за руку в літо вивести
вдоволено фіксуючи з триноги
жовтогарячий відблиск на хвості повітряного змія —
що вивільнився
із нагрудної
кишені - сховку
/зацілованої/
тієї.
зліва.

і варто прямо в очі
дивитися
і закидати голову
коли от так підстрибуєш
із вивертом
й обабіч поля /споришевого рядна/
до кладки — летіти вигоном
/
хтось особливо рідний
на тебе там чекає
хто має щит від одинокості —
поміж життєвих правил
не боїться відпускати нитку

N.Litvinova

#поезія #N_Litvinova

задонатити на розвиток проєкту

напевно, я скоро переосмислю для себе
поняття незалежності.

коли це не тільки про банальну
відсутність підданства завойовнику
чи самоврядування в межах
власної території.

коли це не тільки усміхнені обличчя,
підняті на вершечки стяги
чи гордість за себе та за державу.

це насамперед пам'ять.
пам'ять попри біль.
пам'ять попри виснаження.
пам'ять попри втому.
пам'ять попри зачерствілість.
пам'ять попри смерті.

поняття вмируще, якщо його не плекати,
мов дерева від карпатських лісорубів.

поняття вмируще, якщо ним не живитись,
коли бачиш бодай одну могилу
мертвих героїв,
про яких шаблонно казали,
що вони не вмирають.

огортай його коло себе —
скоро настане холодна осінь
без світла.

але пам'ятай — нам ще довго
переосмислювати незалежність,
поки ми — меншість.
поки ми — солона бульбашка тих,
хто бажає плекати і ростити пам'ять,
свідомо творити добро,
нищити паростки абсолютного зла.

але в цієї бульбашки є одна риса —
на відміну від звичайних, мильних,
вона не лускає від контакту з подразником,
а більшає.

і зрештою, рано чи пізно,
я казатиму своїй дитині на ніч,
що з цієї бульбашки
виріс купол
від ракетних та дронних жал,
виросла воля,
котру не ламає втома,
виросли ми з тобою —
покоління, котрому лишили в спадок
надщерблене, але яскраве майбутнє.

23.08.23

Юрій Ліщук

#поезія #ЮрійЛіщук

задонатити на розвиток проєкту

*
розпушувач хмар
розпускає небесне
тісто
і котиться витоком
все,
що зійшло з
любові.
окрайцем лягає
ванільно-ліловий
присмерк,
окрилено сповнює
духом Божого
слова.

Оксана Лихогляд

#поезія #ОксанаЛихогляд

задонатити на розвиток проєкту

розкажи як ти помираєш
вкотре
в останній день серпня
вперто чіпляєш пальцями землю
аж важко дихати

спека злиться
вкриваючись зморшками
бо більше нікому не страшно
підставити щоки сонцю

промінь так довго тягнувся
аж поніжнішав
до текстури китайського шовку

шов розійшовся

ляж у тінь підвечірʼя
де зібралися трави й води
щоб провести тебе додому

ріж на скибки мою тривогу
як дійдеш
пригости нею бога

вже кістки твої кавунові
віддають себе ґрунту
до наступного разу

коли знов помиратимеш
в останній день серпня

онофріюк

#поезія #онофріюк

задонатити на розвиток проєкту

"Нестримність" з циклу Життя плісняви

Анастасія Чепурна

#фотографія #АнастасіяЧепурна

задонатити на розвиток проєкту

тибет

враження від Тибету:
це наче спав у бункерах Енвер,
а плато Албанії
від цього нікуди не ділись.

тракт веде
трубопроводом
до рішень Чамсінгома

але ж як не полежати
під рожевістю Янгри?
під якою схил
наднебесного тулуба
охне блакиттю
маків..

о, мій Ламо
краще не народжуйся ще раз —
тигр не дозволив.

льодовики Пьоби
бліднуть
у сизигії,
а пунцовість місячного часу
— радше фурдига,
ніж ліхтарик.

але
в осанці
стоїть
Чангзе

Федя Акне

#поезія #ФедяАкне

задонатити на розвиток проєкту

Вогняна Людина

нас викинуло на берег
я і ще четверо
острів був маленький
води довкола стрімкі
ми сіли на холодний пісок
і довго оплакували розтрощений човен
я і ще четверо
пережидали ніч
нарешті підвівся найстаріший
грубими руками наламав сухого дерева
і підпалив
багаття піднялося до самого неба
і сказала жінка: це Вогняна Людина
і сказало хлоп’я: так народжуються боги
і сказав чоловік: я принесу жертву
я і четверо
узяли по палиці і кинули до вогнища
іскри стали поряд зірок
а на ранок у попелі лишився мій вуглець
із вирізьбленим словом
яким мене звали до човнотрощі
старий поклав руку мені на плече і мовив:
вір у Вогняну Людину
і завтра вуглець догорить

Анна Ричок

#поезія #АннаРичок

задонатити на розвиток проєкту

•
нині вода говірка як ніколи
їй кортить вибалакатися
за густе мовчазне безвітря до цього
бо нарешті довірилася
викапана я

викупана я
в мокрих сповідях йду слухати німоту сонця
приємну й гарячу
як ранкова засмага посередині літа
але тут справжнє літо тільки починає починатися
неквапливо лягаючи на плечі ягід
розфарбовує їх у достиглу барву

ніколи не знаєш скільки часу треба віршу
щоб народитися
іноді достатньо кількох поцілунків
навколо зап'ястя
іноді достатньо кількох поцілунків
коли навколо нікого

мабуть я сплутала поезію з любовʼю до себе
насправді ні

Вікторія Оліщук

#поезія #ВікторіяОліщук

задонатити на розвиток проєкту

Кажеш рано... (remastered)

Кажеш рано...
А я вже встиг купити банку огірків
і втратити віру в людство
біля прилавку з акційними бичками.

Кажеш – рано любити,
а я вже тричі зробив пропозицію
пластиковому манекену з секонд-хенду
(він мовчить краще за тебе).

Кажеш – рано думати про смерть,
але баба Галя з третього поверху
вже третій рік кличе мене на сороковини її кота.
Він, до речі, живий, але дико сумний.

Кажеш – рано каятись?
А я вже сповідався перед касиром в "Близенько",
зізнався, що їв паштет пальцями,
і купував «Мівіну» за останні 12 гривень,
бо любов’ю не наситишся.

Кажеш – рано…
а я вже написав тобі листа
на туалетному папері,
і вкинув його в поштову скриньку твого гуртожитка.

Кажеш – рано кохати
а я вже двічі мив підлогу під твій плейлист.
Сусідка знизу подякувала –
каже, давно вже не чула,
як хтось плакав під «Тартак».

Кажеш – рано думати про майбутнє
а я вже прикинув, скільки коштує квиток до Франківська
і чи варто починати знову дихати,
якщо на вулиці пахне твоїм шампунем.

Кохати – це не романтика.
Це коли тримаєшся за пластикову ручку в маршрутці
наче за останню нитку до нормального життя.

Кажеш – рано
А я вже вкотре хапаюсь
за теплі речі, що пахнуть тобою,
і ніяк не викину твою валентинку,
хоча вона ще з безтурботних, доковідних часів.

Любити, мила, ніколи не рано
Навіть коли в кишені порожньо,
і лиш любов залишається без здачі.

© Кудлатий

#поезія #Кудлатий

задонатити на розвиток проєкту

end of red suicide

Yukonuko R.

#образотворче #YukonukoR

задонатити на розвиток проєкту

постантичність
ці бурани
самі не пройдуть
прийдуть з моря

валка суне
на край землі
могильник для нас
бренінів конунгів
танів елдерменів
людей на битві

у замку
креслила
списом по каменю
по адамовому яблуку
щоб відчув холод
вилами по бороді
щоб був ще один
свен вилобородий
ще один воїн
бич народів
каліка
звір
убивця
тиран

таких потім
назвуть чоловіками

і назвуть ними дітей

потрібна ти цим людям
спитай
всіх мене

все час

бафомет зліплений
з піску обабіч пустелі акри
надінь сандалі
піщинки тут печуть тіло
це боляче
настільки
знімати кольчугу
як змій шкіру
бачити на раменах
сліди ременів

це тепер називають
спокута
це тепер називають
сучасність

як можна назвати
самокопання
у розграбованому
королівстві

цих гір повсюди
вистачить для поділу
спустошених марок

Максен Кушнір

#поезія #МаксенКушнір

задонатити на розвиток проєкту

І

в Одесі
суха трава
може загорітися від чого завгодно
стараюсь не дивитись на неї
писати -
це вже великий ризик
вогонь може спалахнути
від коливання
слів

ІІ

в Одесі на дороги падають гілки
деколи на трамваї
тоді трамвай ніби засинає
не чекайте на нього
ті хто чекає
не сумуйте ні за чим


ІІІ

в Одесі вночі співають
цикади
і ніч тут карамелізована
якщо облизати повітря -
на кінчику язика
стане солодко


ІІІ*

Цикади народжуються в деревах
може тому
гілки
падають

ІV

в Одесі
падають найяскравіші метеорити
хоча зірок майже не видно
через світіння міста
там де вони падають
горять будинки
а зранку
хтось шукає уламки

Андрій Даньків

#поезія #АндрійДаньків

задонатити на розвиток проєкту

Друзі, ми раді, що наш бот працює і працює активно — як бачите, канал трохи ожив. Дякуємо, що надсилаєте вашу творчість!

Хочемо попросити: якщо ваш твір проходить на публікацію — надсилайте наступний на розгляд не раніше, ніж через декілька тижнів. Ми стараємося не публікувати одного і того ж автора підряд, тож є вірогідність, що ваш запропонований твір просто загубиться серед інших повідомлень.

Ваші адміни🖤

про горе, як і про щастя,
ліпше мовчати.
моя заколисана мрія
піснею степового вітру
щезає надто поволі...
так боляче, певно,
не було ще ніколи.
пообіцяй, ніжна квітко,
розпуститись деінде
в іншому вимірі
жорстокого
і надміру крихкого світу.
я буду поруч з тобою,
наскільки дозволить
це коротке життя.
якби ж тільки могла
наостанок тебе пригорнути,
але твоє тільце —
молочний туман
над нашим
маленьким містом.

Осоння

#поезія #Осоння

задонатити на розвиток проєкту

Коли строкатий жовтень перетворює
Картину вулиць на дощову пантоміму,
Моя уява малює силует,
Який більше не існує в реальності.
Коли мірний легіт дощу стає рівним диханням,
А тріск грому зливається з ударами серця,
Холодні слова жовтіють опалим листям
І прикидають сліди на дорозі,
Стають непомітними з кожним днем,
Де сонячне світло губить тепло
На розіп’ятих стрілках старого Orient(та),
Мов останній танок під акорди пам’яті.
Осінній верлібр — причинність і наслідок
В абстрактному просторі та часі.
Він не пронизаний прокляттям і не наповнений
Молитвами до Господа.
Просто тимчасове усвідомлення того,
Що мій сон про тебе ще не скінчився.

Костянтин Ватульов

#поезія #КостянтинВатульов

задонатити на розвиток проєкту

Вуста твої -
що чайчині крила:
от-от — і спурхнуть

Хай прилинуть до мене
посоловілої від любови:
розрадять

І серце моє розпогодиться -
лиш тобі виграватиме,
радосте темноока

Та опісля -
знову чекання:
безконечне намисто днів

То пощó ж тобі їхати -
зоставайся:
мостись на осонні
моїх рамен

Бо лиш про тебе,
коханий -
споловіла голівонько -
сню уночі

Наталія Храпчинська

#поезія #НаталіяХрапчинська

задонатити на розвиток проєкту

«Музей скульптур»

Крізь завісу скр
Скре
Прр
Билась
Стрічка кольору вершкового масла,
Шукаючи вушко від голки.

Пилинки зависли
Прикуті надією
Хууу
Вфф
Не зрушать ніяк

Вапняк тисли,
Допоки метаморфічна порода
Не стала чиїмсь ідеалом
.
..
...
....
.....
Застиглим в скорботі,
Укритим жалобним сукном.

Хлоп! Хлоп! Хлоп! Хлоп...хло...хл...п

Закінчився час виставковий.

— Прийди...

.Стрічка згоріла у спадні.

Софія Потоцька

#поезія #СофіяПотоцька

задонатити на розвиток проєкту

Приєднуюсь до збору "Не сьогодні" від фонду @yourfuture.in.ua

Мета: Зберегти життя наших воїнів

ДЕДЛАЙН ЗБОРУ 10 ВЕРЕСНЯ
◾ закупівля 50 тактичних медичних сумок першої допомоги (CLS BAG)

◾ навчання 50 бійців-санітарів за міжнародним стандартом Combat Life Saver

Combat Lifesaver Bag (CLS BAG) — це спеціалізована тактична медична сумка, призначена для швидкого та ефективного надання першої допомоги в бойових умовах.

Загальна ціль збору: 1 500 000 грн.
Моя ціль: 2к

Банка в описі профілю та за посиланням:

https://send.monobank.ua/jar/4Vf1Amcwwm

Кожна гривня допомагає сказати смерті: "Не сьогодні"

пиши в direct @ksyumely щоб долучитися до збору допоміжною банкою 🫙

дозволити цьому пристрою
отримати доступ до контактів
зниклих друзів;
фото спогадів з 2007
дві тисячи девʼятнадцятого;
теки з невідсортованим спамом
памʼяті
сирої як рана від десятків
пропущених;
зміни мовних налаштувань
з йобаного язика;
згуби зони покриття
для віри в будь що,
окрім зброї та мови;
перезава
перезавантаження
після оновлення
лінії фронту;
то дозволити?
створити пару,
звʼязок безумовний
до першої втрати
візуального
чи залишити все в режимі
авіа, без гпс координат,
поза зоною досяжності
непрочитаних
чи прочитаних
з підсвіткою нижньою;
бог із цієї машини
між дилемою їжака
та танцем Шиви: ці уламки
— глибоко та навзаєм —
перетворюють
конфлікт
версій
у хіругічний.

Джей Бернадот

#поезія #ДжейБернадот

задонатити на розвиток проєкту