Скажіть мені, що доросле життя — це шось більше ніж постійно оплакувати когось.
І «якось» жити.
І «якось» жити.
💔14❤5
Ігор. Ми навчались разом в музичній школі, часто бачились на сейшенах, деінде по місту. Барабанщик, музикант, воїн. Власник бару «Казка», де досі, незважаючи на війну, проходять андеграунд концерти.
Останній (як виявилося останній) раз ми бачились наприкінці серпня цього року, в «Казці». Він сам підійшов і обійняв: «Саша, вау, давно не бачились».
Загинув вчора, 16 грудня. Ця війна забирає кращих.
UPD. Некролог і спогади близьких Ігоря — тут.
Останній (як виявилося останній) раз ми бачились наприкінці серпня цього року, в «Казці». Він сам підійшов і обійняв: «Саша, вау, давно не бачились».
Загинув вчора, 16 грудня. Ця війна забирає кращих.
UPD. Некролог і спогади близьких Ігоря — тут.
💔20
Тато вчора телефонував, каже: «Ми з твоєю мамою, коли нам було по 28-30 років, постійно ходили до друзів на весілля. Постійно хтось одружувався».
Я, розуміючи до чого він це каже: «А моє покоління ходить до друзів на похорон».
Я, розуміючи до чого він це каже: «А моє покоління ходить до друзів на похорон».
💔24
Forwarded from Накипіло. Харків
Сьогодні, 20 грудня, у Харкові простилися з двома захисниками України: Ігорем Павліченко та Андрієм Щепотьєвим.
Вічна памʼять загиблим.
Фото: Павло Пахоменко
Вічна памʼять загиблим.
Фото: Павло Пахоменко
💔11
Не хочу хвастатись, але вже другий мій ранок почався о 14:00 та з кружечки Maccoffee з Харкова. 😮💨
❤9
Бути людиною, просто бути людиною (незалежно від статі, віку, епохи) — завжди важко. І реальність наздожене будь-де, в будь-якій точці планети, і принесе з собою відчуття безпомічності, самотності та постійної втрати.
Бути живим — проживати втрату.
Фотографії з Лос-Анжелеса від друга, який там народився і поїхав на новорічні свята до близьких.
Бути живим — проживати втрату.
Фотографії з Лос-Анжелеса від друга, який там народився і поїхав на новорічні свята до близьких.
💔14