«У житті бувають моменти, коли ви ніби йдете по пустелі…
Нема більше бажань, все стає чужим і безбарвним. Найважче — це не відчувати більше любові, прагнення, віри. Це набагато важче, ніж втратити гроші, захворіти, зазнати невдачі. Оскільки таке може трапитися з кожним, ви повинні знати, як протистояти цьому... Ви не повинні втрачати вашу віру і вашу любов.
Продовжуйте йти з ще більшим завзяттям і збільшеною Вірою. У цьому ваш єдиний порятунок. Не піддавайтеся тузі і смутку. Зробіть все можливе, щоб продовжити шлях, і ви обов'язково знайдете і їжу і трохи води: адже навіть у пустелі зустрічаються оазиси. Ідіть до тих пір, поки не відкриєте в самому собі цього оазису, щоб знайти там воду. А це дозволить вам продовжити ваш шлях. Вода всередині нас — це наше прощення, наша любов.» — Мати Тереза
@prytcha

Бажання

Одного разу до Вчителя прийшов чоловік і попросив навчити його досягати у житті успіху. Мудрець змусив його залізти в бочку з водою і пірнути з головою. Потім він щосили утримував його голову так, що той не міг підвестися. Нарешті з величезним зусиллям він устав, подолавши опір і зітхнув.
— Що ти хотів, коли долав мій опір? — спитав мудрець.
— Дихати. — відповів учень.
— А що ще?
— Більше нічого.
— Оце і є сила єдиного бажання. Зможеш так хотіти успіху, зможеш його досягти.
@prytcha

​Собака

Одного разу людина йшла повз якийсь будинок і побачила стареньку в кріслі-гойдалці, поряд з нею гойдався в кріслі дідок, що читав газету, а між ними на ганку лежав пес і скиглив, ніби від болю. Проходячи повз, людина про себе здивувалася, чому ж скиглить собака.
Наступного дня чоловік знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук. Здивований чоловік пообіцяв собі, що, якщо й завтра собака скиглитиме, він запитає про нього у похилого віку.
На третій день на свою біду він побачив ту саму сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а пес на своєму місці жалібно скиглив. Він не міг цього витримати.
— Вибачте, мем, — звернувся він до бабусі, — що трапилося з вашим псом?
— З ним? — перепитала старенька. — Він лежить на цвяху.
Збентежена її відповіддю людина запитала:
— Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, то чому він просто не встане?
Бабуся посміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:
— Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця.
@prytcha

🤝 У найтемніші часи важливо триматися разом!

Саме тому котики українських Telegram-каналів об'єдналися і створили для вас унікальний яскравий простір для натхнення та сили.

📕 Тут є все: мова, книжки, історія, музика, кіно, мистецтво, навіть філософія. Бо культура — наш щит і меч!

🐾 Будь котиком — ТИЦЯЙ СЮДИ та поділися цією скарбницею з друзями

Разом творімо українське та споживаймо лише якісний контент!

😎 Путівник до якісного контенту — розгорни

Унікальні канали для створення ідеального культурного середовища — ТУТ 👈🏻 тицяй і приєднуйся

Одного разу у рабина і багатого купця відбулася така розмова:
— Що ти зазвичай їси? — запитав рабин у купця.
— Ребе, я задовольняються малим. Хліб з сіллю і вода — ось і вся моя їжа.
— Чого раптом, що це тобі спало на думку ?! — з докором сказав рабин. — Кинь ці дурниці, ти повинен кожен день їсти м’ясо і пити медовий напій, як роблять всі багаті люди. Дай мені слово, що ти так і будеш робити.
При розмові був присутній один з учнів рабина. Його дуже здивували слова рабина.
— Учителю, чому ви змусили купця змінити його спосіб життя? Що поганого в тому, що він їсть тільки хліб і п'є тільки воду?
— Якщо він кожен день буде їсти м'ясо, — відповів рабин, — то зрозуміє, що біднякові, який працює на нього, потрібен хліб. Поки ж йому достатньо води і хліба, він буде думати, що бідняки можуть їсти каміння.

Єврейська притча
@prytcha

Віслюк
Віслюк прийшов на водопій. Але качки на ставку так раскрякались і розігралися, ляскаючи крилами, що закаламутили всю воду.
Хоча віслюка мучила нестерпна спрага, він не став пити і, відійшовши в сторону, почав терпляче чекати. Нарешті качки вгамувалися і, вийшовши на берег, пішли геть. Віслюк знову підійшов до води, але вона була ще каламутна. І він знову відійшов з понурою головою.
— Мама, чому ж він не п'є? — спитало жабеня, зацікавившись поведінкою осла. — Ось уже двічі він підходить до ставка і відходить ні з чим.
— А все тому, - відповіла мама-жаба, — що осел швидше помре від спраги, ніж доторкнеться до брудної воді. Він буде терпляче чекати, поки вода не очиститься і не стане прозорою.
— Ах, який же він впертий!
— Ні, синку, він не стільки впертий, скільки терплячий, — пояснила жаба. — Віслюк готовий зносити всі тяготи і прикрощі. А впертим його величає кожен, кому самому бракує витримки і терпіння.
@prytcha

Хто глухий

Один чоловік зателефонував до сімейного лікаря.
- Рікардо, це я, Хуліан.
- А, привіт! Що скажеш, Хуліан?
- Знаєш, я дзвоню, тому що мене дуже турбує Марія.
- А що з нею?
- Вона потроху глухне.
- Як це глухне?
- Ось так. Мені потрібно, щоб ти прийшов і оглянув її.
- Знаєш, глухота зазвичай не буває раптовою, тому привозь її до мене в кабінет у понеділок, і я огляну її.
- Ти думаєш, ми можемо почекати до понеділка?
- А як ти помітив, що вона погано чує?
- Ну... я її кличу, а вона не відповідає.
- Річ у тім, це може бути будь-яка дрібниця, наприклад пробка у вусі. Гаразд, давай визначимо ступінь глухоти Марії. Ти зараз де?
- В спальні.
- А вона?
- На кухні.
- Добре. Поклич її звідти, де стоїш.
- Маріє!.. Ні, не чує.
- Гаразд, вийди із спальні і поклич її з коридору.
- Маріє!.. Ні, ніякої відповіді.
- Почекай, не впадай у відчай. Візьми радіотелефон і йди до неї по коридору. Подивимося, з якої відстані вона тебе почує.
- Маріє!.. Марія!.. Марія!.. Не виходить. Я стою перед дверима в кухню і бачу її. Вона до мене спиною, миє посуд, але не чує мене. Марія!.. Не чує.
- Підійди ближче.
Чоловік увійшов у кухню, підійшов до Марії, поклав їй руку на плече і крикнув їй прямо у вухо:
- Маріє!..
Розсерджена дружина повернулася до нього і сказала:
- Що ти хочеш? Що ти хочеш? Що ти хочеш? Ти мене кликав вже разів десять, і я разів десять відповіла тобі: «Що ти хочеш?» Ти глухнеш з кожним днем. Не розумію, чому ти не хочеш піти до лікаря...
Хорхе Букай
@prytcha

Якщо ти побачиш єхидну, отруйну змію або скорпіона в шухляді з прикрасами зі слонової кістки або золота, ти все одно не полюбиш і не захочеш мати їх, хоча вони й посаджені в дороге приміщення, навпаки, подивишся на них зі страхом та огидою, як на отруйних тварин. Так, коли ти зустрінеш людей багатих, щедро наділених усім долею, але порочних, не дивуйся їхній блискучій зовнішності, а зневажай їх за їхні вади.
Епіктет
@prytcha

Для чого людині пам’ять
Старий китайський мудрець йшов по засніженому полю і побачив заплакану жінку.
— Чому ти плачеш? — запитав він її.
— Тому що згадала минуле, молодість, колишню красу, нині збляклу, чоловіків, яких любила. Бог жорстокий, подарувавши людям пам'ять. Він, очевидно, знав, що я буду згадувати весну мого життя і плакати.
Мудрець, потупившись нерухомим поглядом в одну точку, споглядав снігову рівнину. А жінка раптом перестала плакати і запитала:
— Що ти бачиш там?
— Бачу квітучі троянди, — відповідав мудрець. — Бог був великодушний, подарувавши мені пам'ять. Він, видно, знав, що взимку я завжди зможу згадати весну і посміхнутися.
Китайська притча
@prytcha

Коршуни та ворони

Коршуни та ворони домовилися між собою, що стануть ділити навпіл будь-яку здобич.
Одного разу вони побачили поранену мисливцями лисицю, що безпорадно лежала під деревом, і зібралися навколо неї. Ворони сказали:
— Ми візьмемо собі передню половину лисиці.
— Тоді ми візьмемо задню, — погодилися коршуни.
Лисиця посміялася над цим і сказала:
— Я завжди думала, що коршуни статусу вище ворон, і тоді саме їм повинна б дістатися моя передня частина, адже в неї входить голова з мозком і іншими смачними частинами.
— О, так, це правда, — сказали коршуни, — ми візьмемо цю частину лисиці собі.
— А ось і ні, — заперечили ворони, — вона наша, як домовлялися.
Тут між сперечальниками почалася справжня битва, багато полягло з обох сторін, а ті деякі, що вціліли, ледь забрали ноги. Лисиця провела під деревом ще кілька днів, харчуючись убитими воронами і коршунами, а потім пішла, міцна і бадьора, зауваживши: «Слабкий виграє, коли сильні ворогують».
Індійська притча
@prytcha