У віці 89 року з життя пішов гігант латиноамериканської літератури, перуанський лауреат Нобелівської премії, Маріо Варгас Ллоса

Його літературна творчість відзначається експериментальним стилем письма з використанням складних наративних технік, зокрема нелінійної хронології та зміни перспектив оповіді, гострою соціально-політичною критикою, особливо щодо авторитаризму, військових режимів та корупції в Латинській Америці та майстерним використанням діалогів та внутрішніх монологів для розкриття характерів героїв

Пан Ллоса був завзятим прихильником України та рішуче виступав проти російської агресії що у 2014, що у 2022 році

Я щойно побачила такий цікавий кейс про спалення книг, журналістику та свободу слова, поспішаю ділитися ним з вами —

Декілька днів тому чоловік у штаті Мен придбав рекламу у газеті рекламуючи наступну подію:

Червневе спалення книг: під час Місяця Гордості New England White Network (назва його неонацистської організації) буде святкувати так, ніби на дворі 1933 рік.

Як ви можете уявити, це викликало обурення, тому що як нас всіх навчив Генріх Гейне: де спалюють книги, почнуть спалювати людей.

Але найцікавіше було потім, коли головний редактор газети опублікував лист (ви його можете прочитати ось тут) про своє рішення опублікувати цю рекламу, аргументуючи це підтримкою свободи слова. Він стверджує, що відмова публікувати рекламу була б рівнозначною самому спаленню книг, оскільки обмежувала б доступ до інформації?.. Хоча редактор особисто не погоджується з ідеєю спалення книг і не вважає себе неонацистом, він вважає, що свобода слова повинна захищати саме ті висловлювання, з якими ми не згодні, і не дозволить «натовпу войовничих хуліганів» переконати його відмовитися від захисту цього принципу. Ой вей.

Що ми тут маємо:
— хибна еквівалентність: порівняння відмови публікувати рекламу зі спаленням книг є логічною помилкою, бо редакційні рішення щодо змісту видання — це стандартна журналістська практика, а не цензура
— last I checked, то реклама нацистських акцій далеко виходить за межі простого вираження ідей;
— перша поправка американської конституції захищає свободу слова від втручання держави, але не зобов'язує приватні медіа публікувати будь-які матеріали;
— ось це просто моє улюблене, бо прикриватися професійними стандартами ми любимо, але чомусь забуваємо, що етичні кодекси журналістики взагалі-то вимагають уникати публікацій, що розпалюють ненависть, пропагують насильство чи дискримінацію;
— хоч редактор намагається показати свою нейтральність, але у питаннях просування ідеологій, історично пов'язаних з геноцидом, така позиція стає де-факто підтримкою (упс).

Я торік ось тут написала статтю для United24 про те, чому росія спалює українські книги та атакує друкарні саме для тих за кордоном, хто не розуміє чому ці атаки не лише навмисні, але й сплановані

Після публікації отримала багато відгуків від іноземців + в тому числі від тих, хто не бачив фізичну книгу як політично-соціальний інструмент

На жаль, лише от-от люди починають відстрілювати те, що ми з вами розуміли ще років так 10 тому точно і, напевно, пройде стільки ж років, аби іноземці перестали масово писати про толстоєвських на кожному кроці й тим самим припинили поширювали наративи пов'язані з росією, які не відповідають дійсності 

Також додам, що в мене ще давно була запланована лекція на цю тему (спалення книг та значення цього процесу), але новина в минулому пості змусила запустити цей процес хутчіше, тому пізніше сьогодні відкрию попередню реєстрацію ✌🏻

🔥 Реєстрація на лекцію «Історія спалення книг: від Стародавнього Китаю до повномасштабної війни в Україні»

Коли: 27/04/25 о 11:00 за Києвом
Ціна: 400 гривень

Що тебе очікує:

— інтерактивна 2-х годинна лекція з можливістю поставити запитання наприкінці
— дослідження різноманітних мотивів знищення книг: від політичних маніпуляцій до релігійних переслідувань та ідеологічних чисток
— осмислення ролі книг як фундаментальних носіїв колективної пам'яті, культурних кодів та національної ідентичності
— історична подорож від перших задокументованих випадків знищення текстів у Стародавньому Китаї до революційних пожеж Французької революції, тоталітарних бібліоцидів ХХ століття та сучасних форм цифрового стирання інформації
— глибокий аналіз феномену книгопалення через концепції лінгвіциду та культурного геноциду з конкретними прикладами з нацистської Німеччини, колоніальних режимів та сучасних воєнних конфліктів
— розкриття пророчої сили слів Гайнріха Гайне про те, що «там, де спалюють книги, зрештою спалюватимуть і людей» у контексті сьогодення, та розуміння того, як мова і література перетворюються з об'єктів знищення на потужні інструменти спротиву колоніальному пануванню
— і наостанок ти дізнаєшся, що ми всі (й кожен з нас) можемо робити для протидії культурного геноциду та знищення інтелектуальної спадщини, яка практичні кроки із захисту книг та бібліотек доступні громадянському суспільству та як підтримувати ініціативи зі збереження культурної пам'яті в умовах війни та окупації

Бонуси після лекції:

— запис та доступ до нього впродовж 2-х місяців
— ретельно підібраний список джерел, який допоможе поглибити свої знання теми

Реєстрація ось тут!

Мама моєї подруги приїхала в Австралію і привезла мені те, на що я так довго чекала.

Я розуміла, що багаж у неї не безлімітний, тому було прийнято рішення вибрати всього одну українську книгу.

Мені аж цікаво, чи ви зможете її вгадати, хоча ви тут всі експерти і досить непогано вже знаєте мої інтереси 😂

Розходимось, бо ви вгадали все за 35 секунд 😂

З ВАМИ НОРМАЛЬНО НАВІТЬ НЕ МОЖНА ТАКІ ШТУКИ РОБИТИ, БО ВИ ВСЕ ЗНАЄТЕ, ЧОГО ВИ ТАКІ УВАЖНІ, КЛАСНІ ТА РОЗУМНІ?!

Але «Перший Вінок» у мене в руках і я берусь за його читання! Ура!