Ви ж знаєте, що в мене (як завжди) 100500 ідей, але я думаю над тим, аби почати перекладати потихеньку щоденники Нін 👀

Можливо там один щоденниковий запис в день?

Теоретично питаю — у вас до цього був би інтерес? Бо якщо інтерес є, то почати можу хоч із завтрашнього дня 👀

🏛 До речі, сьогодні у вас ще є змога записатися на цикл практичних лекцій про книжковий блогінг, який стартує вже завтра!

Я вирішила, що просто зробити одну лекцію мені мало, тому учасники матимуть 3 (!) сесії зі мною, під час яких ми познайомимось, обговоримо основи книжкового блогінгу, розберемо кейси учасників та поговоримо про мій досвід (та про те, як та скільки я на блозі заробляю) + проведемо також мастермайнд

Не побоюсь сказати, що ціна лекції просто смішна для тієї кількості інформації, яку я планую дати учасникам

Базовий тариф коштує 600 гривень, а розширений 1200, початок першої лекції вже завтра (3 листопада, 11:30 по Києву) 🪶

Що буде цікавого під час лекції:

— книжковий блогінг від А до Я: з чого почати, як знайти свою нішу, як транслювати свої цінності й стиль, як виділятися та як просувати блог
— лагідна монетизація: варіанти розвитку блогу
— після лекції ти отримаєш практичні знання, які допоможуть почати блог та заробляти на ньому
— розширений тариф пропонує анкету для аналізу блогу та перевірку домашнього завдання від мене
До кожної лекції буде запис (доступ впродовж 3 місяців) та додаткові матеріали!

Записатися можна ось тут + якщо ви не встигаєте на першу сесію (ознайомча) завтра, то спокійно можете доєднатися до наступної, яка буде 17 листопада 🤍

Але рівно опівдні в день літнього сонцестояння, в найдовший день у році, сонячні промені всього на пʼятнадцять хвилин проникають крізь отвір у даху, створюючи серце зі світла 💔

Хто плаче? Я плачу.

Я завжди вагаюсь й думаю про те, коли доречно підіймати тему смерті (нехай і в літературному контексті) й зізнаюсь, що ранок неділі видається одночасно найкращим й найгіршим для цього часом 

Тому розповідаю вам наступне —

Декілька тижнів тому я дочитала «Книгу проти смерті» болгарського автора й нобелівського лауреата Еліаса Канетті

І якось так виходить, що я даю вам ще одну міні-рецензію та оцінку прочитаного: ★★★★★

Мені навіть складно назвати це книгою, швидше, це збірка суму, гніву й проклинань в бік смерті, в якій автор, самопроголошений «смертельний ворог» (ах, ця іронія!) смерті, намагається усіма можливими методами наблизити себе до безсмертя (тут, до речі, досить цікава стаття про цю місію)

Я відбиваю смерть усіма силами. Якби я її прийняв, я став би вбивцею.

Моє ставлення до смерті дуже цікаве — п'ять років тому я мала найгірші панічні атаки у своєму житті, я боялась виходити на вулицю, лякалась голосних звуків, висоти, певної їжі, боялась залишатися одна, нестерпно жахалась щовечора перед сном, адже в мене була нав'язлива думка, що якщо я от-от заплющу очі, то я більше не прокинусь (напевно, недарма в грецькій міфології боги персоніфікації сну й смерті — близнюки)

А потім я взяла до рук книгу Ірвіна Ялома «Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті» й прочитала цитату, яка назавжди зрушила щось всередині мене —

Бояться смерті ті, хто бояться життя.

Читаючи «Книгу проти смерті» Канетті, я не могла не оцінювати її саме з такої перспективи (що робило досвід прочитання ще приємнішим, адже хто з нас ці страхи не має?) з перспективи людини, яка занадто тримається за життя, яка за допомогою логіки намагається раціоналізувати те, що раціоналізуванню не піддається

Я виписала дуже багато класних цитат з книги для себе й поділюсь ними з вами нижче

Щойно завершила першу частину циклу лекцій про книжковий блогінг і я просто НАПОВНЕНА силами після 2 годин спілкування з учасниками 🥹

Раптом ви хочете більше про цю лекцію дізнатися та записатися, то у вас є змога зробити це тут!

Обіцяю (і я дуже серйозно відношусь до своїх обіцянок), що за таку ціну такого продукту на ринку ви не знайдете та що після циклу у вас будуть всі інструменти для того, щоб почати улюблену справу 🤍

🪶 Діалог Юкіо Мішіми та Хідео Кобаяші про письменництво, Бальзака та Поля Валері (частина перша)

Кобаяші: Ось про що він (коментар Дани: Поль Валері) говорить. Вся його проза навмисне «розбита». Такої прози, думаю, ніхто не писав. Ви можете подивитися на будь-які його роботи і побачити, то там є проза, є поезія, є психологія, є філософія, є все. Його роботи не те, що ви первинно від них очікуєте. Ви думаєте, що ви читаєте роман, а згодом зʼявляється психологія, потім філософія і так далі. Так само не можна в певні рамки вкласти його есе. Його прозаїчна техніка ще більш неймовірна. Він також має потужні журналістські здібності. Прочитайте його «Degas Dance Drawing» (коментар Дани: ви можете текст знайти тут). В цьому тексті є все від іронії до глибокої філософії. дійсно варіюється від жартів до філософії. Такої прози ніхто не писав до нього, та й після нього, напевно, писати не буде.

Мішіма: Коли я читаю Валері, у мене виникає відчуття, що незалежно від того, скільки ми намагаємось дрібнити кальцит, його кристали залишаться тій же самої форми. Скільки не дави, його форма не зміниться. Тому порівняно з Валері, твори Бальзака можуть здатися не такими цілісними, розсипаними навіть, якщо ми розглядатимемо їх по частинах. Проте ціле — це синтез прози. Твори Валері здаються тією самою кристалізованою формою, навіть якщо ми їх розкладемо й розберемо. Можливо, в цих розбіжностях полягає різниця між епохами.

Кобаяші: Бальзак писав у тон з часом. Валері пише так, ніби він не покладається ні на кого, крім нього самого. Ось чому він такий чутливий до того, що він пише, до того, що він публікує. Але, мабуть, у нього більше неопублікованих нотаток, ніж у Бальзака. Ми не знаємо, які публікації будуть далі.

Мішіма: Я знаю, що я ніби занадто зосереджений на романі, але коли я думаю про нього, то вважаю, що стиль Бальзака є найкращим його прикладом. Від жартів до філософії, про яку ви щойно згадали, все це можна побачити в його творчості. І хоча кожна частина його роману може бути дуже довгою, незграбною, чи заплутаною, але весь роман — це проза, і мені здається, що його проза вічно буде резонувати з читачем. Я вважаю, що його стиль є найбільш вдалим для романіста.

Кобаяші: Цікаво, чи це правда.

Мішіма: Підозрюю, що коли він писав те, що писав, то від його стилю плювались.

Кобаяші: Та, було багато людей, які погано на нього відреагували.

Мішіма: Ви не любите Бальзака?

Кобаяші: Ні, ні в якому разі.

Мішіма: Я думаю, що теорія Гофмансталя (коментар Дани: австрійський критик) щодо Бальзака дуже влучна.

Кобаяші: Це опубліковано в Японії?

Мішіма: Так, у перекладі. Гофмансталь вважає, що Бальзак писав прозорою фарбою, якою б брудною вона не була. Він пише, що поезія є в усьому... Але навіть якщо ми весь час думаємо про романи, як я, ми не можемо не написати щось, що романом геть не буде (сміється).

Вам не варто хвилюватися за це. Останнім часом мені важко думати про те, що не пов'язано з письмом. Можливо, так було завжди, але здається, що я можу думати лише про те, що я пишу. Я впевнений, що інші письменники відчувають те саме.

Мішіма: Ах.

Кобаяші: Саме тому, я інколи відчуваю себе у халепі. Ви справді не знаєте, що з вами відбувається, поки ви це не запишете. Тобто виходить, що я маю схильність до філософії, але не маю для неї необхідного таланту (сміється).

Мішіма: Що ви маєте на увазі?

Кобаяші: Зрештою, я виконавець, і якщо я не пишу про те, що мені подобається, і не складаю слова послідовно, мій мозок просто відмовляється працювати (сміється). Тому я опиняюсь у халепі, коли це стає великою проблемою.

Мішіма: Мені не подобаються великі проблеми, тому що я вважаю їх вульгарними (сміється). Валері наче пише про великі проблеми. Але, наприклад, якщо він пише про занепад Європи, то це буде йому на руку. Тому я вважаю, що Валері — критик, який ніколи не займався насправді великими проблемами, навіть наприкінці свого життя.

Кобаяші: Одним словом, у нього просто немає фурошікі (коментар Дани: тканина, яку японці використовують, щоб пакувати й транспортувати речі). Тому він не може розгорнути й загорнути свої великі проблеми.