🪶 Діалог Юкіо Мішіми та Хідео Кобаяші про письменництво, Бальзака та Поля Валері (частина друга)
Мішіма: Письменник, який зараз має справу з найбільшою проблемою, це Хотта Йошіе.
Кобаяші: Хм.
Мішіма: У будь-якому разі все, що я пишу та роблю, є великою проблемою. Я вважаю, що романіст — це також митець. Поки ми митці, великі проблеми не можуть бути повноцінною темою наших творів. Я вважаю, що там, де є мистецтво, немає великих проблем, простіше кажучи.
Кобаяші: Погоджуюсь.
Мішіма: Чи є у Моцарта велика проблема?
Кобаяші: «Велика проблема»...
Мішіма: Я питаю це в журналістському сенсі.
Кобаяші: О, зрозуміло. Тобто те, що журналіст назвав би великою проблемою?
Мішіма: Так, так. В такому випадку є велика проблема людей загалом, людей сьогодення. Звичайно, це трохи відрізняється від того, про що ви щойно говорили.
Кобаяші: Зрештою, я вважаю, форма не може бути великою проблемою.
Мішіма: Так, я теж так думаю. Я повністю згоден.
Кобаяші: Форма — це не фурошікі, знаєте.
Мішіма: Я думаю, ви абсолютно праві.
Кобаяші: Але річ не у тому, що романи не мають форми, а в тому, що люди більше не розпізнають форму в романах, особливо сучасні читачі.
Мішіма: Та, погоджуюсь.
Кобаяші: Зрештою, коли люди читають романи, у них виникають фантазії про життя людей у цих романах, так само як у дитини від казки. Ось чому романи такі популярні, але задоволення від таких фантазій — це не задоволення від безпосередньої форми роману. Наприклад, якщо ви любите романи певного автора (коментар Дани: тут був руснявий автор, але я його вдало видалила) і читаєте їх знову й знову, ви починаєте розпізнавати форму його душі. Цей процес неможливо описати словами, адже для цього потрібно буде винайти іншу форму. Такі речі можуть робити лише особливі критики. У наші дні немає нікого, кому було б цікаво побачити форму в прозі. Отже, навіть якщо ви наполягаєте на тому, що проза має форму, це тому, що ви виконавець і вас це хвилює особисто, але це не означає, що ваше уявлення є відображенням стану прози сьогодення. Кожен шукає в прозі розваги, суджень і критики. Частина цієї критики може бути сентиментальною, а частина — раціональною, але сум від фантазій, який ви відчуєте від прочитання художньої літератури, — це задоволення від сентиментальної критики та суджень. Просто що сам виконавець не завжди це усвідомлює. Велика проблема, як ви її називаєте, є продуктом критики та оцінки. Вирок за вироком, критика за критикою, це велика проблема нашого часу, чи не так? Ми вважаємо, що ця проблема є найсерйознішою проблемою нашого життя. Форми в ньому не буде. Тож цей фурошікі може вмістити в собі будь-яку кількість всесвітів. Ось що я маю на увазі. Ось чому сучасна культура так цінує фурошікі великого розміру.
Мішіма: Питання тоді в тому, в якій мірі романи мають відображати світ суджень про який ви говорите?
Кобаяші: Хіба не в повній?
Мішіма: Так, настільки, наскільки це можливо. Я вважаю, що за часів Бальзака світ суджень і світ роману були в гармонії. Тепер вони розлучені, тож я не знаю, куди чи як далеко мені за ними слідувати.
Кобаяші: Психологічний портрет Бальзака був досить зрозумілим, але як тільки на горизонті з’явився Фрейд, то романісти спробували за допомогою пера вилікувати його.
Мішіма: Так, це вірно. Це погано, що романи так легко піддаються впливу й так само легко ганяються за ідеєю.
Кобаяші: Чому б не змінити це?
Мішіма: Погоджуюсь.
Кобаяші: Ось чому я переконаний, що романи колись зникнуть, але чомусь їх стає все більше й більше (сміються разом). Бо в еру фільмів прозу треба писати по-іншому... З романів зникають описи, знаєте.
Мішіма: Та. Поговорімо тоді про вистави?
Кобаяші: Я ніколи не бачив ваші п'єси (коментар Дани: японці вважають Мішіму найвпливовішим своїм драматургом) і я маю дуже старомодні уявлення про музику, тому давайте не будемо (сміється). Але днями я дивився телевізор та мене вразила вистава з Осаки, я не пам'ятаю, як вона називається. Підозрюю, що мене вразило те, що вона була виконана в осакському діалекті.
Мішіма: Іншими словами, вас вразила форма мови.
Мішіма: Письменник, який зараз має справу з найбільшою проблемою, це Хотта Йошіе.
Кобаяші: Хм.
Мішіма: У будь-якому разі все, що я пишу та роблю, є великою проблемою. Я вважаю, що романіст — це також митець. Поки ми митці, великі проблеми не можуть бути повноцінною темою наших творів. Я вважаю, що там, де є мистецтво, немає великих проблем, простіше кажучи.
Кобаяші: Погоджуюсь.
Мішіма: Чи є у Моцарта велика проблема?
Кобаяші: «Велика проблема»...
Мішіма: Я питаю це в журналістському сенсі.
Кобаяші: О, зрозуміло. Тобто те, що журналіст назвав би великою проблемою?
Мішіма: Так, так. В такому випадку є велика проблема людей загалом, людей сьогодення. Звичайно, це трохи відрізняється від того, про що ви щойно говорили.
Кобаяші: Зрештою, я вважаю, форма не може бути великою проблемою.
Мішіма: Так, я теж так думаю. Я повністю згоден.
Кобаяші: Форма — це не фурошікі, знаєте.
Мішіма: Я думаю, ви абсолютно праві.
Кобаяші: Але річ не у тому, що романи не мають форми, а в тому, що люди більше не розпізнають форму в романах, особливо сучасні читачі.
Мішіма: Та, погоджуюсь.
Кобаяші: Зрештою, коли люди читають романи, у них виникають фантазії про життя людей у цих романах, так само як у дитини від казки. Ось чому романи такі популярні, але задоволення від таких фантазій — це не задоволення від безпосередньої форми роману. Наприклад, якщо ви любите романи певного автора (коментар Дани: тут був руснявий автор, але я його вдало видалила) і читаєте їх знову й знову, ви починаєте розпізнавати форму його душі. Цей процес неможливо описати словами, адже для цього потрібно буде винайти іншу форму. Такі речі можуть робити лише особливі критики. У наші дні немає нікого, кому було б цікаво побачити форму в прозі. Отже, навіть якщо ви наполягаєте на тому, що проза має форму, це тому, що ви виконавець і вас це хвилює особисто, але це не означає, що ваше уявлення є відображенням стану прози сьогодення. Кожен шукає в прозі розваги, суджень і критики. Частина цієї критики може бути сентиментальною, а частина — раціональною, але сум від фантазій, який ви відчуєте від прочитання художньої літератури, — це задоволення від сентиментальної критики та суджень. Просто що сам виконавець не завжди це усвідомлює. Велика проблема, як ви її називаєте, є продуктом критики та оцінки. Вирок за вироком, критика за критикою, це велика проблема нашого часу, чи не так? Ми вважаємо, що ця проблема є найсерйознішою проблемою нашого життя. Форми в ньому не буде. Тож цей фурошікі може вмістити в собі будь-яку кількість всесвітів. Ось що я маю на увазі. Ось чому сучасна культура так цінує фурошікі великого розміру.
Мішіма: Питання тоді в тому, в якій мірі романи мають відображати світ суджень про який ви говорите?
Кобаяші: Хіба не в повній?
Мішіма: Так, настільки, наскільки це можливо. Я вважаю, що за часів Бальзака світ суджень і світ роману були в гармонії. Тепер вони розлучені, тож я не знаю, куди чи як далеко мені за ними слідувати.
Кобаяші: Психологічний портрет Бальзака був досить зрозумілим, але як тільки на горизонті з’явився Фрейд, то романісти спробували за допомогою пера вилікувати його.
Мішіма: Так, це вірно. Це погано, що романи так легко піддаються впливу й так само легко ганяються за ідеєю.
Кобаяші: Чому б не змінити це?
Мішіма: Погоджуюсь.
Кобаяші: Ось чому я переконаний, що романи колись зникнуть, але чомусь їх стає все більше й більше (сміються разом). Бо в еру фільмів прозу треба писати по-іншому... З романів зникають описи, знаєте.
Мішіма: Та. Поговорімо тоді про вистави?
Кобаяші: Я ніколи не бачив ваші п'єси (коментар Дани: японці вважають Мішіму найвпливовішим своїм драматургом) і я маю дуже старомодні уявлення про музику, тому давайте не будемо (сміється). Але днями я дивився телевізор та мене вразила вистава з Осаки, я не пам'ятаю, як вона називається. Підозрюю, що мене вразило те, що вона була виконана в осакському діалекті.
Мішіма: Іншими словами, вас вразила форма мови.
❤58🔥4👍3😍3✍1💯1😎1
Я знаю, що мене ніхто не просив це зробити, але я це все одно зроблю – ловіть список моїх крашів серед японських письменників (в тому числі поетів, сценаристів та авторів пісень)
1. Юкіо Мішіма — письменник та драматург
2. Шуджі Тераяма — поет та драматург
3. Осаму Дазай — письменник
4. Такеші Кітано — сценарист та актор
5. Ацуші Сакурай — автор пісень, вокаліст
6. Йоне Ногучі — поет, письменник, перекладач
Дякую за увагу, це все, що я хотіла вам розказати та показати 😂
1. Юкіо Мішіма — письменник та драматург
2. Шуджі Тераяма — поет та драматург
3. Осаму Дазай — письменник
4. Такеші Кітано — сценарист та актор
5. Ацуші Сакурай — автор пісень, вокаліст
6. Йоне Ногучі — поет, письменник, перекладач
Дякую за увагу, це все, що я хотіла вам розказати та показати 😂
❤147🥰17❤🔥8😎7🔥4😍3👍2💘2👏1🤗1
Перечитую зараз маленьку книгу для художників, дизайнерів, поетів та філософів про японську течію вабі-сабі та щоразу ловлю багато інсайтів
Я знаю, що я вже багато раз говорила за японські філософії й за те, наскільки досвід проживання в Японії сформулював мене як особистість, вплинув на моє світобачення та навіть покращив мій ментальний стан (можете почитати мою статтю про це для Vogue), але про вабі-сабі, здається, я буду говорити вічно
Простими словами, то ця течія (не лише філософська, але й естетична) про те, що ідеальність в неідеальності, що краса — не має бути відполірованою, не має бути чистою-чистою, що старе рівноцінно (але моментами навіть більш) значуще порівняно з новим + ті ж самі принципи розповсюджуються на уявлення про людське життя
Ви знаєте як легше живеться, коли свої «недоліки» ми сприймаємо як свої переваги? Коли ми відпускаємо спробу контролю над тим, що ми первинно ніколи контролювати не могли? Коли ми пробуємо жити в гармонії з природою?
І тут я не можу не згадати японську техніку кінцуґі, яка лагодить розбиту кераміку лаком й золотом, яка не приховує тріщини, а навпаки їх виділяє — бо подивись, що я пережив, не відвертай свої очі від того, що робить мене мною
Не знаю, чи комусь це також треба було почути, але поділюсь фразою, яка дуже вабі-сабі і яка допомагає мені у складні моменти життя:
Я знаю, що я вже багато раз говорила за японські філософії й за те, наскільки досвід проживання в Японії сформулював мене як особистість, вплинув на моє світобачення та навіть покращив мій ментальний стан (можете почитати мою статтю про це для Vogue), але про вабі-сабі, здається, я буду говорити вічно
Простими словами, то ця течія (не лише філософська, але й естетична) про те, що ідеальність в неідеальності, що краса — не має бути відполірованою, не має бути чистою-чистою, що старе рівноцінно (але моментами навіть більш) значуще порівняно з новим + ті ж самі принципи розповсюджуються на уявлення про людське життя
Ви знаєте як легше живеться, коли свої «недоліки» ми сприймаємо як свої переваги? Коли ми відпускаємо спробу контролю над тим, що ми первинно ніколи контролювати не могли? Коли ми пробуємо жити в гармонії з природою?
І тут я не можу не згадати японську техніку кінцуґі, яка лагодить розбиту кераміку лаком й золотом, яка не приховує тріщини, а навпаки їх виділяє — бо подивись, що я пережив, не відвертай свої очі від того, що робить мене мною
Не знаю, чи комусь це також треба було почути, але поділюсь фразою, яка дуже вабі-сабі і яка допомагає мені у складні моменти життя:
Light comes in and out of our cracks
Світло входить й виходить через наші тріщини
❤🔥122❤43😍4🔥2🙏2💘2👍1💯1😎1
Про основні відмінності між модернізмом та вабі-сабі як течіями мистецтва
Думаю, що у вас також може виникнути закономірне питання: «Дано, якщо вабі-сабі це також про мінімалізм, то чим він відрізняється від, наприклад, модернізму?»
Й тут мені хочеться сказати, що хоча він з модернізмом має спільні елементи, відмінність між ними більш фундаментальна, і я залюбки вам більше про це розповім
Але перед цим маленький дисклеймер: коли я буду говорити за модернізм, то я маю на увазі «середній» модернізм (тобто той, який виник після Другої світової війни та який передбачає використання таких матеріалів, як бетон, залізо, скло тощо)
Отже, маємо —
Спільні елементи
— обидві течії використовують матеріали, предмети, простори та дизайни, створені людиною
— обидва є різким протестом проти інших рухів свого часу: модернізм виник, аби витіснити ідеали класицизму та еклектизму 19 століття, а вабі-сабі у відповідь на китайські течії «ідеальності» 16 століття
— обидва позбавляються зайвих елементів
— обидва абстрактні у своєму проявленні
— обидві течії легко впізнати: модернізм завдяки своїм гладким й полірованим елементам, а вабі-сабі через свою неідеальність, «приземленість»
Тепер щодо відмінних елементів (модернізм vs. вабі-сабі)
— для публічних місць vs. для приватних
— логічне світобачення vs. інтуїтивне
— абсолютне vs. відносне
— фокус на універсальному vs. на особистому
— створений для мас vs. створений для одного
— віра у прогрес vs. відсутність думок про прогрес
— орієнтований на майбутнє vs. на теперішнє
— віра в контроль природи vs. природу контролювати неможливо
— романтизує технології vs. романтизує природу
— підлаштовуються під технології vs. під природу
— геометричні форми vs. органічні
— рівні форми vs. нерівні
— ідеальність форм vs. фокус на корозії та «забрудненості» для посилення ефекту
— не любить неясність vs. обожнює неясність
— холодне vs. тепле
— вічне vs. сезонне
P.S. Також рекомендую глянути це маленьке ознайомче відео про вабі-сабі
Думаю, що у вас також може виникнути закономірне питання: «Дано, якщо вабі-сабі це також про мінімалізм, то чим він відрізняється від, наприклад, модернізму?»
Й тут мені хочеться сказати, що хоча він з модернізмом має спільні елементи, відмінність між ними більш фундаментальна, і я залюбки вам більше про це розповім
Але перед цим маленький дисклеймер: коли я буду говорити за модернізм, то я маю на увазі «середній» модернізм (тобто той, який виник після Другої світової війни та який передбачає використання таких матеріалів, як бетон, залізо, скло тощо)
Отже, маємо —
Спільні елементи
— обидві течії використовують матеріали, предмети, простори та дизайни, створені людиною
— обидва є різким протестом проти інших рухів свого часу: модернізм виник, аби витіснити ідеали класицизму та еклектизму 19 століття, а вабі-сабі у відповідь на китайські течії «ідеальності» 16 століття
— обидва позбавляються зайвих елементів
— обидва абстрактні у своєму проявленні
— обидві течії легко впізнати: модернізм завдяки своїм гладким й полірованим елементам, а вабі-сабі через свою неідеальність, «приземленість»
Тепер щодо відмінних елементів (модернізм vs. вабі-сабі)
— для публічних місць vs. для приватних
— логічне світобачення vs. інтуїтивне
— абсолютне vs. відносне
— фокус на універсальному vs. на особистому
— створений для мас vs. створений для одного
— віра у прогрес vs. відсутність думок про прогрес
— орієнтований на майбутнє vs. на теперішнє
— віра в контроль природи vs. природу контролювати неможливо
— романтизує технології vs. романтизує природу
— підлаштовуються під технології vs. під природу
— геометричні форми vs. органічні
— рівні форми vs. нерівні
— ідеальність форм vs. фокус на корозії та «забрудненості» для посилення ефекту
— не любить неясність vs. обожнює неясність
— холодне vs. тепле
— вічне vs. сезонне
P.S. Також рекомендую глянути це маленьке ознайомче відео про вабі-сабі
YouTube
What is WABI SABI? (Explained in 3 Minutes)
What is WABI SABI? (Explained in 3 Minutes)
What is Wabi Sabi? This is a profound Japanese concept that can be challenging to define. However, Wabi Sabi invites us to shift our focus, encouraging an appreciation of beauty in things that carry deeper meaning.…
What is Wabi Sabi? This is a profound Japanese concept that can be challenging to define. However, Wabi Sabi invites us to shift our focus, encouraging an appreciation of beauty in things that carry deeper meaning.…
🔥52❤16👍4💘4❤🔥1💯1🤗1
🪨 І в тему такого японського настрою на каналі, я дуже хочу поділитися з вами роботами одного з моїх найулюбленіших фотографів — Масао Ямамото, у якого в знімках дуже сильно прослідковується естетична сторона вабі-сабі
Більше робіт пана Ямамото можна глянути ось тут, або ж ви також можете підписатися на його Інстаграм
Більше робіт пана Ямамото можна глянути ось тут, або ж ви також можете підписатися на його Інстаграм
❤🔥111❤25🔥6😍4