Спадок

Марія Молчанова

#фотографія #МаріяМолчанова

задонатити на розвиток проєкту

камінчик на якому ти спиш
вигорів по обрису тіла
у сліді від п'ят
тепер переливчаста рибка
тоненька як волосинка з голови

на лівому боці надсічка
у всіх чудотворних ікон
кровоточить губа

чи знав Бог що Його звірі
не з Його вини зникнуть
чи мали мозолі після
воскресіння апостоли

пласка й опукла рибка
ти клала долоню на ґрунт
піднімала дашком —
так росли гори
спльовувала зернята —
поставали ліси

алергійна сльоза першого ока стала морем
жалобна сльоза другого —
його глибиною

Софія Магідіна

#поезія #СофіяМагідіна

задонатити на розвиток проєкту

іскрами над тім’ям, ніби меч,
сплетена гравюра із утеч —
визначення лізуть за слова,
лінії поскидувавши з літер.
кольором, ущерть замитим,
полотен би триматись —
всупереч.
слухати злиття мазковим ритмом,
ніби не захитано-сповитий
ти,
а так — немов рождаєшся штрихом і струхом
із м‘якого олівця,
так, ніби почнеш прямо з кінця,
і тво́ї — грифель руки.
скільки відведено тобою ж
у божевільні злівітованих тривань,
—
тривай,
над ними й поміж,
немов роджаєшся крізь холод і дива,
такою ж фарбною
й босоніж.

Меланія Нагорнюк

#поезія #МеланіяНагорнюк

задонатити на розвиток проєкту

Вітаємо, друзі!
В нас чудова новина — ми створили бот для прийому ваших робіт, тож тепер ви можете надсилати твори сюди:

@perceptia_bot

P.S. Наразі тестуємо такий формат прийому робіт, тож у разі виявлення проблем з роботою бота — сповіщайте адмінів🖤

upd:
Друзі, ми раді, що наш бот працює і працює активно — як бачите, канал трохи ожив. Дякуємо, що надсилаєте вашу творчість!

Хочемо попросити: якщо ваш твір проходить на публікацію — надсилайте наступний на розгляд не раніше, ніж через декілька тижнів. Ми стараємося не публікувати одного і того ж автора підряд, тож є вірогідність, що ваш запропонований твір просто загубиться серед інших повідомлень.

Ваші адміни🖤

вона чула як співав
обважнілий жолудь
розуміла жестову мову дуба
тому заприсяглася мовчати
про сивого ворона
котрий щоночі
переносить у дзьобі ліс
зі сходу на захід

Олександр Єлисеїв

#поезія #ОлександрЄлисеїв

задонатити на розвиток проєкту

скришеться вістря нагострене
чисто тобі як змаруджена мéтапросториця,
зіткана жально із тих непростих —
не проси прихиститися ситої старості поспіхом.

сховок знайшовши під ковдрою
криводзеркальною,
встигни загнути на правиці —
прорахувався:

першим зміг би — не втéрпів —
порожньо в засіках пам'яті.
вдруге зріс би — не виплекав —
наново пристосувався
сни відлиги приймати на віру — як сам,
неоперену.

наростають у вухах
бунтливі спотворення шепотом:
що не вираз — кляття — наслухáв
побрехеньки приречених.
підхопив, та й собі:

«зубоскальному нéбожу
зграями судиться ластитись.
безневинному небожу —
згрỳдитись маренням пастви».
перебрешений небіж кричить,
бо несила мовчати.
достобіса відверто —
з вуст ані пари їм.

загинаєш останній на правиці — строк добігає кінця.
дочекав розмитарення дозволу — задармá.
хай би сит та не в міру ти благ (хоч і наг),  
а з окрýшин не вигостриш вістря, як не старай.

Дисонанта

#поезія #Дисонанта

задонатити на розвиток проєкту

світанки під час тривог набувають
особливого значення.
особливо, коли довкруг —
спекотно.

у державі, котра забула, як це —
мати хороші та безперервні сни —
зазвичай на ранок чується
або тихий гул самотнього авта,
або чийсь свіжий нежить.
часом в якості бонусу може
прозвучати ракетне крещендо.

але тільки в такі моменти
світанки відчуваються по-особливому,
в їхній первинній подобі,
моменті народження попри усе.
і тоді із молочної ріки,
що гасне під натиском
найближчої до нас зорі,
мов вона — найстарша в сім'ї дитина,
роздається скрегіт возу.

придивись на небо —
там чумаки їдуть до Криму по сіль,
по наші з тобою сльози.

Юрій Ліщук

#поезія #ЮрійЛіщук

задонатити на розвиток проєкту

за руку в літо вивести
вдоволено фіксуючи з триноги
жовтогарячий відблиск на хвості повітряного змія —
що вивільнився
із нагрудної
кишені - сховку
/зацілованої/
тієї.
зліва.

і варто прямо в очі
дивитися
і закидати голову
коли от так підстрибуєш
із вивертом
й обабіч поля /споришевого рядна/
до кладки — летіти вигоном
/
хтось особливо рідний
на тебе там чекає
хто має щит від одинокості —
поміж життєвих правил
не боїться відпускати нитку

N.Litvinova

#поезія #N_Litvinova

задонатити на розвиток проєкту

напевно, я скоро переосмислю для себе
поняття незалежності.

коли це не тільки про банальну
відсутність підданства завойовнику
чи самоврядування в межах
власної території.

коли це не тільки усміхнені обличчя,
підняті на вершечки стяги
чи гордість за себе та за державу.

це насамперед пам'ять.
пам'ять попри біль.
пам'ять попри виснаження.
пам'ять попри втому.
пам'ять попри зачерствілість.
пам'ять попри смерті.

поняття вмируще, якщо його не плекати,
мов дерева від карпатських лісорубів.

поняття вмируще, якщо ним не живитись,
коли бачиш бодай одну могилу
мертвих героїв,
про яких шаблонно казали,
що вони не вмирають.

огортай його коло себе —
скоро настане холодна осінь
без світла.

але пам'ятай — нам ще довго
переосмислювати незалежність,
поки ми — меншість.
поки ми — солона бульбашка тих,
хто бажає плекати і ростити пам'ять,
свідомо творити добро,
нищити паростки абсолютного зла.

але в цієї бульбашки є одна риса —
на відміну від звичайних, мильних,
вона не лускає від контакту з подразником,
а більшає.

і зрештою, рано чи пізно,
я казатиму своїй дитині на ніч,
що з цієї бульбашки
виріс купол
від ракетних та дронних жал,
виросла воля,
котру не ламає втома,
виросли ми з тобою —
покоління, котрому лишили в спадок
надщерблене, але яскраве майбутнє.

23.08.23

Юрій Ліщук

#поезія #ЮрійЛіщук

задонатити на розвиток проєкту

*
розпушувач хмар
розпускає небесне
тісто
і котиться витоком
все,
що зійшло з
любові.
окрайцем лягає
ванільно-ліловий
присмерк,
окрилено сповнює
духом Божого
слова.

Оксана Лихогляд

#поезія #ОксанаЛихогляд

задонатити на розвиток проєкту

розкажи як ти помираєш
вкотре
в останній день серпня
вперто чіпляєш пальцями землю
аж важко дихати

спека злиться
вкриваючись зморшками
бо більше нікому не страшно
підставити щоки сонцю

промінь так довго тягнувся
аж поніжнішав
до текстури китайського шовку

шов розійшовся

ляж у тінь підвечірʼя
де зібралися трави й води
щоб провести тебе додому

ріж на скибки мою тривогу
як дійдеш
пригости нею бога

вже кістки твої кавунові
віддають себе ґрунту
до наступного разу

коли знов помиратимеш
в останній день серпня

онофріюк

#поезія #онофріюк

задонатити на розвиток проєкту

"Нестримність" з циклу Життя плісняви

Анастасія Чепурна

#фотографія #АнастасіяЧепурна

задонатити на розвиток проєкту

тибет

враження від Тибету:
це наче спав у бункерах Енвер,
а плато Албанії
від цього нікуди не ділись.

тракт веде
трубопроводом
до рішень Чамсінгома

але ж як не полежати
під рожевістю Янгри?
під якою схил
наднебесного тулуба
охне блакиттю
маків..

о, мій Ламо
краще не народжуйся ще раз —
тигр не дозволив.

льодовики Пьоби
бліднуть
у сизигії,
а пунцовість місячного часу
— радше фурдига,
ніж ліхтарик.

але
в осанці
стоїть
Чангзе

Федя Акне

#поезія #ФедяАкне

задонатити на розвиток проєкту

Вогняна Людина

нас викинуло на берег
я і ще четверо
острів був маленький
води довкола стрімкі
ми сіли на холодний пісок
і довго оплакували розтрощений човен
я і ще четверо
пережидали ніч
нарешті підвівся найстаріший
грубими руками наламав сухого дерева
і підпалив
багаття піднялося до самого неба
і сказала жінка: це Вогняна Людина
і сказало хлоп’я: так народжуються боги
і сказав чоловік: я принесу жертву
я і четверо
узяли по палиці і кинули до вогнища
іскри стали поряд зірок
а на ранок у попелі лишився мій вуглець
із вирізьбленим словом
яким мене звали до човнотрощі
старий поклав руку мені на плече і мовив:
вір у Вогняну Людину
і завтра вуглець догорить

Анна Ричок

#поезія #АннаРичок

задонатити на розвиток проєкту

•
нині вода говірка як ніколи
їй кортить вибалакатися
за густе мовчазне безвітря до цього
бо нарешті довірилася
викапана я

викупана я
в мокрих сповідях йду слухати німоту сонця
приємну й гарячу
як ранкова засмага посередині літа
але тут справжнє літо тільки починає починатися
неквапливо лягаючи на плечі ягід
розфарбовує їх у достиглу барву

ніколи не знаєш скільки часу треба віршу
щоб народитися
іноді достатньо кількох поцілунків
навколо зап'ястя
іноді достатньо кількох поцілунків
коли навколо нікого

мабуть я сплутала поезію з любовʼю до себе
насправді ні

Вікторія Оліщук

#поезія #ВікторіяОліщук

задонатити на розвиток проєкту