Ось, поки шукали та перевіряли інформацію для посту, знайшли статистику релігійних громад за 1992-2015 рр., а також громад і культових споруд станом на 1997 р. 👆🏻

На жаль, кількість храмів за 1992 і 1995 роки довелось у першому наближенні вираховувати шляхом екстраполяції зі врахуванням змін у кількості парафій (тобто ресурсів) різних церков та їхньої умовної "продуктивності" в плані будівництва - як відношення числа споруд, що будуються, до числа існуючих громад.

Ось які висновки зробили (треба, звичайно, також враховувати складні відносини між УАПЦ і УПЦ КП та можливі неточності в офіційних даних, котрі могли мати місце через упередженість держорганів у різні часи на користь одній або іншій структурі).

Додамо лише, що УАПЦ майже зрівняла кількість зареєстрованих громад і храмів вже до 1995 року, тоді як УГКЦ тільки станом на 1997 рік наблизилась до цього, і те лише на 85%.

І хто тут мав мотиви захоплювати чужі культові споруди для реальних громад, а хто тільки збільшував кількість громад, багато з котрих при цьому виявлялися такими, що не в змозі побудувати собі храм?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Дозволимо собі прокоментувати допис шановного НТП

Дійсно, війна між юрисдикціями і суперечки через непотрібні реформи перетворили церковне життя в повний хаос. Можна звісно зачинитися у своєму приході і не виглядати на вулицю, але, якщо мова йде про навернення людей до Христа або про воцерковлення, то ця справа зараз стала просто неможливою. Чому московська церква? Чому московський календар? Чому календар не московський, а Пасха московська? Чому московська мова? Чому московська вимова? Чому вимова українська, а текст написаний в москві? Чому церква і мова українська, але московські традиційні цінності? І так далі.

Тут цитата веселого попа, яку НТП додали в якості аргументації👇🏻

Під час прогулянок по селу, вийшов до мене один чоловік. Він питає якого патріархату наша Церква. Я відповідаю що УПЦ, ну і далі розмова про ПЦУ, патріарха і т.д. Бачу, що його ця тема напрягає, але і розібратися хоче. Я потрохи перейшов все-ж до розмови про Бога і якось стало світліше. І він дружелюбно посміхався і в мене знаходились якісь слова. Після розмови зробив черговий висновок про те, як міжцерковні розборки віддаляють від Бога, і як розмова саме про духовне приносить просвітлення. Але, нажаль, войовнича пропаганда призвела до того, що люди майже не здатні говорити про духовне, бо усе заповнено релігійною війною. Ось відвертаються люди від Церкви.

Популізм як він є. Це все звичайно добре, навіть можемо погодитися, що ці суперечки мабуть і віддаляють нас від Бога, але є одне але. Що робити з тим фактом, що УПЦ МП - це реально інструмент політичного впливу на українське суспільство, яке цього впливу зазнавало роками?

Ось пишете ви про те, що за боротьбою за українську ідентичність ховається розбрат, який сіється завдяки упоротим активістам, які шукають зраду там, де її немає (навішують ярлики на календар наприклад). Але невже ви будете заперечувати, що якраз таки через цю "спільні віру/пам'ять/свята" якраз таки й впроваджується тезис про "адиннарод"?

Роблячи заяви про те, що "війна між юрисдикціями і суперечки через непотрібні реформи перетворили церковне життя в повний хаос", ви, звичайно маєте рацію, але потім завдяки вашій мішанині тексту, де ви не тільки розкритикували реформи і упоротих зрадошукачів, а ще й додали чудову розповідь дуже сумнівного каналу, метою якого є збереження місця під сонцем для УПЦ, становиться вже незрозуміло - а що треба робити? Брататися з росіянами? Відпустити усіх зрадників попів з МП? Відкотити календар? Об'єднати церкви? Мабуть ліквідувати ПЦУ і перейти в МП?

Дуже зручна позиція, захистили МП назвавши усіх, хто виступає проти цієї організації людьми, які сіють розбрат і віддаляють народ від Бога, додали красиву притчу, змішали прояви неадекватного радикалізму з боку певних борців з МП з абсолютно прозорим меседжем про те, які хороші попи в МП, дискусії ведуть і про Бога пам'ятають, на відміну від...

Навіщо?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Дякуємо НТП за оперативну відповідь, ось вам наша неоперативна

Ви пропонуєте залишити УПЦ, вивівши її з МП (аби потім спробувати об'єднати її з ПЦУ), наполягаючи на тому, що треба відкотити календар, бо це руйнує нашу українську ідентичність, затягує її в жерло латинізації і віддаляє нас від предків. Ми не заперечуємо, що ресинтемент "Різдво 7 січня - московська традиція" - це маячня.

Ми навіть про це писали:

♦️ ПЦУ має опрацювати концепцію плавного переходу на календар, де слово "примусити" має бути відсутнім. Лагідний перехід, лагідне об'єднання Церков. Нормальна, адекватна просвітницька робота.

♦️ Не знаємо (тут про МГКЄ але все по суті), хто там такий "розумний" на Суспільному, але запускати сюжет на таку контроверсійну тему, де перше речення "святкувати Різдво разом з цивілізований світом..." Навіщо використовувати цей дешевий тезис, який розділяє суспільство? Ми ще раз підкреслюємо, перехід - це гарна ініціатива, але вона має відбуватися саме добровільно, без примусу і тиску.

Але. Ось наш текст від 2023 року.

Водночас з тим, не бачимо приводів для істерик. Святкування разом з іншими християнськими конфесіями не тягне за собою ЛГБТ-пропаганду, та духовний занепад. Цьому можна і треба протистояти незалежно від того, коли конкретно щось святкується. Нам не заважало порушувати питання просування гендерного навчання, ЛГБТ пропаганди, секуляризації суспільства та слабкості роботи з молоддю ще тоді, коли календарне питання обговорювалося лише кулуарно(!).

Тут в нас з вами різниця поглядів - якщо ми говоримо про якесь об'єднання, то треба напевно думати не тільки про те, як об'єднати ПЦУ і УПЦ МП (без МП), а ще й про те, як об'єднати в цілому Церкви Київського Хрещення. А зробити це можна якраз таки завдяки календарю, відкотити який, напевно можна було б спробувати, але тоді б треба було б переглянути умови Томосу, згідно якому ПЦУ має певні залежності від Константинополю, на підставі яких вона впроваджує (принаймні частково) і власну внутрішню політику, тому що треба демонструвати свою лояльність, тут вже нічого не поробиш без перегляду умов і ситуації.

Веселому попу ніц не заважає сидіти на двох стільцях, агітуючи і за українське і за збереження УПЦ. В підсумку знову буде ситуація 2018 року з кількома православними церквами. Навіщо ієрархам УПЦ переходити в ПЦУ, якщо вони отримають незалежність? Це ж треба перекроювати систему, підпорядковувати УПЦшних ієрархів комусь з ПЦУ (навіть якщо Епіфанія скинуть).

І ще про Веселого попа. Писали у 2023 році:

Ми правильно зрозуміли, що Веселий піп, який хоче залишитися на двох стільцях, пропагує ідею збереження двох церков в Україні? На що ви там розраховуєте, шановні, невже на автокефалію? Нам ще не вистачало залишити МП навіть у вигляді рештки єпархій, які нібито відмовляться від рпz та москви. Досить вже цього цирку, ви забагато хочете для себе. Якщо не асоціюєте себе з русмиром, переходьте до ПЦУ. У чому проблема?

Ви пишете: "що поганого в тому, щоб намагатися зберегти свою Церкву? Людина не хоче її знищення, а хоче відокремлення від МП". Та ніц. Тільки потім ця людина не піде на об'єднання. І таких "веселих попів" там не бракує, почитайте наш допис про Пальчука, Агафангела, та їхнє чудо перевзування. Такі як вони пообіцяють що завгодно аби залишитися при грошах.

Теж ви: "треба державі тиснути на тих ієрархів в УПЦ, від яких залежить те, куди рухатися УПЦ".

Тиск є. Немає нормальної агітації. Тому цей тиск йде не в унісон, а в резонанс із державними заходами. Поки вони там в ПЦУ мочать один одного і водночас з тим граються в ліберальну пропаганду, ніхто туди не піде. Але це не скасовує факту, що наявність "незалежної від Москви УПЦ" - це загроза єдності православ'я в Україні.

А так, звичайно треба бути і християнами і не давати руйнувати традицію в Україні. Просто не хочеться, аби під гаслами збереження християнського духу нас в черговий раз розвели. І накинемо так ще трішечки - Єдина Церква, це захист від ісламізації, а до цього нас ще почнуть штовхати, ми в цьому впевнені.

Мир вам. Дякуємо за ваші відповіді.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Дивлячись на українські прапори в Анкоріджі згадуються мітинги на підтримку Україні, які були зорганізовані УПЦ КП в Європі. Хотілося б побачити серед тих, хто зараз підтримує нашу країну, священників будь-якої української Церкви (УГКЦ або УПЦ КП, ПЦУ ж формально не може). Очільник російського мзс лавров скоріш за все буде просувати інтереси УПЦ МП, розповідаючи про "прітєснєнія" (їхній мзс неодноразово робив подібні заяви), тому непогано було продемонструвати американським ЗМІ єдність українських Церков з українським народом. Можна було б взагалі вивісити плакати зі священниками, яких катували і утримували росіяни в полоні (до речі серед них були представники УПЦ).

Якщо там українські священники присутні - чудово. Але ми поки що не побачили.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Сьогодні на Алясці зійдуться могутні світу цього. Пречиста Діво Маріє, наверни їх! — Блаженніший Святослав

Сьогодні, 15 серпня, у свято Успіння Пресвятої Богородиці, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час своєї проповіді в Уневі згадав про зустріч президентів США і росії, яка відбудеться цього дня на Алясці.

«Саме сьогодні, за дивним Божим провидінням, десь там, на Алясці, зійдуться могутні світу цього. Пречиста Діво Маріє, наверни їх! Пошли їм благодать Духа Святого, щоб вони відвернулися від війни до справжнього, справедливого миру», — сказав Глава Церкви.

ВРЦіРО заявила про неприпустимість вимог росії щодо діяльності РПЦ в Україні

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оприлюднила заяву у зв’язку з повідомленнями медіа про вимогу російського правителя путіна під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом 15 серпня 2025 року щодо «безпеки для російських православних церков» в Україні.

«Не можна допустити, щоб Україні нав’язували „асиметричні“ зобов’язання щодо спеціального статусу російської мови, культури, Російської православної церкви, участі або неучасті в міжнародних організаціях. Україна та український народ вибороли право самостійно обирати свій шлях подальшого розвитку та співпраці з міжнародними партнерами», — підкреслює ВРЦіРО.

"Патріархат для УГКЦ — це не інституційність, а зрілість. Ми не можемо відмовитися від ідеї Патріархату, бо для нас це означає перестати жити. Це — питання не юрисдикційної, а зрілості нашої Церкви у сопричасті зі Вселенською Церквою".

Про це сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 18 серпня, звертаючись до учасників круглого столу на тему «Один Божий народ…» з нагоди ювілеїв Київської митрополії та повернення осідку Предстоятелів УГКЦ.

Захід відбувся в Києві у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день святкування 12-ї річниці його освячення. Круглий стіл організував Український католицький університет у співпраці з Київською архиєпархією УГКЦ. Модератором став Олег Турій, директор Інституту історії Церкви, проректор УКУ.

З доповідями виступили о. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької духовної семінарії, і Мирослав Маринович, президент Інституту релігії та суспільства, радник ректора УКУ. З коментарями долучилися: Віктор Єленський, о. Петро Балог, о. Георгій Коваленко, Володимир Бурега, пастор Василь Острий, о. Ігор Шабан. Підсумував дискусію Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

«Ми сьогодні маємо цю конференцію як вінець тридення, під час якого відзначали 30 років відродження Київської митрополії та 20 років повернення нашої Церкви до Києва, — наголосив Глава Церкви. — Ми б зрадили істину, якби ці події залишилися лише внутрішньоконфесійною справою. Адже слово Блаженнішого Любомира завжди було універсальним — зверненим до всіх».

Не мали змогу привітати Вас зі Святом учора, але сподіваємось, що знайшли й без нашого привітання радісні моменти в цей непростий час.

Хочемо сказати декілька слів.

1. Формування кукси - це боляче. Але є шанс отримати крутий протез і врешті-решт почати насолоджуватися вулицею. Життя продовжується, пану Є, нашому ангелу-фундатору знову дякуємо.

2. ПЦУ в Польщі, як ми й писали раніше, має перед собою певні виклики, які пов'язані у першу чергу із антиукраїнським курсом президента країни. Дуже добре, що ПЦУ опрацьовує нові напрямки і експансія пропри умови і обмеження Томосу продовжується.

3. Нас дуже лякає тенденція розвитку наших Церков, а точніше їхня клоунізація якщо дозволите. Відео із танцями під пісню про вбивство москаля - це черговий крінж, який наші шановні отці видають підлаштовуючись під політичні наративи. Інколи, коли ми бачимо, чуємо, або читаємо якусь крінж-новину, нам чомусь згадується Роман Грищук (і отець і син). Якось не хочеться, аби Церкви стали таким колективним Грищуком...

Власне, ми абсолютно не проти вбивства москалів, але ми проти лібералізації, руйнування традиції і протестантизації Церков. Це призведе до занепаду, від якого страждають на Заході. Папа Франциск теж обожнював працювати клоуном, вдягаючи різноманітні індіанські костюми, цілував ноги мігрантам і захоплювався ЛГБТ персонами. Де опинилася стара добра Європа, здається, нагадувати не треба.

Крім того, нам дуже не подобається повна політизація релігійного простору. Ми згодні з тим, що в певному сенсі держава і Церкви мають співпрацювати в контексті захисту нашої країни від загарбників. Навіть готові тимчасово прийняти моменти політичного союзу заради очищення релігійного простору від ворожих елементів. Але завше має бути границя, яку перетинати зась. Зараз ми рухаємось в незрозумілому напрямку. І той же Блаженнійший Святослав, коли критикував ПЦУ, звичайно мав рацію, але сам же ж виступив рупором певних інтересантів коли критикував закони, що були пов'язані з НАБУ. Прикладів на жаль багато. Узяти хоча б мощі Святих в КПЛ і нульову реакцію ПЦУ. Про МП згадувати взагалі сенсу немає... там це хоча б очікувано.

Найгірше те, що немає зараз адекватного механізму відокремлення Церков від політичних процесів держави. Ми знаходимось у стані війни, яка прискорила церковний перерозподіл. І по суті все, що відбувається зараз - це продукт певних процесів, така своєрідна відповідь на них. Отримати хоча б гарантію того, що це все призведе до Єдиної. Можна було б потерпіти...Але скільки терпіти?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

А на 5 секунді хто в нас там? Цар Микола ІІ?😇

Очєнь праукраінскій атєц Пальчук пише: Мощь. Чєсть Ух💪🏻

Як і писали. Усі ці Пальчуки-Пінчуки - це все колективна нахабна жаба, яка має на меті тільки одне - зберегти доступ до грошей, зберегти організацію у будь-якому форматі, аби й далі жерти.

Цирк. Немає в них нічого проукраїнського. І ніколи не було.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Ось таке повідомлення з'явилось на сайті Почесної Церкви України. На сайті Київського Патріархату нічого нема, утім краще помолитися.

По-перше, здоров'я патріарху Філарету. Ми віримо, що все буде добре.

По-друге, враховуючи останні роки боротьби учня Епіфанія зі своїм вчителем, не здивуємось, якщо це повідомлення - один з методів інформаційного тиску на УПЦ КП. Сподіваємось що ні, але водночас з тим, сподіваємось, що з дідусем все насправді гаразд і це повідомлення - маячня.

По-третє, якщо все погано, очікуємо від митрополита Епіфанія зустрічі зі старцем, примирення і обіймів. Усі конфлікти мають залишитися в цьому грішному світі. Закликаємо оточення предстоятеля ПЦУ про це зараз подумати і порадити митрополиту приїхати до свого колишнього патрона. Це буде правильно.

P.S. Навіть не хочеться думати про те, який дерибан розпочнуть колишні учні, друзі, духовні чада та інші наближені особи після того, як...

Господи, помилуй.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Ресурси УПЦ КП спростовують, пишуть

Руда балаболка Євстратій Зоря вже уявив себе лікарем і ставить діагнози, пише про «очевидне» погіршення здоровʼя.

Недолугим керівникам ПЦУ Епіфанію Думенку та Євстратію Зорі, схоже, немає чим хвалитися у розбудові Церкви, бо під їх бездарним керівництвом усе зайшло в глухий кут. Вочевидь, справи геть кепські.

Не будемо копіювати їхній стиль, але як сказали раніше - якщо це інформаційна кампанія проти Філарета, то керівництво ПЦУ вже загралося.

Молимось за здоров'я старця і адекватність предстоятеля ПЦУ. Сподіваємось, що всі помилилися.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Церква св.арх.Михаїла
с.Крайниково, Закарпатська обл.
1668

Яка самозакоханість, яка нахабність. По обличчях дітей в принципі все зрозуміло. В принципі нічого іншого від клірика, який вимагав від своєї аудиторії поваги і донатів, обґрунтовуючи свої вимоги дияконським саном, ми й не очікували....тим більше, що його єпархіальний архієрей, колишній вірний корєш кирила, взагалі закуповував рекламу про те, як він особисто зупинив морську навалу на Одесу....

В принципі, подібні персонажі як Пальчук - це теж результат війни і політизації релігійного простору в Україні. Так само як і Грищук. Вони хоча й відрізняються ідеологічно, але не відрізняються по суті - кожен тягне з цієї війни все що може: піар, гроші, реалізує власне "я". Один піариться на хресній ході МПшників, грає в "правильного проукраїнського попа", маючи на меті боротися за "образ незалежної УПЦ", аби зберегти для Агафангела та інших прихильників необхідну кількість електорату, який має забезпечити їм "лагідний перехід до незалежної структури". Інший піариться на штучних конфліктах, демонструючи радикальну нетерпимість до усього, що його сільський мозок вмістити не може, ще й підключає свого солоденького блакитного синка, який нічим не відрізняється від татуся - тотальна безграмотність, клоунада і лицемірство.

Ось і зустрілися вони у стрічці - Пальчук ці прапори зі Спасом піарить, не хвилюючись тим, що поруч з ними його любі віруючі МП тягнуть ікони з царською родиною і Миколою ІІ, а Грищук цей Спас називає "днрівськими прапорами", не розуміючи, що в таких моментах треба або детальніше писати, що ти маєш на увазі, або краще взагалі стулити пельку і не показувати свій двозначний IQ.

Так само як стрес і травматичні події провокують у хворої людини загострення психічних захворювань, так і війна в нашому багатостраждальному суспільстві активізує таких ось дуже активних, але шкідливих персонажів.

Незрозуміло тільки, де шукати порозуміння, якщо МП поділилися на тих, хто хоче перейти під омофор Фанару, зберігаючи гроші і структуру (Пальчук-Пінчук, частково члени клубу 33, той же Агафангел), на тих, хто намагається зберегти єдність з мацквою (Феодосій, Антоній Паканич (?)...) і тих, хто в цілому не проти об'єднатися (тут персоналії не коментуємо). З іншого боку в нас ПЦУ, де між собою борються групи ієрархів типу "атнять і падєліть" - предстоятель, Євстратій та інш., групи прихильників спільного шляху типу Драбинки, Симеона, вл. Михаїла Зінкевича і групи тих, кому начхати на МП, бо треба свої проблеми вирішити - той же архієп. Афанасій Шкурупій. А ще є всілякі Грищуки, які робитимуть все що завгодно, у тому числі розпалення ворожнечі, аби тільки отримати частку піару.

Де ж те порозуміння, яке ми всі хочемо побачити?
І найголовніше. А хтось взагалі знає, де його ТОЧНО можна знайти?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Зараз у Києві триває розбір завалів звичайного житлового будинку після російського удару. Черговий масований удар проти наших міст та громад. Знову вбивства. Відомо вже щонайменше, на жаль, про вісьмох загиблих. Серед них одна дитина. Мої співчуття всім рідним та близьким.

Люди досі можуть бути під завалами. Десятки поранених. Ці сьогоднішні російські ракети та ударні дрони є чіткою відповіддю всім у світі, хто тижнями й місяцями закликав до припинення вогню та до реальної дипломатії. Росія обирає балістику, а не стіл перемовин. Обирає продовжувати вбивства, а не закінчувати війну. І це означає, що Росія досі не боїться наслідків. Росія досі користується тим, що принаймні частина світу заплющує очі на вбитих дітей і шукає виправдань для Путіна.

Ми очікуємо реакції Китаю на те, що відбувається. Китай неодноразово закликав до нерозширення війни та до припинення вогню. Цього немає через Росію. Ми очікуємо на реакцію Угорщини. Смерть дітей повинна спричиняти точно більші емоції, ніж будь-що. Ми очікуємо на реакцію кожного у світі, хто закликав до миру, а зараз частіше мовчить, ніж займає принципові позиції.

І вже точно час нових жорстких санкцій проти Росії за все, що вона робить. Вже зірвані всі дедлайни, зіпсовані десятки можливостей для дипломатії. Росія повинна відчувати свою відповідальність за кожен удар, за кожен день цієї війни. Вічна памʼять усім жертвам Росії!

А що це в нас? Дідусь живий і навіть може до людей вийти? Якось незручно вийшло. Навіть не хочемо думати про те, навіщо вельмишановні митрополити Епіфаній і Євстратій це влаштували. Неправильно це все, ще й недалекоглядно. Старець в апаратні підкилимні гри вигравав ще тоді, коли ці шановні митрополити навіть не народилися. Навіть якщо йому й правда гірше (а ми бажаємо йому здоров'я), він, маючи залізну витримку, узяв та показав усім, що завчасно його хоронити. Причому вже не важливо, що буде завтра або за тиждень - він вже посадив в калюжу своїх "доброзичливців".

У зв'язку з тим у нас абсолютно адекватне питання - чи не хотіли б вельмишановні митрополити змінити тактику, а ще краще набрати собі спеціалістів з піару та політтехнологій (тим більше, якщо владики вже давно почали гратися у підкилимну боротьбу та чорний піар)? Ну якось виходить не дуже у вас. Всередині Церкви конфлікти влаштовуєте, розділили ПЦУ на групи вихідців з УПЦ КП-УАПЦ, з дідом примиритися навіть не плануєте, демонструєте залежність від державних процесів, але не можете зорганізувати нормальну просвітницьку роботу, просуваєте не завше адекватний екуменізм (йдеться про різні "лгбт" церкви Заходу), лібералізацію.

Щось треба з цим робити, бо так продовжувати далі не можна. Кейс із УПЦ КП і патріархом (почесним?) Філаретом - це черговий лакмусовий папірець, який вже кричить - нам треба змінити напрямки розвитку, нам треба певні моменти підкорегувати. При чому хочемо зауважити, що ми не критикуємо все загально - є дійсно моменти, де керівництво ПЦУ відпрацювало добре. Ті ж парафії за кордоном, знайшли ж вихід, почали відкривати місії...хоча й не без нюансів теж...

Ми не закликаємо до сепаратизму всередині ПЦУ, але ми закликаємо всіх причетних сісти і подумати - а що ж треба змінити і скасувати, аби все ж таки життя церковне знову зостало спокійним, адекватним і у першу чергу Богові відданим, а не вічною істерикою з елементами брудної боротьби.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв