Спостерігаю за істерикою довкола квадроберів з зоологічною цікавістю.

І аж ніяк не щодо квадроберів.

Дуже прикольно спостерігати, як люди заново проговорюють ті самі страхи та ті самі стереотипи, що й у минулих поколіннях, навіть не відстрілюючи цього. Буквально слово в слово.

От, наприклад.

“Це ескапізм, втеча від реальності, а в час, коли дитяча психіка лише розвивається, це може сильно зашкодити”.

Тут я, звісно, згадую, як це свого часу про рольовиків казали, але не суть. Іронія в тому, що так, це дійсно ескапізм. Втеча від реальності.

Як і будь-яка гра за визначенням.

Будь-яка ігрова активність і будь-яка форма творчості є ескапізмом. Також ним є сприйняття будь-якої чужої творчості - включно з читанням книжок, театром, переглядом серіалів хоч про доктора Хауса, хоч про рабиню Ізауру, відеоіграми і переглядом футболу. Казати “ой леле, дитина займається ескапізмом” - це безумство на кшталт переймання тим, що дитина грається. Дитина має займатися ескапізмом. Якщо вона їм не займається, час хвилюватися за її здоров'я. Дорослим теж час від часу не завадило б.

Чи “це заважає дитині соціалізуватися”.

Взагалі-то рівно навпаки. Будь-яка характерна активність, яку поділяють інші діти, допомагає дитині соціалізуватися. В неї з іншими дітьми виникає ще одна спільна тема.

Окремі батюшки шукають там психічні відхилення та біснуватість. Хоча краще б пошукали в собі відповідь на питання, чому вони вбачають демонів там, де діти виконують заповідь бути, як діти.

Окремі люди шукають там вплив закордонної агентури, що розтліває нашу молодь. В повітрі висить тяжкий запах огірків, бобових та плану Далеса.

Деякі включають “а ми покоління тому…”

Саме так - кидали карбид в калюжу, жбурляли згори кондоми з водою, билися вулиця на вулицю. В кращому випадку - збирали фантики від поганих турецьких жуйок. Буває. А ці діти краще.

"А якщо воно далі піде..."

Бо ж, як відомо, сегодня ты играешь джаз, а завтра родину продашь. А від саксофона до ножа - один крок.

І, головне, всі ці аргументи чудово можна спроекувати на будь-яку забавку чи субкультуру. Вони універсальні тому, що вони не про якесь конкретне явище, а про страх перед чимось незнайомим. Все те ж можна було сказати - і казали - про дітей, що засиджувались над книжками, про дітей, що слухали рок та носили довге волосся, про дітей, що грали в “Вовк ловить яйця”.

Бо це не про дітей. Це про дурних, переляканих дорослих.

Якими краще не бути.

Якось в представників однієї східноєвропейської країни, які якраз відбивались від геноциду, виникло питання - чому одна близькосхідна країна не те що не продає їм таку потрібну зброю, а й забороняє її перепродаж від третіх країн - хоча при цьому попередньо допомогла озброїтися країні-агресору?

На це було сказано: ви що, у нас тут дуже складна безпекова ситуація, що вимагає нейтралітету. Навіть якщо ми просто дозволимо іншим передати вам колись куплену в нас зброю, ваша країна-агресор може образитися і почати тісне співробітництво з нашими ворогами! Потім ще й по нам стріляти будуть!

Пройшло зовсім небагато часу і хочеться запитати словами класика - ну що, синки, допомогла вам ваша багатостороння дипломатія?

"Як люди ведуться на усіх цих шахраїв та шахрайок? Певно, дуже тупі. От я б ніколи..."

Людоньки, є така штука - стан стресу. А також стан дистресу (це коли стрес триває довго, і не виходить до нього призвичаїтися).

Ці стани характерні тим, що людина в принципі втрачає раціональність мислення. Навіть якщо до цього була холодна та виважена, як Спок зі Стар Треку. Це нормально, так голови влаштовані.

Людина, що перебуває в безпорадності внаслідок стресу, стає довірливою та схильною до магічного мислення.

Тому для того, щоб людину обвести довкола пальця, її спочатку вводять в стан стресу. А вже в ньому її розумність та прохаваність просто збоїть.

Тому люди, які чудово знають про розводку "мамо, скинь гроші, я потрапив в ДТП", таки скидують гроші. І потім не розуміють, що це було. І потім ще згадують, що "але ж голос був такий же, як в моєї дитини". Насправді ні, просто увага та пам'ять в стані стресу теж чудять.

Тому вуличні розводіли хапають за руки чи оточують групою. Швидкий та несподіваний тілесний контакт чи купа людей довкола тебе вже змушує напружуватись і трішки втрачати адекватність.

Тому ви зараз такі розумні. Але не факт, що ви самі знаєте, як себе поведете, якщо вас переконають, що життю рідної людини загрожує небезпека. Бо як ми поведемо себе у стресі, видно тільки зсередини стресу.

Отож не вважайте, що це тільки дурних вражає, а вас не вразить. Якраз ця думка багатьох і губить.

ДемСокира на ПНБ для військових натепер зібрала 430 000 гривень.
Це — хороша новина.

Але цього недостатньо, бо потрібно 1,5 мільйона.
І це — не дуже хороша новина. Маємо прискорюватися.


Тож дякую кожному, хто вже долучився.
А хто ще не встиг, прошу, зробіть свій донат прямо зараз.
Важлива кожна гривня.


🇺🇦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/33x63od
🇺🇦 Карта — 5169 3351 0047 5223
🇺🇦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/6j3jn9D7wi
🇺🇦 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»
🇺🇦 Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od

Знов почалися велемудрі розмови про заморозку війни під якісь там умови чи гарантії.
Шановні, не витрачайте пікселі. Всі ці розмови зводяться до єдиного питання: чи готові будуть держави-гаранти в разі повторення Росією агресії включитися в війну на боці України.
Відповідь - ні.
Таким чином, жодних гарантій бути не може. Це значить, що замороження ситуації стане лише паузою перед новою війною. У Росії більше шансів скористатися цією паузою для відновлення, ніж у нас - банально тому, що війна, за виключенням Курщини, не на їхній території шла.
Отже, цей сценарій зробить лише гірше.

Деякі наочні проблеми економічного бронювання.

Кажуть, це поважний бізнесмен Сергій Положай, найбільший виробник вікон в Україні.

Мазл, як то кажуть, тов

Зате тепер вона живе у вигнанні одна, щаслива!

І вовки ситі, і вівця ціла, і пастуху вічна пам'ять

Від альтфатера чую!

Ідеологія - це зазвичай не про те, якою людина бачить себе, а про те, якою мріяла би бути.
В природі зустрічаються зигомьоти, схожі на засмаглих садових гномів, консерватори-інцели, комуністи, що нічого важче пляшки в руках не тримали, та мамкіни анкапи без досвіду керівництва власною піпкою.
З країнами те ж саме.

У зв'язку із різнобарвним рімейком булгаковосрачу в мене у стрічці, маю зауважити наступне, бо вже несила.

Дуже часто чую аргумент "от ті, хто з Булгаковим бореться, дуже схожі на його Шарікових та Швондерів".
Аргумент красивий, а головне дозволяє відчути ту емоцію, за яку люди Булгакова і люблять - мовляв, я тут красиве небидло з відтопиреними на всіх кінцівках пальчиками, а довкола мене чєрнь сплошная в скатертини сморкається.

Втім, є у цього аргумента і проблема. Він - повнісінька брехня.

Ні, ті, хто зараз бореться з булгаковщиною, не схожі на Шарикових та Швондерів. Це суто технічно неправда. Вони схожі на інших негативних - ще більш негативних, ніж Шарікови та Швондери - героїв його творів. Пригадуєте?

"Мразь с хвостами на головах".
"Страшная, вопящая кутерьма".
"Серая туча со змеиным брюхом", що говорить на "проклятом языке", "гнусном языке, которого и на свете не существует".

Яких він розстрілював. Ну, себто не він, а його автобіографічний персонаж, доктор Яшвін. Сам Булгаков не розстрілював, звісно - основними рисами його характеру були боягузництво і пристосуванство, рішучість він залишав власним героям. Він "перемагав", розстрілюючи та обливаючи брудом тих, кого ненавидів, поза очі, на папері.

Так що свята правда. Булгакова низводять герої творів Булгакова. Просто не ті.

Характерно, що сам Михайло Опанасович забуття забороненим прийомом не вважав. "Память о Петлюре да сгинет" - писав він.

Іронічно, але пам'ять по Петлюрі не згине. А от по Булгакову - значно послабне.

Ми ж постараємось.

Я нагадую, що у нас заброньована поліція охорони кількістю 16000 чоловік, заброньована судова охорона, заброньовані мережі продуктових магазинів, заброньовані футбольні клуби, заброньовано здається нахуй все, ОКРІМ ТОГО ЩО ПОТРІБНО.

Неймовірне, фантастичне шкідництво, про яке напишуть в підручниках історії України, якщо у України залишиться історія.

І ще трішки навздогін по булгаковосрачу.
Є ще такий аргумент "ну, насправді, це не Булгаков українофоб, а його герої. І не люблять вони не те щоб прям українців, а тільки поганих, диких та невихованих".
Це дуже смішно, якщо враховувати, скільки героїв Булгакова насправді мають за прототипа самого автора, точніше, його фантазії про себе (набагато пізніше цей жанр відкладеної літературної помсти всім, хто в дитинстві образив, назвуть "мерісью"). Чи якщо враховувати його власну біографію.
Але справа не в цьому. Справа в тому, що Булгаков абсолютно сплановано зображував українців саме такими. Серед свідомих українців в його творах я не пригадую жодного, симпатичнішого за толкінівського орка.
- От ну й що, ну й що - вже написали мені в коментарях. - Можна подумати, серед петлюрівців усі святі були!
Певно, не всі. Так само, як зараз не всі святі у ЗСУ. Але уявімо, що хтось скаже "взагалі російський фільм Солнцепьок дуже достовірний. Ну що ви, вважаєте, що в ЗСУ всі світлі лицарі, а не купа свіжемобілізованих різного штибу?" Цього когось ми назвемо Шарієм і трішечки образимо. Бо неоднорідність ЗСУ не робить правдивими тупі агітки, де усі ЗСУ показані демонами.
Так от, вибачте, "Біла гвардія" - це "Солнцепьок" сторічної давнини, хіба що з вищими мистецькими якостями. Від чого не краще.
Ну а тепер - про відповідальність автора за наративи в художньому творі.
Є такий художній твір - кінострічка "Єврей Зюсс". Історичний контекст, сюжет, до якого зверталися поважні люди від Гауфа до Фейхтвангера. Дуже якісно зроблена на свій час стрічка, мала популярність і поза Німеччиною. Потім коли режисера - теж колись поважну людину, Файта Харлана, публічно запитали (в тому числі Фейхтвангер), чи не западло йому було за завданням Гебельса знімати фільм, який потім сам же Гебельс охарактеризував ідеально антисемітським, Харлан саме так і відповів.
Мовляв, а чого ви так трактуєте, а з чого ви взяли, що я виступаю на стороні антисемітів? Як взагалі можна продемонструвати їхню огидність та помилковість їхніх ідей, якщо не надавати їм слова та не показувати їхнє обличчя?
І знаєте що?
Кримінальної відповідальності уникнув, але фільм потрапив під заборону, а сам Харлан втратив всю свою соціальну та мистецьку вагу.
Не повірили люди чомусь, от диво-то.

Гордий Житомиром. Себто, відсутністю Житомира.