08.01.25

на кожнім гектарі мого селища по приватному сектору
заводяться лаєм собаки
вони про писане знати не знають
тому і лають
щоночі
від кóгось когóсь захищаючи

кілька парубків,
по голосу чути, не надто похилих
ніби повзуть по темряві вулиці
жодного ліхтаря
вікна щільно завішені

я проводжаю димним поглядом багаторічні стовбури
проводжаю в останній гул сирени на станціях
мене проводжає плюс три на термометрі
перша декада січня
зима

сподіваюсь в карпатах сніжно
сподіваюсь там на вулицях світло
хоча для кого світло у горах
якщо навіть у харківський області
кулька парубків повзуть по вулиці
у повній темряві
ніби народжені
щоб прожити цю ніч
під моїм вікном
під гул сирен і скавчання собак

перегукуються
б’ються вихорем по шибкам
по обличчям і голодним пащам
я проводжаю парубків розуміючим поглядом
лишень вони його не побачать
у разюче теплій темряві

вони продовжують діяти
сподіваючись що ніхто не помітить невиразні рухи повзучих брущаткою
голоси м’яко видали присутність на вулиці
не гучніше собак
але достатньо аби бути почутими
хоч якою темрявою не накрилися вулиці
ми навчені чути

вгамуйтесь, пащі чотирилапі
вгамуйтеся, парубки, я вас проводжу
подалі від мого вікна
послухайте, як ви вже тут,
про далекі карпати
певно там сніг
певно там світло
і, певно, так само зима

Іра Майко

#поезія #ІраМайко

задонатити на розвиток проєкту

Друзі, нагадуємо, що вже сьогодні відбудеться наш другий літературник! Чекатимемо на вас🖤

Дата: 31.05.2025
Час: 18:30
Місце: Київ, вул. Верхній Вал, 62 (книгарня-кав'ярня "Закапелок")

Продираюсь долонею
крізь листя,
десь там над горбом
починає ховатися
Сонце;
старий горіх
досі приймає мене
на свої розлогі плечі,
хоч уже похилився
під вагою мурах,
що струмками стікають
його ніжною шкірою;
бува пробіжить павук,
ледь помітний
на зеленавій моїй долоні:
мовляв, ти за що зруйнував
мій дім, що я в нього вклав
усього себе;
молоді горіхи
смакують найліпше,
коли вмієш відділити
терпку гіркоту;
я, засліплений Сонцем,
прикладаю до очей долоню,
зелену, аж чорну,
як його листя;
він у ті горіхи вклав
усього себе —
я стою на землі,
і до Сонця тепер
так високо.

Маґне Калінсен

#поезія #МаґнеКалінсен

задонатити на розвиток проєкту

Автопортрет "Депресія"

Pavlova

#образотворче #Pavlova

задонатити на розвиток проєкту

йшов навпростець

визбирав трави і малих квітів
в рівчак
і пустилось за водою тіло масне

великий сплав

річкою зроблене коло –
ти вернéшся до мене з рук інших..
знову тіло масне ловля напрóсто
а малий вислизнув межи коріння
у воду опущеного
(там багато трави річкової)
мов нема йому місця до рук
щонайменш він мені так сказав
а долоні пахнуть
а далі –

великий сплав

Дмитро Вільгоцький

#поезія #ДмитроВільгоцький

задонатити на розвиток проєкту

Азбучну молитву чорноризця Храбра
знають навіть малі й слабкодухі:
знають магнолії-ховрашки
і місяць-кибалка,
знають коні-поліщучки
і щучки в долонях рибалки,
знають в кубельцях настінних звірят
і навіть у школі,
знають покинуті у траві
шафранові парасолі,
знають хороші зимові холошні
і сині синиці на вишні.
Знають, що від промовляння її стають трохи дужчі і вищі.

Валерія Сергєєва

#поезія #ВалеріяСергєєва

задонатити на розвиток проєкту

без назви

Софія Пшенична

#проза #СофіяПшенична

задонатити на розвиток проєкту