Отже, пару хвилин тому відкрився ринок акцій (через вчорашній вихідний в Америці був закритий з пʼятниці), і, власне, ось чому не варто кидати плотну зігу на інаугурації президента. 🤠👈
Але, зрозуміло, що глобально це ні на що не вплине, буквально завтра ці акції знову виростуть, а Ілон Маск, можливо, випустить якийсь SiegHeilCoin та заробить ще грошей.
*this is the world we live in by Genesis intensifies*
Але, зрозуміло, що глобально це ні на що не вплине, буквально завтра ці акції знову виростуть, а Ілон Маск, можливо, випустить якийсь SiegHeilCoin та заробить ще грошей.
*this is the world we live in by Genesis intensifies*
❤3💔1
Forwarded from Leksdr Clever
We live in a meme "we live in a society". 🥸
❤7💔1
Forwarded from Leksdr Clever
Someone should mix a cricket sound + farts + sad trombone + bruh sound = the soundtrack for 2025.
❤6
Весь січень займалась здоров'ям (суто чекап на всі аналізи, вітаміни та необхідні для віку обстеження), і хочеться просто подякувати собі за зроблену медичну страховку і за те, що нарешті ці штуки увійдуть в звичку — як колись сім років тому увійшло в звичку ходити до стоматолога кожні півроку на профілактичний огляд.
❤12
Якщо ви думаєте, що на сьогодні дешевше померти ніж прожити, то кажуть, що в харківському крематорії черга на три тижні вперед, а ніч зберігання тіла в холодильнику коштує 3500 грн (3500 грн х 21 день = 73 500 грн).
За ці гроші можна на пів року зняти дуже класну хату в районі Держпрома і щодня ходити їсти в «Буфєт».
Ні на що не натякаю, просто кажу. 👀
За ці гроші можна на пів року зняти дуже класну хату в районі Держпрома і щодня ходити їсти в «Буфєт».
Ні на що не натякаю, просто кажу. 👀
💔4❤2
Людина з минулого (з якою ми в хороших стосунках, просто давно не спілкувались): *пише мені дізнатись як я, бо давно не була в соцмережах, розповідає як в нього справи*
Також ця людина з минулого: *автоматично потрапляє в мій список людей, яким я роблю розсилку мемів, бо зʼявляється в списку останніх діалогів*
🤝
Також ця людина з минулого: *автоматично потрапляє в мій список людей, яким я роблю розсилку мемів, бо зʼявляється в списку останніх діалогів*
🤝
❤14
Forwarded from Люк
Привіт, на зв’язку — випускова редакторка «Люк» Олександра Пономаренко.
Я вичитую лонгріди, і їх буває так багато, що виникла ідея щомісяця робити ось такий дайджест. Аби ми, «Люк», ще раз кайфанули від своєї роботи, а ви, читачі, згадали ці тексти або сказали «Ого, прикол, як я міг таке пропустити!»
Отже, які тексти вийшли на нашому сайті в січні:
— Між ядерним реактором та неадекватним сусідом
Юлія Гуш згадує, як П’ятихатки зустріли велику війну. Коментарі волонтерів ГО «П’ятихатки-БАМ», спогади мешканців, щемкі історії людяності та єдності. А ще — коротенька екскурсія по П’ятихатках як науковому містечку, і чому спеціалісти з атомної енергії були «вкрай занепокоєні» (неіронічно) з приводу ядерної небезпеки.
— «Треба вирішити — ми будуємо для війни або для життя?» Інтерв’ю з архітектором Віталієм Собченком
Текст про «площу Свободи здорової людини» — як би виглядала вся ця територія, якби за неї взялися фахівці з архітектури та урбаністики. Трішки спойлерів: екодук до Kharkiv Palace, амфітеатр з видом на Держпром, сухий фонтан, «скляна» ХОДА та багато інших ідей з енергоефективності, інклюзивності та функціональності. Архітектор Віталій Собченко пояснює, чому це не просто круто, а й реально, та як місто має відповідати вимогам сучасності.
— Легенди Павлового поля: у пошуках єврейської комуни. Прогулянки Харковом (і у часі)
«Погуляли» Павловим полем із Вікою Нестеренко, але на цей раз — пройшлися сторінками історичних підручників та спогадів мешканця Семена Савранського. Згадуємо, яким був район 1920-30-х років до забудови багатоповерхівками, чому він називався «Червоні зорі» (що, до речі, майже невідомо загалу через політику радянської влади) та як жили у єврейських комунах (важкувато).
— «Єдиний шанс зберегти творчість — поширювати її». Інтерв’ю із засновниками проєкту «Недописані»
Як нам пам’ятати тих, кого забрала ця війна? Інструментів меморалізації на сьогодні багато, і як варіант увічнення пам’яті про діяча чи діячку літератури — у форматі постів давати інформацію про людину, його творчий доробок. Карина Литвиненко поговорила з засновниками проєкту «Недописані» Оленою Герасим’юк та Євгеном Ліром про таку ініціативу, як грамотно збирати і зберігати літературний матеріал та чому недоречно оцінювати чиюсь творчість.
— Викривляють сприйняття міста і його історії. Які міфи склалися навколо харківської минувшини
Шок, 18+, viewers discretion advised: Харків не перша столиця, День міста не 23 серпня, найбільша площа Європи знаходиться не у нас, місто заснував не козак Харько, Семен Кузнець та Ілля Мєчніков жили в Харкові дуже мало, аби їх пов’язували з містом. Якщо про все це ви дізнались в «сьогодні років» — ласкаво просимо прочитати історичне обгрунтування від наших експертів Івана Пономаренка та Антона Бондарєва.
That’s all folks, таким був січень лонгрідів. Дякуємо кожному читачу та нашій спільноті за підтримку, ці тексти вийшли завдяки вам!
Я вичитую лонгріди, і їх буває так багато, що виникла ідея щомісяця робити ось такий дайджест. Аби ми, «Люк», ще раз кайфанули від своєї роботи, а ви, читачі, згадали ці тексти або сказали «Ого, прикол, як я міг таке пропустити!»
Отже, які тексти вийшли на нашому сайті в січні:
— Між ядерним реактором та неадекватним сусідом
Юлія Гуш згадує, як П’ятихатки зустріли велику війну. Коментарі волонтерів ГО «П’ятихатки-БАМ», спогади мешканців, щемкі історії людяності та єдності. А ще — коротенька екскурсія по П’ятихатках як науковому містечку, і чому спеціалісти з атомної енергії були «вкрай занепокоєні» (неіронічно) з приводу ядерної небезпеки.
— «Треба вирішити — ми будуємо для війни або для життя?» Інтерв’ю з архітектором Віталієм Собченком
Текст про «площу Свободи здорової людини» — як би виглядала вся ця територія, якби за неї взялися фахівці з архітектури та урбаністики. Трішки спойлерів: екодук до Kharkiv Palace, амфітеатр з видом на Держпром, сухий фонтан, «скляна» ХОДА та багато інших ідей з енергоефективності, інклюзивності та функціональності. Архітектор Віталій Собченко пояснює, чому це не просто круто, а й реально, та як місто має відповідати вимогам сучасності.
— Легенди Павлового поля: у пошуках єврейської комуни. Прогулянки Харковом (і у часі)
«Погуляли» Павловим полем із Вікою Нестеренко, але на цей раз — пройшлися сторінками історичних підручників та спогадів мешканця Семена Савранського. Згадуємо, яким був район 1920-30-х років до забудови багатоповерхівками, чому він називався «Червоні зорі» (що, до речі, майже невідомо загалу через політику радянської влади) та як жили у єврейських комунах (важкувато).
— «Єдиний шанс зберегти творчість — поширювати її». Інтерв’ю із засновниками проєкту «Недописані»
Як нам пам’ятати тих, кого забрала ця війна? Інструментів меморалізації на сьогодні багато, і як варіант увічнення пам’яті про діяча чи діячку літератури — у форматі постів давати інформацію про людину, його творчий доробок. Карина Литвиненко поговорила з засновниками проєкту «Недописані» Оленою Герасим’юк та Євгеном Ліром про таку ініціативу, як грамотно збирати і зберігати літературний матеріал та чому недоречно оцінювати чиюсь творчість.
— Викривляють сприйняття міста і його історії. Які міфи склалися навколо харківської минувшини
Шок, 18+, viewers discretion advised: Харків не перша столиця, День міста не 23 серпня, найбільша площа Європи знаходиться не у нас, місто заснував не козак Харько, Семен Кузнець та Ілля Мєчніков жили в Харкові дуже мало, аби їх пов’язували з містом. Якщо про все це ви дізнались в «сьогодні років» — ласкаво просимо прочитати історичне обгрунтування від наших експертів Івана Пономаренка та Антона Бондарєва.
That’s all folks, таким був січень лонгрідів. Дякуємо кожному читачу та нашій спільноті за підтримку, ці тексти вийшли завдяки вам!
❤9