Підгорецький замок

Які подвійні стандарти — критикувати будинки олігархів, але захоплюватися маєтками олігархів давніх часів ☺️ Проте деякі будинки все ж таки вражають.

Це Підгорецький замок, який був збудований в 1640 році за вказівкою тодішнього власника Бродів і Підгорець коронного гетьмана Станіслава Конецпольського — одного з найбільших магнатів Речі Посполитої. Розташований на мальовничому плато Подільської височини, Підгорецький замок стоїть гордо на висоті 399 метрів над рівнем моря. Без сумніву, цей архітектурний шедевр, побудований у XVII столітті, має неповторний стиль, який поєднує барокові й ренесансні риси. З бастіонів замку відкриваються дійсно гарні краєвиди на навколишні рівнини, а його інтер’єри колись вражали пишнотою.

Сьогодні Підгорецький замок відноситься до списку пам'яток світу, що має виняткову цінність і знаходиться під загрозою руйнування. Проте реставраційні роботи ідуть, щоб повністю повернути колишню велич замку, а також костелу Воздвиження та святого Йосипа, 1766 року будівництва, який знаходиться поруч.

До речі, я приїхав до входу в замок надто пізно — територія вже була зачинена і нікого не пускали всередину. Тому довелося обійти його і знайти дірку в паркані. А далі цілу годину гуляти по пустій території біля величної готичної споруди під теплим львівським дощем 😉

#львівська #архітектура

Забуті костели Галичини: віхи історії та свідки занепаду

Мандруючи селами Галичини, часто можна зустріти покинуті римо-католицькі храми. Кожен із них має свою унікальну історію, вік та архітектурні особливості. Від костелів XVI століття до споруд, зведених перед Другою світовою, їх об'єднує одна риса — занедбаність та відсутність хоч якихось перспектив у майбутньому. Ці пам'ятки стоять без господарів, руйнуючись під впливом часу та негоди, адже римо-католицькі парафії зникли разом із поляками після окупації цих територій в післявоєнний період. Совєти, як завжди, використовували ці унікальні пам'ятки як склади та господарські будівлі. Давай покажу тобі кілька моїх улюблених закинутих костелів.

🕍 Костел Яна Непомука (1871 р.), Турильче, Тернопільська область / фото 1, 2
У храмі, де зберігся оригінальний кам’яний вівтар, ще можна відчути колишню велич. В 1945 році костел закрили, а пізніше використовували як зерносховище. Сьогодні він стоїть пусткою та поступово руйнується. Це єдиний закинутий храм, в якому я зустрічав головний вівтар, який зберігся настільки добре. Причина проста — всі фігури та оздоблення тут виготовлені з каменю й просто так їх винести вкрай складно.

🕍 Готичний храм Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1590 р.), Язловець / фото 3, 4, 5
Найстарший із закинутих храмів, його колись використовували домініканці. Архітектура відрізняється оборонними рисами — храм разом із замком, синагогою та церквою-фортецею утворював оборонний периметр міста. Фрески, які частково збереглися, руйнуються від опадів та автографів туристів. На хорах залишилися графіті XVI–XVIII століть — справжня історична цінність!

🕍 Костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1860 р.), Жабинці / фото 6, 7, 8
Споруджений за кошти Казимира Городинського, храм пережив свої останні щасливі часи у 1930-х роках. Після війни костел закрили та використовували як господарську будівлю. Сьогодні він продовжує занепадати, хоча досі зберігає свою атмосферу.

🕍 Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1708 р.), Личківці / фото 9, 10
Культова та оборонна споруда, яка вражає густою рослинністю, що проростає всередині. Це додає храму особливого шарму, а водночас підкреслює його занедбаний стан.

#тернопільська #закинуте #архітектура

Обожнюю Дністровський каньйон. Мене захоплюють ці краєвиди біля села Субіч, Кам'янець-Подільського району. 😍

#хмельницька #природа

Страх води

Завжди пишався тим, що не маю жодної фобії, не відчуваю страху, тривоги або дискомфорту. Я гартував душу і тіло горами, печерами та походами... А потім потрапив на війну.

Більше року служби біля води в медико-евакуаційній команді. Щоденні евакуації поранених та героїв, які на щиті, з лівого берега Дніпра під час наступальної операції на Херсонщині. Понівечені тіла, покалічені душі та смерті-смерті-смерті. Одного разу, ще в перші дні наступальної операції, ми діставали з води полеглих побратимів. Під час огляду тіл в Херсоні, ми відкрили кітель одного з загинувших, а звідти почали випадати раки. Великі відгодовані річні раки 😔

Цього літа в Одесі я кілька разів намагався зайти в воду на морі. Але кожен раз зупинявся, відчуваючи дикий страх, паніку та тривогу від всієї небезпеки, яку несе вода. Я кілька місяців робив ці спроби кожен раз, коли був біля моря, але відчуття страху та небезпеки біля води лише підсилювалося.

Чомусь я вирішив, що боротися зі своїми страхами треба кардинально, тому я спочатку спробував з моїм лабрадором Ларі мандрувати на сап борді, а згодом купив байдарку, про яку мріяв ще задовго до війни 😁 На початку осені ми встигли з друзями зробити кілька сплавів в дельті Дністра від Маяк до впадіння в Дністровський лиман. Це унікальна еко система та національний парк з рідкими птахами та неймовірно гарними місцями для відпочинку, рибної ловлі, прогулянок байдарками та боротьбі зі своїми страхами.

#одеська #природа