх руках справедлива помста за кожне вкрадене дитяче життя.
Офіційно
Реальність, в якій ми живемо, така, що в ній співіснують, здавалося б, непоєднувані речі. Коли зранку ти схиляєш голову у вшануванні памʼяті дітей, яких вбила росія під час цієї війни, а вже вдень їдеш вітати малечу, яка розпочинає перші заняття в оновленій школі шахів.
Бо життя триває і воно — непереборне.
…
Я щиро пишаюся тим, що навіть в умовах повномасштабної війни Дніпро продовжує розбудовувати спортивний простір для дітей.
Торік ми відкрили збудовану фактично з нуля батутну школу — одну з найкращих не лише в Україні, а й в Європі.
Зараз зробили цей Шаховий клуб.
Перебуваючи тут, вкрай цікаво згадувати брехні злостивців, котрі декілька років тому розповідали, мовляв, це приміщення у самісінькому центрі місто хоче «віддати під комерцію» чи «під ресторан».
Утім, як і у випадку із новітнім Планетарієм та іншими обʼєктами, які були реконструйовані та зараз працюють для дітей, усе сталося геть інакше.
…
Принагідно хочу подякувати всім, хто допоміг місту втілити цей проєкт — Федерації шахів Дніпра, приватним інвесторам.
Сподіваюся, що ми так само продовжимо співпрацювати з відповідальним бізнесом, меценатами, людьми, які під час війни дивляться у майбутнє.
Аби і надалі робити все, що потрібно для наших дітей.
Реальність, в якій ми живемо, така, що в ній співіснують, здавалося б, непоєднувані речі. Коли зранку ти схиляєш голову у вшануванні памʼяті дітей, яких вбила росія під час цієї війни, а вже вдень їдеш вітати малечу, яка розпочинає перші заняття в оновленій школі шахів.
Бо життя триває і воно — непереборне.
…
Я щиро пишаюся тим, що навіть в умовах повномасштабної війни Дніпро продовжує розбудовувати спортивний простір для дітей.
Торік ми відкрили збудовану фактично з нуля батутну школу — одну з найкращих не лише в Україні, а й в Європі.
Зараз зробили цей Шаховий клуб.
Перебуваючи тут, вкрай цікаво згадувати брехні злостивців, котрі декілька років тому розповідали, мовляв, це приміщення у самісінькому центрі місто хоче «віддати під комерцію» чи «під ресторан».
Утім, як і у випадку із новітнім Планетарієм та іншими обʼєктами, які були реконструйовані та зараз працюють для дітей, усе сталося геть інакше.
…
Принагідно хочу подякувати всім, хто допоміг місту втілити цей проєкт — Федерації шахів Дніпра, приватним інвесторам.
Сподіваюся, що ми так само продовжимо співпрацювати з відповідальним бізнесом, меценатами, людьми, які під час війни дивляться у майбутнє.
Аби і надалі робити все, що потрібно для наших дітей.
Офіційно
Аби не переповідати тут з року в рік своє журналістське минуле, обмежуся лише короткою тезою.
Відтоді, як я робив перші в країні телепрограми розслідувань, стандарти якісної журналістики не змінилися.
…
Незалежно від формату, який обирають для себе сучасні ЗМІ, робота на совість завжди вибудувана на подачі достовірних фактів, а не зручності їхньої адаптації.
Бо на пересмикуваннях, клікбейті, маніпуляціях та «оціночних судженнях», що по суті є ситуативними брехнями, можна зварити лише інфопомиї.
…
Справжня журналістика цінна тим, що виваженість вища за особисті вподобання.
Що і хороше, і погане мають ґрунтовне підтвердження.
І що подана інформація допомагає зрозуміти реальність, а не спотворити її.
А отже кожен і кожна, хто у професії залишаються вірні цим принципам, заслуговують щирої поваги та вдячності.
Тож зі святом, колеги.
Аби не переповідати тут з року в рік своє журналістське минуле, обмежуся лише короткою тезою.
Відтоді, як я робив перші в країні телепрограми розслідувань, стандарти якісної журналістики не змінилися.
…
Незалежно від формату, який обирають для себе сучасні ЗМІ, робота на совість завжди вибудувана на подачі достовірних фактів, а не зручності їхньої адаптації.
…
Справжня журналістика цінна тим, що виваженість вища за особисті вподобання.
Що і хороше, і погане мають ґрунтовне підтвердження.
І що подана інформація допомагає зрозуміти реальність, а не спотворити її.
А отже кожен і кожна, хто у професії залишаються вірні цим принципам, заслуговують щирої поваги та вдячності.
Тож зі святом, колеги.
Спочатку ти крадеш міську землю, використовуючи для цього підробні документи.
Потім підбудовуєшся до ринку – без жодного на те дозволу.
Зводиш свої ангари під магістральною лінією електропередач та над міським водоводом.
Потім робиш фальшиву реєстрацію «нерухомості» у «чорного» реєстратора.
Купуєш судові рішення, корумпуєш «правоохоронців» і взагалі вважаєш, що ти – господар життя.
…
А наприкінці…
Наприкінці ти спотикаєшся на мерові.
І він приїжджає до тебе на бульдозері…
…
Сьогодні ми знесли павільйони-самобуди біля відомого оптового ринку на Старочумацькій, 8д (колишня Байкальська).
…
Я вкотре звертаюся до підприємців.
Пані та панове, будь ласка, вкладайте кошти в Дніпро.
Будуйте, торгуйте, заробляйте гроші.
Ми завжди і в усьому йдемо назустріч законному та порядному бізнесу.
Але допоки я сиджу у своєму кріслі, я нікому не дозволю красти міську землю та майно.
Хоч у мирний час, хоч під час війни.
Бо усе це не моє і не ваше.
Воно – НАРОДНЕ.
…
Не допоможе ніхто і ніщо.
Ані дзвінки від «начальства»,
ані продажні суди,
ані корумповані силовики,
ані братки на чорних джипах.
Рано чи пізно, та я наздожену вас і завдам суттєвих збитків.
Бо для цього мене й обрали люди.
…
Дякую за увагу.
Потім підбудовуєшся до ринку – без жодного на те дозволу.
Зводиш свої ангари під магістральною лінією електропередач та над міським водоводом.
Потім робиш фальшиву реєстрацію «нерухомості» у «чорного» реєстратора.
Купуєш судові рішення, корумпуєш «правоохоронців» і взагалі вважаєш, що ти – господар життя.
…
А наприкінці…
Наприкінці ти спотикаєшся на мерові.
І він приїжджає до тебе на бульдозері…
…
Сьогодні ми знесли павільйони-самобуди біля відомого оптового ринку на Старочумацькій, 8д (колишня Байкальська).
…
Я вкотре звертаюся до підприємців.
Пані та панове, будь ласка, вкладайте кошти в Дніпро.
Будуйте, торгуйте, заробляйте гроші.
Ми завжди і в усьому йдемо назустріч законному та порядному бізнесу.
Але допоки я сиджу у своєму кріслі, я нікому не дозволю красти міську землю та майно.
Хоч у мирний час, хоч під час війни.
Бо усе це не моє і не ваше.
Воно – НАРОДНЕ.
…
Не допоможе ніхто і ніщо.
Ані дзвінки від «начальства»,
ані продажні суди,
ані корумповані силовики,
ані братки на чорних джипах.
Рано чи пізно, та я наздожену вас і завдам суттєвих збитків.
Бо для цього мене й обрали люди.
…
Дякую за увагу.