We Came as Romans – All Is Beautiful... Because We're Doomed (2025): Втрачена ідентичність у гонитві за трендами

Будучи знайомим із 15-річною дискографією We Came as Romans, я не поділяю загального захоплення їхнім новим альбомом. Для мене це історія про те, як колись впливовий гурт поступово втратив власне обличчя, перетворившись на тінь самого себе. Новий реліз мав би продемонструвати їх у найкращому світлі, але натомість він звучить як завгодно, але не як We Came as Romans.

✍️ Проблема All Is Beautiful... у тому, що це радше збірний образ сучасного мейнстримного металкору, де впізнаються елементи Bring Me The Horizon, Bad Omens, I Prevail та десятка інших імен. Гурт ніби зібрав усі актуальні кліше, забувши додати до них щось своє.

Приклади цього розчаровують. У пісні «Red Smoke» музиканти вдаються до примітивних «паті-панчів» для розкачки публіки, через що трек звучить як клішована поп-музика десятирічної давнини, тільки на брейкдаунах. «Where Did You Go?» — це взірець того, як не треба звучати, а «B2TM» — невдала спроба заскочити в потяг модного ню-металкору.

Іронічно, але найкращими моментами альбому є саме ті треки, що виходили синглами. «One by One», попри простий текст, слухається доволі цікаво. «Culture Wound» — це беззаперечний бенгер і найкраща пісня на платівці, а «No Rest for the Dreamer» ще не втратила свого запалу.

✔️ Загалом, нова хвиля перепродюсованого, «модернового» металкору починає відверто втомлювати. Здається, для десятків подібних гуртів існує єдиний шаблон: звучати однаково, співати однаково, максимально понижувати стрій гітар і заливати все шарами електроніки. Вони не надто переймаються оригінальністю, адже масовий слухач не вибагливий і готовий споживати знайомий продукт. У цьому потоці існують самородки, які виділяються на загальному тлі. Але, на жаль, на цьому альбомі We Came as Romans довели, що вони більше не належать до їх числа.

Альбом є великим розчаруванням через повну втрату гуртом власної ідентичності. Замість розвитку унікального стилю, We Came as Romans пропонують вторинний та шаблонний продукт, що копіює тренди сучасного металкору. Лише кілька сильних треків, випущених раніше, рятують платівку від повного провалу, але не можуть компенсувати загального відчуття творчої кризи.

Дата релізу: 22.08.2025

🎵 Рекомендовані треки: One by One, Culture Wound, No Rest for the Dreamer

🎙 Співзвучні: металкор

⭐️⭐️⭐️

🎧 Слухати: https://ffm.to/allisbeautiful

#Metalcore #USA

це ж краще за оригінал 😎

Asymmetric Universe – A Memory And What Came After (LP, 2025). Рецензія

З перших же нот нового альбому Asymmetric Universe стає очевидним головний орієнтир — Polyphia. Цей вплив настільки всеохопний, що здається, ніби фрі-джаз чи класичний прогресивний рок важили для італійців значно менше, ніж складнофактурна поліритмія їхніх знаменитих колег.

🎧 Прослуховування A Memory And What Came After створює враження, ніби гурт прагне зіграти якомога більше нот у найкоротший проміжок часу. Це невпинний марафон із віртуозних, але перевантажених рифів, імпульсивних стрибків між стилями та різких змін темпу. Музика не дає слухачеві шансу вхопитися за мелодію чи ідею, змушуючи його бігти за потоком технічної демонстрації, від якої швидко втомлюєшся.

Проте, музика гурту несподівано розквітає, коли вони скидають оберти. Саме в спокійних, зосереджених джазових пасажах та полум'яних мелодіях саксофона Asymmetric Universe знаходять своє справжнє обличчя. Коли музиканти не намагаються зіграти «усе на світі» й приділяють увагу деталям, їхній талант розкривається повною мірою, дозволяючи нарешті побути з ними на одній хвилі.

Не виникає жодних сумнівів, що італійці — віртуози найвищого ґатунку. Їхня майстерність володіння інструментами, креативність у побудові складних рифів та інтенсивність подачі заслуговують на повагу.

✔️ Але, на жаль, бездоганної техніки виявляється замало. Asymmetric Universe не вдається переписати правила гри чи запропонувати щось принципово нове для ф'южну чи прогресивного року. Їм бракує тієї самої іскри оригінальності, яка завжди вирізняла Animals as Leaders чи ту ж таки Polyphia на тлі наслідувачів.

Дата релізу: 29.08.2025

🎵 Рекомендовані треки: Don't Go Too Early, Reaction - Overthrow (feat. Jared Yee), Dancing Through Contradictions

🎙 Співзвучні: Animals as Leaders, Polyphia, Quadvium, Lux Terminus, Periphery

⭐️⭐️⭐️⭐️

🎧 https://ffm.bio/asymmetricuniverse

#ProgressiveMetal #JazzFusion #Italy

починайте день зі скрипочки 😉

Green Carnation – A Dark Poem Part I: The Shores of Melancholia

ℹ️ Норвезький гурт Green Carnation має довгу та насичену історію. Заснований ще у 1990 році, він випустив свій дебютний альбом Journey to the End of the Night лише у 2000-му. Ключовий учасник, гітарист Terje Vik Schei, має за плечима участь у знакових колективах, серед яких Emperor, Carpathian Forest та Blood Red Throne. Green Carnation завжди були відомі своєю стилістичною мінливістю: від початкового дум-дез металу до готики і прогресивного металу, а на альбомі The Quiet Offspring — і зовсім до мелодійного хард-року.

Проте прогресивний метал завжди залишався невід'ємною частиною їхніх трансформацій, і саме він є стилістичним ядром гурту сьогодні. На альбомі A Dark Poem Part I: The Shores of Melancholia превалює найчистіший прогресивний метал — саме такий, яким я його люблю.

☝️Цей реліз є першою частиною анонсованої трилогії. Судячи з усього, вона складеться в своєрідну аудіокнигу про страждання, біль та скорботу, обрамлену пронизливим співом К'єтіля Нордхуса та витонченими рифами. Перша частина задає тон, облаштовує настрій і закладає атмосферний фундамент для наступних альбомів.

За своїм настроєм норвежці стоять "пліч-о-пліч" з Amorphis 🙃. Цього відчуття я не можу позбутися навіть після п'ятого прослуховування. Green Carnation так само меланхолійні, сповнені глибокого блаженства і грають свої запаморочливі рифи з тією ж легкістю, що й фіни. Вокальна манера К'єтіля Нордхуса викликає прямі паралелі з Томі Йоутсеном: його тембр володіє такою ж силою, він так само легко бере високі ноти, змінює інтонації та перемикається між регістрами.

✔️ На перший погляд, уся музика на альбомі звучить легко та невимушено, з довгими, протяжними соло-партіями. Але водночас Green Carnation вплітають у полотно відсилки до своєї минувшини — їхню думову палітру та мелодійний хард-рок неможливо не розпізнати.

Це гурт, який відмовляється старіти, постійно модернізує свій почерк і, схоже, збирається залишатися у грі ще дуже довго.

Дата релізу: 05.09.2025

🎵Улюблені треки: As Silence Took You, In Your Paradise, The Slave That You Are

🎙 Співзвучні: Amorphis, Opeth, Paradise Lost, Pain of Salvation, The Old Dead Tree, In the Woods...

⭐️⭐️⭐️⭐️

🎧 Слухати: https://linktr.ee/greencarnation

#ProgressiveMetal #DoomMetal #Norway

У Славка Вакарчука розривна музика, якщо ви не знали 😎

Обережно! російська мова під спойлером!

upd: розходимся, кажуть русня вигадала історію з колонкою, там просто гранату хтось в когось кинув.
Ох вже цей український слід)

🔤СадСвіт, 🔤ДК Енергетик, 🔤Блонді, 🔤Сізер, 🔤Цвинтар, скільки годноти в новинках.

Ютуб мюзік: новий альбом дорна до речі, здається це максимально цільова рекомендація для тебе
🫣
СУ
КА