Know The Enemy...

Слайд із старої презентації від американського державного офісу з продажу військової техніки. Найімовірніше, слайд на тему грецького та турецького танкових тендерів.

Про нормативи з перезарядки гармати танків M1A1/M1A2 з підручника для їх екіпажів, в які повинен вкладатись кожен їх заряджаючий.

Завдання заряджаючого полягає в заряджанні 120-мм головної гармати (так і написано). За умов танк нерухомий, екіпажу видані всі базові інструменти, є 3 типи навчальних снарядів - БОПС (SABOT), БКС (HEAT), КОС (MPAT). Бронешторка закрита, казенник відкритий, для заряджання певного типу снаряда подається команда, всі місця членів підготовлені до операції. Далі прописані стандарти зарядження, які зобов'язаний виконати заряджаючий:

1) Зарядити БОПС за 7 секунд після надходження команди;
2) Зарядити КОС у режимі стрільби по наземним цілям за 7 секунд після надходження команди;
3) Зарядити КОС у режимі стрільби за повітряними цілями за 8 секунд після надходження команди;
4) Зарядити БКС за 7 секунд після надходження команди.

Заряджаючий отримає незалік, якщо ніс КОС (кумулятивно-осколковий снаряд) зачепить тверду поверхню при зарядженні. Носиком КОС не можна зачіпати тверді поверхні через те, що в бойовому варіанті цього снаряда, званому M830A1, в носику є перемикач режимів, при пошкодженні якого снаряд може спрацювати некоректно (є два режими - для ураження наземних чи повітряних цілей).

P.S. Зверніть увагу - нормативи виконуються в нерухомій машині. Підручник для екіпажів називається FM 3-20.12 (FM 17-12-1-1/2) Tank Gunnery (Abrams).

Виріб 188СМ - заводська назва машини, яка була продемонстрована Уралвагонзаводом у 1999 році. Помилково називається в ЗМІ як Т-90СМ чи Т-90 зразка 1999 року.

Машина являє собою модернізовану версію Т-90С зразка 1994 року і послужила основою для виробництва подальшого Т-90С для різних країн. Литу башту замінила зварно-катана, поставили двигун В-92С2 на 1000 к.с. Навідник отримав тепловізійний приціл (попередник "Есси"), поставили супутникову навігацію (антену якої видно на захисному ковпаку тепловізійного прицілу). Крім цього був ряд мілких деталей, по яким цей танк можна відрізнити від Т-90С зразка 1994 року чи Т-90 зразка 1992 року.

#т90

Рідкісна фотографія Виробу 188СМ з маскувальним комплектом "Накидка" на виставці у 2000 році.

З цією фотографією пов'язана цікава історія – з якихось причин, "Накидка" до виставки не отримала так званий "Паспорт експортного вигляду", і відповідно за режимними обмеженнями не могла демонструватися на публіці.

На публічних показах її зняли з машини. Але на тренувальних заїздах до офіційного відкриття виставки танк їздив в ній. В такому вигляді він потрапив на фото, яке пізніше було опубліковано в журналі "Танкомастер".

Журнал потрапив до рук чекістів, після чого фотографам на виставці заборонили знімати на тренуваннях, а заразом і бути присутніми під час заїздів на демонстраційній трасі.

#т90

Американський танкіст про Leclerc.

"У 1999 році мені довелося спостерігати та оцінювати артилерійське озброєння взводу Леклерків, що дало мені можливість залізти всередину, постріляти з гармати та поговорити з екіпажами. Органи управління були добре продумані, а приціли чудові, краще ніж у M1A1. Прискорення двигуна Hyperbar на легкому шасі було чудовим. Їзда плавна та податлива. Спарений кулемет 50-го калібру – це ідеальна автоматична снайперська гвинтівка з балістичним обчислювачем. Саме те, що вам потрібне для міських воєн. Автомат заряджання – відстій. Не можна прикрасити те, що після того, як снаряд завантажений, його необхідно вручну вивантажити, протягом 3 днів було 3 випадки несправності АЗ того чи іншого типу, 2 незначних, 1 великий, змусили вимкнути АЗ для очищення.

Двигун Hyperbar страшенно складний. Насправді це два двигуни – маленька турбіна та великий дизель. Турбіна діє як генератор, коли головний двигун не працює і як турбіна для нього, коли він працює. Він постійно працює із величезним прискоренням. Все це звучить дуже добре в теорії, і коли це працює, це приголомшливо, але в якийсь момент 3 з 4 танків у взводі вийшли з ладу через проблеми з двигуном, а гідравлічна підвіска не працювала правильно на одному танку. На марші витрата палива майже така ж висока, як у Абрамса, а на полігоні ледве не дотягує до нього. Я чув, що це були початкові проблеми (через 10 років після виробництва, але гаразд) і в основному вони були вирішені, я не знаю, чи це правда, але це не той танк, який я б рекомендував воювати ще в 99-му .

Як тільки ми дізналися, що французи збираються його експортувати і почали шукати покупців, нам дуже захотілося подивитися, на що він здатний. Звичайно, французи не збиралися давати нам його для обстрілу, але ми якимось чином отримали один із тих змінних блоків броні. Leclerc напрочуд добре захищений від кумулятивних боєприпасів, його борти башти мають більше броні, ніж будь-який інший сучасний ОБТ, включаючи Abrams, але ця броня не витримує хорошого захисту від кінетичних боєприпасів. Він просто не має маси. Зважаючи на все, підвіска не витримає і додаткової ваги.

Швидкість більше не є захистом, із сучасними балістичними комп'ютерами, якщо ви біжите, ви просто помрете втомленим. У будь-якому випадку максимальна швидкість обмежена навантаженням на гусеницю.

З виправленими проблемами надійності я б оцінив його набагато вище Leopard 2A4, трохи краще, ніж 2A5 і гірше, ніж 2A6, поставивши його на 4 місце серед танків, на яких я б хотів воювати, M1A2 SEP v2 і Challenger 2 (з двигуном MTU) ідуть на 1 та 2 місці відповідно."'

Танкіст - Glenn Girona, 19K M1 Armor Crewman at U.S. Army (1995-2004).

#леклерк