Тилігульський лиман, коса Любополь
Хтось любить Тилігульський лиман за класний сьорфінг та музичні фестивалі, хтось за устричну ферму Ойстервіль, а хтось буде в захваті від крутих схилів, кольору води та безлюдних пляжів.
Я тобі раджу проїхати якусь частину маршруту від Коблево до Кордону, тримаючись весь час берега. Повір, ти будеш в захваті від видів.
#одеська #миколаївська #природа
Хтось любить Тилігульський лиман за класний сьорфінг та музичні фестивалі, хтось за устричну ферму Ойстервіль, а хтось буде в захваті від крутих схилів, кольору води та безлюдних пляжів.
Я тобі раджу проїхати якусь частину маршруту від Коблево до Кордону, тримаючись весь час берега. Повір, ти будеш в захваті від видів.
#одеська #миколаївська #природа
Пошук краси в місцях, які нас оточують.
Завжди шукав красу в неочевидних місцях. Там, де вона прихована від наших очей, там де вона ховається під ногами. Це невеличка підбірка з підземель: катакомби та каналізації. Ми часто не уявляємо, який світ ховається під нашими містами, зі своїми таємницями, темними сторінками. Місця, які мовчать і невидимі, часто небезпечні. Місця, які недоступні для очей більшості. Холодні, сирі, брудні, але які мають свою красу та шарм.
Є тут поціновувачі техногенних підземель? 😉
#підземне
Завжди шукав красу в неочевидних місцях. Там, де вона прихована від наших очей, там де вона ховається під ногами. Це невеличка підбірка з підземель: катакомби та каналізації. Ми часто не уявляємо, який світ ховається під нашими містами, зі своїми таємницями, темними сторінками. Місця, які мовчать і невидимі, часто небезпечні. Місця, які недоступні для очей більшості. Холодні, сирі, брудні, але які мають свою красу та шарм.
Є тут поціновувачі техногенних підземель? 😉
#підземне
Гомільшанські ліси та табір "Романтик" — подорож у серце Слобожанщини
Привіт, друже.
Під час служби в Харківській області мені випала рідкісна нагода вирватися на день тиші — і я поїхав у напрямку Сіверського Донця, до одного з найбільш недооцінених природних скарбів Слобожанщини — Національного природного парку «Гомільшанські ліси».
Це місце, до якого можна дістатися менш ніж за годину з Харкова. І ось ти вже серед вікових дубів, соснових стежок, піщаних берегів, прозорих озер і плавних звивів Сіверського Донця. Тут легко забути, що за кілька десятків кілометрів — обстріли, сирени і війна. Природа обіймає мовчки, але сильно.
Попри близькість до фронту, на території парку досі працюють кілька готелів і зелених садиб. І хоча туристів зараз мало, тиша й самотність надають цим місцям особливого змісту.
Ми почали прогулянку від парку "Козача Гора" — звідти відкривається панорама на річку та лісові масиви. А далі рушили лісовими стежками вздовж Дінця — до закинутого дитячого радянського табора "Романтик". Це радянська епоха, яку проковтнули дерева. Тут усе поросло травою, на дахах корпусів ростуть берези, сходи зруйновані, а скульптури дітей… моторошні. Серйозно бляха, дуже моторошні. Їхні кам’яні обличчя з потьоками дощу виглядають так, ніби хтось дуже давно плакав — і сльози застигли.
Піймав себе на думці, що хотів би побувати тут вночі. Це місце — як сцена з фільму: тиша, покинуті будівлі, бетонна постать жінки з голубом у руках… Але навіть у цьому — краса. Краса покинутих мрій і пам'яті про дитинство, яке ніколи не повернеться.
Це була коротка втеча з реальності, але дуже потрібна. Якщо ти колись будеш на Харківщині — рекомендую. Але їдь з повагою. Ці місця пам’ятають більше, ніж ми можемо уявити.
Обійняв.
#харківська #природа #закинуте
Привіт, друже.
Під час служби в Харківській області мені випала рідкісна нагода вирватися на день тиші — і я поїхав у напрямку Сіверського Донця, до одного з найбільш недооцінених природних скарбів Слобожанщини — Національного природного парку «Гомільшанські ліси».
Це місце, до якого можна дістатися менш ніж за годину з Харкова. І ось ти вже серед вікових дубів, соснових стежок, піщаних берегів, прозорих озер і плавних звивів Сіверського Донця. Тут легко забути, що за кілька десятків кілометрів — обстріли, сирени і війна. Природа обіймає мовчки, але сильно.
Попри близькість до фронту, на території парку досі працюють кілька готелів і зелених садиб. І хоча туристів зараз мало, тиша й самотність надають цим місцям особливого змісту.
Ми почали прогулянку від парку "Козача Гора" — звідти відкривається панорама на річку та лісові масиви. А далі рушили лісовими стежками вздовж Дінця — до закинутого дитячого радянського табора "Романтик". Це радянська епоха, яку проковтнули дерева. Тут усе поросло травою, на дахах корпусів ростуть берези, сходи зруйновані, а скульптури дітей… моторошні. Серйозно бляха, дуже моторошні. Їхні кам’яні обличчя з потьоками дощу виглядають так, ніби хтось дуже давно плакав — і сльози застигли.
Піймав себе на думці, що хотів би побувати тут вночі. Це місце — як сцена з фільму: тиша, покинуті будівлі, бетонна постать жінки з голубом у руках… Але навіть у цьому — краса. Краса покинутих мрій і пам'яті про дитинство, яке ніколи не повернеться.
Це була коротка втеча з реальності, але дуже потрібна. Якщо ти колись будеш на Харківщині — рекомендую. Але їдь з повагою. Ці місця пам’ятають більше, ніж ми можемо уявити.
Обійняв.
#харківська #природа #закинуте