У 2009 році я почав цей блокнот. Я не просто писав про свій день і свої думки. Іноді рука починала малювати сама собою. Для кожного дня була сторінка. Я намагався аби написи та малюнки були невеликими, щоб вони поміщались. Але іноді однієї сторінки було недостатньо, щоб розмістити на ній всі слова та малюки, які я хотів. З 2012 року я почав ще більше писати та малювати, заповнюючи по два зошити щороку.

У віці від 7 до 22 років я думав, що стану художником. У 22 роки я вбив художника в собі й почав писати романи. У 2008 році я зайшов у магазин канцелярських товарів, купив дві великі сумки олівців, фарб і пензликів і почав радісно й боязко заповнювати маленькі альбоми малюнками та фарбами. Виявилось, що художник усередині мене ще був живий. Але він був сповнений страхів і страшенно сором'язливий. Усі свої малюнки я зробив у зошитах, щоб ніхто їх не бачив. Я навіть почувався трохи винним: напевно, це повинно означати, що я таємно вважав свої слова в цих зошитах недостатніми. Тож навіщо мені було писати? Проте жодне з цих обмежень не сповільнило мене. Я хотів продовжувати малювати, і малював, де тільки міг.