Не дуже відомий у нас сюжет https://zbruc.eu/node/122051

"наприкінці квітня – на початку травня 1945 року Червона армія захопила містечко Деммін після відступу Вермахту. За цей час близько тисячі місцевих жителів покінчили життя самогубством. На той момент населення Демміна становило приблизно 15 тисяч осіб. Люди позбавляли себе життя через утоплення, отруєння, повішання або перерізання вен. Часто це були колективні самогубства: один із членів родини вбивав і себе, і дітей."

Юркові Костишину

щовечора Кіт виставляє на фейсбуці фото і пише «аби добраніч»
і ти думаєш, що раз є Кіт, раз є його фото, раз є це «аби добраніч»
як налаштування на радіостанцію, де його серце передає сигнал точного часу
іншим серцям, іншим часам, де жорстокості, бодай на щопту, буде менше,
то любов в цьому світі все ще існує, а передовсім любов військового,
який, хоч і дає щодня смерті ляпаса, а все ж тримає за пазухою
равлика, квітку, бджолу, жука-носорога, мох, стебла рослин і цілі дерева
як найдорожче, як останній бліндаж людяності, у якому гніздяться лелеки,
лоскочуть руки метелики й осиротілі коти заглядають в очі із докором,
від якого хочеться скинути з себе тіло людини й стати південним вітром,
який здмухує сльози землі, жалує, лащить її безслівно, дослівно,
а доводиться випинати груди, надувати щоки, вигинати змією язик,
щоб означувати до межі переповнену досвідом впертість тривання
колисковим й дитинним, як танець сонця, «аби добраніч», «аби добраніч»

05.08.2025

Знаю, що в мене тут є люди з Кракова.

28 вересня у Кракові відбудеться міні-фестиваль, Chimera Iskier Fest, кошти з якого будуть скеровані на допомогу українським онкохворим дітям. На ярмаркову зону шукають майстрів і майстринь, які роблять щось своїми руцями і можуть приїхати до Кракова в цю дату. Якщо знаєте когось, хто бажав би долучитися, передайте далі.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeM-ndnB0Wr3mhdul7WWaY1TA95kS4g699Fy19-uKGuzdMdVA/viewform?fbclid=IwY2xjawMBTfZleHRuA2FlbQIxMQABHvCaFlgCndIhDDUqQzzFH_zlT5ralTS1aiErR4JiaPdI-Jw8VqBl-ZBHiJOt_aem_btjjwwD9ld62LR_9OW_h5Q

Хороше від Олени Стяжкіної https://uamoderna.com/blogy/de-ukraina-tochky-zborky-1920-1940-kh-rokiv/

Open call. Стипендія імені Антонена Арто для митців з Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та Криму https://artaudfellowship-ukraine.org/roboty/

Давид Чичкан, "Потоп" (2010 рік), художник, анархіст, загинув 9 серпня 2025 року на Запорізькому напрямку, відбиваючи атаку ворога.

замість старих полинів і півників попід домом,
степу, що вільно біжить з морем наввипередки,
граючи м’язами, наче юнак, що закорінює час тонконогими травами –
сила від сили цієї землі, зростаючись з нею хребтом по самісіньку шию,
бачиш розбиті коліна присутності всюди й ніде, ламкі судини розмов,
людей із серцями висохлими на курагу, відчуваєш марор і харойсет
у всьому, чого б язик не торкнувся, зливаючись з барвами досвіду,
наче ящірка, що вічно плутається під ногами, хоч, можливо, саме вона,
як заледве помітна закладка в червоній книзі буття, по всьому, засвідчить
любов, що повсякчас витікає із черепків наших тіл, не встигаючи спрагу життя втамувати,
у якому тільки й лишається, що бути одне одному домом,
мурувати його – як обійми, утривалювати – як поцілунок

11.08.2025

Сьогодні день народження фотографа, відеографа і екоактивіста Романа Жука, який на початку широкомасштабного російського вторгнення пішов на війну добровольцем, а 26 травня 2022 року загинув під Оріховим.

Минулого року мала за честь написати про Романа для проєкту "Люди культури, яких забрала війна". Разом з дружиною Оленою Роман заснував рух Chysto.de, який опікується Вільшанським водосховищем на Закарпатті і займається екопросвітою. Вже після загибелі Романа Олена разом з друзями та однодумцями добилася, щоб на цьому місці зробили ландшафтний заказник "Берег Закарпатського моря", заснувала в пам'ять про Романа фестиваль екології та кіно Eco Film Festival, який проводиться з 2024 року, а також премію його імені.

Історія цієї неймовірної родини - про небайдужість, візіонерство й дієву пам'ять.

Мій текстовий портрет Романа ось тут - https://theukrainians.org/spec/peopleofculture/zhuk/

Запоріжжя. Артрезиденція «Голоси міста». OPEN CALL до 24 серпня

https://docs.google.com/forms/d/1aPZiF3H8JWg7w1J06v2Y-ABblmItZTIfxPV7F6rKFZc/viewform?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAaf-CbjgKyJep6X-YJVGyy-qjfa7HU8NFOvHks5gEpgU047E01duZWcW4XsXZQ_aem_y2LJ7sMqpvhEZ68X1ovv6Q&edit_requested=true

починати любити першою, як починають новий день,
не знаючи, чи складеться він у чіткий фотознімок,
чи стане він доброю пам’яттю, чи втече з вудочки думки,
як слизька риба життя, ця насмішкувата вертихвістка

як починають нову книжку – писати, не уявляючи всіх подробиць,
читати – не знаючи, чи дійдеш до останньої крапки,
чи кинеш на пів дорозі, гортати – вдивляючись в обриси літер,
обдумувати – як приміряють вбрання перед дзеркалом

як починають вчити мову – плутаючись у словах, червоніючи,
наче яблуко влітку, що врешті стало дорослим і голим,
боячись, що порозумітися ніколи не вийде,
а все ж продовжуючи вслухатись в її чудернацьку музику
всім своїм тілом, кожним порухом серця, тремкими пальцями

як починають знайомство із морем – торкаючись босими ногами
боязко, обережно, прокладаючи шлях у самісіньку глибину
його спокійної мудрості, що то накочує на тебе хвилею,
то котиться геть, як абрикос сонця – призахідним небом

як починають місто – від перших поселень, дерев, залізниці
до великого саду, в якому тіні не менше, ніж осяяних вулиць,
знаючи, як легко його зруйнувати, але не знищити,
адже любов і уява міцніші за глину і цеглу

починати любити першою – як вода починає людину
у степу і пустелі, у горах і довгому лісі

18.08.2024

David Lynch, "There Is Nothing Here Please Go Away" (2012)

Де і коли ви востаннє бачили сон-траву? https://texty.org.ua/fragments/115718/krasa-dnya-konykova-yama-unikalnyj-pryrodnyj-fenomen-cherkashyny/

Мій текст "Безжальні рими війни" в перекладі іспанською, опублікований в газетах Колумбії (El Espectador), Чилі (La Tercera), Коста-Ріці (Nacion) та Перу (El Comercio), про війну і любов, звичайно.

У цьому тексті є Лариса (трохи Вік і Поліна) та Одеса, Аліна, Антон та Львів, Марина й Єнакієве та Бородянка

https://www.pressreader.com/.../20250724/281917369123192

Мій вірш "перекочує в роті каміння застигле море людей" в перекладі англійською Амелії Глейзер та Юлії Ільчук - серед переможців премії Ukrainian Literature in Translation Prize Українського інституту в Лондоні https://uil.org.uk/ukrainian-literature-in-translation-prize-2024/

Триматися за руки https://www.untitled.in.ua/post/ukraine-eddy-van-wessel

https://www.youtube.com/watch?v=YsHXxKlZdek (підписуйтеся, до слова, на сторінку Асканії Нова у фб)

Завтра о 17.00 почитаємо віршів в книгарні "Є" на проспекті Свободи (разом із Галею Крук, Лілею Бомко і Юліаною Лесняк)

Потрібен янгол помсти. Мій захисник,
мій щит, що не дозволить підупасти,
не дасть зотліти в пеклі дорікань
великосвітніх. Де ж ти, появись!
Бо сходяться усі кінці. Всі ріки
доходять гирл. І море невсипуще
колотиться, і ремствує, і скоро —
наперекір всім бідам — зареве.
Тож не барись. Поквапся, помсти янголе,
допоки гнів мій горній гороїжиться,
допоки ув очах червоне марево
переді мною безумом повзе.

Василь Стус, "Палімпсести"