Звісно, Орбану і Сіярто пофіг. Але цікавий факт. 1956 року, після того як московські танки знищили угорську революцію, українські організації в Європі збирали кошти на допомогу біженцям. І таких збірок було чимало в ті місяці. Замітка з бандерівського "Шляху перемоги". ОУН і антикомуністичні угорські політики в еміграції доволі плідно співпрацювали.

Обговорив із Вселенським Патріархом Варфоломієм шляхи досягнення реального миру та подальший розвиток церкви в Україні.

Поінформував про захист релігійної свободи в Україні, поділився деталями нашої співпраці з американською командою та запросив Його Всесвятість приїхати до України.

Дякую Вселенському Патріарху за підтримку, солідарність, адвокацію інтересів України, постійні молитви за всіх українців та засудження дій РПЦ, яка благословила вбивства українців.

Приємно спостерігати за тим, як росія втрачає свої позиції в боротьбі за звання "захисника традиційних цінностей", і як намагаються підлаштуватися під нові тенденції представники моспатріархату.

Правий реакт в США, який в тому числі зараз прискориться після вбивства Чарлі Кірка, сприяє перерозподілу лідерських позицій консервативних захисників. США зараз (в контексті центру консерватизму) - це росія в своїх мріях, до яких вона ніколи не добереться. Навіть проросійська церква в Молдові - й та записує відеозвернення до віце-президента США Джей Д. Венса, аби він захистив її від "тиску з боку М. Санду", яка готується до парламентських виборів в своїй країні, нібито "просуваючи церкву", яка напряму має зв'язки з Румунською ПЦ. На Буковині правда за такі звернення МПшникам прилетіло, вибачалися.

Нас цікавить, куди цей правий реакт і перевзування тих, хто раніше критикував Трампа, призведе в контексті українського релігійного питання.

Зустріч президента Зеленського з Патріархом Варфоломієм, прямо кажучи, змушує замислитися про те, що фінал цієї історії з невпевненістю, яка вже всіх втомила, принаймні потенційно, наближається.

Якщо В. Зеленський зміг переконати главу Фанара і він приїде до Києва, ми впевнені, що найкращим рішенням в цьому випадку буде якраз таки опрацювання спільного рішення з майбутнім українських церков.

Останнім часом купа різних архієреїв МП роблять все, аби довести їхню прихильність ідеям автокефалії. Так ось цей візит Патріарха Варфоломія буде найкращою можливістю продемонструвати прихильність на ділі. Зрозуміло, що для цього теж треба мати рішення, які зможуть запропонувати функціонери Фанару українській державі і релігійному середовищу, але, здається, що якщо домовляться про візит, консультації таки розпочнуться, і Патріарх у випадку приїзду матиме не тільки прямі пропозиції, а ще й сценарій відповідей тих або інших персон на ці пропозиції.

Подивимося. Але того ж Феодосія Черкаського вже почало трусити. І це ще ніхто нікуди не збирається.

Єдине, що треба тут враховувати, це фактор Трампа, для якого релігійний конфлікт в Україні - це насамперед можливість тиску на рф, і будь-які поступки на користь ПЦУ або держави вони будуть прораховувати і аналізувати, думаючи - треба або ні. Не стверджуємо, що рішення Патріарха Варфоломія на 100% залежатимуть від того, що йому передадуть американські функціонери/американські архонти Фанару, але така можливість є.

Чекаємо і спостерігаємо. І дуже хочемо, або Патріарх до нас завітав. Принаймні подивимось як у русні з цього погорить.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 23 вересня 2025 року провів у своїй резиденції зустріч з т.в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяною Бережною.

У зустрічі також взяли участь митрополит Білоцерківський Євстратій та в.о. генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» Світлана Котляревська.

Під час спілкування сторони обговорили роль духовності, культури й національної ідентичності у зміцненні українського суспільства, значення історичної пам’яті для сучасної протидії російській агресії та питання збереження і розвитку національної спадщини.

Також йшлося про повернення на батьківщину духовних і культурних цінностей, які нині перебувають за кордоном

Цікаво, про які культурно-духовні цінності йшлося. Невже про оригінал постанови Помісного собору УПЦ КП, на підставі якого пізніше побудували ПЦУ? Ми колись розповідали про те, що оригінал опинився в Стамбулі... і тодішній генконсул України навіть їздив його завіряти.

Ось тут можна подивитися, як він виглядає, наші джерела тоді люб'язно з нами 👉🏻поділилися.

В будь якому випадку, тиск на МП, до якого планує долучитися мінкульт і про який так скиглять в московських каналах - це добре. Тим більше, що у шостому апеляційному МП програла.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Авгієві стайні УГКЦ

#вартопрочитати

Після публікації на нашому каналі про труднощі переходів в УГКЦ дійшли чутки, що багато хто побоюється продовження історій. Ми почали отримувати від доброзичливців погрози, завуальовані і не дуже обіцянки зламати життя....Але що поробиш. Така виходить наша доля, адмінувати і не розкривати джерел, які певні особи так смішно і капарно вимагають від нас здати.

Водночас з тим, є й ті, хто дуже зручно прилаштувався і жодні публікації їх взагалі нібито не чіпають. Та й життя їхнє кардинально відрізняється від тих отців, які змушені вести його буквально біблійно 'покинувши дім, батьків, братів, сестер', і в результаті виживати на подачках. Прості священики змушені зібрати громаду, подбати про місце проживання та служіння, які часто виявляються 2 в 1, ще й про своїх рідних якось подбати...

УГКЦ (як в принципі і МП з ПЦУ) вже давно дивним чином розділилися на тих, хто чесно тягне священницьке життя, тих, хто заробляє, але їм це робити не можна (їх час від часу карають) і тих, хто заробляє і їм це не просто можна, а ще й треба, аби підтримувати свій статус наближених до перших осіб.

Прикладів багато. Племінники одного з греко-католицьких єпископів непогано почуваються: один в Італії, а інший в США. Заради одного з них навіть одного з кандидатів "притримали", поки місце не зайняв потрібний кандидат-племінник. Крім того, теж племінник, але вже іншого єпископа, емерита, має собі тепле "місце" в Польщі, куди отці без рекомендацій потрапити не можуть. Згадуючи Польщу, до речі, не можна не помітити, що одна з єпархій нещодавно отримала єпископа-помічника. І знову якось так вийшло, що "місцевого". Що непрямо, але все ж таки свідчить, що "чужі" (тобто українські отці) залишаються в УГКЦ (а закордонні єпархії - це ж те ж повнота УГКЦ) чужими.

Тре з тим щось таки робити, любі наші Отці і Владики. Люди втомилися.

P.S. Закликаємо різноманітних любителів скористатися безкоштовним зворотним зв'язком з нашим каналом, не витрачати свій час на погрози та жалюгідні спроби нас зачепити, а зайнятися наприклад вичищенням своїх авгієвих стаєнь. Або хоча б помолитися. Погрози нас не заткнуть, а молитва...молитва ніколи не буде зайвою.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

📸 Будівництво собору Святого Володимира в Києві, 1890-ті роки

📰 Інстаграм минулого

Окупація і МП

Взяли з одного "веселого каналу", який хоча ми й не любимо, але лінк поставимо

Цитують отця Івана Поліщука з МП:

«Отець Костянтин Максимов єдиний священик УПЦ який на окупованій Запоріжчині не присягнув на вірність росії і назвав усе як воно є окупацію, в т.ч. духовну від РПZ. Він відмовився поминати патріарха Кирила і перестати поминати митрополита Онуфрія. Він відмовився визнати факт входження як своєї Бердянської єпархії, так і своєї парафії згідно рішення окупаційної мирської і духовної влади в прямий склад PПZ. Сьогодні він у полоні, сьогодні він у в'язниці куди його засудили на 14 років. Ось справжнє гоніння на УПЦ і стирання нашої Церкви. Про це ніхто з ієрархів ні в якому ООН ніде не каже, лист до митрополита Київського Онуфрія лишився без реакції. Справжнє, справжнісіньке гоніння за Христа й Україну не помічається. Я досить довго думав чому. Чому його не помічають і попри всі хвилі показати проблему на загал Київська митрополія ніяк не реагує на це і зрозумів, що треба розказати який поганий патріарх Варфоломій і ні в якому разі не згадати погано про Кирила. Ніяка інфопомийка не розповість про нього. Роблять вигляд наче не просто забули, а й ніколи такого не існувало. А тим часом в нашої церкви з'явився новий сповідник віри, який зараз терпить справжній арешт і знущання, про які ми точно як прийде час дізнаємося. Не домашній арешт в теплі, добрі, ситості і можливості пересуватися країною куди хочеш, мати доступ до зв'язку та інтернету. А справжній, без елементарних умов і втоптування в землю не просто священичого а людського достоїнства. Клірики УПЦ які сплять і бачать в Україні росію. Подайтесь на обмін і їдьте в свою dream land, не гайте часу свого, бо не буде тут росії. Не буде!!! Позбавте себе мук жити в Україні і поверніть замість себе того священика який хоче жити в Україні, але якому новітні фашисти-рашисти не дають покинути своє болото.
Якщо в майбутньому мені доведеться говорити про сповідників віри то я точно знаю про кого розповідатиму, адже я не просто знаю отця по теперішній біді, а мав честь у свій час пересікатися вживу.
Закликаю всіх кого можна посилити свої молитви за гнаного і ув'язненого протоієрея Костянтина.»

Що можемо додати. Не перший раз вже в інтернеті з'являється інформація про те, як на окупованих територіях страждають отці з МП, які відмовилися співпрацювати з російськими терористами і постраждали за віру. Це заслуговує поваги і являє приклад щирої відданості не тільки вірі, а ще й своєму народові. Але.

Чому кожного разу виявляється, що отці, які відмовилися співпрацювати з РОВ, залишаються сам на сам зі своєю проблемою? Чому вони самі мають розгрібати ситуацію, а їхні ієрархи їх просто кидають? Почитайте тут наш допис про Бердянського Єфрема Яринка, який якраз таки просто кинув своїх отців і виїхав кайфувати в Європу. Ми в цьому дописі якраз розбирали інтерв'ю ще одного клірика з окупованої території - отця Дмитра Арабаджі, він абсолютно так само залишився сам на сам зі своєю проблемою, але тоді незрозуміло на що відбілював Єфрема. Мабуть це такий стокгольмський синдром, хтозна.

При чому сам отець Арабаджі прийшов в коментарі у веселих попів і написав, що о. Костянтин Максимов - це " не єдиний з Бердянскої єпархії, хто не підписав звернення. Але так, вочевидь більше за всіх постраждав!!!".

Питань немає. Не єдинй, і сам Арабаджі постраждав, скільки його фсбшні кати намагалися залякати, а брати з МП, які перейшли на бік рф, з радістю здавали усі його зв'язки, розповідаючи який він шкідливий для рускага міра.

Нам просто реально цікаво. Чому ці люди досі зберігають лояльність тим владиками, які чхати на них хотіли? Чому ніхто не розповідає про те, як МПшна структура просто від них відвернулася? Отці фактично стали чужими і для тих, хто став співпрацювати (передаємо привіт секретарю Бердянської єпархії) і для тих, кому пощастило і окупація його не торкнулася.

Є у кого якесь пояснення цього феномену?

Запрошуємо отця Дмитра Арабаджі до нашого зворотного зв'язку. Буде цікаво почути його думки.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Дорогі друзі, уклінно просимо підписати і поширити цю петицію 🙏

На жаль, діти колег по роботі одного з наших братчиків теж хворіють на цей жах, тож для нас цей біль зовсім не "десь там", а просто тут, поруч.

Для людей із Хворобою Крона та НВК – диво означає не жити в лікарні, не терпіти щоденного болю, не втрачати надію.

Сучасні ліки можуть змінити все. Але без державної програми вони недосяжні для більшості українців.

🖊 Підпишіть петицію: https://petition.kmu.gov.ua/petitions/8608?fbclid=IwQ0xDSwM5HlJleHRuA2FlbQIxMQABHt_HF3STy--aRbatYICJzM8yB_lUhAe7VDMpAqm8BbXmZF92WorvtnOZF_Tg_aem_uCJWXJWET3iLr54yZIUJkQ
Давайте разом подаруємо шанс на життя без болю.

Шабат шалом виходить

Такий він. Світський владика Зінкевич, роздає jewish military style. Пишуть що в аеропорту.


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Микола Іванчо
Шелестівська церква

#угкц #нєлцу

У Києві зараз відбувається презентація видання Декларації про виправдання вірою між Всесвітньою Лютеранською Федерацією та Римо-Католицькою Церквою (К: Дух і літера, 2025).

Звичайно, Блаженнійший Патріарх Святослав був теж запрошений на захід листом єпископа НЄЛЦУ Павла Шварца, чия постать і статус, між тим, у 2018 році спричинили суперечки в лютеранському (і навіть дипломатичному) середовищі.

Цікаво, чи напишуть про цей захід працівники пресслужби УГКЦ першими? Бо, здається, релізу від лютеран, судячи з оперативності висвітлення подій на їхніх майданчиках, на жаль доведеться чекати десь приблизно з місяць 🙃

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

"Де твоє смертне жало?" виконане Романом Селівачовим на кришці ящику з боєприпасами

Про Київське Хрещення і ідею об'єднання українських церков

#вартопрочитати #угкц #пцу

У Свято Покрова і в день Захисників України хочеться звернути увагу на одну річ, яка нас об'єднує в сенсі культурному і має об'єднати в сенсі релігійному. Це Київське Хрещення, якому в УГКЦ зараз приділяють багато уваги.

Як заявив Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук 29 вересня на Всецерковному форумі богословів УГКЦ: "Наша УКГЦ, як співспадкоємиця Київського християнства, є помісною Церквою. Саме тому вона є Церквою глобальною, зі своєю богословською, канонічною, літургійною традицією та власним способом християнського благочестя."

Для тих хто не знав, 15 жовтня у м. Дніпро ІЕС Українського католицького університету організовує конференцію «Володимирове хрещення і українські Церкви: на шляху до переосмислення спільної спадщини». Метою конференції є сприяння переосмисленню спадщини Володимирового Хрещення як джерела духовної єдності українських Церков, відкриваючи шлях до глибшого діалогу та практичної співпраці в служінні суспільству. Анонсується, що там звучатимуть тези, що Хрещення Володимира є основою для розуміння спільної християнської ідентичності українців, а спільні літургійні, соціальні та освітні ініціативи Церков - це шлях до сучасного розвитку спадщини.

На нашу думку дуже цікаво. УГКЦ впевнено, якщо не перехопивши пальму першості, то намагаючись це зробити, крокує по країні з ідеєю, якщо дозволите, зайняття лідерських позицій у сучасному релігійному полю. Це зрозуміло і абсолютно адекватно корелює з тим, який вплив на українців (тут ми розглядаємо релігійно-політичний контекст), має той же митрополит Епіфаній і який Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав. Як ми вже писали, УГКЦ перемагає, подобається це комусь або не подобається. Це й неважливо. УГКЦ просувається на Схід, закріплюється там, де раніше традиційно домінували інші. Конференція, яку організує, у тому числі Донецький екзархат УГКЦ, - це чергове підтвердження цих слів.

Питання тут в тому, чи готові наше суспільство та релігійна спільнота до домінації греко-католиків? Рупор московського православ'я - СПЖ, вже брикається, пише, що "УКГЦ - не Київська церква і Главі УГКЦ вірити не варто", в ПЦУ, за нашою інформацією, теж не в захваті від таких ініціатив, що виходять з Микільсько-Слобідської. Про УПЦ КП, напевно, згадувати сенсу немає, там з часом все вирішиться і без зовнішнього втручання.

Плюс напевно треба запитати - чи сприятимуть єдності ці конференції і активна кампанія УГКЦ з популяризації ідеї спільної спадщини Київського Хрещення? Судячи з нашої інформації, в керівництві греко-католиків налаштовані максимально серйозно і готові йти на таран, попри всі труднощі - там де можна, навіть перехоплюючи ініціативу у ПЦУ. А що у відповідь? Чи не спровокує це православних братів, які й про спільний Почаїв не дуже хотіли чути (і не дуже хочуть зараз)?

Бажаємо Главі УГКЦ мудрості, яка допоможе зрозуміти, коли треба газувати, а коли можна їхати, тримаючи ногу на гальмі. Представників православних церков у свою чергу просимо не сприймати ці дії УГКЦ яко втручання. Це природний процес - місце займає сильніший. Найліпше рішення - відреагувати на простягнуту долоню міцним рукостисканням. Все ж таки рухаємось до Єдиної Церкви. А якщо так, невже важливо, хто її очолить?

Мир усім.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв