Масове суспільство вимирає не через екологічний колапс чи пролетарську революцію, а через відчуження, нігілізм і відчай. Відчуженому, секулярному, сучасному світогляду, вільному від традиційних вірувань, які сакралізували буденність, просто не вистачає спроможності оживити населення.

Різдво — це дитяче свято. А ще це свято краси. Хіба це не нагода пороздумувати над цим життєво важливим поняттям, однією з трьох частин «гомерівської тріади»: «Природа як основа, досконалість як мета, краса як горизонт»?

Ейрік був видатною людиною, і якось на йольському бенкеті, під час, коли бенкетуючі приносили обітниці, поклавши руку на голову клятвенного кабана, він поклявся відшукати Одайнсакр (Ódáins akr) – легендарні луки безсмертя.

Одвічний цикл перероджень мусить мати певний початок, ту точку, від якої ми можемо взяти відлік циклам. Однієї із таких точок є, безумовно, народження окремої людини.

Про вдачу, даровану Конунґом Юдеїв, і про Одінову гамінґ’ю. Про короля, який, мабуть, і досі править Норвеґією. Про гідну смерть і вірність своїм поглядам. А ще – про Ґардарікі, яка насправді – Русь!

Völundarkviða – Сказання про Вьолюнда – це історія про коваля, який стає на шлях праведної помсти. І зовсім не просто так на початку статті ми зауважили, що питання етики отримує відповіді в залежності од часу. Позаяк історія Вьолюнда – це один із найбільших викликів етичного змісту, який кидає нашому часу – загального інфантилізму і гедонізму – Давня Північ з її дуже жорсткими правилами справедливої помсти.

І ось, він – великий і жахливий «Носферату»! То що ж могло піти не так із режисерською мрією дитинства?

Історія символіки персня дуже багата на тлумачення. Середньовіччя закарбувало в нашому сприйнятті саме перстень як образ влади. Володіти перснем значило мати владу над чимось або кимось.