«Ми не вміємо чекати»

Ми хочемо результатів тут і зараз. Але у Бога свій ритм.

Він діє не в поспіху, а у повноті часу (Гал. 4:4).

Ми прагнемо взяти сірники й запалити «горящий кущ»,
а Бог хоче, щоб ми пасли овець і чекали, поки Він сам запалить його.

Ми, замість очікування Ісаака, будуємо Ізмаїла.

Бог часто затримує виконання, щоб очистити наші мотиви.
Бо якщо обітниця збудеться завчасно, ми приписуємо її собі;
якщо ж це відбувається у Божому часі, ми знаємо, що це лише Його милість.

Бог не спізнюється.
Він формує серце, поки ми чекаємо.
Його повільність – це школа довіри.

Те, що нам здається затримкою,
для Бога підготовка.

Ісус, Тебе достатньоооо 🤧💘✨

Самый быстрый способ повлиять на чей-то разум - прикоснуться к его сердцу.

Крег Грошел

Те, що ти робиш у таємниці, будує основу для того, що буде видно публічно.

Крег Грошел

твої стосунки з Богом мають породити служіння людям.

досвід не є істиною.

А. Шаповал

меня сейчас эта тема преследует 🙈

скажите, что не у меня одной так: в определенные периоды Бог обращает внимание на конкретный грех, или духовную практику, или тему 💘🫣

перед служением welcome team раздает листочки

🫢 вот, что попалось:

может чуть позже напишу еще размышления на эту тему. как это сейчас называют? гиперфикс? 😁

Путь к постоянной близости с Богом пролегает не через постоянную жизнь на вершине, а через познание Его верности в «долине»

Крег Грошел

ПЕРЛИНА ВЕЛИКОЇ ЦІНИ

Традиційно притчу про перлину (Матвія 13:45–46) читають так, ніби ми — купці, які шукають Царство, а Царство — це коштовність, заради якої потрібно віддати все. Але якщо подивитися крізь призму Євангелія, — усе виглядає інакше.

«Подібне Царство Небесне до купця, що шукав гарних перлин; і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її»
(Матвія 13:45–46)

У цьому світлі перлина — це ми, відкуплені кров’ю Христа. А Бог — це Купець, Який продав усе — віддав Свого Сина, щоб придбати нас. Це Євангеліє, згорнуте в одну коротку притчу: історія любові, яка платить повну ціну.

І тут відкривається глибина Божого Царства:
• це не наш пошук Бога, а Бог, який прийшов шукати нас;
• не людина, що намагається знайти Небеса, а Небеса, що спускається, щоб знайти людину;
• не ми віддаємо все, щоб заслужити Його, а Він віддав усе, щоб відновити нас у Своїй славі.

Можна сказати інакше:

«Боже правління на землі, як на небі, подібне до Купця, який продав усе, щоб придбати перлину великої ціни».

Перлина — це Церква, відкуплена дорогоцінною кров’ю Ісуса. І коли ця істина торкається серця, усе Євангеліє стає особистим: не я шукав Його — це Він знайшов мене. І тоді ми починаємо бачити те саме, що бачив Ісус: як Небеса насаджуються на землю — у серцях, у сім’ях, у містах, у всьому творінні.

дуже часто ми говоримо про мир та як потрібно його берегти. от нещодавно, я сказала: біля мене не мають бути люди, які постійно руйнують мій мир і взагалі.

у відповідь мені навели порівняння:
уяви кришталевий сервіз у бабусі. красиві чашки стоять на полиці, їх ніхто не чіпає. всередині них мир. але їх ніхто не використовує, і про них майже ніхто не згадає.

а є інша чашка на кухні. звичайна, подряпана, обшарпана, її всі любили та брали найчастіше. і саме вона залишилася в пам’яті найулюбленішою.

ми можемо берегти мир і залишатися недоторканими, як фарфорові чашки, але залишатися осторонь життя. або ми можемо бути подряпаними, живими, використовуваними, будувати стосунки, падати й вставати, і залишатися справжніми.

♥️ усвідомлення, що коли ти можеш залишатися собою серед життя, любити, віддавати, переживати, падати і вставати, і все одно залишатися цілою, знаючи, що Бог веде тебе. що справжній мир - це дар від Бога, і його потрібно не лише берегти, а й розвивати всередині себе.

я к вам со своим старомодным синодальным, но мне он так привыкся, поэтому why not 🤣

кстати, какой бы вы порекомендовали классный перевод украинский? 🫠

в эти серые будни «тебе передали 💐» – по-особенному трепетно приятно 🤭🥹

что вас спасает в такую погодку?

знаете, какой у меня раньше был загон? меня не устраивали проповеди, которые я слушала, воршип был недостаточен, всё было «недо».

и проблема была не в других, а в моём сердце! есть такие христиане, к которым хоть сам Апостол Павел придёт, им будет недостаточно! Такие люди будут обвинять, что им недодали, что их оставили голодными…

но я для себя начала понимать одну важную мысль: когда ты научишься пить вдоволь с источника Христова сердца, ты никогда не будешь голодным духовно!

Тебя будет переполнять! Ты в самой «простой» проповеди будешь видеть такие глубины! У тебя будет захватывать дух! Иисус – Полнота Божества, который способен напитать каждую мою клеточку!

«Господь – Пастырь мой; я ни в чём не буду нуждаться. Он покоит меня на злачных пажитях и водит меня к водам тихим. Подкрепляет душу мою, направляет меня на стези правды ради Имени Своего.»