Радіоверсія моновистави за творами Василя Стуса. Автори сценарію - Галина Стефанова, Роман Веретельник, Дмитро Стус. Текст читає Галина Стефанова https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=2917633

Завтра в Києві в просторі Pen Ukraine буде ось така подія.

«Метафори в сучасній поезії»: розмова Амелії Глейзер, Галини Крук та Ії Ківи

Під час події також звучатимуть вірші українською та в англійських перекладах.

🔹Амелія Глейзер — дослідниця української літератури, перекладачка, професорка Каліфорнійського університету в Сен-Дієго. Вона разом з Юлією Ільчук перекладала Галину Крук (A Crash Course in Molotov Cocktails, Arrowsmith Press) та Ію Ківу (Silence Dressed in Cyrillic Letters, HURI Press, Harvard).

🔹Галина Крук — поетка, перекладачка, літературознавиця.

🔹Ія Ківа — поетка, перекладачка, журналістка.

📍Подія відбудеться 9 вересня о 19:00 за адресою: простір PEN Ukraine, вул. Лук’янівська, 14а (м. Контрактова площа)

Вхід вільний, але за реєстрацією (лінк у першому коментарі).

Реєстрація https://forms.gle/rJKbpTjpr8LuKgis6

ходить осіннім полем циркуль променю
вишукує, де поставити цятку на лобі
де простромити іржавий дзвін твого серця

стій променю – стій – не замикай ще цей час у коло
не забирай ще ключі від церкви, де відчай
розписує стіни фресками нової віри

серце це – променю – не завершило ще своєї роботи
ще не скинуло з себе одяг брудний чорнороба
недолюбило ще цю от землю
і людей, що їх війна століття як перевантажує
з місця на місце – наче худобу – ще не відпустило на волю

стій променю – просто постій разом з нами
у хвилини мовчання і в миті щемкої радості
коли вітер історії на наших обличчях гадає як на долоні
гаптуючи стежку долі і стежку життя

стій променю – просто побудь одним з нас
на полі кривавого чину – висуши піт наших слів
зв’яжи язики нам в жмути і поклади їх понад дорогою –
нехай вони будуть для когось хлібом щоденним

стій променю – стій бодай ти – бо ми падаємо від утоми
у прірву майбутнього, яке виявилося не будівлею, а підвалом,
у який тобі зазирати не хочеться, а в нас просто немає вибору

стій променю – стій так, як і ми стоїмо – з пов’язкою на очах,
які так вже звикли до темряви, що полювання твоє – те саме, що грати у піжмурки

стій променю – стій – просто подай нам руку свою як жебранину
просто дай нам руку свою, як віддають своє серце, і душу, і тіло

09.09.2023

Сміх згаслої ватри" у короткому списку цьогорічної премії Фонду Петра і Лесі Ковалевих в номінації "поезія".

https://chytomo.com/vidomi-finalisty-konkursu-fondu-lesi-ta-petra-kovalevykh-3/

давай попрацюємо над об’ємом в образі дому у цьому вірші
давай додамо йому тіні – певності у відкиданні тіні –
змусимо тінь цю привласнити як сусідську земельну ділянку
щоб місце для суперечок про пам'ять хоч десь існувало

буття й небуття завжди починаються одночасно
завжди невчасно завершуються
завжди щось недоговорюють
ось тут просто зараз саме тобі (саме за тебе)

однак
якщо є місце
знайдеться й час
і дія
і сили на драму
як перший акт заперечення смерті

(поки простір життя аж напинається по швах усіх воєн
поки цвіркуни рядно ночі кроять на один хоровий копил
поки світло все ще стається, а темрява (хоч раз на день) перестає
поки слово – бодай в уяві письменників – ще словодія)

давай додамо в цю заношену літературою тему,
немов та нічна сорочка, що дивом дісталась від бабці
(й не одяг, й не посаг, й незрозуміло що воно є, а гріх викидати),
ще чорноти, як додають дієслово у речення, де й так усе зрозуміло
(війна є вигнанням – з раю, пекла, смирення, у закапелки щирості й світла)

тож, давай додамо у божевілля балакання з порожнечею
(в розмову з ніким й не до кого) ще більше lacrimae rerum –
нехай сльози речей свідчать за нас (бодай і тінями),
як земля додає чорноти шахтарям (під очима і в серці)

(підводка саме туди, де обривається оповідь і…
починається мова панічних атак і падіння падіння падіння)

давай додамо в це падіння ще трохи тіней –
наскільки вистачить рук – аж поки не сточиться олівець
межі, де ми є і де нас щомиті немає

10.09.2025

Саундтрек свободи: Мар"яна Садовська, Марк Токар, Марія Онещак (відео Богдана Тихолоза)

Нова рецензія на мою італійську книжку “La guerra è sempre seduta su tutte le sedie” https://www.satisfiction.eu/iya-kiva-la-guerra-e-sempre-seduta-su-tutte-le-sedie/

Я вже віддавна думаю, що Олександр Глядєлов - людина рідкісної ітонації і присутності. І не лише фотографічної

https://suspilne.media/culture/1114778-ne-mozna-zaboronati-dokumentalist-oleksandr-gladelov-pro-fotografiu-vijnu-i-lubov-do-ludej/

Це була чудова імпровізація на тему свободи https://www.youtube.com/watch?v=Gg3H6SPtBTU&t=2s

Пост із третьої спроби. Одна хороша людина з Донецька запускає часопис "Метафора", тут - подробиці та open call для прози, поезії, есеїстики та літкритики. В документі дедлайн 31 серпня, але термін актуальний до кінця вересня. Думайте і зголошуйтеся.

Сторінка проєкту в інсті https://www.instagram.com/metafora_ua/

https://docs.google.com/forms/d/1246T8oqrUzaaXlB7_lGaqgrHv3-HoAMIXoLVe1isFY4/viewform?fbclid=IwY2xjawM_c4ZleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF4UUpmTmU0RzRiZEplWTFuAR66Tn6QtH5-A5BX3KjN6pSVW0SJMdKZ2Kr2W24XFaWvy5Kf9jPFIq8d3hz7Vw_aem_G5WoslMFFbRKRCyTHr1lxw&edit_requested=true

У рубриці "ніщо не змусить мене почати нити" і зображати із себе жертву.

*фото ямайської поетки Яшіки Грем, Iowa International Writing Program, 2023

Поетеса Ія Ківа: «Поезія стала для мене місцем, де можна відчути себе вдома»

Анета Камінська

прибирала у хаті й натрапила
на тривожну валізку моєї бабусі

вона пережила сибір
в’язницю у львові
і вийшла на волю всередині
п’ятдесятих років

пише устя викладаючи фотографію на фейсбуці

коли я була маленькою
ця валізка спакована заздалегідь завжди
стояла за дверима

бабуся часом повторювала
що в ній знайдеться усе
що потрібно
у разі чого

і що вдруге
її тепер не заскочити
тепер вона вже готова

я тоді геть
нічого не розуміла

і лише зараз до мене дійшло
що бабуся весь час
додавала у цю валізку нові й нові речі

наші фото
ліхтарики
кип’ятильники
сірники (ще тоді білоруські)

бо до самої смерті тримала на думці
що валізка їй ще знадобиться

кацапи
будьте ви прокляті

бо через вас
вже котре покоління моїх людей
мусить жити з такими валізками за дверима

Варшава, 26 березня 2023 року

*переклад з польської мій, ясна річ

Що ж, збірка "Сміх згаслої ватри"стала переможницею Нагороди Фонду Петра і Лесі Ковалевих 2025 року https://chytomo.com/konkurs-fondu-lesi-ta-petra-kovalevykh-vyznachyv-peremozhtsiv/

"Куба і Аляска" до 4 жовтня можна переглянути на сайті Суспільного https://suspilne.media/culture/page/1480-kuba-alyaska/

Тим, хто у Львові чи збирається. 3 жовтня, 19.00, клуб "Малевич", Ніч поезії і музики нон-стоп у рамках Bookforum

Хоч погода в нас така, що потикатися кудись не дуже хочеться. А доведеться)

Попри температуру й хворобу, не так вже й зле побалакали з Марічкою

https://www.youtube.com/watch?v=xYGntoO2k80

https://revisionsjournal.com/page/na-viyni-vse-dijeslovo Мій есей про майбутнє для часопису Re/visions Journal (англійська версія ось тут https://revisionsjournal.com/en/page/in-wartime-everything-is-a-verb)

Timisoara international literature festival